РИБОЛОВЛЯ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЮ СІТКОЮ
“І Він [Ісус] каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!” (Матвія 4: 19).
Притчі нашого Господа, словесні образи і згадане вище “загадкове говорення” ґрунтувалися переважно на обставинах, пов’язаних з Його служінням. Пам’ятаємо контекст: Ісус проповідував на Галілейському морі і з причини натовпу людей відплив в човні від берега (Лк. 5: 1-11). Човен був такий, який уживали при риболовлі, якою займалися Петро, Яків та Іван. Після проповіді Ісус запросив цих чоловіків стати Його учнями, кажучи до них: “Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей”.
Вираз “ловці людей” приводить на думку багато добрих речей, які ілюструють працю Євангельського віку. У рибальстві проявляється уважність, надзвичайно потрібна для успіху. Майстерний рибалка повинен знати, який гачок використати і яку приманку почепити на нього. Тоді він ловить кожну рибу окремо. Схожим чином більшість праці цього віку була індивідуальною працею, шляхом розмов з людьми. Зайняті в ній повинні шукати мудрості згори, щоб представити Послання в такій формі, яка була би найбільш допоміжною для людей – щоб вони впіймалися Євангелієм.
Господь вживає ілюстрацію рибальської сітки, щоб представити працю Євангельського віку. Протягом минулих вісімнадцяти століть ця сітка Євангелія тягнулася світом. Вона не упіймала всіх риб, бо її тягли тільки в деяких частинах землі, яким Бог вирішив дати привілей. І ось Він витягнув повну сітку і каже, що в кінці цього віку буде сортування риби: деякі риби доведеться викинути до моря як непридатні, а інші залишити.
Впродовж цього віку дехто був захоплений Євангелієм, та виявився непридатним до Божої праці – не належав до того роду Божого народу, який Він шукав. Тому Бог зробив так, щоб речі для них не буди настільки виразними, щоб вони могли позостатися, а залишив деякі з речей неясними, щоб вони відкинули Правду і повернулися назад.
ХАРАКТЕР ЖНИВНОЇ ПРАЦІ
Поряд з тим, що показано в цій притчі про рибальську сітку, в якій Господній народ представлений як рибалки людей і яка в певних відношеннях може стосуватися тільки завершення Євангельського віку, існує ще інше повноваження. Сьогодні весь Господній народ має загальне повноваження, яке звучить: “Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радості замість жалоби, одежу хвали замість темного духа!” (Іс. 61: 1-3).
Читаємо, що коли Ісус промовляв до людей, Він часто висловлювався неясно і говорив притчами, і вони не могли Його зрозуміти. Наприклад, Він сказав, що якщо вони не будуть їсти плоті та пити крові Сина Людського, то не будуть мати життя в собі. Вони відказали: “Хто це може зрозуміти? Хто може прийняти таке вчення?” Більше вони з Ним не ходили – забралися з сітки. Весь цей вік Господь збирав рибу до неї. Але велика праця відокремлення мала відбутися в кінці віку. Певною мірою в цьому віці тисячі людей були захоплені євангельською сіткою і приведені під вплив Правди, але вони не надаються до Царства. Без жодної недоброзичливості Господь просто усуває їх з того місця, яке їм не личить.
Не подумайте, що згадане порівняння досконало представляє усю річ. Однак воно містить ілюстрацію, яка корисна в даному випадку. Ми насправді не ловимо людей, як рибалки ловлять рибу. Рибалка так чи інакше завдає шкоди рибі, витягаючи її з води – чи то гачком, чи волосінню, чи сіткою, і риба, яка потрапила в сітку, не має чим пишатися. Наш Господь вжив цю ілюстрацію лише для того, щоб показати, яким чином мала відбуватися євангельська рибалка. Його послідовники мали рибалити людей для Царства, не поводячись з ними насильно, а роблячи їм добре.
Той, хто ловить рибу, повинен бути досить уважним. Як правило, він повинен ховатися, що риба бачила приманку, а не його. Так само є з притягненням людей до Правди: ми повинні ховатися і представляти як приманку риси Божого Слова, які стосуються тієї чи іншої особи, з якою ми маємо справу.
Переходячи до теперішнього часу, в нас може виникнути питання: “Чи Євангельське Послання далі треба розповсюджувати; чи вся риба впіймалася; чи Євангельську сітку витягнено на берег і чи не потрапить до неї ще риба?” Відповідаємо, що ми так не розуміємо. Віримо, що ми є далеко в Жниві. Якщо це ще не кінець віку, то, віримо, він повинен бути зовсім близько.
НАШЕ ТЕПЕРІШНЄ СТАНОВИЩЕ
Дивлячись на жниво Юдейського віку, бачимо, що в одному значенні слова воно тривало сорок років, хоча початок тих сорока років був дуже невизначеним, і кінець, мабуть, простягався ще на шість місяців. Пам’ятаємо, що на початку служіння Господа було сорок днів Його спокушування; потім настав час, коли Він вибирав учнів. Приблизно за рік часу не було зроблено нічого надзвичайно важливого. Якщо розглядати події в Його житті як образні, можна вважати, що початкова частина Жнива не була надто чітко позначеною. Жниво зростало по мірі поступу і досягло кульмінації лише після знищення Єрусалима. Цей факт веде до припущення, що жниво, можливо, триватиме на шість місяців довше.
Господь, вочевидь, вважав, що для нас буде краще, якщо ми ходитимемо вірою, а не видінням, і будемо мати саме такі випробування, які маємо. Це чудові випробування. Ми отримуємо настільки добрі речі, які нас так відсвіжають, що коли б вони тривали ще шість місяців або шість років, ми були би дуже раді, що Господь дав нам ще можливість бути свідками Його доброти. З іншого боку, може бути так, що праця збирання пшениці вже повністю завершилася, і праця теперішнього часу є лише для класу Великої Громади та світу.
“Йду далі, хоч не знаю
Куди, але я з Ним,
Бо краще з Богом йти в пітьмі,
Ніж в світлі, та один.
І краще з Ним у вірі йти,
Ніж зором, та не з Ним”.
Настало завершення Євангельського віку. Ми сподіваємося чудових речей, славних речей. Те, чого ми зараз особливо сподіваємося, це – закінчення панування поган. Крах народів вже поруч, і цей розпад випереджує встановлення Месіанського Царства.
В який час Господній народ буде забраний за завісу, Господь повністю не показав. Але ми маємо запевнення, що коли Він з’явиться, стане явним – коли настане Його Епіфанія – ми будемо з Ним, будемо подібні на Нього і будемо бачити, якими Він є. Він не почне Своєї великої праці встановлення Царства, доки Церква не буде з Ним. Можливо, ми не розуміємо всього, що мається на думці. Можливо ми будемо ще якийсь час з нашим Господом, зайняті служінням з цього боку завіси. Ми так не думали, однак ми просто хочемо, щоб виконалася Господня воля, якою б вона не була, і чекаємо на вказівки Його провидіння.
“Все, що мене чекає,
Закрив Господь мені.
І з кожним кроком відкрива
Він хід нових подій.
І несподіванкою є
Всі радості мої.
Я крок один лиш бачу –
Вдоволений і цим.
А небо все ясніш сія,
Позбувшись темноти.
У тиші ніжно так звучить
Його: – За Мною йди!”
R5554 (1914 р.)