“ВИ РАБИ ТОГО, КОГО СЛУХАЄТЕСЬ”

“Ви бо були колись [раніше] темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла” (Ефесян 5: 8).
Іван, улюблений апостол Ісуса, писав: “Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви”. Цей мовний образ пронизує цілу Біблію. Світло скрізь представляє Правду, праведність, тоді як темрява представляє неправду, забобони, гріх. Наш Господь Ісус, перебуваючи в повній згоді з Отцем, був Світлом світу. Для цього Він прийшов у світ. Одним з титулів, які Він взяв, був “Світло для світу” (Ів. 8: 12). Хоча Ісус був у світі, світ Його не пізнав. Люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні вчинки були злі.
Апостол Павло пояснює, що темрява світу прямо чи посередньо походить від супротивника. Він каже, що “невіруючим... бог цього віку засліпив розум”. Потім він розповідає нам, чому так є. Сатана робить це, щоб “для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий”, щоб воно не осяяло їхні серця. Щоб тримати людство подалі від Бога, сатана поставив світло замість темряви і темряву замість світла. Це він робив переважно через добрих людей, котрих так чи інакше використовував як свої знаряддя (про що вони не здогадувалися). Правду кажучи, темрява у світі є дуже великою, натомість світло бачать тільки деякі. Тому апостол молиться за Церкву, щоб очі розуміння братів просвітилися, а це може означати, що навіть очі посвяченого Божого народу ще не є повністю просвічені, відкриті. Він молиться, щоб вони могли збагнути, що то є довжина, ширина, висота і глибина любові Бога, любові Христа, яка перевищує всяке розуміння.
Отже, ми усвідомлюємо, що бачити Бога – бачити Правду, знати глибокі речі від Бога – означає мати величну уяву про Всемогутнього, про Його характер і План. Бачимо, що супротивник намагається тримати нас у темряві, і що Бог дозволяє це протягом певного часу – дозволяє неуцтво, забобони, гріх, темряву, що огортають людство. Та коли хтось дізнається про Спасителя, Якого Бог дав, коли хтось віддає себе в Його руки, вивчає Боже Слово і бореться проти темряви гріха, забобонів та безнадії, його очі відчиняються ще ширше. Коли він це робить, він стає міцніший своїм характером. Отже, боротьба служить добрій цілі. Тому нам треба далі вести добру боротьбу проти гріха та самолюбства.

ПЕРЕНЕСЕННЯ З ТЕМРЯВИ ДО СВІТЛА

Може виникнути питання, яким чином ми переходимо з одного класу до другого, яким чином ми перемінюємося з дітей темряви на дітей світла. Свого часу ми були класом темряви. Свого часу ми не знали Бога і неправильно уявляли Його собі – не мали віри. Нас збивав з пуття морок Середньовіччя. Але тепер ми маємо світло. Ніхто з нас ще не має повного світла, але деякі зростають швидше від інших у благодаті, знанні та любові. Після нашого зачаття Духом ми робимо поступ у розвитку плодів Духа; ми перемінюємось у розумі і остаточно будемо удосконалені в Першому Воскресінні.
Це перенесення з темряви до світла, отже, досягається до певної міри поступово. Спочатку ми потребували знання – якоїсь міри світла, якогось його проблиску. Тому, якщо нам (тілесним чоловікам та жінкам) пощастило побачити проблиск Божої доброти, в міру логічно оцінити, що таке Правда, а що – фальш, що є розсудливе, а що – безглузде, то нам до такої ж міри пощастило з нашим народженням.
Господь дає зрозуміти, що не всі є покликані, не всі є притягнені (Ів. 6: 37, 44; 1 Кор. 1: 26-29). Якщо ми здобули якусь міру світла до того, як посвятилися Богу через Христа, то це свідчить, що нам сприяли обставини: до нас були прихильні обставини нашого народження або обставини життя. Під цими сприятливими впливами наші очі відкрилися, і ми проявили більшу готовність пожертвувати все, щоб здобути світло.
Та якщо ми не є в доброму стані, то, здобувши трохи світла, ми визнаємо за краще вернутися в темряву замість ходити у світлі і мати труднощі та випробування за вірність світлу. Щоб бути гідним мати більше світла, ми повинні мати характер, який піде за світлом, якщо буде його бачити. “Коли хоче хто йти вслід за Мною [бути Моїм учнем], – каже Вчитель, – хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною” – віддасть свою волю, зречеться себе, помре для себе і віддасться цілковито в руки Господа.

“ДІТИ СВІТЛА” МАЮТЬ БУТИ ВИПРОБУВАНІ

Для тих, котрі бачать тільки тьмяно, це – складний договір. Але ті, котрі люблять праведність і відверто ненавидять беззаконня, підуть за світлом за всяку ціну. Господь ласкавий до них, тож коли вони посвячуються Йому, на Його умовах, Він дає їм зачаття від Святого Духа. Це початок нового імпульсу світла, адже тілесна людина не може сприйняти глибоких Божих речей, бо їх розсуджують духовно. Тільки духовні можуть їх збагнути (1 Кор. 2: 9-14). Апостол продовжує і каже, що ми, Церква, здібні зрозуміти ці речі – глибокі Божі речі – бо ми зачаті від Бога, зачаті як Нові Створіння до нової природи. Ми не розуміємо всіх їх на початку, але вони відкриваються нам щораз більше, якщо ми робимо поступ на вузькому шляху. Це духовне розуміння є дороговказним світлом, яке додає ентузіазму, надихає до праведності. Ось так ми стаємо дітьми світла.
Після того, як ми стали дітьми світла, ми повинні перейти крізь випробування. Господь Ісус каже, що коли ми хочемо бути вірними світлу, ми повинні дозволяти нашому світлу світити, щоб звіщати чесноти нашого Отця, що на небі. Він перестерігає нас, що багато хто не оцінить наші добрі вчинки, а наговорюватиме на нас всіляку неправду заради Його імені. Він запевняє нас, що сини темряви ненавидять синів світла, і одночасно заохочує, щоб у цих випробуваннях ми “раділи та веселилися, нагорода бо наша велика на небесах”. Такими є почуття дітей світла, і вони будуть радіти навіть у випробуваннях та горі. Якщо вони дозволятимуть світлу, Правді, світити, неправда стане явною для тих, хто розуміє правильно і має шляхетне серце. Сини темряви, неправди, будуть злитися на нас, бо ми викриваємо неправду, в якій вони загрузнули, і будуть нас переслідувати, як це вони робили з Учителем.

КІНЦЕВА ПРОБА ЦЕРКВИ

Розсудливо сподіватися, що прийде час, коли всі вірні Господу будуть трактовані подібно, як був трактований наш Господь. Справді, цей час вже настає. Кожному з нас варто зодягнутися в усю зброю світла, щоб витримати будь-яке переслідування, що приходить на нас від засліплених послідовників супротивника. При цьому необов’язково, щоб знаряддя сатани були злочинцями та головорізами.
Коли ми оглядаємось назад на перший прихід нашого Господа, ми бачимо, що супротивник найуспішніше використовував проти нашого Господа Ісуса релігійних проводирів, книжників, фарисеїв, учителів юдейського Закону, котрі називали себе Божими людьми і провідниками Його народу. Але “кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь”, – каже Господь. Отже, ті, котрі сприяли переслідуванням Учителя, а врешті і Його розп’яттю, були слугами сатани, не дивлячись на те, чиїми слугами вони себе вважали.
Але ми не повинні думати, що за це вони заслужили собі вічні муки. Треба пам’ятати також, що вони були слугами сатани частково через незнання. Як сказав апостол Петро до юдеїв в День П’ятидесятниці: “Знаю, що вчинили ви це з несвідомості, як і ваші начальники”. Св. Павло також дає свідоцтво про цей факт, кажучи: “Коли б бо пізнали були, то не розп’яли б вони Господа слави”. Вони робили так, бо були сліпими слугами сатани, хоча, коли б їхні серця були щирими та покірними, вони побачили б, як побачив вірний “останок” Ізраїлю – “справді ізраїльтяни”. Юдеї, які розп’яли Ісуса, потрапили за це в жахливий час горя, але вже скоро, віримо, вони “будуть дивитись [очима віри] на Того, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем”; і Бог “виллє [на них] Духа милості та молитви” (Зах. 12: 10).
Сьогодні, можливо, також є справді добрі люди, які є слугами сатани і не знають про це. Але якщо хтось знає і далі робить такі погані вчинки, то йому, мабуть, доведеться за це серйозно відповідати. Тільки Бог знає вину кожного. Їхнє прозріння вже недалеко, і велике збентеження буде на лиці кожного, хто через власну невірність став знаряддям супротивника, переслідуючи, обмовляючи і роблячи кривду справжнім Божим дітям, які вірно проповідували Правду, що є в Ісусі Христі.

R5718 (1915 р.)