РОЗМАЇТА МУДРІСТЬ ТА МИЛОСЕРДЯ БОГА

“Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих? А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе” (Римлян 11: 15, 16).
Юдейський народ був примирений з Богом образним чином, завдяки чому став Його особливим народом. Юдеям належали всі Його обітниці, і жодна обітниця не була дана поганам. Стосунок юдеїв до Бога був через їхню Угоду. Але після тисячі восьмисот сорока п’яти років особливої милості вони, відкинувши Месію, показали, що не заслуговують на продовження особливих привілеїв. Під час випробування вони зазнали невдачі і потрапили в засліплення та руїну, аж виконалося їхнє “подвійно” – тисяча вісімсот сорок п’ять років немилості.
Однак не всі були позбавлені милості. Вірний залишок був зібраний до Євангельської Кошари, тоді як решта виявилась “розкиданою та убогою” (KJV). Вірним залишком був клас первістків – Церква Христа. Тоді Бог звернув Своє Послання до всього світу. Римляни, греки, британці, французи, германці, шведи, норвежці, датчани і т. д. – всі народи – отримали таку саму можливість. Це не означає, що така нагода була дана всім людям зі всіх народів. Ні, Бог вибрав тут і там осіб із відповідним характером, які радо відгукнулись на Послання: голодні і спрагнені праведності, вони мали вуха, щоб із готовністю слухати. Бог дав їм Послання примирення і послав нести Радісну Вістку іншим з цього класу.
Ті, які повірили цьому Посланню, примирилися з Богом через смерть Його Сина. Вони стали громадою пожертвуваних, які радо кладуть життя як послідовники Учителя. Послання цього великого спасіння лунало впродовж всіх років теперішнього віку, і деякі особи з кожного народу відгукнулися і увійшли в Тіло Христа. Цього не було би, якби юдеї не виявилися невірними як народ і не були позбавлені милості. Про це дізналися погани. Вони побачили, що милість Бога, благословення Бога, прийшло до них в той самий час, коли було забране в юдеїв.

“ЖИТТЯ З МЕРТВИХ”

Буквальні ізраїльтяни, позбавлені милості як народ, далі мали можливість особисто увійти в Христа, але не мали особливої милості як народ. Справді, відкинення Ісуса як свого Месії, а також запекле упередження та засліплення були свого роду великою прірвою, що відокремлювала їх, як народ, від Євангельського Послання, і небагато хто з них прийняв Боже Послання у Христі. Як говорить апостол, їхнє засліплення як народу не зникне, “поки не ввійде повне число поган [щоб укомплектувати Євангельську Церкву]”. Цей час майже настав; Євангельська Церква майже укомплектована.
Чи пам’ятаєте, як відбудеться відновлення буквального Ізраїлю? Так. Святе Письмо твердить, що це буде через Нову Угоду: “Це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні”. Дана річ відбудеться при встановленні Царства Месії, і цю Угоду має запровадити Месія. Що це означатиме для юдеїв? Це означатиме, що їхнє “подвійно” виконалося, що “виповнилась його [Єрусалима] доля тяжка, що вина йому вибачена” (див. “Виклади Святого Письма”, Том 2, розд. 7). Це означатиме їхнє воскресіння з мертвих – як народу, так і окремих осіб, як символічно, так і буквально. “Коли ж відкинення їх то примирення світу [прищеплення поганських “диких оливкових гілок” до “оливкового дерева”, від якого більшість юдеїв була відламана], то що їхнє прийняття [назад], як не життя з мертвих?” (Рим. 11: 15).
А ось ще інше біблійне вчення про воскресіння з мертвих. Обітниці, дані Аврааму, Ісаку, Якову, Давиду, пророкам та іншим, повинні виконатися. Хоча Бог на певний час відкинув цей народ, Він позбирає його на основі Своєї обітниці, коли закінчиться період його покарання – “семикратно” (див. Том 2, розд. 4). Продовжуючи думку, бачимо, що Божа обітниця Аврааму про благословення всіх народів, племен та родів землі через його насіння – небесне та земне (клас “зір небесних” та клас “піску, що на березі моря”) – ще має виконатися (1 М. 22: 15-18). Виконання цієї обітниці потребуватиме пробудження всього людського роду з гробу. Щедрість чудового Божого задуму для Його людських створінь незабаром стане зрозумілою ангелам і людям – живим і мертвим – всьому людському роду.

СВЯТІСТЬ ПЕРВІСТКІВ І НАСТУПНИХ ПЛОДІВ

У 16-му вірші апостол показує, що первістки (перші плоди) цього великого “оливкового дерева”, яке виростає з кореня Авраамової Угоди, є святі. Так само з усіма плодами. Хоча Обітниця, дана Аврааму, дана безпосередньо його земному насінню, тим не менше, Бог, Який знав кінець на початку, знав, що первістком цієї Обітниці буде духовне насіння Авраама – Христос, Голова і Тіло. Однак відламання численних природних гілок і прищеплення на їхнє місце “диких оливкових гілок”, як це відбулося протягом Євангельського віку, ще не було межею великого Божого Плану. Божа мета – мати святе Насіння. Першим був випробуваний Авраам; схожим чином мали бути випробувані всі, які повинні були становити це Насіння. Але вони мали стати знаряддям у руках Єгови для виконання Його Плану спасіння.
“А коли святий первісток, – стверджує апостол, – то й тісто святе”. Вираз “тісто” було би краще перекласти як “ціле” (Гиж.), бо апостол говорить про народ. Корінь – святий, тобто Угода Єгови, стверджена Його клятвою Аврааму. Так усі, які приєдналися до цього кореня і одержали життя, привілеї та благословення від нього, також будуть святими.
Авраам образно представляв Бога Єгову; Ісак представляв Сина, нашого Господа Ісуса; Ревека, дружина Ісака, представляла Наречену Христа, членів Його Тіла. Всі разом – Отець, Син і Наречена – приведуть святий, земний Ізраїль. Він остаточно включатиме все людство, яке увійде під вимоги Нової Угоди. Отже, відновлений Ізраїль і весь світ – весь рід Адама, який повернеться до згоди з Богом, – становитиме “тісто святе”, “ціле”, наступні плоди.
Дивлячись на глибини Божого Плану – у світлі того, що Він говорить нам про майбутнє, а також про минуле – бачимо, як все це дивовижно! О глибино Божої мудрості і знання! Намарно намагатися збагнути Його діяння, якщо Йому не буде до вподоби відкрити нам Свої плани. Його діла є для нас таємницею, хіба що нас осяяв Його Дух. Хто зміг пізнати Його милостивий План, що лежить за межами людського розуміння? Хто допомагав Господу влаштувати такий План? Людській мудрості далеко до нього. Тільки Бог міг бути його автором. Юдей ніколи б не додумався прищепити поган до найбільших благословень Обітниці. Поганин ніколи би не зробив так, щоб первісний стовбур та гілки були юдейськими, а він сам мав привілей прищепитися. Ні, цей план є однозначно від Бога і добре ілюструє Його доброту та суворе, однак справедливе, поводження. Весь План є від Нього, здійснюється Його силою, і Йому слава навіки.

R5533 (1914 р.)