ВЗЯТИ СВІЙ ХРЕСТ І ЙТИ ЗА ХРИСТОМ
“Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною” (Матвія 16: 24, Хом.).
Це дуже гарний і повчальний вірш. Слова “йти за Мною” не були би правильним перекладом. Краще перекласти “йти вслід за Мною”. У древні часи було звичаєм, що вчитель мав громаду учнів, які ходили за ним – як, наприклад, Сократ. Так само учні нашого Господа ходили за Ним. Вони подорожували з Ним, щоб мати можливість постійно вчитися з Його уст. Так робили всі вчителі древності. Інколи, як у випадку Гамаліїла, вони мали школу – учні сиділи “у ніг Гамаліїла”. Вони обговорювали питання на зразок того, як ми робимо за столом в “Бетель”. За звичаєм учні ставили запитання і дізнавалися як думає учитель.
Ісус сказав, що кожен, кого Він навчав, може сподіватися, що з самого початку його чекатимуть суворі випробування, – що йому не віддаватимуть великої честі. Навпаки, ті, які мали би бути Його учнями, повинні взяти свій хрест і йти вслід за Ним. Вони матимуть проби під час усієї мандрівки, сказав Він. Господь не хотів, щоб хтось ставав Його учнем, маючи про це неправильне уявлення. “Де Я, там буде й слуга [учень] Мій”. Хто йде вслід за Ісусом цією долиною сліз, даючи свідоцтво про Бога та Правду, той матиме благословення від Нього і остаточно отримає частку в Його Месіанській славі, честі і здобуде безсмертя.
R5553 (1914 р.)