"СУДИ ТВОЇ, ЯК ГЛИБІНЬ ВЕЛИКА"

"Бо Боже й немудре – розумніше воно від людей, а Боже немічне – сильніше воно від людей" (1 Коринтян 1: 25).
План, який Бог прийняв в стосунку до гріха і грішників, здається світському розуму, світській мудрості дуже нерозумним, дуже немудрим планом. Заяви Біблії відносно цього не здаються таким розумам розсудливими. Перш за все, Бог створив чоловіка досконалим. Потім Він помістив Адама в умови, в яких той був випробуваний і впав у гріх. Тоді Бог виніс йому вирок смерті, про який Він попереджав, як про наслідок непослуху. Після цього засудження чоловіка Єгова Сам забезпечив звільнення з цієї смертної кари, дорогою ціною даючи Відкупителя за грішника. Коли Він хотів сповістити світу про Свої приготування для звільнення з-під прокляття, Він посилав проповідників, вибраних з роду грішників, щоб вони розповідали добру звістку.
Протягом майже двох тисяч років ці проповідники вживали свої найкращі зусилля. Коли одні з них помирали, їхнє місце займали інші. Але внаслідок усього цього проповідування лише дуже небагато людей повірило посланню або уважно прислухалось до нього. Ці недосконалі посланці часто втомлювались і слабіли. Вони йшли до Господа з палаючими серцями, говорячи Йому про мізерні результати, яких досягли їхні труди. Але Господь відповідав: "Продовжуйте проголошувати слова, які Я передав вам; це Моя воля; це саме те, що Я бажаю, щоб ви робили". Отож вони посилено трудились, полишаючи наслідки Богу.
Але світ похитував невіруючими головами. Для них проголошення такого послання виглядало нерозумним, даремною тратою дорогоцінного часу, доказом нездорового розуму. Небагато-хто повірив, що воно є від Бога, – навіть, якщо б Бог любові взагалі існував. Так, апостол говорить нам: "Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді" (1 Коринтян 1: 21). Він вибрав цей метод, який люди називають дурістю, щоб вибрати особливий клас для дуже особливої мети, в зв’язку з Його великим планом. Хоча з людської точки зору це виглядає дуже малим і слабким початком, так ніби Божа праця майже не вдалася – якщо Він має на меті спасти і підняти світ – однак, коли план Бога буде приведений до свого славного завершення, то він буде виглядати для всіх найбільш мудрим, сильним і ефективним. Він більше не буде викликати "насмішки у невіруючих і зневаги у поган".
Бог тепер не вибирає великих цього світу, а головним чином незначне, покірне і слабе, "щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло". Він вибирає їх як знаряддя для благословення решти світу.

ЖИТТЯ – ВЕЛИКЕ БЛАГО НАВІТЬ ТЕПЕР

Задають питання: Як можна побачити Божу любов з такої точки зору, що заздалегідь був укладений обдуманий план, виконання якого тягне за собою так багато гріха, страждання і смерті? Роздумуючи над цим питанням, кожен повинен, перш за все, повністю очистити себе від хибної думки, що гріх, страждання і вмирання є лише прелюдією до вічного горя. Далі ми повинні пам’ятати, що Бог жодним чином не є нашим боржником. Це ми є Його боржниками, навіть за наше існування; Він нічого не винен людському роду.
Уявіть, що ми могли б звільнити всі розуми від ідеї про вічні муки або про страждання в чистилищі після смерті, а тоді сказали їм: Подумайте – що для вас краще: жити ще кілька років, чи померти відразу? Або, уявіть, що ми представимо це так: Чи раді ви, що ви існуєте, чи краще хотіли б ніколи не народитися? Ми віримо, що величезна більшість відповіла б, що вони хочуть жити, що вони надають перевагу тому, щоб жити якомога довше. Вони не бажають помирати, ні сьогодні, ні завтра, ні наступного року. В дійсності вони хотіли б ніколи не померти, якщо б це від них залежало!
Ті, котрі відчувають, що вони були б раді померти, або котрі хотіли б ніколи не народжуватись, це ті, хто мав більше, ніж звичайно, зла і сумних досвідів; або ті, хто має неврівноважену психіку. Багато людей мають не так багато грошей, як хотіли б мати, і не таке приємне оточення і умови, як мають деякі інші, і які вони хотіли б мати. Але життя все-таки є солодким; і вони хапаються за нього такою міцною хваткою, яка тільки можлива. Любов до життя притаманна людині і пережила навіть сумні досвіди, які є наслідком падіння.

ЧОМУ БОГ ДОЗВОЛЯЄ ТЕПЕРІШНЄ ПАНУВАННЯ ГРІХА

Але чому Бог дозволяє, щоб відбувалося так, як є тепер? Це завжди було однією з найскладніших проблем для розумів тих, котрі все ще мають достатньо віри, щоб вірити в існування Найвищого Творця. Ми не знаємо, чи зможемо зробити цю справу ще яснішою або більш виразною, ніж зробили це в Дослідженнях Святого Письма, Том 1, розділ "Дозволення зла". Поставивши себе на місце Бога, ми здатні побачити, що Він мусив створити людину або без моральних рис, подібною до нижчих тварин, або з розумовими і моральними рисами, здатними оцінювати критерії добра і зла, оцінювати свого Творця, з силою розуміти і вибирати між добром і злом – між послухом і непослухом цьому Творцеві.
Створивши попередньо тваринний світ, Бог хотів створити шляхетніші істоти, створіння на Його власний образ і подобу, на земному рівні життя. Він задумав мати рід істот, котрі були б досконалі, подібно ангелам, здатні оцінювати ті самі моральні критерії, ті самі принципи праведності. Могло б постати питання: Як міг Бог створити ці істоти так, щоб вони не були в небезпеці в будь-який час впасти в гріх? Очевидно, Божою метою не було створити їх так. Він хотів, щоб вони посідали якості вільної моральної сили, сили застосовувати свою власну волю для праведності або для неправедності.
Від часу створення людини Люцифер, Син Досвітньої Зірниці, почав плекати амбітні бажання невірності своєму Творцю. Він розумів, що рід на рівні існування нижчому, ніж в нього, можна було б схилити до вибору шляху, який розходиться з висловленою волею Бога – їхнього Творця. Перед створенням людини Бог передбачив, що Люцифер відхилиться від стежки послуху, стане бунтарем проти Його праведного правління, великим противником, і що внаслідок цього пізніше в Його імперії прокладе собі дорогу зло. Він передбачив, що через вплив непокірного Люцифера (відтоді Сатани – противника, обвинувача, ненависника) людина стане неслухняною і відпаде від стану досконалості, в якому буде створена.
Знаючи це і не роблячи людині жодної несправедливості, але створивши її з повною здатністю опиратися спокусі, Бог так улаштував і розрахував час створення людини, щоб вона була об’єктом нападу Сатани, котрий хотів скористатися недосвідченістю батька Адама і матері Єви і постаратися заволодіти цілим людським родом. Іншими словами, Бог мав на меті дозволити, щоб ця проба прийшла на людину, і знаючи, що Адам не встоїть в цьому випробуванні і таким чином стягне на себе покарання смерті, Він задумав вчинити досвід його роду темою уроку для всіх Своїх інтелігентних створінь і водночас так покерувати справами, щоб людська сім’я в кінці кінців була звільнена від злих наслідків падіння і отримала велике благословення, якщо захоче скористатися уроками, засвоєними в своїх гірких досвідах з гріхом, і повернутися назад до згоди з праведністю.

ЧАС Є ВАЖЛИВОЮ РИСОЮ

Безмежна Божа мудрість не могла визнати гідним вічного життя кого-небудь, хто б не довів, що він є в повній згоді з Його божественним законом. Природа гріха полягає в тому, щоб намножуватися і спричиняти лихо та деградацію. Знаючи це, Бог заздалегідь влаштував так, щоб дозволити людині йти своїм власним шляхом. Він передбачив, що розумні істоти з вільним вибором і волею (якщо вони ненавчені і не мають обмежень) в кінцевому рахунку впадуть в гріх, навіть якщо з непослухом буде пов’язане покарання. Він вирішив не стримувати Люцифера.
План Бога є такий всеохоплюючий, що на нього не можна дивитися і розсуджувати з точки зору кількох років – навіть з точки зору тисячі років або шести тисячі років. На нього треба дивитися з точки зору вічності. Він був укладений не для благополуччя створінь, які жили б кілька років або кілька століть, а для тих, котрі будуть жити віковічно. Тому Його план мусить простягатися так широко, щоб включати всі часи і всі істоти, створені на Його подобу, для Його слави і їхнього вічного добра.
Ми не повинні припускати, що Єгова плаче від горя, що людство страждає і вмирає. Він є Бог безмежної любові і співчуття, але від початку Він знав, що людина впаде, і що Він Сам може покерувати цілою справою для остаточного благословення і навчання людей і ангелів – всіх Його інтелігентних створінь; і Він задумав так вчинити. Ми самі знаємо, що гріх і смерть з усіма їхніми жахливими наслідками переважали в світі протягом шести тисяч років. Ми також знаємо, що наш Бог Сам є біля керма, і що остаточно всі речі будуть працювати на добро. Ми вважаємо потоп страшним знищенням, тому що було втрачено життя дуже багатьох. Однак горе було б набагато більшим, якщо б половина цих людей була залишена, щоб оплакувати інших. Стверджують, що люди не дуже мучаться, коли тонуть – що така смерть є порівняно легка.
Шість тисяч років гріха, смутку і смерті здаються довгим періодом страждання для людства. Однак більшість з людського роду не прожила більше двадцяти років. Можливо, половина не дожила до п’яти років. Дуже мало досягли віку ста років. Всі ми маємо період порівняного спокою, благословення і радості; навіть в теперішніх умовах Бог був дуже милостивий. І з погляду славного майбутнього, з його чудовими нагодами благословення, його надією вічного життя для людини і його великими уроками, засвоєними на всю вічність всіма Божими інтелігентними створіннями, панування гріха і смерті представляється в аспекті, цілком відмінному від того, який ми бачили б, якщо б дивилися з іншої точки зору.
Дозволом на довге панування гріха і його злих наслідків Бог показує принципи Свого правління, щоб з часом всі могли ясно побачити, які є неминучі наслідки непослуху їхньому великому Творцеві. Ми впевнені, що Адам і Єва були раді, що Бог не відразу виконав вирок смерті, винесений на них. Ми впевнені, що вони були раді, що їм було дозволено продовжити існування на багато років, навіть після того, як вони були вигнані з Едемського Саду; і ми віримо, що вони мали багато більше чи менше щасливих досвідів, незважаючи на сльози, біль і смутки, які випали на їхню долю.
Отже, коли ми дивимося на цілу історію Адамового роду і усвідомлюємо, що всі досвіди з гріхом, стражданням і смертю повинні привести до завершення славних Божих задумів для світу і призначені, щоб підтвердити вічний урок для всіх Його інтелігентних створінь, котрі тепер існують або будуть існувати колись, ми можемо бачити, чому Він дозволив панування зла, яке для людини здається надто довгим. Коли ми бачимо також, що Бог тепер вибирає особливо вибраний клас, особливо покірних і слухняних, щоб вони були вжиті як знаряддя Його єдинородного Сина, щоб відновлювати і піднімати до досконалості і вічного життя весь людський рід, котрий прийматиме славні приготування, ми можемо розуміти, чому Йому вподобалося покликати цей клас через "дурість проповіді", через дуже недосконалі знаряддя. Таким чином Він виявляє покірних, котрі отримують Його послання яким-небудь способом, який Йому подобається вжити, і котрі радо покидають гріх і служать Йому.

ВЕЛИКИЙ СПАСИТЕЛЬ

Бог міг сказати: "Я зніму Своє прокляття з людства і дозволю їм мати іншу пробу на життя – індивідуальну пробу". Але навіть якщо б це було в згоді з Божою Справедливістю, тільки цього було б недостатньо. Людство довго борсалось в трясовині гріха. Люди були б безсилі скористатися будь-якою новою дарованою їм пробою, яка не включала б Відкупителя, Спасителя, котрий має силу не лише привести до анулювання смертного вироку шляхом оплати їхньої кари, але також звільнити їх від всіх пут гріха і смерті, які є в їхніх членах. Це мусить бути спаситель, який має силу зв’язати великого противника, щоб той більше не тримав людський рід в рабстві і сліпоті. Він мусить загоїти їхні рани, відкрити їхні засліплені очі та їхні оглухлі вуха і підняти їх до світла і свободи Божих синів. Дійсно, людині потрібний могутній спаситель; і такий, хвала Богу, був даний в особі Його улюбленого Сина!
Коли ми прослідкуємо різні кроки чудового плану віків, то зрозуміємо, що для всіх, хто осягне вічне життя на будь-якому рівні існування, стежка покори є стежкою до слави. "Хто бо підноситься – буде впокорений, а хто впокоряється – той піднесеться". Ніхто не буде обдарований безцінним благословенням вічного життя, якщо він не є повністю перевірений і знайдений гідним у випробуванні, якщо він з готовністю не покоряє себе під могутню руку Божу. Цей принцип стосується і людських і духовних істот. Лише тим, котрі радо слухаються Бога, з любові до Нього і до Його праведних законів, буде дозволено жити після жнивного часу Тисячолітнього віку. Всі інші повністю згинуть.

ОБ’ЯВЛЕННЯ СЛАВНОГО БОЖОГО ХАРАКТЕРУ

Тоді святі в кожній сфері життя, в кожній частині величезного Божого всесвіту, віддаватимуть славу, честь і хвалу всемогутньому Творцеві і Його славному Сину протягом віків вічності. Тоді всі побачать і визнають, яким чудовим був план Єгови для відкуплення людства, наскільки перевищував силу впалої людини збагнути його. Буде об’явлена велич і слава божественного характеру – Його непохитна справедливість, поєднана з безмежним співчуттям, Його славетна мудрість, Його дивовижна любов, Його могутня сила. Тоді всі схиляться перед Ним і поклоняться!

"Коли, мій Боже, я дивлюсь
На милості Твої,
Тоді всім серцем віддаюсь
В прославленні Тобі".