ВАЖЛИВІСТЬ САМОКОНТРОЛЮ
“Людина, що стриму не має для духу свого, це зруйноване місто без муру” (Приповісті Соломонові 25: 28).
Слово “дух” вживається по-різному. Ми кажемо про коня, що в нього баский дух, або ж він, навпаки, насилу переводить дух. Ми кажемо про ангелів як про духів. Часом згадуємо про дух життя. Ми також кажемо про дух людського розуму. І саме ця думка, очевидно, тут представлена. Слова нашого вірша можна перефразувати: “Той, хто не має влади над своїм розумом, над своїми думками, схожий на зруйноване місто”. На що схоже зруйноване місто? В древні часи, коли цивілізація ще не досягла такого рівня як сьогодні, було мало охоронців порядку і багато грабіжників. Той, хто звик заробляти на життя крадіжками, мав для цього чудові можливості. Тому було необхідно оточити місто муром, щоб захиститися від ворогів. Будь-яке місто з розваленими мурами мало всі підстави боятися таких мародерів. Це заохочувало до нападів і рано чи пізно вело до нещастя.
Мудрець порівняв таке місто зі зруйнованою людською волею. Воля повинна постійно пильнувати розум і не дозволяти нічому проникнути в нього іншим шляхом, окрім законних воріт – Сумління та Розуму. Ці ворота треба стерегти так пильно, щоб вони пропускали тільки ті думки, які не завдадуть шкоди, які будуть корисними, мудрими – в згоді з Божим Словом. Кожна людська істота повинна мати волю і повинна її постійно доводити до ладу, повинна дивитися, щоб вона не зламалася, інакше наступить руїна характеру.
Під волею ми розуміємо не тільки бажання. Деякі хочуть мати мільйон, але в них немає волі навіть спробувати його здобути. Деякі мають бажання вставати о певній годині ранку, але саме бажання їх не розбудить, тому що воля зруйнована. Вони кажуть собі: “Ще би поспати, ще би подрімати, ще би руки покласти під голову і полежати!” Вони себе не контролюють. Можливо, вони думають, що почнуть себе контролювати, якщо поставлять будильник. Але з часом вже й будильник не допомагає, бо вони його не чують.
КОНТРОЛЬ У МАЛИХ РЕЧАХ – ЗАПОРУКА ХАРАКТЕРУ
Хто дозволяє, щоб його воля руйнувалася в такій речі, як час вставання вранці, той так чи інакше слабкий у всіх інших речах. Ми повинні розумно вирішити, коли нам лягати спати і коли вставати. Розсудивши якнайкраще, що робити, ми повинні пильнувати, щоб це зробити, якщо це не завдає шкоди нам або комусь іншому.
Важливо виконувати розсудливі постанови нашого розуму, щоб воля ставала міцною, щоб нам не бути особою хиткого характеру. Цей самий принцип стосується вибору їжі. Хтось скаже: “Я знаю, що ця страва мені не підходить, але її поставили на стіл, і вона, мабуть, підходить іншим. Я не можу її їсти, бо потім почуватимуся недобре, але я її люблю. І навіщо її поставили на стіл!” Тоді він починає їсти і має з цього прикрі наслідки. У нього є бажання їсти і немає волі протистояти бажанню. Правильна поведінка кожного – пильнувати, щоб не їсти те, що, як він знає, йому шкодить – незважаючи, що інші роблять або збираються робити.
Нерішучість і брак характеру в малих речах впливає на більші речі в житті. Особа, яка встає вранці нерегулярно, є непостійною у справах. Особа, яка не може визначитися, що їй їсти, податна на капризи і слабка у всіх своїх рішеннях. Вона, зазвичай, піддається впливу продавця, котрий каже, що їй купувати. Дехто надто сильно піддається впливу з боку інших.
ВАЖЛИВО МАТИ ТВЕРДУ ВОЛЮ, А НЕ ВПЕРТІСТЬ
Старовинне прислів’я каже: “Мудра людина часом змінює свою думку, а нерозумна – ніколи”. Керувати власним духом не означає потрапляти в крайність і казати: “Все, я сказав не буду, значить не буду!” Можуть бути слушні причини змінити думку, і тоді властивим було би це зробити. Бог шукає клас людей, які правильно керують власним розумом. Якщо вони навчаться керувати розумом ще перед тим, як увійдуть у Божу сім’ю, то це краще для них. У будь-якому випадку, єдиним шляхом, щоб потрапити у Царство, є розвиток характеру.
Біблія виразно каже нам, які речі є від плоті, а які – від Святого Духа, святого розуму, від Бога, тобто речі, що творять святу вдачу, яку ми повинні мати. Вона розповідає нам, що треба позбутися гніву, злоби, ненависті, люті, роздратування, суперечок, і одягнутися в покору, доброту, терпеливість, довготерпіння, братню доброзичливість, любов. Ці уроки обов’язково треба вивчити. Ми не можемо казати, що волю плоті коли-небудь вдасться повністю підкорити. Вона є і буде, але треба щоденно так збільшувати контроль над плоттю, як це можливо з Божественною допомогою.
Господь шукає тих, у кого сильна воля, міцний характер. Тому з самого початку мусить бути рішуче навернення до Господа і виразна угода з Ним, інакше ми не будемо прийнятні для Отця. Після того, як ми увійшли в Його сім’ю, ми бачимо, що з деякими речами, про які ми думали, що з ними все добре, насправді все не так, і їх треба змінювати. І наскільки в нашому колишньому житті ми навчилися керувати власним розумом, контролювати тілесні апетити та потяги, настільки ми будемо робити повільний або швидкий поступ на новому шляху. Скільки посвяченого часу ми можемо використати для бізнесу, для задоволень або ще для чогось? Скільки посвячених грошей ми будемо витрачати для себе? Все це має регулювати наша Угода з Богом. Ми повинні дбати передусім про інтереси Господа і Його Царства. Це має бути першочерговим у всіх наших постановах, тоді як земні речі мають бути другорядними. Звідси важливість стійкого характеру, волі, наполегливої та рішучої для Бога.
R5652 (1915 р.)