ПСИХОЛОГІЧНИЙ МОМЕНТ
1 САМУЇЛОВА 11: 1-15
ЦАР САУЛ, ХОЧА ПОМАЗАНИЙ БОГОМ, ЧЕКАВ НА ГОЛОС НАРОДУ – НАГОДА ДЛЯ НЬОГО, І ЯК ВІН НЕЮ СКОРИСТАВСЯ – ЙОГО СХВАЛЕННЯ НАРОДОМ – МОЖЛИВОСТІ, ВІДКРИТІ ДЛЯ ВСІХ – УРОКИ З ЖИТТЯ САУЛА – ОСОБЛИВІ УРОКИ ДЛЯ ЦЕРКВИ, ТАКОЖ ПОКЛИКАНОЇ НА ЦАРСЬКЕ СТАНОВИЩЕ – ЦАРСЬКЕ СВЯЩЕНСТВО – ВСІ ЛЮДИ ЗНОВУ МАЮТЬ СТАТИ ЦАРЯМИ ПІД ПАНУВАННЯМ МЕСІЇ – ВСІ ПРИХИЛЬНИКИ БЕЗЗАКОННЯ БУДУТЬ ЗНИЩЕНІ

“Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста” (Приказки Соломонові 16: 32).
ІЗРАЇЛЬ запрагнув для себе царя, і Бог через пророка Самуїла помазав Саула. Коли народ Ізраїлю зібрався, Божий пророк Самуїл показав їм Божий вибір. Дехто радо погодився з цим вибором, але дехто, більш деградований, відкинув його, з насмішкою кажучи: “Хто він такий? Де його родовід, щоб він сподівався здобути щось велике?”
Виглядало так, немовби Господь та Його план зазнали невдачі – немовби вибір виявився незадовільним і зійшов нанівець. Саул, бачачи таку мляву підтримку з боку народу, не зробив жодних намагань зреалізувати владу. Він повернувся додому і зайнявся господарством. Та можемо бути певні, що він терпеливо чекав нагоди, тобто, в психологічному плані, чекав слушної миті, коли з Божим благословенням він приступить до своїх обов’язків і прийме відповідальність царя, на якого був Божественно помазаний.
Саул займався господарством тільки місяць, аж трапилася нагода, яка дозволила йому, як цареві, здобути визнання всього народу. Аммонітяни, які замешкували східні володіння Ізраїлю, пішли війною на його покоління. Якийсь час вони облягали ґілеадський Явеш, доки в місті не забракло їжі і т.п. настільки, що мешканці заговорили про умови здачі. Воєвода аммонітян почав глузувати з них, що він збереже їхнє життя на певних умовах: якщо вони погодяться, щоб кожному з них вибрали око на сором всьому народу Ізраїлю.
Для роздумів ізраїльтяни попросили сім днів. Якщо за цей час вони не знайдуть допомоги, то пристануть на умови. Посланців розіслали, мабуть, до всіх поколінь. У всякому випадку, деякі з них добралися до місця, де мешкав Саул, сподіваючись, очевидно, що той, кого вибрали царем і кого частково признали, щось зробить для їхнього визволення. Ганьба такого становища глибоко зачепила серце Саула. Ізраїлю, якому Бог обіцяв володіння землею та Свою допомогу, бракувало віри та керівництва.
Таким призначеним керівником був Саул, і психологічний момент для нього, щоб вести народ, настав. Він порізав запряг волів і порозсилав шматки м’яса до всіх поколінь, кажучи, що якщо хто не відгукнеться стати на захист загальних інтересів і позбутися сорому, то його воли також будуть порізані на шматки. Це був дивний наказ царя, але він, здається, зачепив за живе, бо відгукнулось триста тридцять тисяч чоловіків.
Посланці повернулися до гілеадського Явешу, запевнивши про допомогу ще перед полуднем наступного дня, і дали відповідь обложеним, що у призначений час вони мають вийти проти аммонітян і зробити їм так, як будуть вважати за потрібне, при цьому сподіваючись такого визволення, що їхні вороги будуть безсилі завдати їм шкоди.
Цар Саул розділив військо на три частини і з трьох різних напрямків несподівано напав на тих, хто облягав місто, змусивши їх утікати, і знищив багатьох та дав визволення народу Ізраїлю. З цього ізраїльтяни зрозуміли, що Бог справді дав їм мудрого царя, якого вони не одразу розпізнали. Вони почали домагатись видачі тих, які на початку виступали проти Саула, кажучи: “Дайте тих людей, а ми їх повбиваємо”. Однак цар був мудрий та розважливий і промовив: “Ніхто не буде забитий цього дня, бо Господь сьогодні зробив спасіння серед Ізраїлю” (вірш 13).

ВИПРАВДАННЯ БОЖОГО ХАРАКТЕРУ

Ще раз нагадуємо нашим читачам, що хоча ця війна та убивство аммонітян мала Божественне схвалення та благословення, це не означало, як багато хто з нас колись думав, що тисячі аммонітян, убитих уві сні або в мить пробудження, одразу пішли у теологічне пекло, щоб там зазнати вічних мук. Навпаки, вони тільки пішли до великої в’язниці смерті, гробу, спати, доки за Божою постановою Христос не помре як Відкупитель світу, і навіть більш того, доки у Своєму Другому Приході Відкупитель не візьме Свою велику силу та царювання і не почне Свою працю покликання зі смерті всіх, хто у гробах (Ів. 5: 28, 29).
Щоб зрозуміти ситуацію, ми повинні пам’ятати, що всі люди є під вироком смерті, засуджені, не варті вічного життя. Всі так чи інакше повинні померти, і немає різниці, чи вони помруть від голоду, чи від хвороби, чи від моровиці, чи від меча. Вирок звучить: “Вмираючи помреш” – не будеш жити ніяк і ніде. Такий погляд на речі має виразний вплив на все, що стосується Господнього дозволу на війни, голод, хвороби і т.п. Хоча Бог виніс вирок “кара за гріх – смерть” і показав власну справедливість, Він іншим шляхом готувався показати Свою Любов. Як перший крок прояву цієї любові, Він послав Свого Сина стати Відкупителем людини – померти за гріх Адама, під яким все людство засуджено на смерть.
Божественний План далі захований від всього світу. Тільки Господній посвячений народ через Біблію може мати ясне розуміння величних Божих задумів любові для людства. Він поінформований і здатний зрозуміти Послання, що Бог остаточно встановить Царство, яке зв’яже силу сатани, звільнить людство від його розумових, моральних та фізичних вад – наслідків прокляття – і відновить усіх слухняних до повної досконалості та єдності з Богом.

УСІХ ЧЕКАЮТЬ ВЕЛИКІ НАГОДИ

Дивлячись на світ, ми розуміємо, що можливості для поступу та величі аж ніяк не є рівні. Однак деякі чоловіки та жінки скористалися з чудових нагод, які з’явились перед ними, щоб покращити свою ситуацію і стати корисними для ближніх. Всі вони можуть взяти для себе добрий урок з Саула, бо він мав з природи добрі риси, які в кінцевому результаті змарнував або вжив неправильно.
Те, що Саул мав покору, видно з наступного факту: зрозумівши, що він буде царем, Саул відкинув думку “я достойний такого становища”, кажучи, що є більші покоління від того, з якого він походить, і навіть серед цього покоління його рід не є найбільш знаним. Далі, коли пророк Самуїл звернувся до народу, що Господнім жеребком буде визначено, хто має бути царем, Саул заховався в речах, сидячи між купами лаштунків. Він знав, на кого випаде Господній жереб, і йому робило честь, що він не ходив бундючно перед народом, показуючи ким він є і промовляючи, що Господь обов’язково вибере саме його. Коли дехто з народу нарікав на нього, що він непідхожий, Саул тихо пішов додому, до господарства, полишивши справу у спокої, чим показав терпеливість, мудрість та покору.
Його наступні дії та перебування на чолі війська Ізраїлю показали віру в Бога та відвагу. Коли б Саул зберіг ці прикмети, обставини в його житті були би зовсім іншими. Майже кожний молодий чоловік та кожна молода жінка, знаходячись на порозі життя і навіть у старшому віці, можуть здобути для себе цінний та тривалий досвід з випробувань Саула.
Декого можуть здивувати наші слова, що християни – Божий посвячений народ – можуть навчитися якихось особливо корисних уроків з досвіду Саула. Вони, як Саул, були номіновані Богом не тільки на царів, але й на священиків, “царське священство”. Як Саул був помазаний олією, так Царське Священство помазане Святим Духом. Як народ відкинув Саула, і той терпеливо чекав на Господній час, так і люди (людство) ще не готові до царювання Царського Священства, якого Ісус є Головою, і Божий час ще не настав для встановлення цього Царства. Уроки терпеливості, покори та довіри до Бога потрібні, щоб, все витримавши, успадкувати обітниці (Євр. 6: 12).
Великий Армагеддон вже поряд, і світ великою ціною навчиться жахливих лекцій. Після того Царство Месії здобуде велику популярність, і люди будуть казати, як було у випадку Саула: “Нехай усіх, хто чинить опір, вб’ють”. Проте прославлений Христос – Ісус, Голова, та Церква, Його члени, – буде дуже ласкавий, і для всіх, які прагнутимуть прийти до згоди з Царством, буде проголошена загальна амністія. Ті, котрі переслідували Спасителя, матимуть прощення і допомогу, щоб повернутися до єдності з Богом через Нього. Господь також милосердно віднесеться до тих, які знехтували Царським Священством і мимоволі переслідували його. “Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас ради Ймення Мого виганяють: Хай прославлений буде Господь [ми робимо це для добра справи], і ми вашу радість побачимо! Та будуть вони посоромлені!”.
Цей сором, який дістанеться усім, які чинили опір Господньому вибору для Його класу Царства, буде достатнім покаранням. Після сорому та Божого прощення всім охочим та слухняним, Христос принесе благословення реституції, яку “провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх” (Дії 3: 21).

СВІТ, ПОВНИЙ ЦАРІВ

Бог створив батька Адама царем землі. Коли б той залишився відданим своєму Богу, він зберіг би не тільки власне життя, здоров’я та щастя, але й царську владу над дикими тваринами, рибою та птицями, керуючи ними телепатичними здібностями. Зламання Угоди з Богом принесло Адаму не тільки смерть та відокремлення від Бога, але й послабило його правлячі здібності стосовно нижчих створінь. Відкуплення, здобуте смертю Ісуса, остаточно досягне кожного члена Адамового роду і стосуватиметься не тільки повернення до людської досконалості розуму та тіла, але й включатиме відновлення царських якостей.
Республіка передбачає визнання факту рівності людей перед законом. У республіці кожна людина є царем, і ці царі голосують за обрання одного з них царем-президентом, тобто щоб він займав найвищу виконавчу владу як слуга всіх. Такою є теорія, ідеал, але ми всі знаємо, що вона тією чи іншою мірою нездійсненна. Намарно твердити, що всі люди народилися вільними та рівними, якщо ми знаємо, що існують великі нерівності щодо народження, характеру, талантів, сили волі. Тому республіка буде ідеальною формою для досконалих людей, і тільки частково задовольняє вимоги, доки людина є недосконала.
Також Месіанське Царство не буде встановлене у вигляді республіки. Замість того, щоб дати людству більше влади і залишити все на розсуд громадської думки та голосування, Месіанське Царство робитиме все навпаки. Воно дасть закон, каратиме кожне відхилення від нього і зверне увагу людей на факт, що вони не здатні керувати самі собою. Тому Бог постановив, що Месіанське Царство керуватиме людством, доки люди перебуватимуть у недосконалому стані, і що воно приведе їх шляхом реституції до повної досконалості, де вони зможуть, як було заплановано на початку, бути царями, або ж, не зумівши досягти цього критерію, будуть знищені як непоправні, як прихильники беззаконня.
Яким чудовим, простим і неймовірно величним є Божественний задум для людства! Неможливо бажати чогось більшого. Як каже Біблія, він буде бажанням всіх народів. Ті, чиї очі та вуха розуміння відчинені, щоб оцінити Послання Біблії, мають сьогодні всіляку перевагу над людьми. Це знання надзвичайно допомагає їм, бо вони починають розуміти, що помазання їх Святим Духом має на меті приготувати їх до того, щоб бути Царським Священством у майбутньому і разом з Ісусом принести людству благословення Єгови, загублені через гріх і відкуплені на Голгофі.

R5635 (1915 р.)