ПОСВЯЧЕННЯ ХРАМУ
1 ЦАРІВ 8: 22-30
ЩО ЗОБРАЖУВАВ ХРАМ? – ПОДВІЙНИЙ ПОЗАОБРАЗ – ПОСВЯЧЕННЯ – МОЛИТВА ЦАРЯ СОЛОМОНА – ОСОБИСТІСТЬ БОГА – ЙОГО ПОМЕШКАННЯ – МІСЦЕ В НЕБІ – “СЛАВА ГОСПОДНЯ НАПОВНИЛА ГОСПОДНІЙ ХРАМ” – ПОЗАОБРАЗ ЦЬОГО

“Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів” (Ісаї 56: 7).
Цар Соломон, повний пошани до Господа, запалу до Нього, захоплений Божественною обітницею, що наступник царя Давида повинен збудувати Дім для Господа, Храм, для якого Давид роками збирав гроші і цінні речі, одразу присвячує цій справі свою увагу. На четвертому році царювання Соломона приготування набули такого розмаху, що почато будівництво. Через сім з половиною років описані в нашій лекції сцени були втілені в життя – Храм був готовий до посвячення. Як не дивно, але його посвячення відбулося за місяць до повного завершення. Напевно, у цьому містилася якась важлива образна лекція, яку ми одного дня зможемо зрозуміти більш повно.
Храм, збудований з білого мармуру, мабуть, був дуже показною будівлею, хоча й не такою величною. У ньому був тільки один поверх, але його розташування на вершині гори, напевно, надавало йому домінуючого вигляду, а сяючі, білосніжні стіни гордо височіли над довколишнім краєвидом. Та ми зацікавлені Храмом Соломона більше, ніж будь-якою іншою будівлею, бо він мав і образне, і буквальне значення. Зауважмо згадку апостола про нього і твердження, що виконання образу є у Божому святому народі – Церкві. Читаємо: “Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?” “Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!” (1 Кор. 3: 16; 2 Кор. 6: 16).

ПРИГОТУВАННЯ ЖИВИХ КАМЕНІВ

В образі, який апостол представляє нашій увазі, Церква більше відповідає Намету, аніж Храмові. Бог був з дітьми Ізраїлю відтоді, як вони увійшли в угоду з Ним і аж до часу, коли Соломон посвятив Храм, про що свідчила Його присутність через світло Шекіна в Святая Святих Намету. Так само є з нами, християнами, сьогодні: відколи ми стали синами Бога – від часу нашого посвячення, виправдання, освячення і зачаття Святим Духом – наші тіла є наметами, тимчасовими помешканнями Божого Святого Духа. Його Дух у нас спочатку представлений впливом, який дає зачаття і який ми отримуємо на початку нашого нового існування як Нових Створінь в Ісусі Христі. Це світло, тобто святе освічення, поступово пронизує нас і щораз більше наповнює світлом знання про славу Бога. Намет, у певному значенні слова, був храмом – у тому значенні, що будь-яке місце, де перебуває Бог, можна властиво назвати храмом, святим місцем. Але, як зазначалося, краще думати про наше плотське тіло як про намет Бога – як про Його тимчасове помешкання. У повнішому значенні в майбутньому прийде велике перенесення. Господні святі будуть перемінені з плоті в дух силою Першого Воскресіння і ще більш досконало будуть представлені чудовим Храмом, який збудував Соломон.
Але є ще гарніша думка, представлена нашій увазі св. Петром. Він каже, що різні члени Церкви Христа – святі – є живими каменями, що знаходяться в процесі обтісування і полірування, готуючись приєднатися до всіх інших в одному величному, славному Храмі Бога за завісою (1 Петр. 2: 5, 9). Хто не витримає обтісування та полірування, той буде визнаний непридатним для славного Храму.
Згромадження цих живих каменів за завісою відбудеться Силою Воскресіння, чудово проілюстрованою зведенням Храму Соломона, про який читаємо, що його камені були приготовані в каменоломні і в кінці звезені для будівництва Храму, а також настільки досконало сформовані та підігнані для свого місця, що були укладені без стуку молотка – без потреби додаткового підтісування або іншої трудомісткої праці під час зведення. Так само, каже св. Павло, Церква є майстерним витвором Бога (Еф. 2: 10). І Його праця буде так майстерно завершена, що не буде жодної потреби в доопрацюванні або переробці за завісою.
Саме такий погляд є особливо цікавим і корисним для Господнього народу. Хто з нього може збагнути, що він був покликаний Богом до цього високого поклику, до членства в Храмі, той, відповідно, може цілковито збагнути потребу у випробуваннях та труднощах життя, які формують його і прилаштовують до небесної слави, честі та безсмертя. Це і є те “усе”, що допомагає на добре тим, хто любить Бога, готуючи їх до духовних благословень та служби майбутнього (Рим. 8: 28).

ПРАЦЯ ПРОСЛАВЛЕНОЇ ЦЕРКВИ

Коли ми думаємо про Церкву як про Храм у процесі будівництва, це наводить на думку, що в майбутньому передбачається певна праця. Нащо будувати Храм і потім його не використовувати? Різні помилки минулого принесли нам шкідливі наслідки: наприклад, переконання, що тільки Церква спасеться, а вся решта людства пропаде; а також, що в другому приході Христа світ має бути спалений, а Божественний План безславно припиниться. При такому підході будова Церкви як великого Храму була би даремною, оскільки не було б нікого, кого б вона мала благословити.
Однак в міру того, як відчиняються очі нашого розуміння, ми починаємо бачити в Божественному плані красу та порядок. При другому приході Христа Божий план не завершиться, а, наскільки це стосується світу, тільки почнеться. В одному образі Церква буде Царським Священством, щоб благословити всі племена землі (Гал. 3: 29), а в іншому – великим Храмом, через який весь світ людства матиме доступ до Бога і повернеться до гармонії з Ним. Таким чином, ця прославлена Церква, Храм, остаточно буде Домом Молитви для всіх людей, всіх народів – щоб люди молилися не до будинку, а щоб наблизилися до Бога через прославлену Церкву, в якій буде показана Його присутність, а Його милість буде доступною для всіх. З такого погляду Храм з його славою Шекіна представляв Церкву в славі майбутнього, разом з Христом; і Бог буде мешкати в ній, і діяти через цю славну Церкву для благословення світу, тобто усіх, хто прославить Бога, звертаючись очима до Його святого Дому.

ПОСВЯЧЕННЯ ХРАМУ БОГА

Існує важлива думка, пов’язана з посвяченням, яку дехто випускає з уваги. Намет потрібно було посвятити, тобто відокремити для Бога, перш ніж Бог міг визнати його і використати. Схожим чином відбувається зі всім Божим народом: обов’язково, щоб він відкрито і офіційно посвятився Богу та Його службі, перш ніж буде визнаний Ним і наповнений Його Духом. Недостатньо пізнати Його і Господа Ісуса Христа, а також бути переконаним у цих речах – недостатньо навіть знати щось про славу грядущого Віку, об’явлену в Божому Слові. Потрібно також офіційно посвятитися Богу, повністю підкорити свою волю, щоб Бог міг увійти в таких Своїм Святим Духом і, прийнявши їхню жертву, відтепер міг зробити їх Своїми наметами.
Коли Храм був готовий до посвячення, Соломон представив його Богу з молитвою, яка є основою нашої нинішньої лекції. Ця молитва є чудовою в своїй простоті і свідчить, що цар Соломон усвідомлював велику правду: Бог є особою, помешкання Його – в небі, а не повсюди. Це свідчить нам, що цар повністю розумів: Храм, який він зробив, як і попередній Намет, лише представляє Божу силу і благодать між Його народом. Ця присутність Храму свідчила про те, що є грішники, котрі потребують поєднання з допомогою його уряджень, що потрібна милість і прощення, що обов’язковою є молитва до Бога. “Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і простиш”. Так само під час Тисячоліття весь світ буде мати нагоду наблизитися до Бога через Його великий Храм, у якому Ісус є Наріжним Каменем, а Церква – живими каменями під Його головуванням. І Бог почує молитви, принесені належним чином, та пробачить гріхи людей. Як наслідок, праця реституції попрямує до свого величного завершення.
Як Соломон посвятив Храм, так Церква Христа буде посвячена, офіційно представлена Отцю. Це зробить великий позаобразний Соломон – Господь Ісус Христос – представляючи нас усіх як Своїх членів, як Храм, який є Його Тілом, зведеним на Третій день, – в третьому тисячолітньому дні від часу Його смерті, на зорінні Великого Сабату (Ів. 2: 19-22). У результаті посвячення, слава Господа наповнить Дім. Той факт, що образний Храм наповнився славою Господа перед тим, як він був повністю завершений, мабуть, означає, що в теперішньому часі буде певний прояв Божої милості до Його Церкви у прославленні, доки праця будівництва ще повністю не закінчена. Однак важко коментувати пророцтво до його виконання. Нам треба чекати, щоб побачити здійснення цієї риси. “Бог незбагненним нам шляхом вершить дива Свої”.

R5713 (1915 р.)