“ВИБЕРІТЬ СОБІ СЬОГОДНІ, КОМУ БУДЕТЕ СЛУЖИТИ”

“Ніхто двом панам служити не може... Не можете Богові служити й мамоні” (Матвія 6: 24).
Думка, яку наш Господь очевидно хотів закарбувати у Своїх учнях, полягала в тому, що під час служіння є задіяний певний принцип: ніхто, мабуть, не може повною мірою служити двом протилежним інтересам, двом різним панам, бо одним напевно доведеться знехтувати в інтересах іншого. Так чи інакше доведеться віддати комусь перевагу. Після такого загального спостереження відносно неможливості служити двом панам, Господь застосував цей принцип, кажучи: “Не можете Богові служити й мамоні” – Богу та самолюбству, праведності та неправедності. Людина на початку була слугою Бога. Для неї було природно цінувати Божественний характер та порядки і віддавати охоче служіння. Але людство було зведене, опинившись під контролем великого ворога, потрапивши під вплив сил зла, головним наслідком чого стало неуцтво, забобони та самолюбство.
Однією з прикрих умов теперішнього часу є те, що від народження людину буквально примушують до самолюбства. Людина вчиться віддавати свій час, свій вплив самолюбним цілям та намірам. Вона не здатна бачити, що Бог – єдиний, Кому треба служити за всяку ціну. Люди були зачаті і народилися в беззаконні. Вони є слугами Гріха, рабами Гріха. Але Господь Ісус дав зрозуміти, що через пізнання Його та дотримання Його умов учнівства приходить звільнення від цього рабства і нагода перейти на бік праведності.
Однак нагода відстоювати добро з’явилася ще перед днем нашого Господа. Відколи знання про Бога було дароване людям, вони мали можливість стати на боці того, що правильне. Коли була дана Угода Закону, Бог у Законі виклав принципи праведності. Весь народ Ізраїлю прийняв Бога як свого Спасителя і уклав Угоду – бути Його відданим народом. Коли вони це зробили, став явним вплив зла у їхній плоті. Вони старалися бути слугами Бога і при цьому служити собі, ділячи свої інтереси між Божими справами і власними.

ГІДНИЙ ПРИКЛАД

Ісус звернув увагу на цей особливий факт і сказав людям Його днів, що неможливо виконувати службу в півсили, що неможливо служити двом панам, бо ніхто не отримає похвали. Якщо вони збираються служити Мамоні, служити нинішньому порядку речей, то не можуть подобатися Богу. Якщо ж вони хочуть служити Богу, служити праведності, то наскільки вони це робитимуть, настільки вони не будуть подобатися світу. Варто бути слугами або одного або другого, бо поєднати дві служби неможливо.
Приклад нашого Господа Ісуса, коли Він прийшов на землю, відповідав такому ставленню: Він цілковито відрікся від світу і повністю посвятив Своє життя Богу та Його службі. Він дав приклад. Усі, котрі мають такий самий дух, повинні йти Його слідами. Це відповідало юдейському Закону: “Люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю”. Кожен, хто виконує цей Закон, не служитиме собі, бо вся його служба буде для Бога. Хто йде слідами Учителя, той все робить для Бога, як ми часом співаємо: “Для Ісуса, для Ісуса все життя своє віддам”. Якщо йдемо за прикладом Ісуса і ходимо так, як Він ходив, то ми від усього серця служимо Богу. Наслідком служіння цьому Пану буде велика нагорода. “Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я”. Церква була запрошена йти за Ним. Тому ми повинні служити Богу у всьому, усім нашим серцем, розумом, душею та силою. Таке наше доручення. Це треба робити настільки, щоб пожертвувати усіма земними інтересами і віддавати своє життя за братів. Якщо так робити вірно до кінця, це принесе нам таку ж нагороду, яку отримав Ісус – славу, честь, безсмертя.

ВІДДАТИ КЕСАРЮ КЕСАРЕВЕ

Хтось може запитати, як цей вірш узгоджується з радою апостола, що той, хто був зв’язаний, коли він приймав Правду, не повинен шукати розв’язання (1 Кор. 7: 20-22)? Ці слова св. Павла виражають думку, що коли Правда знаходить нас, ми не обов’язково повинні вносити зміни в наші земні стосунки. Наприклад, якщо людина була рабом, і її досягла Божа Правда, вона не повинна бунтувати проти свого земного пана. Про нові взаємостосунки з Богом не треба думати як про зміну кольору шкіри чи своїх земних стосунків. Апостол говорить про тіло, а не про серце, коли каже: “Не шукай розв’язання”. Наше тіло може бути в рабстві з тієї чи іншої причини. Це може бути рабство як у старі часи – служба в полоні. Може бути так, що ми станемо слугами тих, які готові платити за нашу службу. Навіть якщо ми не можемо зробити нічого всупереч Божественному Закону або нашому сумлінню, ми повинні служити нашим земним панам вірно. Вони купили наш час або більшу його частину, і ми повинні сумлінно віддати все, що належить їм по контракту. Якщо хтось служить у війську чи перебуває на службі деінде, він повинен бути вірний.
Це не входить у суперечність зі службою Богові, бо наш Господь навчив нас, що треба віддати “кесарю кесареве”. Хто вірний у цьому, той виконує волю свого Небесного Пана. Тут немає суперечності, а є повна згода. Єдиний конфлікт може бути тоді, коли пан на землі вимагає від нас робити щось, що суперечить наказам нашого Пана на небесах. Краще постраждати, ніж зробити щось, що наш Небесний Господь не похвалить і що забруднить наше сумління.
Дивлячись у майбутнє, ми бачимо, що нинішній пан, правитель цього Старого Ладу, скоро буде зв’язаний, щоб більше не зводити народи впродовж тисячі років, і що новим Правителем, новим Паном світу має бути Христос – Ісус та Його Церква. Ми запитуємо себе, як цей принцип буде застосовуватися в той час. Відповідь у тому, що тоді буде тільки один Пан, якого треба буде слухатися. Тоді вже не доведеться віддавати кесарю. Всі знатимуть, що цей Пан – єдиний, хто має владу, хто має право розпоряджатися. Знання про Божу славу наповнить цілу землю – знання про Божу Праведність, знання про Божу Силу, знання про Божу Мудрість, знання про Божу Любов. Усе, що Він наказує, є правильним – колись усі цього навчаться та повністю зрозуміють.

“ЗЛИЙ” У БІБЛІЙНОМУ ЗНАЧЕННІ

У Святому Письмі сатана показаний як ошуканець людства. Він представляє світло у вигляді темряви і темряву у вигляді світла. Бог постановив через Христа, що під час тисячі років Тисячолітнього Царювання весь світ буде приведений до справжнього знання про Бога, до точного знання. Обман більше не буде дозволений. Світ побачить, що праведність існує насправді, що за неї насправді є нагорода і що вона бажана. Як наслідок, більшість у той час, віримо, радо слухатиметься цього одного Пана. Винятком будуть тільки ті, хто матиме таку ж вдачу як сатана, і в кого буде така вдача, той буде знищений. Коли хтось дізнає?ться, що таке добро, і це добро стає для нього розсудливим, доступним, а тоді він віддає перевагу злу, а не добру, той помре смертю. Оце і буде вирок. Такі особи вважатимуться “злими”, непоправними.
Слово “злий” з біблійного погляду означає “той, хто робить зло навмисне”. Тож усі злі, які знають, що зло є злом, і роблять його свідомо та уперто, помруть Другою Смертю. У своєму часі ніхто не залишиться живим, окрім тих, які служитимуть одному справжньому Панові. Проблемою людства сьогодні є незнання, яке Бог ще не забрав зі світу. Він дозволив неуцтво та темряву теперішнього часу, щоб світ засвоїв лекцію надзвичайної гріховності гріха і був краще приготований до наступних лекцій. “Бог цього віку засліпив розум [невіруючим], щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа”. Але ці сліпі розуми скоро позбудуться перепон, щоб бачити. Ті, які стали дітьми світла, які прийняли Господа Ісуса і стали Його учнями, які сьогодні бачать виразно Божественну волю і План, мають набагато більше відповідальності, ніж ті, які ніколи не бачили. Ми також маємо більші перспективи благословень – не тільки теперішньої радості, задоволення, миру та знання, але й надії вчинити “міцним своє покликання та вибрання”, щоб досягти співспадкоємства з Паном. Розганяти темряву Бог залишить Христу. Бог дозволив світу йти своїм шляхом, однак подбав про Спасителя, Визволителя – Христа – Який скоро візьме контроль над усім світом. Він зробить так, що світло, Правда, засяє, щоб наповнити землю знанням та благословенням. Тоді, коли справжнє світло сяятиме скрізь, ніхто не матиме виправдання, що він не ходить у ньому. Остаточно кожен повинен вибрати, чи він буде служити справжньому Пану, чи ні.

R5666 (1915 р.)