ІЗРАЇЛЬ ВІДДАЄ ПЕРЕВАГУ МОНАРХІЇ НАД РЕСПУБЛІКОЮ
1 САМУЇЛОВА 8-10
ІЗРАЇЛЬ ТЕОКРАТИЧНИЙ – З ТОЧКИ ПОГЛЯДУ ЛЮДЕЙ – РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ – ПРАГНЕННЯ МАТИ ЦАРСТВО – ОБРАЖЕНИЙ САМУЇЛ – ВИКОНАННЯ БАЖАННЯ – САУЛ, СИН КІША – ЙОГО ПОМАЗАННЯ – ОБРАННЯ ЧЕРЕЗ ЖЕРЕБ

“Бога бійтеся, царя поважайте” (1 Петра 2: 17).
В ІЗРАЇЛІ формою правління була теократія, тобто їхнім Царем був Бог, а Його Закон – їхнім правлінням. Старші кожного покоління доглядали справи народу. Бог подбав про священицьке покоління, яке представляло релігійні інтереси людей. Пророки та судді були послані до них час від часу як особливі посланці Господа, однак без владних повноважень, хіба що народ приймав їхні поради як мудрі. Отже, Ізраїль, якщо мова йде про його земні інтереси, був республікою, перебуваючи у стосунках угоди з Богом.
Ніхто не заперечуватиме, що республіка є найвищою формою правління. У республіці кожний громадянин самостійний. Ці самостійні особи шляхом голосування призначають когось з-поміж себе своїми представниками та слугами. Але цю найвищу форму правління повною мірою можуть оцінити тільки розумні люди; і ця форма правління може принести найвище добро тільки через розумних та сумлінних людей, які коряться Божественним вказівкам.
Коли б не відбулося гріхопадіння, то, без сумніву, ця найвища форма людського правління була би загальноприйнятою. Святе Письмо дає зрозуміти, що після того, як Царство Месії цілковито підкорить гріх, цілковито підніме людство, абсолютно знищить всіх зумисне злих і повністю приведе решту людського роду до абсолютної досконалості, земля (в кінці Месіанського царювання) на всю вічність буде республікою, де кожний член людського роду буде самостійним.
Наша лекція показує, що ізраїльтяни не оцінювали божественно запровадженої республіки. Вони, бачачи пишноту довколишніх народів, вважали свої відмінності за недоліки. У результаті запровадженої Самуїлом великої реформи, яка тривала впродовж всього його суддівства, народ отримав велике благословення. Також зміцнився національний дух. Але люди розуміли, що пророк старіє, і боялися, що його сини намагатимуться стати його спадкоємцями, будуть суддями. Оповідь каже нам, що вони були ненадійними – “не йшли його дорогою, і вхилялись до зиску, і брали підкупа”.

КРОК НАРОДУ НАЗАД

Старші поколінь порадилися і вирішили, що було би краще вибрати з-посеред себе царя і, тим самим, стати більш схожими на довколишні народи. Вони прийшли з цією справою до Самуїла, як діти до батька, як розумні люди до мудреця, і розповіли, чого вони хочуть. Самуїл був розчарований, але не дав їм жодної відповіді, доки не порадився з Господом. Господь сказав йому не ображатися, бо народ відкинув не його, а Господа та Його правління. Проте Господь був готовий дозволити їм спробувати побувати під владою царів. Самуїлові було сказано розповісти їм про наслідки, про те, як царі поводитимуться з ними, якими будуть труднощі. Він пояснив, що вони будуть мати менше свобод – що царі будуть запроваджувати авторитарне правління, будуть забирати їхніх синів на службу, до війська, на громадські роботи, що це обмежить їхні свободи, що багатство народу так чи інакше перейде до царської скрині, що найкращі їхні землі і все інше поступово перейде під його владу. Замість бути незалежними, люди стануть рабами володаря, зберігши за собою, в найкращому випадку, якусь частину власних прав і т.п. Однак люди вже вирішили у своєму серці мати царя. Вони вже уявили собі, як цар вестиме їх, як зробить їх поважаними, стоятиме на чолі їхніх військ і викликатиме пострах у серцях ворогів.

ІЛЮСТРАЦІЯ БОЖЕСТВЕННОГО ПЕРЕДБАЧЕННЯ

У призначений час Самуїл (мабуть, за Божественною постановою) отримав вказівку від Господа і зустрівся з тим, хто мав стати майбутнім царем, – Саулом, сином Кіша. Вся історія нагадує чаклунство або ще якісь таємничі діяння. З обори Кіша заблукало стадо ослиць, і Саула послали знайти їх. Після даремних пошуків він та його слуга звернулися до пророка, щоб запитати про мудрість – щоб провидець сказав, де їх шукати. У відповідь вони почули, що ослиці знайшлися, проте Саул має піти і їсти з пророком у визначеному місці, куди вже запрошено гостей, приготована їжа тощо. Саулу припало почесне місце. Молодий чоловік, який тільки-но прийшов зі села, зі здивуванням почув від пророка, що його вибрано з усього Ізраїлю бути провідником людей. Він скромно нагадав, що походить з нижчого покоління – малого покоління Веніямина; що його сім’я навіть не належить до найвизначніших у цьому поколінні. Але пророк наполягав, звертаючись до нього, як до того, кому належать майбутні почесті.
Наступного ранку на світанні його закликали і докладно розповіли про те, що його чекає в дорозі, щоб він мав підтвердження на все, про що пророк сказав наперед. Він мав зустріти зазначених людей; хтось з них мав запросити його поїсти і т.п. Більше того, з ним мали відбутися певні події, які мали зробити з нього зовсім іншу людину. Відтак, коли вони йшли удвох, а слуга Саула пішов вперед, пророк взяв посудинку оливи і вилив її на Саулову голову, помазавши його з Божественного призначення на царя Ізраїлю. Однак ця річ трималася у таємниці аж до відповідного часу.
Довіра Саула до слів пророка зміцнилася, коли відбулися провіщені події. Коли Саул зустрів громаду тих, кого називали пророчою школою, Дух Господа злинув на нього, і він приєднався до них, співаючи та пророкуючи. Читаємо: “Бог змінив йому серце на інше... І злинув на нього Дух Божий, і він пророкував серед них” (1 Сам. 10: 9, 10).

РІЗНА ДІЯЛЬНІСТЬ СВЯТОГО ДУХА

Ми повинні пам’ятати, що Дух Бога означає невидиму силу від Бога. Ті, які входять під цю силу, діють раз так, раз – інакше: раз промовляють, раз пишуть, як їх веде Сила Святого, Єгови. Не забуваймо про виразну різницю, яку Біблія робить між впливом Святого Духа на людей до П’ятидесятниці і після неї. Святий Дух, даний після П’ятидесятниці, в цілому означає вплив зачаття, який Господь дає посвяченим віруючим у Господа Ісуса Христа. Завдяки зачаттю та помазанню вони входять у сім’ю Бога як сини і здобувають вміння розпізнавати розумом, щоб краще оцінювати розум Бога, виражений у Біблії через пророків минулого.
Попередньо Святий Дух просто означав святу енергію і не давав зачаття до синівства, бо, як каже Святе Письмо, Святий Дух (в такому значенні) не був даний, доки Ісус не був прославлений (Ів. 7: 39). Тільки святі особи, які цілковито посвячені Богу, які цілковито довіряють заслузі Ісуса, є зараз духовно зачатими. Проте будь-яку особу Господь може вжити час від часу як знаряддя для написання або як слугу, щоби зробити або сказати будь-що, будь-коли, будь-де саме так, як Господь Собі бажає сказати, зробити або написати.
Дух, який зійшов на Саула, не був духом синівства. Зміна його серця не означала, що він став Новим Створінням у Христі, бо цього не могло бути до часу, як прийшов Христос, Голова Церкви, Предтеча Його членів, і відкрив “нову й живу дорогу”. Саул мав нове серце в тому значенні, що це не був вже розум, прагнення, “вдача” селянина, а Божественна “вдача”, воля, наміри, вміння розсуджувати, мудрість, які зробили його особливо придатним до становища, до якого Бог обрав його – бути можновладцем.
Іншими словами, Божий Святий Дух зробив Саула здібним до становища царя. Цей Дух був позасвідомим, щось на зразок того, як Бог дав здібність майстрам виготовити Намет. Господь сказав до Мойсея: “Вибери робітників для цієї особливої справи, а Я покладу Свій Дух на них, щоб вони мали вміння зробити роботу”. Можемо бути певні, що коли Бог кличе когось до якоїсь особливої праці, Він здатний дати йому вміння для її виконання – чи це релігійна праця, яка час від часу випадає Його посвяченому народу, чи якась праця для суспільного добра, як, наприклад, сучасне винахідництво, характерне для теперішнього часу світання Нової Епохи.

ТАЄМНІ ЗЛІ СИЛИ В ДІЇ

Різниця між таємними здібностями Самуїла і таємними здібностями інших (сьогодні) полягає в тому, що здібності Самуїла проявилися під Божественним керівництвом саме в той час, коли Богу було угодно вжити ці здібності серед Свого народу Ізраїлю. Ці здібності, безперечно, будуть вжиті певною мірою також у Тисячолітньому віці, щоб вести світ. Святе Письмо згадує також злі таємні впливи. Ізраїльтяни були попереджені про чаклунів, які твердили, що вони спілкуються з мертвими, а також про тих, хто використовував при цьому дзеркала і незрозумілі слова, хто мав медіумів і т.п.
Біблія пояснює, що грішні ангели видають себе за померлих людей. Вона розповідає, що мертві справді мертві і до воскресіння нічого не знають. Господь застерігав Ізраїль, що ці злі духи будуть намагатися видавати себе за мертвих, прищеплюючи неправду і відводячи геть від Бога. Схожим чином впродовж Євангельського віку ті самі злі духи, ті самі грішні ангели певною мірою використовували і далі використовують таємні властивості, характерні для екстрасенсів, медіумів, гіпнотизерів, щоби вводити в оману, відволікати від Правди, видавати неправду за Правду і, передусім, змушувати людей вірити, що їхні померлі приятелі зовсім не мертві, а ще більш живі ніж до того, як вони померли.
Під час Євангельського віку, віримо, Бог не використовував таких гіпнотичних засобів, але, як каже св. Павло, “промовляв... до нас через Сина” і дав нам Його Писання, “щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова”, не потребуючи жодних таємних властивостей. Тому ми нічого не знаємо про жодні добрі таємні властивості, і всі вони повинні вважатися обманом противника, якому протистоїть Божий народ.

ОБРАННЯ ПЕРШОГО ЦАРЯ ІЗРАЇЛЮ

У відповідному часі, виходячи з бажання суддів Ізраїлю та за Божественною згодою, люди прийшли до Самуїла, щоби вирішити справу обрання царя – щоб у цій справі була відома воля Господа. Знову Самуїл перестеріг їх і розповів про небезпеки полишення простоти Божого порядку і переходу до монархії. Та побачивши, що вони далі бажають для себе царя, він перейшов до діла: кинув жереб для різних поколінь, далі – для родів вибраного покоління, а ще далі – для окремих осіб роду, на який вказав жереб. Жереб випав на Саула, як вже було відомо Самуїлові, а також Саулу, які вірили, що в цьому є Господня рука.
Факт, що вони кидали жереб, не треба вважати заохоченням до такого способу сьогодні, бо ми живемо в інших умовах, і ані буквальні, ані духовні ізраїльтяни не є в таких стосунках з Богом, щоб Він пропонував вирішувати справи з допомогою жереба.
Коли жереб випав на Саула, старші з різних поколінь почали шукати його. Де він? Врешті його знайшли. Він сором’язливо сидів між речами зібраних. Коли його підвели, а це був молодий чоловік у розквіті сил, футів зі сім росту, атлетично збудований, він докладно відповідав ідеалу людей. Їм сподобався Божий вибір, а Бог вже дав Саулові здібності  стати успішним царем, якщо він буде вірним і слухняним Йому.

R5636 (1915 р.)