БЛИЗЬКА БУРЯ ТА ЇЇ СЛАВНИЙ НАСЛІДОК

“Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі, і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані... Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!” (Псалом 107: 29, 30, 43).
107 Псалом, очевидно, є пророчим і в якійсь мірі простежує життєві труднощі Церкви Христа впродовж Євангельського віку. Його можна застосувати як особисто, так і у всесвітньому, міжнаціональному масштабі. Джерелом всіх труднощів у світі є гріх. Можна різним шляхом пробувати подолати цю перешкоду, але Бог у Своїй Мудрості влаштував єдиний План. Він дозволятиме, щоб гріх приносив бурі та життєві труднощі, які кидатимуть людство туди-сюди, аж врешті воно навчиться цінити нашого великого Спасителя, Котрого Бог дав як Великого Визволителя Церкви та світу.
Цілу справу вже залагоджено в юридичному значенні, і у своєму часі Христос матиме повне право наказати всім бурям припинитися і запровадити лад серед безладдя. Але на це повинно бути Божественне розпорядження. Протягом теперішнього віку вибирається клас Церкви, і бурі та труднощі в житті були цінними для неї в розвитку віри, надії, терпеливості та в приготуванні її до почестей, привілеїв і нагод Царства.
Бурі у світі, як подає Святе Письмо, були різними і траплялися в різні часи, залежно від стану людства. Гріх та самолюбство завжди породжували бурю, як тільки для цього була можливість. У минулому було багато бурь – війн, навал, заколотів тощо. Всі вони починалися з заздрості, егоїстичних мотивів або через велику несправедливість з боку інших.
Великі народи заздрились на велике багатство одне одного і полювали на слабших. Люди плекали гнів, злобу, ненависть, колотнечі, вчинки тіла та диявола. Сьогодні, насіявши самолюбству, людство пожинає могутній вихор на суспільному полі. Ця велика буря ще не досягла своєї кульмінації. На нашу думку, вона буде ще більшою, перш ніж Господь встане і скаже: “Мовчи, перестань!” Він дозволив цю жахливу бурю, бо знає як повернути її дію на добро для людства.
Нам, Божому народові, треба віддавати перевагу миру та праведності і жити у згоді з цими умовами. Але теж треба знати, що саме гряде на світ і навіть треба знати наслідки, знати дещо з Божої Правди. Господь вже дарував нам мир у серці, на який жодна буря не може вплинути. Ми довіряємо обітницям, які Він дав. Ми розуміємо теперішні умови і радіємо, що Церква скоро буде прославлена. Який великий мир та радість ми матимемо за завісою! Усвідомлення цього навіть зараз приносить до нашого серця великий відпочинок душі, великий спокій. Ми пам’ятаємо, що Бог може зробити так, що все буде нам на користь, і Він це обіцяв. Тому, переходячи ці бурхливі часи та життєві негаразди, ми можемо здобути для себе благословенний досвід.
Господь має особливий шлях, щоб дати мир Своєму народові – не так, як Він поводиться з людьми у світі. Життєві бурі приходять і минаються; терня на нашому шляху зостається, але Господь сповіщає нам мир. Ми чуємо Його голос, Слово Бога! Через знання, яке Він дає нам, через Його дорогоцінні обітниці, Він дає запевнення у Своїй Мудрості, Своїй Любові, Своїй Силі і повному любові задумі для Свого народу. Все це дає мир і спокій серцю посеред зовнішніх випробувань та горя. Він також дає пізнати Свій великий План щодо всього людства, розповідає про важливість нинішніх умов та про славний наслідок великого горя, яке ось-ось має вибухнути в цілому світі.

ОСТАННІЙ ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ

Ми знаходимося в “останніх днях”, згаданих апостолом Павлом. Він каже: “Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді... грошолюбні, зарозумілі, горді,.. зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога... Відвертайсь від таких!” (2 Тим. 3: 1-5). Наш Господь неодноразово згадував “останній день” і казав, що в цей останній день мають статися значні речі. Ми розуміємо, що Він відсилався до великого Сьомого Дня, до тисячолітнього Дня Його Царства. Наприклад, Він сказав, звертаючись на самоті до Своїх учнів: “І того воскрешу Я останнього дня”.
Святе Письмо говорить про останній День як про кінець теперішньої Епохи, як про кінець теперішнього панування зла. Наш Господь звертався до завершальних днів цього віку, коли казав: “Як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського”. Всі вірші Святого Письма, які посилаються на цей День, вказують на великий заколот, що мав прийти в той час. Пророк Даниїл говорить про теперішню епоху як про “час утиску, якого не було від існування люду”. Це, як він говорить, мало бути “в часі кінця”. Наш Господь говорить про це: “Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться” (Мт. 24: 21-25). Св. Павло каже, що вогонь цього Дня випробує діло кожного, яке воно є. Апостол Петро описує його яскраво у своєму другому Посланні. Цей День горя і слави, котра має потім настати, був темою всіх святих пророків.
Клопоти цього Дня не є однакові. Ісус каже, що деякі Його послідовники будуть вважатися гідними того, щоб уникнути клопотів, які приходять на світ і які, як каже св. Петро, охоплять цілу землю. У вогні цього Дня виявиться, що деякі Божі діти будували свої доми з дерева, сіна та соломи, хоча й будували на справжній Основі, Христі. Вся їхня будівля згорить, а самі вони “спасуться, але так, як через огонь” – говорить нам ап. Павло. Інші Господні діти, як виявиться, будували на справжній Основі з “золота, срібла, дорогоцінного каміння”, і їхня робота устоїть. Свою будівлю Правди та відданості Господу вони будували на справжній Основі, і вона не згорить. Їхня будівля вистоїть у “вогні” цього великого Дня. Оскільки апостол Павло у всіх своїх Посланнях звертався до святих у Христі Ісусі, ми думаємо, що ці слова (1 Кор. 3: 11-15) стосуються тільки тих, хто справді посвятився Господу, Церкви Христа. Всі справжні святі повинні страждати, і, як застеріг нас св. Павло, “через великі утиски треба нам входити у Боже Царство” (Дії 14: 22). “Бо на це ми покликані” – запевняє нас св. Петро (1 Петр. 2: 21). Але все це тільки достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, якщо ми візьмемо з цього добрий урок.

НОМІНАЛЬНІ СИСТЕМИ НАШИХ ДНІВ

Як вже згадувалося, ми бачимо великий клас тих, котрі називають себе Церквою Христа і котрі видають мільйони грошей для поклоніння Богу згідно з уявленнями номінальних церковних систем. Для Господа будують і присвячують вишукані церковні споруди. В них виставляють величні органи і виступають вишколені хори, а ще в них є передбачені гімнастичні зали, “місця для куріння”, приміщення для приготування їжі зі столовими і т.д. Ці церкви підтримують люди, серед яких є багато надзвичайно шляхетних у численних відношеннях.
З певної точки погляду може здатися, що люди, які витрачають стільки грошей щороку на церковні потреби, повинні бути надзвичай релігійними і охочими виконувати Божу волю. Ми читали, скільки мільйонів доларів Нью-Йорк Сіті видає щороку на своїх служителів, на церкви і т.д. і т.п. Але насправді бачимо, що у всіх цих церквах є дуже багато формалізму. Ті, хто співає гімни, є найняті для цього, і, за їхніми словами, вони зовсім не цікавляться релігією і роблять це за стільки-то доларів. Небагато хто зі служителів здатний признатися, що їхня служба є приблизно такого ж роду, хоча інші вважають, що більшість служить власне з таких міркувань. Чи Господь признає і приймає таку службу? (Див. Ам. 5: 20-23; Іс. 1: 13-15). Не нам судити серце, але з усіх боків ми бачимо бундючність, зарозумілість, пиху.
Не знаємо, чи апостол Павло зміг би краще описати нинішні умови, якщо б він жив сьогодні. Коли казати щось цим запальним працівникам з церковництва наших днів про світськість, пиху та огріхи церков, вони тільки крутять головою туди-сюди, хоч деякі з них визнають, що там діється багато чого з того, що їм не подобається. В церквах прийнято влаштовувати концерти, веселі забави, пригощати чаєм з єдиною метою – збирати гроші, бо, кажуть, якщо цього не буде, ніхто не завітає до церкви, окрім проповідника, прислуги і тих, хто приходить, щоб виконувати обов’язки, за які несе відповідальність. Одна офіційна особа однієї з церков сказала редактору The Watch Tower: “Я приходжу часто, бо маю обов’язок, але як тільки буде можливість, я піду з цього становища”. Мова йшла про особу, яка виконувала обов’язки старшого. Вона збиралася піти звідти, як тільки це буде можливим.

ТЕПЕРІШНІЙ ІДОЛ ХРИСТИЯНСТВА

Провідним фактором сьогодні є любов до грошей, до набування. Щоправда, ті, котрі мають достатньо грошей, часом віддають мільйони доларів, але наші дні є свідком любові до грошей. Гроші люблять не тільки багаті. Ми бачимо це скрізь. Головне бажання – здобувати гроші, але не для того, щоб класти їх до банку, а щоб витрачати. Люди кохають задоволення, які можна купити за гроші. Тепер є час видавати гроші і любити гроші. Задоволення не дають людям спокою, тому гроші сьогодні поважають і намагаються здобути. Від наших колишніх забобонів, що одні мають кров кращу від інших – “голубу кров” – в Америці вже загалом відмовились. Ми не маємо нічого спільного з любов’ю до аристократії і так званого “шляхетного роду”, як це є в старому світі. Люди колись вірили, що царі та вельможі походять з роду, зовсім іншого, ніж прості люди. Але тепер любов до грошей і до того, що можна купити за гроші – задоволення, влади, впливу – довела світ до безумства. Грошам кланяються, немов ідолу. Якщо хтось має гроші, він може здобути майже все, що хоче. Багато таких людей має тільки вигляд побожності, без її сили. Апостол каже: “Відвертайсь від таких!” (2 Тим. 3: 4, 5).
Згаданий стан речей виник поступово. Як відвертатися від тих, котрі поклоняються цим фальшивим богам? Ми відвертаємося в тому значенні, що не йдемо тим самим шляхом. Ми тримаємо свої серця якомога далі від любові до задоволень, світськості та жадоби здобутку. Ми відвертаємось від всього цього і йдемо в іншому напрямку. Це, здається, відповідає сказаному Господом в Об’явленні 18: 2, 4. Показуючи апостолу Івану теперішній стан номінального Сіону і говорячи пророчо, немовби знаходячись тут, Він каже: “Упав, упав великий Вавилон!.. Вийдіть із нього”. Справжній Господній народ повинен йти за Господньою вказівкою. Він повинен звільнитися від рабства неправди та світськості і дати іншим добрий приклад. Потім він повинен чекати на подальші вказівки від Господа і на виконання Його славних задумів. Не треба сподіватися повернути течію назад: ані одна людина, ані тисяча, ані навіть мільйон людей не зможе сьогодні повернути течію Вавилону. Він упав, тому покиньте його! (Єр. 51: 6-9).

НАША МОВЧАЗНА, ДОВІРЛИВА МІЦЬ

Бог увійшов у Свій відпочинок тоді, коли виконались Його творчі діла на землі. Так само ми, справжня Церква, скоро увійдемо в наш відпочинок, досконалий відпочинок за завісою. Бог передав усі справи в руки Христа, щоб виконати їх у призначений час. Ми маємо довіру до Господа та Його часів та пір, тому ми цілком спокійні і, виходячи з Вавилону, не хвилюємось, не стурбовані за інших, не занепокоєні. Бог запровадить лад посеред пануючого заколоту. Хто виявиться гідним вічного життя, той остаточно буде радий поводитись так, як вкаже Господь.
Світ сьогодні сп’янів від деяких фальшивих вчень і не знає, що робить. Коли б ми опинилися серед весельчаків або п’яниць, то краще не приводити їх до тями, а піти собі. Але коли б у товаристві знайшовся хтось, хто хотів би бути таким як ми (вільним, щоб служити Господу), наш обов’язок – допомогти кожному, хто шукає Господа і хто хоч трохи прихильний до Слова Правди. Ми повинні робити добро всім людям, коли маємо можливість, “а найбільш одновірним” (Гал. 6: 10). Власне для цього ми розповсюджуємо “Виклади Святого Письма”, журнал “The Bible Students Monthly”, проводимо зібрання і показуємо “Фотодраму Створення”, щоб інші щирі душі могли, як ми, полишити загальну тенденцію наших днів, щоб жити жертовним життям і готуватися до вивищення, яке отримають вірні Богу – до нагороди, яка, віримо, зараз зовсім близько. Той, хто готовий та зодягнувся в усю Божу зброю, залишатиметься в стані спокою та довір’я, якого не має ніхто інший в цьому великому Дні напруження, заколоту та потрясінь.

ТЕПЕРІШНІ “ЗНАКИ СИНА ЛЮДСЬКОГО”

Шлях, яким Господь повідомляє Своїх вірних, котрі пильнують, про важливість теперішніх умов у світі та про близькість славного Христового царювання, лежить через зовнішні знаки, які підтверджують все те, на що, бачимо, вказує біблійна хронологія. Знак є вказівкою. Вивіска над пекарнею означає, що тут можна купити хліб; вивіска “М’ясна крамниця” означає, що в цьому місці продають м’ясо і т.д. Також ми маємо знаки, які свідчать про гарну погоду або близьку бурю. Але не треба сподіватися сяючих букв на небі або чогось такого, що свідчило би про Господню присутність. Певний час в Церкві вже є знак (близько сорока років) – жнива дозрілої пшениці. Це – знак Парусії Сина Людського. Проте світ не може розпізнати цей знак. Ми також маємо знак неплідного фігового дерева, юдейського народу, що випускає своє листя. Ми бачимо провіщену світськість в церковних системах. Ми бачимо початок ударення народів.
Коли вибухне великий Час Горя, світ почне бачити, що так чи інакше надходить новий порядок речей, що гряде велика зміна. Раніше умови такими не були. Коли люди побачать, що Син Людський має незабаром прийняти Свою велику владу, і що приходить Месіанське царство, вони матимуть передчуття, хоча і не розумітимуть, що це Царство є для благословення всіх. Якийсь час вони не зможуть збагнути ситуації в повній мірі. Вони бачитимуть горе, параліч бізнесу, розпач народів, соціалізм, анархізм, і їхні серця мертвітимуть від страху перед тим, що наближається.
Всі ці речі сьогодні є знаком для нас, що Господь готується встановити Своє Царство і приготовляє падіння язичницьких царств. Це, однак, не одразу стане очевидним для всього світу посеред палаючого вогню горя. Люди не знатимуть, що з цього виникне. Ми вважаємо, що більшість людей трохи стурбована вже сьогодні. Люди, які займають видатне громадське, фінансове, релігійне становище, є у великій розгубленості. Багато з них починає обговорювати ідею, що Царство Бога дійсно наближається...

ПОГЛЯД ЗІ СКЕЛЬНОЇ РОЗЩІЛИНИ

Коли відчинилися очі нашого розуміння, ми намагалися показати Церкві (і світу, наскільки це можливо) великий Божественний План Віків – чудовий, прекрасний, вищий від усього, що людське. Дослідники Біблії по всьому світі читають Біблію і бачать знаки часу в новому світлі, бо прийшов Божий час, щоб підняти завісу неуцтва та темряви, яку Він так довго дозволяв сатані розвішувати перед нашими очима. На нашу думку теперішня війна зображена в Біблії і мала початися в 1914 році. Це – великий “вітер”.
Услід за цією великою війною, як навчає Біблія, настане великий землетрус – суспільна революція. Разом з цим землетрусом прийде вивищення релігійних сект – католицьких та протестантських, – що стануть на боці політичних, громадських, фінансових та релігійних царів та князів. Тоді настане падіння всіх теперішніх релігійних систем. За короткий час символічний біблійний “вогонь” – анархія – поглине землю. Слідом за анархією швидко настане довго обіцяне Боже Царство, про яке християни віддавна моляться, кажучи: “Нехай прийде Царство Твоє”, – хоча більшість з них має зовсім мало уявлення про справжнє значення цих слів. Під час панування цього Царства для всього людства прозвучить “тихий голос”, Послання Правди та Благодаті. Настане підняття світу, а знання про славу Господа поступово наповнить цілу землю. Людство прийде до обіцяної гавані відпочинку, прийде “бажання всіх народів”.

“МОГО ГОЛОСУ СЛУХАЮТЬ ВІВЦІ МОЇ” І ЙДУТЬ СЛІДОМ

Всі справжні Ісусові учні побачать і почують у нинішню “свою пору”. “Мого голосу слухають вівці Мої”, сказав Учитель. Тому, якщо хтось є у Вавилоні і не чує голосу Господа, який кличе вийти з цієї великої відступницької системи, то напрошується простий висновок, що така особа не є Його справжньою вівцею. Це не означає, що всі почують в ту ж саму мить; але якщо вони підуть Його слідами, то почують краще і негайно підкоряться. Їм запрагнеться вийти з Вавилону ще перед тим, як його кари прийдуть, мов навала; і вони справді скоро прийдуть. Маючи світло, ми повинні нести Господнє Послання і звертати увагу інших християн на теперішній стан речей, даючи їм можливість почути Господа і прийняти рішення.

“КАРИ” НА ВАВИЛОН

“Сім останніх кар”, які мали навідати перш за все християнство, не є якоюсь особливою хворобою, такою як чорна віспа або холера. Ці слова означають горе. Святе Письмо показує, що ним є смерть, голод, революція, негаразди, повалення. Ці лиха будуть як фізичними, так і розумовими. Для Вавилону буде великим горем і нещастям, коли він дізнається, що його мури впали. Якийсь час він усвідомлював, що його чекає крах, тому він намагався проганяти все, що могло наблизитися до його мурів і зруйнувати їх. Багато добрих людей воювало за різні віровизнання, думаючи, що вони представляють Господній народ, хоча вони самі були зв’язані теперішніми інституціями.
Ми не думаємо, що Євангельський Вік повністю закінчився у вересні 1914 року. Закінчилися тільки Часи Поган. Євангельський вік повністю не закінчиться, віримо ми, доки не припиниться Євангельське Послання, а це станеться тоді, коли двері зачиняться, коли останній член Вибраних перейде за завісу. Ми переконані, що вибрана Церква Христа, Наречена, не залишиться у плоті, щоб виконувати більшу частину праці навчання світу, а буде прославлена в Царстві перед великим Часом Горя або під час нього і буде готова доглядати за навчанням світу з духовного рівня.
Перед нами великий конфлікт. Пророк Ісая (63: 1-6) передає переконливими словами працю нашого Господа Ісуса між народами в даний час і в ті дні, які ще попереду. “Сам один Я чавило топтав... і Я поплямив всі шати Свої” кров’ю Божого гніву (Див. Виклади Святого Письма, том 4, стор. 18, 19 та стор. 51, абз. 1). Віримо, що ця праця вже почалася в теперішній війні у Європі, яка з дня на день стає більш жорстокою та жахливою.
Коли Церква буде прославлена за завісою, Стародавні Гідні стануть її представниками у світі, маючи догляд за навчанням народів та керуючи людськими справами. Це настане тоді, коли Месія звелить “Мир” розгніваним народам і накаже вщухнути розбурханим хвилям. Але, мабуть, ще якийсь час – скільки, ми не знаємо докладно, – Церква матиме для виконання працю для світу з цього боку завіси, ще перед тим, як цілковито запанує Час Горя, або ж на його початку. Якщо так, то віримо, що це навчання світу зараз відбувається.
“Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє”, навіть якщо на короткий час Він витягне Свій праведний меч, щоб покарати беззаконня та повалити велику імперію сатани.

R5695 (1915 р.)