ПРИГОТУВАННЯ ЦАРЮВАННЯ ПРАВЕДНОСТІ

“А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю” (Об. 11: 18).

Можливо, багато з Господнього народу сподівалося значно більшого, аніж повинно трапитись з початком юдейського року 1915, який почався 21 вересня. Здається, людський розум, має природну тенденцію (якій ми повинні симпатизувати) сподіватися, що речі виконаються значно швидше, виконаються більш несподівано, ніж це зазвичай стається. Наприклад, Святе Письмо каже нам, що під час сурмлення Сьомої Сурми почнуть відбуватися деякі великі події, перераховані в нашому вірші. Багато християн, дивлячись на цей уривок, сподіваються, що все згадане має відбутися за кілька хвилин, або за кілька годин, або, щонайбільше, за кілька тижнів. Та коли ми приходимо до розуміння Святого Письма, ми усвідомлюємо, що воно охоплює тисячу років Христового царювання.

“А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити”. Церква має першою прийняти свій суд, рішення в своїй справі. Для світу Бог призначив тисячолітній день (Дії 17: 31; 2 Петр. 3: 8). “І дати заплату рабам Твоїм, пророкам [стародавнім гідним] і святим [всім святим], і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим”. Весь цей останній клас – світ людства – буде суджений, отримає вирок згідно з тим, як вони будуть поводитися в тисячолітніх умовах. І Йому належить “знищити тих, хто нищить землю”. Якщо цей вірш містить стільки, що для його виконання потрібна тисяча років, то це ж саме може стосуватися інших віршів.

Вірш з Даниїла 12: 1, описуючи період переходу від поганського панування до царства Месії, каже: “...І буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу”. Наш Господь обговорює цей вираз у Своєму великому пророцтві і додає: “й не буде” (Мт. 24: 21). Розповівши про горе, яке мало прийти на юдеїв у кінці їхнього віку, Учитель сказав: “...І погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган” (Лк. 21: 24). Ми вважаємо розсудливим припустити, що оскільки Часи Поган повинні виконатися, то їх слід було провістити, а якщо вони були провіщені, то їх слід було передбачити, тобто запланувати Богом, Котрий знав наперед, скільки ці Часи Поган триватимуть і коли вони закінчаться.

Отже, слова нашого Господа, ймовірно, натякають на доречність пошуків, щоб побачити, що можна виявити стосовно Часів, тобто років, Поган. Вникаючи в нашу Біблію та в історію, ми виявляємо, що була особлива дата, коли Бог забрав царство від Свого образного народу, Ізраїлю, і в той час Він дав панування над світом (з тим чи іншим дозволом влади) Поганам. Наскільки ми здатні збагнути з Біблії, цією датою – коли царство було відібране від останнього царя з Давидової лінії, Седекії, – був 606 рік до н.е. (Ми не казатимемо, що це не був 605 або 607 рік, але наскільки ми можемо судити, це був 606 рік до н.е.) Далі ми міркували так: якщо 606 рік до н.е. був часом, коли Бог забрав образне царство, то немає сумніву, що одночасно Він мав на меті дати той чи інший дозвіл влади поганським народам. Ми глянули в історію, а також в Біблію, щоб побачити, що вони кажуть на цю тему.

Статуя влади поган
Повторюючи викладене нами в серії книг під назвою “Виклади Святого Письма”, ми лише представляємо це в іншій формі, кажучи, що коли Бог забрав царство від царя Седекії, Він дав панування Поганам. Першим зі всесвітніх правителів був імператор Навуходоносор. Ми дізнались зі Святого Письма, що Бог дав Навуходоносору сон. Вранці цар забув цей сон, але згодом його пояснив йому пророк Даниїл. У своєму сні Навуходоносор бачив велику статую, голова якої була зроблена із золота, груди та руки – зі срібла, живіт та стегна – з міді, ноги – із заліза, а стопи – із заліза, обмазаного в’язкою глиною.

Пророк Даниїл пояснив, що ця велика статуя, яка стояла перед Навуходоносорм, представляла всі поганські царства. Вавилон, царство Навуходоносора, було представлене головою із золота. Далі йшла Медо-Персія, представлена грудьми та руками зі срібла; потім – Греція, представлена животом та стегнами з міді; далі йшов Рим, представлений ногами із заліза, далі йшла так звана Свята Римська Імперія, представлена ногами, обмазаними в'язкою глиною. Останніми були теперішні уряди Європи, представлені десятьма пальцями – також із заліза, обмазаного в'язкою глиною.

Згідно з цим видивом, даним імператору Навуходоносору і поясненим пророком Даниїлом, Бог задумав ілюстрацію (статую), щоб вона представляла всі поганські уряди, які будь-коли матимуть владу над усією землею.

Коли це стало для нас зрозумілим, ми сказали: – Період часу, під час якого ці універсальні імперії матимуть контроль над світом, повинен бути Часами Поган. Через нашого Господа Ісуса Христа Бог згадав Часи Поган (Лк. 21: 24), і тепер в Старому Заповіті ми знаходимо число цих часів – число років, бо в біблійному вжитку час представляє рік.

Вивчаючи тему далі, ми виявили, що Бог сказав ізраїльтянам, що вони потраплять у Його немилість на сім часів (3 М. 26: 14-28). Це не можуть бути буквальні роки, бо ізраїльтяни перейшли багато таких довгих випробувань – навіть довших, ніж сім років. Отже виникло питання: – Скільки років мали продовжуватись ці часи? Ми прийшли до висновку, що якщо вони не були буквальними роками, то мають бути символічними. Оскільки буквальний рік, за юдейським підрахунком, містить 360 днів, і в пророцтві день представляє рік буквального часу (Єзек. 4: 6), то кожний символічний “час” становитиме 360 років. Тобто цей період семи часів повинен бути 7х360=2520 років.

Тож ми виявили, що це мав бути період часу, протягом якого Ізраїль мав бути скинений (Єзек. 21: 25-27) – щоб їхнє царство та їхній уряд були під владою поган. Водночас, відстороняючи Своє власне образне царство, Бог сказав до поган: – Я не захочу якийсь час встановлювати Своє царство. Протягом цього проміжку ви матимете нагоду продемонструвати, що ви можете зробити для світу. Встановіть найкращий уряд, який ви можете. Зробіть все від вас залежне, щоб управляти світом справедливо і розумно.

Великі універсальні імперії землі
Повні віри, що вони керуватимуть світом, можливо, найкращим чином, вавилоняни спробували це зробити, але скоро прийшли до сумних наслідків. Скрізь запанував устрій, де нехтувались права народу: багаті загарбали все, залишивши бідних майже без нічого. Далі прийшла влада медів та персів, яка розпочала дуже добре, маючи справедливі наміри та велике бажання поступати правильно. Пригадуємо, що Кір, перший імператор медо-персів, звільнив юдеїв і дав їм дозвіл повернутися до Єрусалима. Він також відіслав назад священний посуд Храму, який був дуже цінний; він не хотів його тримати, бо той належав Богові. Кір намагався зберігати справедливий та чесний уряд, проте незабаром імперія медо-персів не змогла задовольнити народ та стати великим благословенням для світу.

Після цього прийшла черга Греції. Олександр Великий, не досягши і двадцяти одного року, завоював світ. Якийсь час Греція керувала світом. Грецька цивілізація та різні системи грецької філософії розійшлися скрізь. Грецькі теорії усякого напрямку так чи інакше проникли у всі країни землі. Навіть в наші дні вплив, який вийшов від Греції, відчувається у кожній формі релігії світу, і релігія християнського світу є лише сумішшю грецької міфології та християнства разом із вченням Закону Мойсея та юдейських пророків. Але дні Греції минулися, і їй довелося розпрощатися зі скіпетром влади.

Наступною прийшла Римська імперія з її різними формами правління, кожна з яких запроваджувалася з наміром керувати світом мудро і справедливо. Наслідком цього всього була значна централізація влади, коли багатство нагромадилося в руках небагатьох, а маси людей ніколи не були ані благословенними, ані задоволеними. Тоді римська система почала падати.

Поступово прийшла суміш християнства та римської цивільної влади, що була представлена в залізних стопах статуї, обмазаних липкою глиною. Полиск християнства покривав цивільну владу, як глина вкриває стопи із заліза. Цей полиск не зробив народи справді християнськими, а лише змусив царства та уряди дивитись одне на одного, мов би вони були християнськими. І власне так вони себе називають – християнською Німеччиною, християнською Великобританією, християнською Францією, християнською Росією, християнською Італією та християнською Австро-Угорщиною.

Імітація Христового Царства
Брудна глина виглядає дуже схожою на камінь. Бог вжив камінь, щоб той символізував Його царство в тому ж символічному образі, де Він вжив липку глину, що покривала залізні стопи, щоб та представляла номінальних християн. Христове царство ще не було встановлене, але воно буде збудоване на руїнах цих теперішніх інституцій, які зовні нагадують Христове царство і називають себе християнськими народами на всіх монетах та проголошують, що Бог царює над цими царствами. Разом вони називають себе християнством, що означає “Христове царство”. До цього їх привели вчення церкви часів середньовіччя – не справжньої церкви, але людей, які, введені в оману, думали, що вони є церквою Христа і переслідували істинну Церкву.

Ми включаємо в число сектантських церков усіх, котрі не є справжньою Церквою. Є багато фальшивих церков – всі не можуть бути справжньою Церквою. Питання полягає в тому, де є справжня? Ніхто не скаже про інших, що вони є правильні – всі кажуть лише про себе. Та ніхто з них не є правильний, і ми зробили про це висновок з біблійного опису Церкви Христа. Бог визнає лише одну, яка складається з тих, котрі посвятили себе Йому. Вони знаходяться в грецькій, англійській, німецькій, шведській церквах, серед баптистів, методистів, лютеран, пресвітеріан і серед тих, котрі взагалі не належать до жодної з них. Всі, котрі є Божими святими, є членами Його Церкви. Всі інші лише імітацією християн. Ці великі системи, називаючи себе Його церквами, не мають Божого авторитету, не мають Божого признання. Вони є лише людськими інституціями, і серед них знаходяться святі, яких Бог визнає Своїм народом.

Біблія стверджує, що ці фальшиві церкви є Вавилоном (цей вираз означає “заколот”). Вони є заколотною сумішшю не тільки усіх класів людей, але й усіх класів вчень, і, отже, суперечать всьому, що Бог та Його Слово підтримує. Із цієї суміші людей Бог покликує Свій народ, кажучи: “Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його” (Об. 18: 4), кажучи, що зовсім скоро великий клопіт спіткає цю велетенську інституцію, звану християнством, і цілковито зруйнує цю систему в кожному значенні слова.

Кінець Часів Поган
Вивчаючи Боже Слово, ми відміряли 2520 років, сім символічних часів, від року 606 до н.е. і виявили, що вони сягають жовтня 1914 року – наскільки ми були спроможні підрахувати. Ми не кажемо категорично, що це власне цей рік. Ми лише залишаємо кожному глянути на історичні факти і вирішити для себе, чи це ця дата, чи інша. Багато з нас прийшло до висновку, що, наскільки ми здатні бачити, жовтень цього року позначає кінець дозволу поганам мати владу, бо з приходом жовтня ми знаходимося в кінці юдейського року. 1914 рік справді закінчився 20 вересня 1914 року за юдейським підрахунком.

Тепер виникає питання: – Чи закінчилися Часи Поган, чи ні? Дехто може бути схильний казати: “Ні, вони не закінчилися”. Інші скажуть: “Коли Часи Поган закінчаться, то треба сподіватися, що погани будуть повністю позбавлені усілякої влади та контролю, і Христове Царство буде встановлене”. Хіба ж не цього ми повинні сподіватися, коли Часи Поган закінчаться?”

Бачимо, що одні мають таке уявлення, інші мають інше. Деякі думають, що через годину після півночі можна буде побачити великі зміни скрізь-усюди – що зло зникне за шістдесят хвилин або за шістдесят секунд. Та чи було розсудливим сподіватися, що поганські царства будуть зметені геть за годину або за день? Якби Бог саме так сказав, тоді було б інакше: ми знаємо, що Бог має усю владу чинити все довкола. Але ми в жодному значенні слова не повинні сподіватися такої раптової зміни – піти спати в ніч на 20 вересня і побачити вранці 21 вересня, що всі царства світу знищені і царство Христа встановлене, святі взяті до слави і т.д. Ми не думаємо, що хтось може мати підставу так думати. Якщо хтось має такі сподівання, то вони безпідставні.

Два Божих свідки
Тепер гляньмо назад і побачмо, що трапилося після закінчення різних періодів часу. Наприклад, були великі дні-періоди, згадані в Біблії, а саме, 1260 символічних днів, 1290, 1335 та 2300 днів (Дан. 12: 7, 11, 12; 8: 13, 14). В нас немає часу вникати в подробиці стосовно цих періодів. Вони нам знайомі, і ми їх обговорили детально в томах “Викладів Святого Письма”. Тому ми лише відсвіжимо нашу пам’ять.

1260 років закінчилися в 1799 році. Від їхнього початку і до кінця панувала влада переслідування. Коли 1260 років закінчилися, чи щось трапилося за годину, або за день, або за рік, щоб припинилися переслідування? Ні! Одним з наслідків було те, що два Божі Свідки були підвищені до неба. Ці два Божі Свідки, Старий та Новий Заповіт, були підвищені до неба, звеличені в очах людей, підняті до становища великого впливу та гідності, які вони ніколи досі не займали.

Підвищена до неба
До того часу церква вважала, що Біблія йде пліч-о-пліч з голосом церкви; що голос церкви є голосом священиків та папи, і що Біблія лише підтверджує голос церкви. Та після закінчення 1260 пророчих днів Біблія почала займати нове становище.

Нагадуємо вам, що між 1803 та 1813 роками організовано численні Біблійні Товариства. В той час почалося друкування Біблії кожною мовою та за низьку ціну. Біблія почала виходити для всіх народів. Біблія була піднята перед людьми – була звеличена до неба в тому значенні, яке Господь мав на увазі, коли казав: “А ти, Капернауме, що до неба піднісся”. Біблія поступово піднялася на противагу деградованому становищу, яке вона займала протягом темних віків. Та потрібно було кілька років, щоб підняти її до цього високого становища.

“Час кінця”
Неправда весь час усіляко противилася правді, та правда йшла вперед, крок за кроком. 1799 рік позначив початок “часу кінця”, коли почали відбуватися різні події. Пророцтво твердило: “Знання побільшиться”; “мудрі зрозуміють”, і “буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу” (Дан. 12: 1-10). Ці різні передбачення, виконання яких мало прийти після 1799 року, були в процесі виконання все минуле століття. Пересування туди і сюди досягло значного розвитку лише недавно – через деякий час після того, як прийшов цей початок. Поступ  у використанні парової енергії був поступовим. Спочатку з’явилися пароплави, тоді збудовано перші залізниці. Ці винаходи  мали передувати провіщеному часу, коли “будуть бігати туди-сюди”...

 Чудові винаходи, які стали характерною прикметою наших днів, з’явилися поступово після 1799 року. Після першої частини періоду прийшло зростання знання, яке наближається до своєї вершини. Сьогодні ми перебуваємо в становищі, де в цивілізованих землях обов’язкова освіта робить все, на що вона здатна, для людей. Деякі країни навіть намагаються ввести на неї обмеження. Відомий російський чиновник недавно сказав, що освіта є основою всілякого революційного духа між людьми, і якщо люди її не матимуть, буде менше клопотів. З часом всі інші народи навчаться лекції, що без деяких обмежень освіта є небезпечною річчю. Для невідродженого серця вона є могутньою силою в не-відроджених руках і це не завжди безпечно.

Час зрозуміти хронологію
Вислів пророка Даниїла, що “мудрі зрозуміють”, явно стосується кінця 1290 днів, згаданих в тому ж розділі. Цей період закінчився в 1829 році. Невдовзі після 1829 року Уільям Міллер почав особливим чином проголошувати послання про близькість другого приходу Христа. Внаслідок піднесення Божого Слова, деякі вчення зайняли провідне становище.

Ми вже читали про відомий рух Міллера, започаткований в цій країні (див. “Виклади Святого Письма”, том III, стор. 84). Ми не схвалюємо вчення брата Міллера. Хоча він мав деякі правильні погляди на Святе Письмо, він мав також неправильні – так само як брат Кальвін та інші брати того часу. Та врешті прийшла пора проголошення другого приходу Христа. І хоча другий прихід не настав в 1844 році, як сподівалися послідовники брата Міллера, та поступово, починаючи з 1829 року, Церкві представлено деякі вчення, які раніше не зауважували – про безсмертя, про духовну та людську природу і т.д. Ці теми вели до дбайливого дослідження Писання та довіри, що Боже Слово стоїть вище людських традицій.

Світло поступово збільшувалося і поступово розганяло темряву неправди стосовно вчення та практики, аж врешті сьогодні Господній народ має велику міру благословення. Минуло понад сто років від початку кінця, і цей розвиток християнського знання йде далі до перемоги, хоча й наштовхується з різних боків на опір.

Інший пророчий період, згаданий пророком Даниїлом, тривав 2300 днів. Цей період мав позначити деякі речі, і при завершенні цих днів святиня мала бути очищена. Ця праця очищення справжньої церкви, класу святині, від скверни середніх віків закінчилася, віримо, в 1846 році, коли виконалося 2300 днів. Але праця очищення не сталася вмить, або протягом дня, чи протягом року. Та й саме очищення було лише частковим.

Врешті ми згадаємо 1335 днів, які закінчилися в 1875 році. Про ці дні пророк сказав: “Благословенний той, хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п'яти день! [років]” (Дан. 12: 12). В той час до Божого народу прийшло велике благословення, бо наш Учитель повернувся, готуючись прийняти Свою велику владу та почати довго обіцяне царювання тисячі років. Настав час Його парусії, Він прийшов! Про природу цих благословень не треба повторювати; фактично їх не можна пояснити кількома словами. Але відтоді присутність Учителя дає докази великих благословень, які приходять до нас, як це провістив пророк Даниїл.

Доказ парусії нашого Господа
Яким чином Господь візьме Свою велику владу та царювання? Святе Письмо показує це нам дуже виразно. У відповідності до хронології Святе Письмо навчає про час парусії, тобто присутності Господа. Цей час, наскільки ми здібні підрахувати, почався в 1874 році. Відтоді ми живемо в парусії Сина Людського. Чи є щось на підтвердження цього? Так. В першу чергу ми дивимось на діяльність Господа зі Своїм народом, Церквою. Ми повинні сподіватися, що в часі приходу нашого Господа Його народ почує Його “стукіт” – стукіт пророцтв, – і якщо хтось відчинить своє серце та прийме це в посвяченому стані розуму, то Господь підпережеться, як слуга, підійде і буде йому служити (Об. 3: 20).

Всі особливі благословення, які ми, як громадка дослідників Біблії, отримали протягом минулих сорока років, були  результатом Господньої присутності. Він був нашим Слугою і давав зі Своєї скарбниці речі нові та старі. Ці старі речі приходили новим шляхом – не через людські здібності та майстерність, але внаслідок того, що прийшов властивий у Господа час, щоб ці речі сталися зрозумілими: відкуплення, викуп, значення виразу “тіло Христа”, пояснення того, як смерть Христа є виправданням за наші гріхи, приписання Його заслуги Церкві, надання заслуги світу, що означає освячення Церкви, зачаття святим Духом, як зачаті стають Новими створіння в Христі, що означає вираз “Нове Створіння”, як Нове Створіння відрізняється від старого, як перше воскресіння має дати цьому Новому Створінню славні привілеї та божественне благословення – славу, честь та безсмертя (“Виклади Святого Письма”, том II, стор 103; том V, стор. 421; том VI, стор. 59-84).

Наш Господь, присутній, але невидимий, приніс нам світло стосовно кожної риси божественного плану – не лише щодо тих речей, які були старими (виправдання, освячення та відкуплення), але стосовно філософії Божих діянь: як наш Господь став тілом і мешкав між нами, як Він був святим, безгрішним та невинним і при цьому народився від земної матері. Всі ці речі, які свого часу бентежили нас, але тепер вийшли на яв, є доказами того, що Господь служить Своєму народу. Ми знаємо, що ми отримали ці речі. Ми не віримо, що ми прийняли їх завдяки людській мові чи перу, але від Господа, Котрий дає нам “харч у властиву пору”. Наслідком прийняття цього духовного харчу є освячення багатьох людей – вони зазнали переміни розуму, яка спонукує їх радо класти своє життя за братів та ходити слідами Ісуса...

Це свідчить про силу правди, на противагу протилежному впливу неправди. Ми не можемо сказати, що нас є мільйони, але скажемо, що близько чотирнадцяти тисяч склали особливий шлюб, який означає їхнє повне посвячення Господу. Багато пише нам про те, як вони вчинили цей шлюб – деякі вже кілька років тому. Є такі, про яких ми ще ніколи не чули, ще інші ніколи не чинили такого шлюбу, проте є, наскільки нам відомо, повністю посвяченими.

Коли ми питаємо християн, чи вони віддали все Господу, більшість з них скаже: “Ні. Я хочу жити добрим християнським життям, але я ніколи не вчинив повного посвячення Господу”. Всі перераховані благословення є результатом надзвичайно дорогоцінних правд, що прийшли до нас та до тисяч інших. Вони отримали від них великі благословення та допомогу, навіть якщо вони не вчинили повного посвячення Господу. Це добрий доказ того, що протягом періоду жнивного часу трапилося щось незвичне. І ця праця зростає. Вона здобула підтримку шляхом, який є дивним для нас і для наших ворогів. Мабуть, багато наших приятелів дивується, чи не трапилося диво. Але не було жодного дива, хоча для наших очей є дивним, бо багато всього сталося з використанням відносно скромних коштів, оскільки серед Господнього народу небагато заможних та вчених (1 Кор. 1: 26-29).

Час жнив
Наш Господь показав, що в Його другому приході всі Його слуги, котрі будуть у правильному стані серця, почують Його стукіт. Якщо вони відчинять Йому негайно, Він увійде і буде вечеряти з ними. Що цей вираз означає? Він означає, що Його стукіт свідчить про настання часу великого представника Бога – нашого прославленого Господа; що всі готові почують цей стукіт, пророчий стукіт, який звертатиме їхню увагу на пророче свідчення, що відтепер вони можуть побачити початок парусії Месії та Його жнивну працю відразу серед усіх віросповідань.

Відколи настав 1875 рік, чи все сталося за двадцять чотири години? Безперечно ні! Чи всі збудилися в ту ж саму хвилину? Чи ж не приходить їхнє пробудження впродовж всього жнивного часу? Деякі з нас також не будилися досить довго і не чули стукоту після того, як наш Господь повернувся, але як тільки ми почули і відчинили наші серця, ми отримали благословення, бо були в належному для прийняття стані серця. Це відбувається в Сполучених Штатах, в Канаді, в Великобританії, в Африці, в Австралії, відбувається скрізь.

Що трапилося протягом цього часу? Ми є в жнивному періоді, і праця жнив просувається вперед безмовно і поступово. Господь чинить суд серед Свого народу – саме так, як Він обіцяв робити. Він сказав, що спочатку покличе Своїх слуг і порахується з ними. Звісно, не було нічого такого, що б ми бачили своїми очима, бо ми розуміємо це лише з Божого Слова.

Воскресіння святих
Зі свідчення Божого слова ми розуміємо, що воскресіння почалося в 1878 році. Ми не бачимо нічого буквальними очима, але бачимо очима нашого розуміння, що прийшов час великого переходу, першого воскресіння, – коли йдеться про святих, які спали. Ми розуміємо, що почався час, згаданий тим, хто писав Об’явлення, коли він казав: “Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі”, визначаючи особливий час, перед яким вмирати не було благословенням, але лише опісля – “Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом” (Об. 14: 13).

Віримо, що цей особливий час прийшов у 1878 році. Тоді збудилися не лише апостоли, але й усі вірні в Христі Ісусі, усі члени тіла Христа, які спали. Це був початок воскресіння тіла Христа – Господній суд серед Свого народу напередодні суду світу. Він провістив, що коли Він прийде, то покличе Своїх вірних слуг та порахується з ними (не зі світом), даючи нагороду тим з Його Церкви, котрі відійшли раніше, даючи їм частку в першому воскресінні, і лише згодом маючи справу з нами, “хто живе, хто полишений”, щоб кожен з нас (з числа Господнього народу), міг при смерті бути перемінений “раптом, як оком змигнути”, під час сурмлення останньої сурми – сьомої сурми.

Ми живемо сьогодні під час сурмлення цієї великої сурми Бога: ми не чуємо чогось особливого нашими буквальними вухами, але ми чуємо вухами нашого розуміння, що Божий час прийшов і що велика інституція, яка лаштується для майбутнього, сьогодні запроваджується.

Наступним пророчим періодом є час горя. В одному значенні він почався ще в 1872 році. Це був час, коли знову почали обговорювати ідеї комунізму, коли почав поширюватися соціалізм. Ми віримо, що багатьох людей вважають соціалістами, хоча вони насправді не є соціалістами, але можуть статися ними за сприятливих обставин та умов, які, правдоподібно, розвинуться ще перед 1916 роком. Цей розвиток соціалізму пов’язаний з анархією. Надії та методи соціалістів виявляться невдалими, і тоді вони діятимуть в напрямку запровадження великого часу горя. Водночас ідуть поступові приготування до нинішньої війни...

Ми не вдаватимемось у подробиці. Хочемо лише зробити наголос на думці, що виконання цих пророцтв не прийшло миттєво, а поступово (потрібен був конкретний час початку), і вони обов’язково виконаються. З огляду на ці лекції минулого, що ми думаємо про майбутнє? Ми не повинні робити висновок, що все зміниться за хвилину, або за годину, або за день, але поступово.

Поступове запровадження Месіанського царства
Це веде нас до сподівання, що решта пророчих періодів матимуть схоже виконання, і що 20 вересня цього 1914 року, очевидно, позначило кінець Часів Поган. Якщо так, то ми є свідками конфлікту між народами, який покладе їм кінець. Власне цього ми повинні сподіватися. Зрозуміло, що за всім цим стоїть Господь. Господнє Царство виявлятиме себе все більше та більше. Однак воно не виявить себе повністю, доки Церква не буде зі своїм Господом у славі. “Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі і ви”.

Чи повинні ми сподіватися, що Господь об’явить Себе в мить закінчення Часів Поган? Біблія каже, що Він буде об’явлений в “палаючому вогні”. Як багато часу після закінчення Часів Поган мине, аж буде відкриття в “палаючому вогні”, ми не знаємо. Мабуть, після цієї великої війни прийде найбільший із “землетрусів”, який коли-небудь траплявся – революція, яка охопить всі цивілізовані народи (Об. 16? 18). Тоді соціалізм може прийняти загрозливі контури, але буде короткотривалий і перейде в анархію. Ця анархія буде “палаючим вогнем”, що об’явить нове Царство, віддаючи помсту, даючи світу справедливу відплату – напередодні його благословення.

Якщо жнивна праця присутності нашого Господа (парусії) була тривалою працею протягом сорока років і привела нас до теперішнього часу, і якщо час кінця є поступовим періодом, то як довго цей період триватиме, в якому нинішні інституції будуть викинуті геть, а теперішній порядок речей буде засуджений і усунений, щоб прокласти шлях для царювання праведності? Відповідаємо, що згідно з представленими ілюстраціями ми можемо сподіватися, що цей перехід триватиме досить багато років. Можемо сподіватися, що це буде п’ять, або десять, або двадцять років. З іншого боку є щось, що дозволяє нам сподіватися, що це не буде дуже довго. Господь сказав нам, що Він учинить “вирок скорочений”. Яким коротким буде цей вирок, можна лише гадати. Кожен може мати щодо цього свою думку. Один раз Господь говорить, що це буде “за одну годину”, іншого разу – “за один день”, а апостол говорить, що це приходитиме, мов болі на жінку, що має родити – несподівано...

Учитель каже нам, що коли б ці дні не були вкорочені, не спаслося б жодне тіло (Мт. 24: 22). Працею Месіанського царства буде не лише трощення цих народів на шматки, але й зупинення анархії, коли вона зробить свою справу, коли вона продемонструє людському розуму факт, що жодна річ, вчинена людиною, не спроможна допомогти людському роду. Коли людина досягне крайності, царство Месії запанує над цим. Велике лихо буде придушене, почнуться благословення царства, і люди отримуватимуть їх у міру того, як будуть у правильному стані серця для прийняття.

Прелюдія часу горя
Знаємо, що Бог дав дозвіл на панування поганам. Слова пророка полягали в тому, що корона Седекії буде повалена, повалена, повалена, аж прийде Той, Кому належить право, і Бог дасть її Йому. Чи Царство почалося в тому чи іншому значенні слова? Ми віримо, що так. Ми думаємо, що світло, яке зараз світить, є під керівництвом Вождя нашого Спасіння. Ми думаємо, що теперішні клопоти між народами є лише початком цього часу горя. Вони не чекали, аж прийде час, коли вони будуть вдарені. В своєму “гніві” вони поринули в горе ще перед тим, як їхній дозвіл закінчився.

В даний час народи виявляють таку лють один до одного, таке бажання завоювати і знищити одне одного, що вони налаштовані продовжувати війну, навіть якщо вона закінчиться втратою їхнього багатства, знищенням їхніх домівок та одне одного. Дух суперництва, який, здавалося, вже помер, лише був прихований на короткий час; і цей дух противника далі присутній. Хоча їх звуть християнськими народами, вони не прийняли духа Господа, вони не прийняли духа покори, доброти, довготерпіння, братерської ввічливості та любові – плодів святого Духа; навпаки, це дух, який, за словами ап. Павла, містить в собі ненависть, злобу, суперечку, злочинність – є вчинками тіла та диявола. Ось причина, чому вони є озлоблені та втягнулися в теперішній заколот.

Народи навіть не чекали на прихід Божого гніву, але почали накликати його на себе майже два місяці раніше.  Їх охопила така лють, що вони почали нищити один одного ще до того, як закінчився дозвіл на їхню владу. Божий гнів триватиме в цьому великому часі горя аж до його завершення – “вогню”. Великі броненосці та інші кораблі-велетні, великі та малі гармати, царі та імператори незабаром розторощать себе на шматки. Анархія, яка прийде після цієї війни, буде дійсним часом горя.

Битва Армагеддону
Ми вважаємо, що ця війна настільки ослабить народи, що після неї буде намагання запровадити соціалістичні ідеї, і що з цим зіткнуться всі уряди – багатії та всі класи, зацікавлені теперішнім порядком речей, “світ, що є тепер”, нинішні “небеса”, тобто церковна система, і “земля”, суспільний лад. Теперішній устрій буде підтримуватися багатими, фінансистами, політиками, великими підприємцями та царями на своїх престолах. Вони робитимуть все від них залежне, щоб втримати теперішні умови, і візьмуть для підтримки духовенство. Тоді прийде загальне повстання. З одного боку будуть ті, котрі мають вигоду з теперішніх інституцій, і котрі будуть проти змін. Навпроти, з іншого боку, будуть маси, що прагнутимуть покращити свої умови, тому що в Бога прийшов час для змін.

Чи Господній народ повинен приймати якусь участь в цій боротьбі? Ні! Пам’ятаймо, що ми є миротворці. Ми не лише повинні бути мирними і намагатись жити мирно з усіма людьми, але й бути творцями миру і допомагати іншим побачити правильні та добрі речі. Така поведінка намагатиметься позбутися анархії та конфлікту. Проте анархія неодмінно прийде, не дивлячись на всі зусилля всупереч цьому.

Проте Господь показує нам через Своє Слово, що буде перемога з боку нового порядку речей, який тепер запроваджується. Соціалісти не хочуть анархії, але вони не такі вже й далекі від неї. Анархія є найгіршою річчю з можливих – відсутністю будь-якої форми влади, найгіршим з того, що світ міг зазнати. Войовничі елементи братимуть участь в цій битві. Таким буде шлях, що ним Бог запровадить зміни, і він представлений в Біблії як “вогонь”, що поглине нинішні “небеса”, тобто церковну правлячу владу, та “землю”, тобто суспільні інституції.

 Після великого “вогню” будуть об’явлені “нові небеса та нова земля”. Новими небесами, новою церковною правлячою владою, буде Церква майбутнього в славі, наречена Христа, що сидітиме з Ним на престолі.  Новою землею буде новий порядок речей, що знаходитиметься в руках стародавніх гідних, котрих Господь зробить “князями по всій землі”, коли Його царство буде повністю встановлене.

“Нехай прийде Царство Твоє”
Наш вірш далі каже: “...і час настав мертвих судити”, щоб вони прийняли свою нагороду та своє покарання, щоб справедливо повестися з ними. Це тісно пов’язано з часом гніву народів. З мертвим світом буде порахунок під час тисячі років Христового царювання. Ціллю такого порахунку є “дати заплату рабам... пророкам”, почавши в належному часі. Їхня нагорода полягає в тому, що вони будуть земними князями в царстві, по усій землі. “І святим”. Святі будуть перемінені в першому воскресінні, “коли ранок настане” (Пс. 46: 6). “І тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим”. Це показує нагороду всіх тих, хто прийде до згоди з Господом під час тисячі років – зображує благословення реституції для всього людства. Ці благословення вони мають отримати, якщо у всьому виявлять Йому свій послух.

Яким буде завершення? “І знищити тих, хто нищить [псує] землю”. Хто несе з собою нищівний вплив і відмовляється приходити до згоди з праведністю під час тисячі років, той буде знищений з-посеред людей. Від них не залишиться нічого. Всяке зло буде знищене – корінь та галузка. лише праведний житиме всю вічність. Всі, хто симпатизує несправедливості, будуть знищені. Отже, ми бачимо, що весь Тисячолітній вік потрібен буде для того, щоб виконати працю, накреслену в нашому вірші. Вона не буде зроблена умить. Ми не повинні сподіватися негайного її виконання.

Чи завершення Часів Поган впроваджує Царство у вигляді повільних змін, чи буде по-іншому? 21 вересня не принесло жодних великих змін, але воно стало свідком злоби, і це нетерпіння воювати вже запанувало між народами. Дух злоби бродив у них останні сорок років. Вони готувалися весь цей час, не витрачаючи грошей на розваги, а лише на приготування до війни. Вони збудували великі флоти, знаючи, що більшість цих суден піде на звалище, як тільки з’являться нові види бойових кораблів, роблячи всі старі судна зайвими. Вони не шкодували своїх грошей, усвідомлюючи, що надходить велика сутичка. На німецькому флоті далі є звичай переконувати людей, що вони будуть завойовниками світу, і вони сподіваються, що ця велика війна має в цій справі бути вирішальною.

Попри все, ми стаємо, так би мовити, на хитку основу, коли робимо припущення, що збурення народів, намагання з боку царів, правителів, політичних керівників та підприємців утримати речі такими, якими вони є, станеться протягом року, який почався. Щоб це зробити, вони, мабуть, піднімуть церкви до великої влади, щоб з їхньою допомогою, якщо можливо, стримати новий порядок речей. Чи це станеться протягом цього року, чи займе довший період – не суттєво. Ми віримо, що це той шлях, про який Біблія каже, що воно станеться. Коли церковні системи будуть таким чином здвигнуті, тоді про всіх, котрі відстоюють Божий план, казатимуть лихе, думатимуть лихе, хоча вони є найкращими приятелями світу, найвірнішими – так як Господь є найвірнішим приятелем всього людського роду. Якщо Ісуса розп’яли, то і вони матимуть важкі випробування. І хоча зловмисники можуть бути навіть з дому віри, ми повинні бути приязними до них. Як сказав ап. Петро до юдейських братів: “А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомості, як і ваші начальники” (Дії 3: 17).

Юдейське питання
Хтось може сказати: – Ми ще не бачимо юдеїв знову в Єрусалимі. Чи Єрусалим далі є топтаний поганами? У відповідь ми запитаємо: Як ви гадаєте, що мав на увазі Господь, коли казав, що Єрусалим буде топтаний поганами, аж часи Поган закінчаться? Чи ви думаєте, що ходити бруківкою і вулицями Єрусалима було тим, що Господь мав на увазі під топтанням Єрусалима? Якщо так, то ви маєте дуже абсурдні думки. Єрусалим представляє юдейську державність, уряд, інституції, народ. Юдеї вже були топтані багато століть до цих слів нашого Господа – фактично вони були під п’ятою римлян, коли Ісус висказав ці слова, і вони мали продовжувати перебувати під пануванням цих язичницьких урядів, аж “час поган закінчаться”.

Поступово юдейський народ позбувався свого стану, коли його топтали – переслідували упродовж вісімнадцяти століть. Прийшов час, коли з’явилося послання, яке далі лунає для них, як записано в Ісаї 40: 1, 2: “Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог! Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!”

Це пророцтво виконалося, як згадувалося у “Викладах Святого Письма”, в 1878 році, і з того часу зірка Юдаїзму сходить поступово; юдеї стали заможнішими, ніж будь-коли, і вони самі це бачать. Ніде вони не стали такими заможними, як тут, у Сполучених Штатах, де вони отримали своє найбільше благословення. Хоча в Росії та Німеччині їх переслідували до певної міри, проте вже не так як попередньо.

Єрусалим вже не є топтаний
Топтання юдеїв припинилося. Скрізь по світі юдеї є тепер вільні – навіть в Росії. 5 вересня цар Росії виголосив звернення до всіх юдеїв Російської імперії, і це ще було до того, як Часи Поган закінчилися. Воно твердило, що юдеї можуть мати доступ до найвищих становищ у російській армії, і що юдейська релігія отримала таку саму вільність, як будь-яка інша релігія в Росії. Де юдеїв топчуть зараз? Де вони підлягають насмішкам? На даний час вони вже не мають переслідувань. Ми віримо, що топтання Єрусалиму припинилося, тому що час для поган топтати Ізраїль закінчився.

Щодо урядування в Палестині, то юдеї мають тут стільки ж влади, що й будь-який інший народ. Номінально турецький уряд здійснює правління. Коли в нас є нагода, ми намагаємось звернути увагу наших юдейських друзів на факт, що час їхньої немилості та Часи Поган закінчились, і що вони можуть наново встановлювати своє царство в Палестині. Немає зараз нічого, що цьому перешкоджало б. Кілька років тому ми звернули їхню увагу на факт, що Часи Поган швидко завершуються, і це послання, між іншим, розійшлося по різних країнах світу, де жили юдеї, і його друкували  на ідіш та на німецькій мові. Воно принесло їм мир, кажучи і звертаючи їм увагу, що прийшов час їхнього відродження. Тепер ми можемо сказати їм, що Часи Поган закінчилися, і що вони можуть йти і забирати у володіння свою землю. Ми не знаємо, як скоро вони заберуть її у власність. Це станеться згідно з їхньою вірою.

Правильний погляд на божественний план та порядок показує, що прийшов час для юдеїв забрати землю Палестини в турецького уряду. Турки хочуть за це грошей, і якщо вони не мають з цього багато тепер, то, здається, вони охоче позбудуться того, що не дає їм особливої вигоди. Тепер є добра нагода для юдеїв запропонувати купити Палестину, і вони, мабуть, зможуть здобути свою країну за кілька мільйонів доларів.

Турки розуміють, що програвши теперішню війну, вони втратять Палестину. В цей сприятливий час продаж цієї країни мав би для них деяку користь. У вислові нашого Господа, що “погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган”, немає нічого, що суперечило б цій думці. Навпаки, все цьому сприяє, бо топтання юдеїв закінчилося. Зараз їм залишилося лише піти і заволодіти своєю землею.

Сподівання Церкви
Хтось може сказати: – Оскільки виконання різних пророцтв відносно часу показує, що Божі методи діяльності є повільними, чи не може бути так, що царство ще не буде запроваджене через п’ять, через десять і навіть через двадцять п’ять років? Ми відповімо, що ми не є пророками, ми лише віримо, що ми прийшли до пункту, де Часи Поган закінчилися. Якщо Господь має ще п’ять років для нас, ми будемо дуже раді бути з цього боку завіси, і ми щиро віримо, що всі Господні справді посвячені діти також будуть раді бути з цього боку завіси, якщо такою є Господня воля. Якщо Господь має для нас лише рік – так само добрий, як був минулий рік, – то що ми можемо сказати?

Ніщо не може спонукати нас залишити знання Бога та Його плану, яким ми сьогодні радіємо. Скрізь у всьому світі Господній народ є щасливим не від якоїсь зовнішньої краси, але внаслідок світла зсередини, світла знання слави Бога, світла знання божественної правди в наших серцях. Це світло сяє крізь земну посудину і потішає та звеселяє серце. Ми не можемо уявити собі чогось кращого. Як каже поет:

“Це задовольняє мої прагнення так, як ніщо інше”.

Ми щасливі співпрацювати з Богом. Згодом ми співпрацюватимемо з Ним з іншого боку завіси. Гляньмо назад і побачмо, як виконалися Господні обітниці – який благословенний час (обіцяний Ним) ми мали під час цього жнивного періоду. Послухаймо слова пророка про час після 1875 року і зауважмо, як це пророцтво виконалося: “Благословенний той, хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п'яти день!” – благословенний, хто живе після 1875 року.

Яке благословення ми отримали? Як сказала Біблія, так і сталося. Хто відчинив своє серце Господу, той бачить, що Господь не лише прийшов і вечеряє з ним, але й став його слугою, його утішителем і служить йому “харчем у пору”. Ми завдячуємо цьому всі благословенні істини, якими харчуємось, відколи ми увійшли в світло теперішньої правди. Це доказує, що божественний план віків не є від жодної людської істоти, ані від людського плану чи задуму, бо жодна людська істота не в змозі віднайти такі чудові речі в Божому Слові.

Оглядаючись назад на минулі тисячу вісімсот років безплідних зусиль добрих жінок та чоловіків взяти щось розсудливе та гармонійне з Біблії, ми не знаходимо нічого задовільного. Навпаки, ми соромимось усіх віровчень минулого. Навіть віровчення минулого століття не задовольняють  прагнень будь-кого. Ті, кому платять за їхнє проголошення, соромляться це робити і приховують їх наскільки можливо.

Наш Господь сказав, що в Своєму другому приході Він служитиме речами “новими та старими”, і так справді було. Нашій увазі не тільки представлено нові речі стосовно слави гряущого царства і праці впродовж тисячі років Христового царювання, але й ці старі речі приходять до нас в яскравішому, кращому світлі. Серед них є вчення про виправдання вірою, яке брат Лютер проголошував століття тому і яке, як ми думали, мало чітке визначення та було цілковито зрозуміле. Тепер ми бачимо, що ми взагалі не розуміли виправдання вірою. Також добрі люди проголошували освячення. Коли ми прийшли до розуміння Біблії на тему освячення, то все, що ми знали раніше, виявилося дитячим та суперечливим. Якими чудовими та гармонійними виявилися ці вчення! А ще є образи левитів, які зображують всі славні риси божественного плану. Усі ці знайомі нам теми сьогодні засяяли мов нові, бо були представлені нам нашим великим Учителем, Котрий служить і Котрий дає “харч у пору”, “речі нові та старі”.

Візьмемо вчення про хрищення, яке проголошувалося всі минулі століття. Тепер бачимо, що можна написати томи про все те, чого ми не знали. Коли починаємо розуміти тему хрищення, то бачимо, що вона чудова і велична! Ми ніколи не думали, що вона має стільки значення. Причиною всього цього зростання знання є те, що ми живемо в благословенному часі, згаданому пророком Даниїлом: “Благословенний той, хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п'яти день!” – іншими словами, той, хто живе після закінчення 1335 днів. Ми живемо в часі, коли Бог виливає на наші серця та розуми радість, мир і благословення, згадані пророком. Але це не сталося за одну годину, або за день, чи рік. Це було поступовим відкриттям божественної правди. Стежка праведного сяє все більше і більше.

“Мудрі, як змії – тихі, як голуби”
Ми всі погоджуємось, що закінчення цих різних пророчих періодів у минулому не принесло жодної масової появи нових речей. Навпаки, нові умови приходили поступово. Однак, в стосунку до часу, в якому ми живемо, мабуть, буде трохи по-іншому. Говорячи про цей великий час горя, що приходить на світ, і про зміни, які мають відбутися в теперішньому часі, Господь скрізь показує, що він приходить несподівано. “За одну годину” є досить поширеним висловом. Це не означає обов’язково одну буквальну годину, але дуже короткий відрізок часу. “За один день” є іншим виразом, натякаючи на короткий проміжок часу. Господь каже, що Він зробить “вирок скорочений” на землі. Пам’ятаєте, що каже Вчитель далі: “І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться”.

Що це означає? Віримо, що цей дух люті, який зараз проявляється в Старому Світі, неминуче поширюватиметься, і що цей гнів народів, ненависть, злоба одного народу до іншого пошириться на окремих осіб... Ми вважаємо дуже розумним, що офіційні особи уряду відстоюють позицію, щоб не займати жодну сторону теперішньої війни. Чинити так означало підбурювати дух анархії. Ми вважаємо, що усі релігійно налаштовані люди повинні робити все від них залежне, щоб запобігти поширенню духа анархії, навіть якщо він обов’язково прийде. Цим самим ми виконуватимемо наш обов'язок, навіть якщо наші намагання принести мир світу є цілком неефективними. Ми завжди повинні тримати в пам’яті, що ми є представниками Господа Праведності і великого Царя Миру, Котрий остаточно займе владний престол.

Визволення Церкви
Чого нам сподіватися від великої зміни, що приходить в наступному році? Нам здається можливим, що один рік може здійснити всі ці великі зміни, яких ми сподіваємось. Але мабуть так не буде. Ми повинні чекати і спостерігати. Ми лише кажемо про можливість того, що протягом одного року всі ці речі прийдуть. Це буде дуже несподівано, мов болі на вагітну жінку, – без попередження. Ця війна прийшла без попередження, і за короткий час народи опинилися у війні один проти одного, бо прийшов час.

Оскільки ці речі попередньо так чи інакше стримувалися, тепер Господь дозволяє їм поступово приходити; і дозволятиме їм приходити, аж настане велика анархія, яка цілковито знищила б весь наш людський рід, коли б не була зупинена. Водночас клас царства буде прославлений, і наш великий Цар візьме Свою велику владу і разом з вибраними, тілом Христа, Церквою, запровадить мир і благословення для людства – лишень світ перейде через вогонь анархії, і теперішній стан речей розтопиться у великій спеці, і ані на мить раніше. Тоді Божі обранці втрутяться, щоб світ не був знищений, щоб людство себе не знищило, і тоді настане початок благословень, які мають прийти для всіх людей через Христа, через заслугу Його жертви, через прославленого Христа – Ісуса та Його співспадкоємців у Царстві.

Коли ми дивимось на все це, ми усвідомлюємо, що в нас є всі підстави робити все від нас залежне, щоб приготуватися до цієї славної праці. Пам’ятаємо також, що саме наш дорогий Відкупитель казав нам робити: “Коли ж стане збуватися це [Чи ми це бачимо? Думаємо, що так!], то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення!” Наскільки зближається, Господь не сказав. Тому і ми не намагатимемось казати.

Але ми вже є недалеко від нашої переміни; і ми радимо усьому Господньому народу жити з дня на день справедливо, мов би це був останній день з цього боку завіси, і завтра або післязавтра ми мали б бути прийняті до славних речей за завісою. Живучи так, ми здобудемо, щонайменше, добрий досвід, який принесе благословення та зрілість характеру. Що за блаженний спосіб життя – щодень чекати побачити свого Відкупителя та мати участь в Його чудовій праці! Речі, пов’язані з сьогоденням, здаються нам все менш важливими, і наші імена, внаслідок цього, лихословлять ті, котрі живуть лише тим, що можна взяти з теперішнього життя.

“Пийте з неї всі”
Чи щось може трапитися нашому тілу? Ніхто не має права завдати шкоди нам як новим створінням. Ми чекаємо на нашу переміну, яка прийде для декого одним шляхом, а для декого – іншим. Слава Богу! Нехай буде Його воля! Наш Учитель мав чашу при завершенні Своїх випробувань, і вона була особливо гіркою – Його страждання були особливо суворими, мов у зловмисника або богозневажника. За юдейським Законом той, хто зневажив Боже ім’я, був справді одним із найбільших злочинців і був особливим чином покараний ганебною смертю. Ісус не був богозневажником. Борозневажниками були книжники та фарисеї. Однак Ісус помер, мов богозневажник, хоча тими, котрі справді вчинили богозневагу, були ті, що віддали Його на смерть!

Ми не повинні дивуватись, якщо в божественному задумі Бог може мати якусь гірку чашу для співчленів тіла Христа. Чому ми так думаємо? З кількох причин. Ми маємо стільки милості від Бога, що здається, що ми заслуговуємо на те, щоб мати суворіші випробування, більш повну та більш гірку чашу, ніж мали інші. Більше того, Святе Письмо, здається, натякає, що буде саме так.

Ілля був образом на Церкву, і ми пам’ятаємо, що при його відході він відійшов у огняній колесниці. Віримо, що це символічно представляє час горя для Церкви, коли прийде час нашого відходу. Далі, Іван Христитель був позаобразом Іллі. Випробування Івана були гіркими. Його ув’язнили на якийсь час і не дозволяли проповідувати. Без сумніву, під час свого ув’язнення він роздумував, чи він не помилився в своїх благородних сподіваннях стосовно Месії. Тоді несподівано вийшов наказ стяти йому голову. Іродіяда та Саломея прагнули його позбутися, та цар Ірод цього не хотів. Пам’ятаємо, що в нашій інтерпретації образу цар представляє цивільну владу, Іродіяда представляє Римо-католицьку церкву, а Саломея, дочка, представляє федерацію протестантських церков. Вони так чи інакше горнуться до цивільної влади, і особливо до “матері”. Пам’ятаємо, що Саломея спеціально танцювала перед царем, котрому вона так сподобалася, що, за його словами, могла мати все, що їй заманеться, навіть половину царства. Коли вона порадилася з матір’ю, вони вирішили, що найкращим для них може бути смерть Івана Христителя.

Так було у випадку Учителя. Релігійні правителі вирішили, що найкращою річчю, яка може статися, буде те, якщо Він загине. Пам’ятаємо, що власне первосвященик юдейського народу, Кайяфа, пророкував про Ісуса, що краще одній людині померти за народ, аніж щоб весь народ загинув. Так само було у випадку Івана. Іродіяда та Саломея зробили висновок, що Іван Христитель повинен померти і цим вони припинять його постійні нагадування про їхню погану поведінку. Отож вони вирішили, що йому слід стяти голову.

Чи буде це частиною прообразу, чи ні, побачимо. Але нас не здивує, якщо так буде. Ми не кажемо категорично, а лише хочемо бути “розумними, як змії”. Не дивуймось тому, що може дозволити Господь. Пам’ятаймо, що нашому Господу була дана гірка чаша страждань у заключні години, і що Отець не намагався забрати її від Нього. Але Ісус покірно прийняв її, кажучи: “Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?” Тож ми маємо бути готові до того, яку б чашу гірких випробувань та ганьби Господь не мав для нас. Водночас в нашому розумі має бути підбадьорююча думка, дана нам обітницею в Святому Письмі, що Господь не дозволить нам бути спокушуваними, тобто випробовуваними, більше, аніж ми здатні стерпіти, і що разом зі спокусою подбає про вихід. Запевнення звучить так: “Тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре” (Рим. 8: 28).

Слова підбадьорення
Чи ми почули поклик статися нареченою, дружиною Агнця, вийти зі світу, бути мертвим для світу, віддати нашу волю Йому, пожертвувати наші земні скарби? Чи ми стали послідовниками Ісуса? “Коли хоче хто йти вслід за Мною [хоче бути Моїм учнем], хай зречеться самого себе [позбудеться самоволі], і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде”. Чи ми йдемо за Учителем, і чи йтимемо далі за Ним? В своєму серці ми повинні сказати: так.

Учитель сказав, що у відновленні ті, котрі тепер йдуть за Ним, матимуть славні тіла – такі, як в Нього. Ми “будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є” – будемо учасниками Його слави. Нехай це стане часткою усіх нас! Радіймо разом славними речами, які наш Бог приготував для тих, котрі є Його Церквою – перш за все для Голови цієї Церкви, нашого Господа Ісуса, а потім для нас, Його покірних послідовників, котрі намагаються стати співспадкоємцями з Ним у Його Царстві.

Пам’ятаймо, що освячує не тільки знання. Знання є цінною річчю для освячення духом лише тоді, коли ми дотримуємось умов, щоб умертвляти власну волю тіла і культивувати щораз більше Духа нашого Господа, про якого розповідає нам ап. Петро. Нам сказано скинути з себе усяку злобу, ненависть, злість, суперечку і т.д. і зодягнутися в радість, мир, довготерпіння, доброту, лагідність, віру, покору, братню ввічливість і любов. Апостол Петро каже: “Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа”, і “щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа” (1 Петр. 1: 5-11). Нехай нашим прагненням і метою буде мати частку в цьому Царстві!

“Хто встоїть?”
Пам’ятаймо, що ми є у порі випробування. Апостоли мали щось схоже в період між смертю нашого Господа і П’ятидесятницею. Після воскресіння нашого Господа Він з’являвся Своїм учням кілька разів, після чого вони не бачили Його багато днів. Тоді прийшло знеохочення і вони сказали собі: “Немає чого чекати”. “Я йду ловити рибу”, – сказав один. Двоє інших промовили: “Ми йдемо з тобою”. Вони знову вирішили зайнятися рибальством і залишити справу ловити людей. Це був час випробування для учнів. Так само є нині. Якщо є щось, що веде нас убік від Господа і Його Правди, підштовхуючи полишити жертвування для Господньої справи, тоді наше зацікавлення Господом спонукувала не лише любов до Бога в нашому серці, але ще щось інше. Можливо, це було сподівання, що час короткий, і це посвячення було тільки на деякий час. Якщо так, то зараз є добра нагода піти.

Цілком правдоподібно, що зараз є так, як було тоді, коли Ісус сказав одного разу: “Чи не хочете й ви відійти?” Відповідь була: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного”. Ми помремо з духовного голоду, якщо підемо до іншого столу, окрім Господнього. Ми не знаємо куди ще можна піти, тому залишимось при Господньому столі. Він кормив нас досі посланням Правди та життя, і ми віримо, що Він кладе на цей стіл все необхідне для голодних і спрагнених Правди, тому Правда стосовно кожної теми, потрібної для нас, буде нам дана, якщо Господу буде до вподоби виявити її нам, бо Він обіцяв: “бо вони нагодовані будуть”.