ЯК ПРОГОЛОШУВАТИ ПРАВДУ

"Щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він – Голова, Христос" (Ефесян 4: 15).
Правду завжди потрібно говорити покірно, але безстрашно. Християнин не має права говорити що-небудь, лише правду. Якщо він є визнаним служителем Євангелії, то коли правда досягає до нього, він не повинен продовжувати проповідувати помилки тільки тому, що зібрання, яке користується його послугами, не хоче правди. Людина, поглинута земними турботами, не матиме ніяких докорів сумління, стоячи за кафедрою. Вона думатиме: "Я даю цим людям саме те, що вони хочуть. Вони оплачують мій оклад, і це є просто ділова пропозиція". Така людина, називаючи себе служителем Христа, займає цю позицію, тому що вона ніколи не отримала Духа, характеру правди – святого Духа зачаття.
Але той, хто приймає правду в її любові, хто вбирає її духа, казатиме: "Тепер я бачу, що багато з того, що я роками проповідував, є згубним, тому що безчестить Бога, хибно представляючи Його характер, і до деякої міри, щонайменше, відвертає людей від правди. Це зовсім протилежне тому, що я хочу робити. Я не можу більше роздавати неправду. Я не є послом деномінації чи зібрання, я є послом для Бога. Я не є слугою цього зібрання, а слугою Господа. Якщо я і далі повинен проповідувати неправду, коли прийшов до розуміння правди, то я буду винний перед Богом".

ЧЕСТЬ НАШОГО СТАНОВИЩА ПОСЛА

Такий вірний слуга Бога через свою безкомпромісну позицію втратить своє становище і пошану між людьми. Але все це не потрібно брати до уваги, бо він замість цього отримає прихильність і благословення Господа. Великий апостол проголосив, що він вважав все за втрату і сміття, щоб тільки придбати Христа і "знайтися в Нім" – щоб отримати місце в вічному царстві Месії. Ті, хто зумів зробити так само, придбають "дорогоцінну перлину". Тож говорячи правду, дуже важливо є жити по-християнськи. Дитина Бога понад усе інше повинна плекати в серці правду Божого Слова і повинна високо цінувати блаженний привілей розповідати її.
Наша сила мови, сила передавати наші думки іншим, є найбільшою силою, яку ми маємо, – найбільш далекосяжною. Це могутній фактор як для добра, так і для зла, як для правди, так і для неправди. Нагода сказати правду, визнати Христа перед людьми, чи привселюдно, чи приватно, є великим привілеєм. Щоб бути слугою, який подобається Господу, слугою, якого Він може з користю використати, потрібно говорити правду в любові. Коли хтось тільки ввійшов до Божої родини, то від нього розумно було б сподіватися менше, ніж від того, хто перебуває в цій родині вже деякий час. Ми, як Божі дорогі діти, повинні зростати на подобу нашого дорогого Старшого Брата, нашого Зразка, нашого Голови. Ми повинні "в усьому зростати в Нього". Ми повинні визнавати, що Він є Головою церкви, і що якщо ми маємо бути членами Його Тіла в славі, то мусимо розвинутися. Ми повинні приносити плоди святого Духа, щоб бути придатними розділити в майбутньому те славне царство, яке повинно благословити світ.

"СПОСІБ ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПІДСИЛЮЄ ВРАЖЕННЯ"

Ми повинні виконувати функцію нашого становища послів – ми повинні показувати чесноти Того, Хто покликав нас з темряви до дивного Свого світла. І розповідаючи послання Його милості, ми будемо зростати духовно. "Хто поїть, – напоєний буде і він". Коли ми проголошуємо правду з чесного, щирого, люблячого серця, ми ставатимемо щораз більше наповнені нею. "Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє" – стає убогим душею. Коли ми віддаємо іншим, наш власний запас благословення збільшується. Ми повинні день у день розвивати цю якість любові. Чому так є? Тому що вона чинитиме нас схожою до Бога, це єдина річ, якої ми повинні бажати, – єдина необхідна річ.
Наш Бог має інші славні риси, крім Любові, але ця риса є особливо домінуючою, керуючою якістю Його характеру. Божа справедливість співпрацює з Його любов’ю. І Його мудрість не намагалася б здійснювати якісь плани, які Його любов не схвалила б. Отже, коли ми зростаємо, ця якість любові повинна щораз більше проявлятися. Ми повинні бачити, що наші слова є люблячі, доброзичливі, лагідні. Ми повинні загнуздати будь-яку тенденцію до самовихваляння або виставляння, коли говоримо про великий Божий план іншим. Заховаймо своє "я", щоб могла бути видна краса правди. Від нашої манери представляти послання іншим дуже залежить його ефективність. Говорячи правду в любові, ми не лише багато зробимо для інших, але це послання більш виразно відіб’ється і на нашому розумі.
Кожен, хто оцінює ці Божі речі, а потім розповідає їх в любові і щирості, отримає благословення в своєму власному серці і розумі, і правда стане яснішою і солодшою. Допомагаючи іншим, такий буде допомагати собі. Таким чином різні риси Божого плану стають міцніше викарбувані на його розумі.

ПРИРОДНІ ЯКОСТІ, ЯКІ ПОТРІБНО СТРИМУВАТИ

Ми бачимо, що у випадку сильніших характерів, які приходять до Христа, особливо потрібна пильність в проголошенні правди. Ті, кому з природи бракує войовничості, не матимуть схильності сильно налягати на інших в зв’язку з представленням їм правди. Якщо виглядає, що їхнє послання не було прийняте прихильно, вони, мабуть, будуть переживати: "Їм не подобається те, що я говорю. Тому я більше нічого не говоритиму на цю тему". Вони можуть надто легко знеохотитись. Але ті, хто має більше сили, тобто войовничості, схильні проявляти цю рису, коли вони представляють правду. Вони схильні бути надто напористими – представляти справу як обов’язок.
Однак ми повинні пам’ятати, що тепер це не є примусова справа. Тепер це є запрошення, і призначене воно лише для покірних, здатних навчатися. В майбутньому сила буде потрібна і буде вжита. Тим, хто тепер має вуха, які чують, потрібне лише слово вказівки і поради. Ті, хто вимагає примушування, не є тими, яких тепер шукає Господь. Якщо хто-небудь з Господніх послів старається накидати послання іншим, воно викличе протистояння і втратить свою силу. Тому це не буде доброю службою для нашого Царя, а отже, Він не буде задоволений.
Інших з Господнього народу можуть вельми схвалювати. Вони можуть мати гордість і бажання покрасуватися своєю здібністю промовляти чи своїм вмінням користуватися Святим Письмом. Вони можуть проголошувати послання так, що в інших западає думка: "Дивіться, як багато він знає, – він майстер викладання Біблії". Похвала, здається, є досить підступною спокусою для багатьох. Цю схильність плоті потрібно дуже старанно пильнувати і підкоряти, інакше вона зруйнує корисність християнина і буде великою перешкодою для його власного зростання. Деякі від природи люблять бути в центрі уваги, тоді як інші стараються триматися подалі від цього. Один може примушувати себе, щоб промовляти правду привселюдно, як посол, тоді як іншому потрібно дещо стримувати себе. Єдиний шлях для такого – вчитися говорити правду в любові і покорі, говорити її в любові до Бога і в любові до братів. План віків є Божим планом. Ми не маємо чим хвалитися. Тому ми повинні представляти цей план покірно, лагідно, з братерською доброзичливістю і любов’ю.