ТРИ ХОРОБРІ СОТНІ ГЕДЕОНА
Суддів 7: 1-8, 16-23

«Не силою й не міццю, але тільки моїм Духом, – говорить Господь Саваот» (Зах. 4: 6).

Сьогоднішнє дослідження нагадує нам перемогу спартанських трьох сотень над перським військом, лише з тим винятком, що в цьому випадку битва залежала не від людської хоробрості, а від Господнього благословення. Наше останнє дослідження показало нам, як Гедеон, заохочений Господньою обітницею про перемогу, посилає посланців до різних племен Ізраїлю. Сьогоднішнє вивчення показує зібрану 32-ох тисячну армію на чолі з Гедеоном біля підніжжя гори Гілеад, при джерелі Харод – невеликому озерці, що стікає на схід до Йордану. На протилежному боці озера розташувалися мідіянітяни чисельністю 135 тисяч чоловік. Як загарбницька армія вони деякий час немилосердно грабували ізраїльтян. Але тепер, довідавшись про формування Гедеонового війська, вони зібрались, щоб розбити його.

Хоч Гедеон вважав, що його армія занадто мала для такої битви – один до чотирьох, – Господь сказав йому протилежне: армія завелика й існує небезпека, що запланована Ним перемога не буде сприйнята як перемога від Господа, а приписуватиметься спритності ізраїльських воїнів. Тож по велінню Господа Гедеон звернувся до своєї 32-х тисячної армії, що кожен, хто боїться і бажав би повернутися додому, може так зробити. Тих, хто боявся, було багато – 22 тисячі. Назва джерела Харод означає боягуз, й існує припущення, що воно було так назване через страх, виявлений 22 тисячами тих, що повернулися додому.

Немає сумніву, що це було випробуванням віри Гедеона, коли його невелике військо зменшилось до 10 тисяч чоловік! Але Господь сказав йому: ще забагато. Хай військо зійде до води пити. Відокрем тих, хто п’є прямо зі ставка, клякнувши і припавши вустами до води, смокчучи її, від тих, хто, схилившись, хлепче зі своїх долонь, як собака хлепче своїм язиком.

Цих останніх після цього випробування залишилось лише триста, і Господь сказав, що саме вони є тими, хто здобуде перемогу. Однак решта 9700 чоловік пізніше мали приєднатися при переслідуванні противника. Звичай хлептати воду долонею і досі притаманний мешканцям Палестини: пастухам і т.п. Вони у цьому стали дуже вправними. Символічно цей вчинок, напевно, означає обачність та послух. Віл п’є, припавши ротом до води і смокчучи її. Коли він спраглий, то вся його увага зосереджена на питті води; він не звертає жодної уваги на накази господаря – навіть не допомагає биття палицею по боках. А от собака, хлепчучи язиком воду, дуже пильний – його очі стежать у всіх напрямах, бачачи все навкруги; в будь-який момент він готовий покинути воду, слухаючись наказу. Якщо тут вода, як і всюди в Біблії, представляє Правду, то ці дві групи Гедеонової армії можуть представляти два класи тих, котрі люблять і цінують Правду. Обидва класи п’ють воду Правди, але один з них це робить більше для власного задоволення. Інший же клас – пильний, уважний – п’є відповідно до своїх потреб і не забуває про готовність в Господньому служінні, постійно маючи пильні очі та вуха щодо керівництва Господнього провидіння. Цей другий, мудріший клас є представлений тими трьома сотнями, що були з Гедеоном, а сам Гедеон представляє Ісуса, Вождя нашого спасіння.

Перемога в Армагедоні

Очевидно колись в давнину армії не ставили такої сильної сторожі, як це роблять сучасні армії. Тож Гедеон з вірним товаришем змогли в темряві прокрастись в табір мідіянітян. Прислухаючись, вони почули, як один розповідав свій сон про те, як буханець ячмінного хліба скотився донизу і перекинув намет. Інший висунув здогад, що це ніщо інше, як Гедеон і його невелика армія, яка, правдоподібно, буде їхнім крахом. Цей випадок показує, що мідіянітяни мали страх, побоювались. Гедеон же отримав запевнення, його віра була зміцнена цією незначною подією, на яку Господь дозволив.

Близько опівночі, відразу після зміни варти у мідіянітян, був призначений час для Гедеонового нападу. Метод боротьби був новим. Три сотні  були поділені на три групи і розпорошені на значній території навколо мідіянітян. На додаток до їх звичайної зброї – мечів і т.п. – Гедеон та його три сотні мали нову зброю. Кожен у лівій руці тримав глиняний глек, в якому був смолоскип, а в другій руці кожний воїн мав сурму з баранячого рогу. Тим трьом окремим групам було наказано, щоб ті, котрі  були з Гедеоном, робили те, що робитиме він. Інші ж групи, почувши це, повинні наслідувати їх, розбивши глеки, щоб світло лилось вперед, голосно вигукуючи: «За Єгову та за Гедеона!»  – і сурмлячи в баранячі роги.

Мідіянітяни, прокинувшись зі сну, побачивши мерехтіння світла, почувши тріскотіння глеків, що нагадувало бряжчання зброї, чуючи крики та сурмлення сурем, подумали, що їх оточила величезна армія. Страшно приголомшені, вони почали втікати. Вони билися один з одним, приймаючи своїх за ворогів. Гедеон та його три сотні почали їх переслідувати і незабаром, вже за допомогою решти 9700 воїнів, зав’язалася битва. Перемога була великою. Господа було визнано Визволителем, а Гедеону, Його слузі, була віддана належна шана.

Деякі лекції на сьогоднішній день

Говорячи про події Старого Заповіту, апостол заявляє: «А все, що давніше написане, написане нам на науку» (Рим. 15: 4). Крім уроків, отриманих в той час, Господь через деякі минулі події дає певні духовні уроки Духовному Ізраїлю. Заклик Гедеона нагадує Євангельський поклик добровольців стати на сторону праведності – добро проти зла, правда проти неправди.

Багато-хто в світі чує Послання, воно їм подобається, і вони відгукуються на нього, бажаючи стати воїнами Христа. Але перш ніж вони стануть повністю прийнятими, голос Ісуса звертається до них: – Сядьте і порахуйте кошти. Краще не братись за плуг і не ставати Господнім слугою, ніж потім оглядатись і шкодувати, що ним став. Вигляд ворога, «страх смерті» (Євр. 2: 15) заважає їм йти за Господом, бо це для них занадто. Спочатку, відгукнувшись на поклик, вони думали про славу і честь, не врахувавши того, що отримати їх можна лише коштом труднощів та витривалості. Ці боягузи, котрі повертаються та в дійсності так і ніколи не складають обітниці посвячення, напевне не є в гіршому становищі, ніж якби вони взагалі не відгукнулись. Але вони не матимуть частки у великій перемозі – не їм належатимуть лаври, корона життя не належатиме їм.

Тоді приходить друге випробування – випробування послуху та вірності. Один клас Господнього народу, як вірний собака, ставить послух голосові Господа на першому місці, він готовий виконувати Його волю. Інша частина Господнього посвяченого народу менше прислухається до голосу Господа, а то й палиці, і оскільки вони менш охочі до служби Господу, Він менше їх залучає до діяльності.

В порівнянні зі світом тих найбільш пильних є дуже мало. Саме таких серед Господнього народу, хто пильний, Він вибирає і дарує їм найбільші можливості для служби. Саме вони найбільше бажають розбити земну посудину – використати своє теперішнє земне життя в службі Господу – щоб могло засяяти світло Правди і щоб справа Правди здобула перемогу. Ці завзяті особи є найвірнішими в сурмленні сурми, що представляє Боже Слово. Вони мають блаженну можливість дати світити своєму світлу. Їх завзяття дає їм право на особливі привілеї та можливості. Перемога Господа досягається Позаобразним Гедеоном та Його невеликою групою вірних послідовників «не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, – говорить Господь Саваот». Господній Дух є представлений світлом лампи, що сяє з розбитої посудини. Розбиті посудині Гедеонового війська представляють те, як Господній народ віддає свої тіла в живі жертви, святі та приємні Богу, в Його службі – дозволяючи світлу світити, борючись доброю боротьбою проти сил гріха.

Немає сумніву, що вже недалеко час, коли буде здобута велика перемога, позаобраз перемоги Гедеона, коли сили гріха, сили зла накинуться один на одного для взаємного знищення. Теперішня війна між народами Європи є початком цього, але не його кінцем. Згідно Біблії кульмінацією буде тимчасове панування анархії, яке повністю підготує світ до славного Месіїного царювання праведності.