ПОЛІТИКИ І ФАЛЬШИВА РЕЛІГІЯ
1 ЦАРІВ 12: 25-33
ЗВ’ЯЗОК ПОЛІТИКИ ТА РЕЛІГІЇ – БУНТ ДЕСЯТИ ПОКОЛІНЬ БУВ ВЕЛИКОЮ ПОМИЛКОЮ – ПОЛІТИЧНА МУДРІСТЬ ЄРОВОАМА – БОЖА ПОВЕДІНКА З ОБРАЗНИМ ІЗРАЇЛЕМ – ЗАЛИШОК ІЗРАЇЛЮ В ПЕРШІЙ ХРИСТИЯНСЬКІЙ ЦЕРКВІ – БОЖЕСТВЕННИЙ ПЛАН НЕ ЗАЗНАВ НЕВДАЧІ – ОСОБЛИВІ ВИСНОВКИ ДЛЯ ЦЬОГО НАРОДУ СЬОГОДНІ

“Не роби собі різьби і всякої подоби” (2 Мойсея 20: 4, 5).
Єровоам не був поганою людиною в тому значенні, що він не був прихильником розбещеності та злочину, ані не намагався завести свій народ у рабство. Навпаки, він був людиною відваги і любив свободу, бажаючи визволити свій народ з того, що вважав гнобленням з боку нового царя Рехав'ама, наступника Соломона. Під його проводом десять поколінь Ізраїлю підняли повстання проти Дому Давида і відділилися як окреме царство з очевидною ціллю бути вільними від гноблення царів.
У багатьох відношеннях це мало б здатися благородним, але це була велика помилка, як і кожний крок ігнорування Бога та Його постанов. Божественна постанова для народу полягала в тому, що всі його справи перебували під Божим доглядом, як справи Божого царства, в якому рід Давида був Божими представниками. За таких умов релігійні інтереси щораз більше зосереджувалися довкола Храму в Єрусалимі. Більш побожні люди прагнули бути близько нього, тим паче, що згідно із Законом було обов’язковим щонайменше раз або двічі на рік приходити сюди, щоб поклонитися.
Якими б добрими не були наміри Єровоама щодо збереження прав та свобод народу, він швидко почав проявляти дух політика. Збагнувши, що подорожі до Єрусалима, щоб поклонятися там щороку, приведуть до того, що рано чи пізно люди знову прихиляться до царів з лінії Давида, він, щоб зберегти свою владу, постановив порвати релігійні зв’язки з Єрусалимом і встановити новий релігійний культ.
Для цього приготували двох золотих телят. Одного поставили в північних сторонах країни, а другого – на півдні, щоб люди могли подумати собі, що поклонятися і складати жертви можна і в одному і в другому місці. Більше того, Єровоам запровадив релігійні свята, які в часі відрізнялися на місяць від святкувань у Єрусалимі. Це був хитрий політичний задум, який, мабуть, сподобався би більшості правителів, не сповнених глибокої віри в Бога. Але треба визнати, що більшість релігії людей є лише формою побожності! Те, що цар Єровоам не дуже відрізнявся від народу, яким правив, видно з факту, що люди охоче пристали до його плану, і той мав успіх.

ЧИ БОЖИЙ ПЛАН ЗАЗНАВ КРАХУ?

Багато хто схильний казати, що Божі плани були перекреслені однією звичайнісінькою людиною. Але Святе Письмо показує нам, що трапилося щось зовсім протилежне – що свавілля Єровоама тільки посприяло Божим планам. Гляньмо, в чому полягає Божий план. Бог прийняв Ізраїль як образний народ, проявивши до нього милість. Він дав обітницю Аврааму, що через його нащадків остаточно весь світ має здобути благословення, і це означало велику честь для Авраамових нащадків з лінії Ісака. Минуло чотириста років перш ніж зроблено якийсь крок у цьому напрямку. У той час Ізраїль був численним народом і перебував у рабстві в Єгипті. Бог послав до них слово через Мойсея, що Він готовий, якщо вони запрагнуть, виконати для них обітницю, дану Авраамові.
Вони дуже зраділи і поспішили за Мойсеєм до гори Синай, де Господь уклав з ними угоду: якщо вони будуть виконувати Його Закон досконалим чином, Він дасть їм вічне життя і право бути Насінням Авраама, яке успадкує обітницю благословити світ. Вони ввійшли у цю угоду, але, як й інші недосконалі люди, не змогли виконати Закон – виявились недостойними вічного життя і права бути привілейованим Насінням Авраама, щоб благословити інших.
Згодом, коли вони знеохотилися, Бог обіцяв послати їм Месію, Чиє Царство благословить їх і дасть можливість мати частку в обітниці, даній Аврааму. Отже, Божа поведінка з Ізраїлем мала образний характер. Їхній День Поєднання, їхній Закон, їхній посередник, їхні жертви зображували кращі жертви і т.п. під кращим Посередником, Христом. Усі стосунки Бога з Ізраїлем мали на меті піднести їх з деградованого стану до такого високого критерію, який був тільки можливий, щоб вони були готові до приходу Месії і були разом з Ним в Його Царстві як клас Його нареченої. Гляньмо, як це гарно відповідає Божій діяльності, показаній в нашій лекції. Відхід Єровоама та більшості народу сприяв відокремленню від десяти поколінь; крім того на зе?млі двох поколінь перебралися найбільш віддані та вірні ізраїльтяни. Для них ідолопоклонство, запроваджене Єровоамом, було неприйнятним.
Готові покинути свої земні справи, вони відмовились від політичних інтриг, залишились відданими Богу та Його інституціям, але при цьому опинились у несприятливому становищі. Так продовжувалось роками, доки в Божому провидінні десять поколінь не пішли в полон до Вавилону. Відтоді люди все більше тяжіли до землі Юди та Веніамина, знаної як царство Юди. Трохи пізніше Бог повалив царство Юди і дозволив цим людям також піти у вавилонську неволю, але навіть у Вавилонській країні вони значною мірою зберегли свої релігійні почуття та інтереси.

ПОВЕРНЕННЯ З ВАВИЛОНУ

Пізніше, коли Господь визволив народ з Вавилону за участю царя Кіра, справи настільки змінилися, що лише деякі вважали за потрібне повернутися до Палестини. Велика частина царства десяти поколінь цілковито об’єдналася з поганами і більше не визнавала релігію своїх батьків і не мала віри в обітницю, дану Авраамові. Багато юдейських полонених також втратило віру і стало поганами. Фактично тільки близько 50 000 повернулося до Палестини. Вони представляли віруючих, котрі довірилися Богу і пожертвували всіма вавилонськими принадами та привілеями, повертаючись у спустошену землю та місто Єрусалим.
Вони утворили осередок нового народу, який за днів Ісуса знаходився у повному очікуванні на Нього, на відміну від решти людства. Всього лише за кілька років близько 25 000 прийняло Христа і повністю посвятилось до смерті як Його послідовники. Решта народу була відкинена від особливої милості, і двері відчинилися для поган, щоб вони могли почути Євангельське Послання і стати співспадкоємцями того ж Тіла, тієї ж громади – разом з 25 000 посвячених з Ізраїлю, представниками всіх поколінь.
Якщо нам, можливо, не вистачало доказів значущості Божественних стосунків з народом Ізраїлю в приготуванні його до прийняття Месії, то ми бачимо це на основі факту, що стільки готових прийняли Його за досить короткий час, тоді як потрібно було 1800 років, щоб зібрати зі всіх інших народів світу решту вибраної громади, число якої, згідно з Писанням, становить 144 000.
Дивлячись з такого боку, бачимо, що Божий план не зазнав жодної невдачі. Навпаки, дозвіл на бунт Єровоама та десяти поколінь Ізраїлю свідчить про мудрість. Безперечно, як стверджує Біблія, остаточно стане зрозумілим, що всі добрі Божі задуми здійсняться і що слово, яке вийшло з вуст Його, не вернеться до Нього порожнім, але виконає те, що Йому до вподоби, і буде мати поводження в усьому, ради чого було послане Ним (Іс. 55: 10, 11). Незабаром вибрана Церква, духовне Насіння Авраама, буде укомплектована, і тоді Божа обітниця Аврааму почне виконуватися (Гал. 3: 8, 16, 29). Усі племена землі будуть благословенні через Царство Христа та Його Церкви.

“ЧЕКАЙ НА ГОСПОДА”

Сучасних Єровоамів можна зустріти скрізь на сторінках історії. Це люди, які під маскою поваги до релігії, насправді є політиками, шукаючи власної вигоди, готові продати людей будь-якій релігійній системі, яка виявиться корисною для них. Кожен, хто знає історію, змушений визнати, що релігія стала прикриттям для усілякого роду політичних інтриг, до того ж завжди, як у випадку Єровоама, під приводом надання людям більших свобод.
Особливий урок для людей сьогодні є аналогічним, що й для десяти поколінь давнини, а саме: варто чекати на Господа, Він покерує справами і Своїм шляхом визволить від ярма царів. Саме таким є Господнє послання до нас. Божий народ отримав пересторогу не вживати тілесну зброю і не довіряти такій зброї в руках інших. Божий народ має довіряти Богу. Він повинен усвідомлювати Його вірність і правдивість Його обітниць, які запевняють, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре (Рим. 8: 28).
До таких Бог звертається сьогодні, як і промовляв у давнину: “Тому то чекайте Мене,.. на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє позбирати народи, згромадити царства, щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву, бо огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля!” Мова йде не про буквальний вогонь, щоб поглинути буквальну землю, а про символічний вогонь горя, який поглине політичну, фінансову, громадську і релігійну структури світу, готуючи людей до великого благословення Царства Месії. Про це йдеться в наступному вірші, в якому Господь каже: “Бо тоді [після вогню горя та національного потрясіння] уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому” (Соф. 3: 8, 9).
Про ці чисті уста (чисте Послання) Біблія в іншому місці говорить як про тихий голос Бога, який можна буде почути між людьми під час тисячі років Месіанського Царювання і який приведе до повного визволення їх від неуцтва, забобонів та гріха назад до згоди з Богом. І Святе Письмо каже, що хто б з-посеред людства не послухав голосу Бога через великого Месію, той буде цілковито знищений з народу (Дії 3: 19-23).

R5732 (1915 р.)