"ЦЕ", ЩО МИ ПОВИННІ РОБИТИ

"Бо це роблячи, ви ніколи не спотикнетеся" (2 Петра 1: 10, Кул.).
Контекст попередніх слів цього вірша показує нам, що апостол наполягав на розвитку плодів святого Духа в серці і, наскільки можливо, в житті – в словах, ділах, думках. Він підсумовує свої аргументи, говорячи, що ті, котрі, йдучи в цій справі за його порадою, одну за одною прибавляють ці якості і таким чином будують свій християнський характер, "ніколи не спотикнуться". Суть полягає в тому, що існує певна тенденція до падіння, певні випробування, і що цей розвиток характеру буде необхідний, щоб особа могла бути здатною встояти в цих пробах. Отож апостол запевнює, що тим, хто не падає, хто витримує всі випробування, щедро відкриється вхід "до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа" – саме його запрошений розділити весь Господній народ.
Ми, чиї очі розуміння були просвітлені, можемо усвідомлювати силу і розумність аргументів апостола. Однак цих речей не надто навчали логічним способом. Помилки середніх віків були перешкодою і зробили недієвими вчення апостолів. Думка, яка випливала з віровчень минулого, полягає в тому, що лише невелика кількість людей отримає спасіння, і що решта світу буде послана на вічні муки і несказанне горе. Багато зі світу, легко прийнявши це, не вірили в це – говорячи, що вони використають свій шанс і т.п. Інші, котрі були з Господнього народу, були відчайдушні в своєму намаганні врятувати якомога більше тих, кому загрожують вічні муки. Деякі прийняли, що коли б вони не належали до певного класу, чи культу, чи не отримали якогось роду хрищення, або не відвернулись від гріха і не приєднались до якоїсь церкви, то вони напевно безконечно і невимовно страждали б після цього життя.
Не дивно, що з такими ідеями в своїх розумах вони були надто зайняті, щоб з достатнім старанням досліджувати Слово Бога і побачити, чого воно насправді навчає, і тому не дивно, що вони прийняли свої власні плани для спасіння світу. Ці введені в оману люди, здається, були дуже активні в тому, що вони називають працею спасіння душ. Ми можемо тільки захоплюватись їхньою відвагою і ревністю, хоча вона і не була в згоді зі знанням. Якщо б їхні припущення були правильні, то кожен християнин повинен би гасати як несамовитий, намагаючись врятувати світ.
Припустимо, що по сусідству від нас спалахнуло велике полум’я, і що поблизу немає ніякої пожежної частини, і що сотні людей потрапили в небезпеку згоріти, хоча нам самим вогонь не загрожує. Припустимо, що тоді хтось сказав би нам: "Ходіть, будемо досліджувати Біблію". Ми, безперечно, поспішно відповіли б: "О ні! В цьому будинку є багато людей, котрі згорять, якщо їх негайно не врятувати!" Ми б так поспішали і так прагнули врятувати життя тих, хто знаходиться в небезпеці, що утримались би від всього іншого.

ДОКТРИНАЛЬНА ПЛУТАНИНА БАГАТЬОХ ХРИСТИЯН

Отже великий противник наповнив розуми багатьох християн вигадкою, що над світом нависла неминуча небезпека – не згоріти, але бути поверженим в озеро палаючої сірки або в безодню немислимого жаху і горя, щоб бути в муках протягом безконечних віків! Таким чином він втягнув християн в уявну сутичку з дияволом, щоб рятувати душі від цих вічних мук. Доки наші очі не були відкриті, і ми не побачили, що нічого такого не передбачено ні для поган, ні для будь-кого іншого, ми не могли почати проявляти духа здорового розуму. Коли ми приходимо до розуміння Божого задуму, все змінюється перед очами нашого розуму. Тоді ми бачимо, що Бог вчинив повне забезпечення для поган і для всіх людей, і ми розуміємо, що:
"Віра може твердо покладатися на Нього,
Що би нам не трапилось в житті".
Ми бачимо, що нашою працею як християн є співпрацювати з Богом в спасінні класу церкви – не спасінні від вічних мук, а від смерті, і до славної спадщини з Христом в Його наступаючому царстві. Ми бачимо, що ця велика праця планомірно просувалась вперед впродовж Євангельського віку.
Цей блаженний союз з Христом, який Бог улаштував для церкви, незабаром повинен завершитися весільною гостиною; і тоді, в царстві, яке буде встановлене під усім небом, вона, як Його наречена, буде мати блаженну нагоду разом з Ним піднімати і визволяти зіпсуте людство, весь рід Адама, відновлювати людей, "хто хоче", до славного становища, яке було втрачене Адамом і відкуплене Господом Христом Ісусом через кров Його хреста. Як чудово усвідомлювати, яким всеохоплюючим є дивовижний Божий план спасіння – що в своє славне приготування він включає не лише тих, які живуть тепер, але й всіх, хто пішов до гробу! Таким чином були просвітлені очі нашого розуміння, і облуда щезла з нашого розуму, і тоді ми почали вживати здоровий розум і бачити чудові, дивовижні речі, які Бог запланував від закладин світу.

БІЛЬШІСТЬ ВТРАТИЛА ДОКТРИНУ ПРО ОСВЯЧЕННЯ

Коли ми роздумуємо, то бачимо, що першочергове значення для нас має наше освячення. "Бо це воля Божа [стосовно вас], – освячення ваше". Коли ми вважали, що спасіння світу залежить від наших нікчемних зусиль тут, в тілі, у нас було мало часу на дослідження Біблії або ретельні роздуми про наше освячення. Дійсно, думка про освячення поступово зникла з розумів більшості тих, хто сповідує християнство; і на християнина, який наполягав на важливості цієї доктрини, обов’язково накладалось клеймо релігійного фанатика. Загальноприйнятим, здається, є, що тих, хто дійсно таким чином був відлучений, насправді було так мало, що освячення не могло бути Божим планом для церкви. Отож багато-хто віддалялися від Святого Письма і вважали, що лише ті, які винні в найбільш огидних злочинах, будуть покарані вічними муками, і що всі інші будуть якимось чином взяті до неба. Люди вважали, і ця думка, здається, переважає сьогодні в щораз більшій мірі, що кожен якось там буде врятований, хіба що він помирає як вбивця або беззаконник, з безчесним характером.
Вважається, що "значно краще, якщо особа може втиснутися до неба без будь-якого освячення". "Не намагайся сягнути надто високо. Не намагайся здобути одне з головних місць в небі. Займи скромне місце" – можливо, проповзи попід воротами! І таким чином багато-хто стараються вірити, що вони і їхні друзі підуть до неба. Наші друзі католики вважали, що вони на деякий час мусять іти до чистилища. Але майже всі інші мають надію, що вони підуть до неба відразу. Згідно з їхнім розумінням, ця ідея освячення, ставання святим, як був святим наш Господь, йдучи в сліди Ісуса, взагалі не є біблійним поглядом. Вони не вважають це біблійним поглядом, тому що вони не знають біблійних вчень, і тому що вони не бажають пристосуватися до такої вузької дороги – ширша, легша дорога значно приємніша для плоті. Вони не могли повірити, що Бог хотів би смажити майже кожного, – напевно, Він матиме задоволення смажити найбільш деградованих поган і найгірших з християнства.

НАША "РОЗУМНА СЛУЖБА"

Отож вони прийняли те, що виглядало для них розумним моральним критерієм, замість намагання вияснити, що Біблія називає нашою "розумною службою". Великий апостол Павло в своєму Посланні до церкви в Римі (Римлян 12: 1) говорить: "Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу". Коли ми позбуваємося цих помилкових думок та ідей і отримуємо духа здорового розуму, ми починаємо більше бачити дивовижний Божий план – Його справедливість, мудрість, любов, силу, Його мету для Своїх дітей тепер, і Його приготування для світу в майбутньому.
Коли світло починає проникати в розум, і видно проблиски Божого милосердного плану спасіння, то існує небезпека, що ті, чиї серця є самолюбні і недостатньо вдячні, впадуть у ще більшу світськість, що вони звертатимуть дуже мало уваги на вивчення Біблії для розвитку плодів Духа, відчуваючи, що, в будь-якому випадку, в майбутньому з ними все буде добре, і вони поринають в бізнес, заробляння грошей, розваги і т.д. Інші, навпаки, відчувають щире бажання відплатити вдячністю Господу за Його велике милосердя і любов, виявлені в Його славному плані віків. Вони стараються пізнати, що є Господньою волею для них, щоб вони могли чинити її, і говорять: "Факт, що Бог не є демоном, щоб вічно мучити кого-небудь з Його створінь, а має такий чудовий і люблячий план для всіх, ще більше викликає в мене бажання служити Йому". Як сказав апостол Павло, правда є "для одних смертельна запашність на смерть а для других запашність життєва в життя", і виявляє справжні почуття серця (2 Кор. 2: 16).

ЩО ПОТРІБНО ХРИСТИЯНИНУ В ЦЕЙ "ДЕНЬ ЗЛИЙ"

Отже ті, хто отримує правду в її любові, стають дослідниками Біблії. Коли вони досліджують, то більше і більше навчаються, як кожен зі справжньої церкви повинен освячуватися правдою, щоб кожен міг бути "достойним участі в спадщині святих у світлі". Вони усвідомлюють, що церква тепер є покликана бути святими Бога, бути відлученою від світу і мати частку з Господом Ісусом в благословенні і піднятті цілого світу в віці, який слідує за цим, в Тисячолітньому віці, – який тепер так близько. Таких апостол напоумляє: "Покажіть у вашій вірі чесноту [стійкість], а в чесноті – пізнання, а в пізнанні – стримання [самоконтроль, самовладання], а в стриманні – терпеливість, в терпеливості – благочестя, а в благочесті – братерство, а в братерстві – любов [широку, загальну любов, включаючи весь світ, навіть наших ворогів]" (2 Петра 1: 5-7).
Далі апостол додає: "Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими [не пасивними, не бездіяльними], ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа". В зв’язку з цим апостол показує протилежний вплив духа світу на тих, котрі визнають себе дітьми Бога, – як наслідок нехтування дослідженням і засвоєнням Слова. Він говорить: "А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів". Далі він радить всім: "Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь. Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа" (Вірші 8-11).

ПОТРІБНА "ПОВНА БОЖА ЗБРОЯ"

Намагаючись пізнавати Божу волю, щоб виконувати її, Господній народ приготовляє себе до славної спадщини вірних. Укріплені через розвиток характеру, такі не впадуть, не зважаючи ні на яке випробування, яке Господь може дозволити, щоб прийшло на них. Апостол Павло в своєму Посланні до церкви в Ефесі говорить про декого, хто буде здатний встояти "дня злого", і натякає, що значна кількість в той час не буде здатна встояти. Він заявляє, що ті, хто надіється встояти, потребуватимуть вкласти на себе "повну Божу зброю". Різні частинихристиянської зброї будуть тоді незамінні, і він натякає, що лише ті, хто повністю озброєний, будуть готові до ударів цього дня.
Господь не відкрив апостолам, коли настане цей "день злий". Вони знали, що він буде в майбутньому, але в наскільки далекому майбутньому, не знали. Вони не сподівалися його перед своєю смертю, бо деякі з них казали, що вони сподівалися роздягнутися з теперішнього тіла, померти, і встати в першому воскресінні, і вірили, що другий прихід Христа буде через деякий короткий час після цього. Очевидно це була частина Божого плану, залишити Свій народ непоінформованим про точний час дня Господнього аж до властивої пори. Але Він подбав про те, щоб вони могли встояти, коли цей "день злий" прибуде, якщо вони старанно зодягнуть зброю.
І тепер ми прийшли до цього "дня злого", і до нас звернене наполегливе послання: "Візьміть повну Божу зброю!" – приготуйтесь до великого випробування, яке надходить, щоб ви могли бути здатні встояти! Будьте напоготові! Кожна частина зброї, кожний плід Духа, є частиною необхідного приготування до цього "дня злого", цієї "години спокуси", яка тепер є. Отже все це повинно бути додане з великим старанням. Читайте Ефесян 6: 13-18; 2 Петра 1: 4-11; Галатів 5: 19-26.

ЧОМУ ТИСЯЧІ ПАДАЮТЬ

Давно був провіщений час, коли "впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе". Чому всі ці впадуть? Тому що вони знехтували цим необхідним розвитком характеру; тому що вони не змогли вдягнути усю Божу зброю; тому що під облудами противника і духа світу й Вавилону вони зіпсувалися в своїх розумах. Вони старалися збирати гроші для поган або для будівництва вишуканих церковних споруд; вони організовували церковні ярмарки і фестивалі і т.п., не розуміючи значення факту, що необхідно будувати свій власний характер, що характер, збудований згідно з вказівкою Божого Слова, є абсолютно необхідний для входу в царство Христа. І так вони падають довкола нас.
Якщо вся Божа зброя була важлива за днів апостола, то вона ще важливіша сьогодні. Нам всім потрібно те, що представлене як броня праведності, як щит віри, як шолом спасіння, захисне покриття для розуму, як сандалі готовності Євангелії, як меч Духа, Слово Бога. Нам потрібно, щоб наші стегна були підперезані правдою. Таким чином ми будемо здатні зберегти нашу життєво необхідну спорідненість з Господом і Його домом і щодня зростати в благодаті і знанні нашого Господа Ісуса Христа.
В останні дні, говорив апостол, "усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані". Тому нам потрібно бути повністю вкоріненими в вірі і здатними повністю покладатися на Господа. Тримаймо меч Духа нагостреним і міцно в руці, щоб ми могли бути готові до служби захисту інших і до оборони самих себе. Нам потрібно бути постійно на осторозі щодо наших тілесних слабкостей і вад, щоб ми могли вести успішну боротьбу і таким чином розділити з нашим Господом царство і корону.

"А коли надійде горе,
Віру в Тебе підкріпляй.
І як падають навколо
Тисячами, – о, тримай!
Схов мій, захист!
Як мене Ти полюбив!"