ПЕРША БИТВА АРМАГЕДДОНУ
СУДДІВ 4: 4-24; 5: 1-22
СІСЕРА І БАРАК – ДЕВОРА І ЯІЛА – ЧИ ОСТАННЯ БУЛА ВБИВЦЕЮ? – ЯК “ЗОРІ З ДОРІГ СВОЇХ БИТИХ ВОЮВАЛИ З СІСЕРОЮ”?

“Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх” (Псалом 34: 18).
Ми вже звертали увагу на те, що велика позаобразна Битва Армагеддону є поряд, що вона прийде слідом за нинішньою світовою війною. Але сьогодні ми поговоримо про першу з великих битв у долині Мегіддо, відомій зі своїх численних кривавих сутичок і тому прийнятій за основу Божественного пророцтва про “час утиску, якого не було від існування люду”, який буде передувати славному тисячолітньому Месіанському правлінню і готувати шлях для нього (1 Кор. 15: 24-26; Об. 20: 6).
На основі Божої угоди ізраїльтяни, винні в ідолопоклонстві, отримали покарання, коли їхнім ворогам було дозволено їх завоювати. При цьому ізраїльтяни потрапили у скрутне становище. Їхні вороги стали сильними та гордовитими. Зверхник Сісера, ханаанеянин, який багато років гнобив ізраїльтян Північної Палестини, вирушив з великим військом на південь, думаючи здобути перемоги. Про силу його війська свідчить вираз, що воно мало дев’ятсот залізних колісниць. За якийсь час, ідучи на південь, він дістався до долини Мегіддо, де йому донесли, що Барак, найголовніший з ізраїльтян, повів у його відсутності військо з десяти тисяч ізраїльтян також на південь. Божественно ведений, Барак обрав місцем для війська гору Фавор – ту саму, яка за днів Ісуса стала відома Його послідовникам як Гора Преображення, де у видиві було представлене майбутнє Царство Месії. Ось так ми маємо ще одну знаменну рису картини майбутнього – зв’язок видива про близьке Царство з полем бою Армагеддону, яке зображує повалення нинішніх інституцій.

ПОРАЗКА ВІЙСЬКА

Зверхник Сісера, знехтувавши слабо озброєними ізраїльтянами, вирушив зі своїм військом до гори Фавор, рухаючись обома берегами річки Кішон. Саме тоді знову прийшло Господнє слово до провідника війська, Барака, радячи висунутися вперед проти ханаанеян. Як розповідає наша лекція, сутичка стала великим кровопролиттям. Військо Сісери було розбите і розбіглося. Сильна буря та злива підняли воду в річці, перетворивши рівнини в трясовину, що вивело з ладу колісниці Сісери.
Його воїни, рятуючись втечею, попадали від меча ізраїльтян, а ще інші тисячі їх повінь змела в море. Про таке втручання Бога в справи Його народу Ізраїлю образною мовою сказано, що “зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою”. Так само у великому Армагеддоні, який є поруч, перемогу здобуде не людська сила. Поразка військ приведе до повної руйнації теперішнього стану речей, бо “меч кожного буде на брата його” (Єз. 38: 21; Зах. 8: 10; 14: 13). Злива Правди і висока вода знання спричинять велику людську катастрофу, яку Господь поверне на благословення для світу.

СИЛА ВІРНОЇ ЖІНКИ

Хоча Господу, як правило, було до вподоби використовувати для Своєї праці чоловіків – не тільки як образні постаті, але й як знаряддя поширення Євангелія, – однак Святе Письмо наводить приклади шляхетних жінок, які з причини упущень чоловіків були задіяні Божим провидінням у публічному служінні і навіть змушені до нього. Знаменним прикладом цього в Біблії є випадок з Деворою. Вона бачила, що нехтування Божественним Законом привело до завоювання її народу. Вона розуміла, що це охоплює цілу землю Ханаан, і потрібен хтось, хто звернув би народ на правильний шлях – назад до Бога. Ханаанеяни, яких вони колись не завоювали, тепер завоювали їх самих. Завоювання було дозволене Богом. Все почалося з того, що ізраїльтяни знехтували Божественною вказівкою жити окремо від інших народів. Замість того вони брали жінок з ханаанеян. Ті, своєю чергою, зваблювали чоловіків та дітей до віддавання шани язичницьким богам. Мабуть, багато хто з ізраїльтян, які хоч і не потрапили в ідолопоклонство, майже втратили знання про справжнього Бога і перестали Його цінувати.
Така сама трудність сьогодні є в цій землі, як і скрізь деінде. Полишення християнським народом потворних доктринальних помилок минулого відвело багатьох від Біблії на основі переконання, що Біблія та різні віровчення навчають тих самих доктрин. Цим пояснюються порожні лавки в церквах та відраза до релігії. Люди потребують правильного пояснення про справжнього Бога Любові та Його справжній План, накреслений в Біблії.
У темну годину, коли Ізраїль був гноблений, князям поколінь бракувало патріотизму і віри в Бога. Кожне покоління було свого роду окремою державою. Між ними не було згоди: Божественно задумані узи єдності та справжньої релігії послабилися. Власне, в цей час Господь, шукаючи, через кого можна було проявити милість до Свого народу, знайшов жінку – Девору. Вона відчувала стан справ гостріше, ніж інші, бо, очевидно, була більш посвячена Богу та Його службі. Перебравшись зі своїм домом з півночі в середину землі, на узгір’я Єфрема, вона почала посилати звідти підбадьорливі слова та заохочення до провідних чоловіків різних поколінь. Її поважали. Її поради приймали; їх питались. У такому значенні вона судила Ізраїль – перестерігала, керувала, допомагала.

ВАЖЛИВІСТЬ ПОВНОЇ ВІДДАНОСТІ

Девора названа пророчицею. Цей вираз може означати “публічний учитель або хтось, через кого Господь передав особливі послання”. Деякі подробиці опису вказують, власне, на останнє. Безперечно, Господь вжив її, бо вона була охочим та посвяченим слугою Його Справи, Його народу. Який урок для всього Божого народу: щоб бути задіяним у Господній службі і робити щось для Нього та тих, хто Його, потрібна повна відданість серця!
У слушний час, коли військо Сісери з дев’ятьма сотнями колісниць вирушило на південь до Мегіддо, Девора послала звістку до Барака, найголовнішого в її поколінні – поколінні Нефталима. Вона сповістила, що настав час робити щось для визволення Божого народу і що Барак повинен негайно виступити до бою з десятьма тисячами ізраїльтян. Але він відмовився йти, якщо вона не піде з ними. Девора погодилася, але попередила, що йому доведеться поділитися з нею славою і що він втратить частину благословення через брак відваги. І коли військо Барака вирушило до гори Фавор під його командуванням, справжнім мовним знаряддям Бога була жінка, яка керувала битвою, що принесла таку видатну перемогу Ізраїлю.

ЧИ ВІЙНА БУЛА ВИПРАВДАНА?

Колісниці зверхника Сісери загрузли в болоті. Його військо було розбите, він утік піхотою з іншими, щоб не бути захопленим переможцями. Забігши в гостинний, як йому здалося, намет, він заховався і, втомлений, заснув. Його господиня, скориставшись з такої нагоди, вбила у його скроню кілок від намету. Деякі засудили цей вчинок як підступ і порушення гостинності, та інші захищають його на тій основі, що серед арабів Палестини далі є звичай, що чоловік, який вдерся до намету жінки, заслуговує на смерть. У будь-якому випадку пам’ятаймо, що Яіла не була християнкою, ані не була зачата Святим Духом, не навчалася в Школі Христа, і що би про неї не казали, це не має ніякого відношення до християн, які знаходяться під Законом Духа Христа – Законом Любові.
Пам’ятаймо також, що жоден юдей не перебував у такому стосунку до Бога та Його Божественних задумів, як перебувають справжні християни. Його боротьба в плоті зображувала нашу війну як Нових Створінь з слабостями та потягами нашої плоті. Також загибель Сісери та його війська не означала, що вони пішли до пекла вічних мук. Це був тільки шлях, щоб “прилучитися до батьків своїх” – “заснути” з батьками. Відтоді вони нічого не знають і не будуть знати, доки в майбутньому не настане час для їхнього пробудження, і це пробудження Бог милостиво призначив у часі так, що воно відбудеться після того, як Месія заволодіє світом і через встановлення Свого Царства повалить царство сатани та панування Гріха і Смерті.
Сісера та його військо повиходять, як і решта людства, завдяки викупній праці Ісуса, завершеній на Голгофі. Вони повиходять, щоб їм була представлена благодать Бога і щоб вони мали можливість через слухняність законам Царства приготуватися, щоб увійти у вічне життя в земному Раю на рівні людської досконалості.
Маючи цю думку перед собою, бачимо, що не так важливо, чи смерть приходить під час війни, чи під час епідемії, чи хвороби. Тільки ті, які почули про Христа, прийняли Його і були зачаті Святим Духом як Нові Створіння, є на випробуванні в даний час. Випробування всієї решти світу буде в майбутньому, бо знання є істотною річчю у випробуванні стосовно вічного життя або вічної смерті.

R5604 (1915 р.)