"ДЕ ПЕРШЕ ВІН БУВ"
Луки 24: 50-53; Дії 1: 1-11

"А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?" (Івана 6: 62).

Сорок днів після воскресіння нашого Господа були достатнім часом для божественної цілі. Учні позбулися свого першого збентеження, викликаного розп’яттям Того, Хто, як вони вважали, збирався зайняти престол правління Ізраїлем і світом. Ми можемо бачити мудрість божественного методу для передачі фактів учням. Вони не злякались, як було б, якщо б Ісус з’явився їм в світлі, яснішому за сонце опівдні, як пізніше з’явився Савлові з Тарсу. Поступово вони навчилися, що їхній Господь більше не був мертвим, а живим; і що Він більше не був людською істотою, а духовною істотою – що Він більше не був зв’язаний людськими обмеженнями, а, як ангели, міг приходити і відходити, як вітер, з’являючись і зникаючи, коли хотів.

Це був повільний урок. Після трьох з’явлень першого дня, вони виглядали Його щодня, аж поки настала Субота, коли відбулося наступне з’явлення. Ця затримка тільки загострила їхній апетит, їхнє прагнення довідатися про Нього. Тим часом вони могли роздумувати, і роздумували, над усім, що Ісус сказав їм протягом Свого земного служіння. Вони збагнули, де вони помилково прийняли небесне царство за земне – або, щонайменше, помилилися стосовно часу встановлення царства Месії.

Урок, даний по дорозі в Еммаус, був дуже виразний. Він стосувався пророцтв, на які посилався Ісус, і пояснював їм, як ці пророцтва вже виконувалися – деякі з них вже виконалися, а деякі ще виконаються в майбутньому. Вони добре зауважили, що їхні серця палали, коли Він пояснював це!

Важливий урок
Після чотирьох з’явлень, мабуть, два повних тижні минуло без жодної маніфестації. В цей час напруження ослабло, і земні справи почали заявляти про себе. Що зробили учні? Подумки вони вважали мудрим повернутися до їхнього попереднього заняття, від якого Ісус покликав їх бути рибаками людей; але ніхто з них не хотів почати говорити про це іншим. Св. Петро, завжди перший в думці і в учинку, в кінці заявив: "Піду риби вловити", – вернуся назад до заняття рибальством. Цих слів було достатньо. Інші думали так само, і стара артіль була реорганізована.

Саме через це рішення затрималось вознесіння Ісуса. Він хотів показати їм, що їхнє тривання в праці ловлі людей могло б відбуватися за Його відсутності з Його благословення. Учитель наглядав за їхніми інтересами, і та ніч принесла їм "невезіння". Вони нічого не вловили. Вони були знеохочені, але це було "добре для них". Як написано: "Тим, хто любить Бога... усе допомагає на добре", – навіть їхні фінансові негаразди.

А як ранок настав, Ісус став на березі і покликав їх, питаючи, чи не мають вони якоїсь риби на продаж. Вони відповіли, що не вловили нічого. Учитель сказав: "Закиньте невода праворуч від човна". Вони могли б сказати, що така порада була нерозумною, однак вони були настроєні зробити будь-що, аби позбутися свого "невезіння". Вони закинули невід, як їм було наказано, і він швидко наповнився великою рибою. Тоді вони пізнали, що Той на березі мусить бути їхнім воскреслим Господом, Котрий таким способом знову з’явився їм.

Рибаки поспішили до берега. Колись вони знали тільки один випадок, подібний до цього, і попереднього разу Учитель дав їм подібний великий улов. Човен рухався надто повільно для св. Петра. Він боявся, що Учитель з якоїсь причини зникне. Накинувши на себе рибацьку одежину, він поплив до берега. Учитель не пішов, а запросив Петра і товаришів поснідати рибою, яка вже була на вогні.

У цьому був великий урок. Їхній Учитель міг дати зготовану рибу, коли було потрібно, і міг дати їм саме стільки успіху в їхньому рибальстві, скільки вважав найкращим. Він, Котрий міг так подбати про їхні потреби при цій оказії, міг робити так і в майбутньому, якщо б Він послав їх знову, уповноважених говорити в Його ім’я. Ніхто з них не запитав чужинця про Його ім’я, адже, хоча Його риси та одяг були інші, вони знали, що це було інше з’явлення їхнього Господа, Котрий більше не був людською істотою, і Котрий міг з’являтися в різних формах, як і робив.

Давши урок, Ісус зник! Він мав ще іншу зустріч зі Своїми послідовниками в Галілеї. Це була заздалегідь запланована зустріч. Ісус повідомив, що зустріне Своїх послідовників там. Св. Павло говорить, що близько п’ятисот братів бачили Його і були свідками воскресіння (1 Коринтян 15: 6).

Прощальні вказівки нашого Господа
Наше сьогоднішнє дослідження стосується головним чином вознесіння Ісуса. Це відбулося поблизу Єрусалима – у Віфанії. Очевидно, Він зустрівся зі Своїми послідовниками у Святому Місті – можливо, рано-вранці, по домовленості. Він вивів їх до Віфанії, розповідаючи у цей час, пояснюючи речі, які їм було б корисно знати – речі, в яких їх потрібно було переконати перш ніж Він мав полишити їх, і перш ніж вони будуть у властивому стані віри, щоб приготуватися до благословення, яке Він ще мав послати.

Св. Лука, котрий також написав книгу Дії Апостолів, говорить нам, що суттю Ісусового навчання протягом сорока днів було царство Бога. Вони ще не розуміли; дійсно, вони не могли розуміти повністю, доки не отримали зачаття святим Духом. Отож Ісус спрямовував їхню увагу до цього пункту, говорячи, що вони не повинні покидати Єрусалим ані займатися якою-небудь працею проповідування, а повинні просто чекати на обітницю Отця, про яку Він раніше розповідав їм – дар святого Духа. Він пояснював, що Іван Христитель справді застосовував водне хрищення, але Він хоче, щоб усі Його послідовники отримали краще хрищення і повноваження – хрищення Духа в П’ятидесятниці.

При цій остатній нагоді, яка була, мабуть, сьомим з’явленням, учні врешті не витримали і поставили дуже важливе питання: "Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?" Царство було забране від Ізраїлю ще за днів Седекії, юдейського царя. Того часу Єгова сказав, що покладе царство руїною, аж поки не прийде Месія – "аж поки не прийде Той, Хто має право, – і Я Йому дам" (Єзекиїля 21: 30-32).

Учні вважали Ісуса Месією і думали, що в Отця настав час, щоб дати Йому царство. Але вони були свідками протилежного – що небесне царство перенесло насилля з рук проводирів, що законний спадкоємець престолу був убитий, і що Він встав з мертвих. Вони відновили свою впевненість, що буде Цар, і тепер вони питали, чи цього часу, чи майбутнього прийде Учитель, щоб було встановлене Його царство (Дії 1: 6, 7).

Відповідь Учителя була знаменною: "То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй". Учитель вже натякав Своїм учням, що у призначений час вони знатимуть часи та пори, але їм ще не належало розуміти ці речі. Вони мусили терпеливо чекати. Для них було добре розвивати терпеливість, зміцняти свою віру, зміцняти свої характери в загальному.

Повідомити їм про довгий період близько дев’ятнадцяти століть перш ніж царство Месії буде встановлене, не було б мудрим для Отця – не було б для добра Його народу, котрий був би знеохочений з огляду на довгу затримку своїх надій. Тому Учитель просто показав, що вони мусять ходити вірою, а не видінням, і особливо, що вони не мусять сподіватися зрозуміти щось про божий план, поки не отримають помазання святим Духом.

Після отримання святого Духа, вони будуть повністю придатні бути Божими представниками і звіщати послання; і час від часу їм буде даватись "харч у пору". Таким чином вони не будуть у темряві зі світом, і день Господній не прийде на них, як злодій вночі або як сітка. Благословення П’ятидесятниці, яке вони отримали, повністю приготувало їх до праці служіння, хоча воно й не покривало їхніх природних вад, бо після того як вони отримали святого Духа читаємо: "Спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися [люди], і пізнали їх, що вони з Ісусом були" (Дії 4: 13).

Вознесіння нашого Господа
Вознесіння нашого Господа було захоплюючим, наскільки стосувалося Його церкви, але не стосовно світу. Про світ Він уже сказав: "Ще недовго, і вже світ Мене не побачить". Світ не бачив нашого Господа протягом сорока днів, коли Він показувався Своїм учням; бо Він не показався нікому, крім Своїх вірних, посвячених. Видимі з’явлення, такі корисні для Його учнів, закінчилися справжнім вознесінням Господа на повітря в тілі, в якому Він був з ними. Оскільки вони ще не були духовно зачаті, їм, без сумніву, потрібна була саме така маніфестація, щоб підтримати їхню віру, щоб привести їх до розуміння, що вони більше не побачать Учителя, поки Він не прийде в силі та великій славі, щоб зібрати всіх Своїх святих до Себе і щоб благословити світ.

Наш заголовний вірш пригадує нам, що Ісус заздалегідь розказав про це вознесіння. Однак не потрібно розуміти, що зійти туди, де перше був, означає просто повернутися до попереднього місця. Радше потрібно розуміти, що це означає повернутися до попереднього стану – духовного стану, який Учитель полишив, щоб стати тілом, щоб відкупити світ.

Коли Ісус віддалився від Своїх учнів на хмари і зник з їхніх очей, ми припускаємо, що тіло, в якому Він тоді з’явився, розпалося, тобто дематеріалізувалося. Воно було використане тільки для того, щоб допомогти утвердити віру учнів і бути засобом навчання, запевнення, що Ісус пішов на постійно – що вони більше не повинні сподіватися побачити Його в якомусь з’явленні. Це була тема уроку.

Спосіб повернення нашого Господа
Один з євангелистів розповідає, що після того, як Ісус зник, ангели матеріалізувалися і звернулися до них, говорячи: "Галілейські мужі, – чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо". Цей вислів спричинив те, що дехто вірить, ніби в Своєму другому приході Ісус матеріалізується і з’явиться в тілі; але, згідно з нашим розумінням, вони серйозно помиляються. Світ більше не повинен бачити Ісуса; а церква повинна бачити Його лише очами віри до того часу, коли вона зазнає зміни, в кінці віку. Тоді ми побачимо Його, як Він є – не як Він був – бо ми будемо подібні до Нього. Тоді ми пізнаємо, як тепер пізнані ми (1 Коринтян 15: 50-52; 1 Івана 3: 2).

Варто зауважити, що ангели поклали великий наголос на спосіб відходу, і цей спосіб погоджується з тим, що Біблія говорить нам про другий прихід нашого Господа. Він пішов спокійно, таємно, не знано для світу – Він повинен повернутися як злодій вночі; і ніхто не знатиме про Його повернення, крім тих, чиї очі розуміння будуть відкриті, щоб розрізняти знаки присутності Сина Людського. Це будуть Його віддані, нечисленні святі. Отож Ісус пояснив, говорячи, що за Його другого приходу деякий час буде, як було за днів Ноя – люди будуть їсти, пити, насаджувати і женитися, і не знатимуть про Його присутність (Матвія 24: 37-39).