СУД НАРОДІВ
Матвія 25: 13-46

"Чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, – Мені не вчинили" (вірш 45).

Давши Своїм учням багато притч, які ілюструють випробування церкви, класу царства, в їхньому розвитку і приготуванні до честі царства, було дуже доречно, що Ісус дав притчу про суд народів, щоб показати працю цього царства після його встановлення – щоб показати його ціль, його вплив на світ людства.

Багато з нас в минулому читали Біблію надто неуважно. Наш розум був повільний до духовних речей. Наприклад, сьогоднішню лекцію колись застосовували до церкви. Загально ми не були здатні зауважити, що вона ані слова не говорить про церкву, а цілком стосується світу, народів, поган. Століттями юдеї були привчені вважати себе Божим народом, Божим людом. Всіх інших вони називали язичниками, поганами, людом, народами; і в пророцтвах Бог дивився на справу з цієї точки зору. Отож, коли духовний Ізраїль був прийнятий до божественної ласки як царське священство, святий народ, особливий народ, всі решта з людства досить властиво мали вважатися і були зображені як "народи", "погани".

В згоді з цим, наш Господь в цій притчі говорить, що має статися після того як Його царство буде встановлене – після вибору класу справжньої церкви, щоб була нареченою, дружиною Агнця і співспадкоємицею в Його царстві, на Його престолі. Це, як зауважуємо, дуже виразно викладено Учителем у словах: "Коли прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї". Хто, після належного розгляду, скаже, що це є справа минулого? Хто буде оспорювати, що це опис царства Месії, яке йде за Його парусією та за Його епіфанією в Його другому приході?

Застосування цієї притчі
Далі йде опис праці Тисячолітнього віку. "І перед Ним усі народи зберуться". Це означає всі народи світу, крім святого Господнього народу, Його особливого люду, церкви. Всі, за винятком церкви, будуть перед Його великим білим престолом справедливості, милості та любові: це буде час їхнього суду.

Шість тисяч років тому Адам і весь його рід були суджені в Едемі, і вироком була смерть. Жоден з цього роду не є гідний вічного життя. Всі вони є грішниками. Свого часу Бог послав Свого Сина померти за Адамів гріх, щоб як "смерть [цілого роду] через людину, через Людину [Ісуса] воскресення мертвих [цілого роду]". "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" – "кожен у своєму порядку" (1 Кор. 15: 21, 22).

Першою в Христі оживе церква, покликані зі світу, відділені, "знов породжені" святим Духом. Вони проходять свій суд, своє випробування на вічне життя чи вічну смерть в теперішньому часі. Отже гідні, зі сформованими характерами, які до вподоби Богу і прийнятні для Бога, будуть цілковито готові бути класом нареченої Месії, співспадкоємцями з Ним в Його царстві і в Його праці суду світу. Він обіцяв, що всі вірні сядуть з Ним на Його престолі – особливому престолі, зображеному словами нашого вірша – престолі, перед яким будуть зібрані всі народи, всі люди, крім церкви.

Збирання світу буде наслідком знання. Час горя приведе до великого просвітлення, в якому всі сліпі очі та всі глухі вуха будуть відкриті і знання слави Бога наповнить усю землю. Будуть деякі, котрі, опираючись цьому знанню, відмовляться прийняти Христа і не прийдуть на цей суд; але після ста років опору вони будуть знищені.

В притчі показані ті, котрі прийняли умови Христа і бажають бути на суді, або на випробуванні, щодо вічного життя. Це включатиме всіх, котрі в гробах, котрі, як говорить нам Учитель, повиходять (не всі в одну мить, а поступово). Царство Месії застосує свою силу і розповсюдить знання Бога і праведності з метою підбадьорити, допомогти і підняти всіх охочих і слухняних. Всі такі можуть більше і більше підніматися зі стану гріха і смерті – з недосконалості розуму і тіла та з неморальної поведінки до повного образу Бога, який мав батько Адам на початку.

Повернути це буде працею цілого Тисячолітнього віку. Тоді пануватиме праведність, як гріх панує сьогодні. Гріх, так би мовити, буде під контролем, під владою; і кожен, хто грішитиме тоді, буде негайно покараний. Отож всі народи будуть уникати гріха. Тоді світ загалом буде великим місцем, де "не вчинять лихого та шкоди не зроблять", де "не скаже мешканець: я хворий", де прокляття поступово розсіється, і більше не буде крику, ані стогону, ані вмирання, де пануватимуть благословення Бога, приносячи досконалість. Ми вигукуємо: "О, щасливий день!" І, безперечно, так буде, бо всі, котрі житимуть протягом цієї тисячі років, матимуть велике благословення.

Закон відплати діє
Але дехто запитає, а як на рахунок гріхів світу? Не буде ніякого шмагання, ніякого покарання за них? Ми відповідаємо, що для Бога буде так само справедливо простити гріхи світу в ім’я Христа, як для Нього було справедливим простити гріхи церкви в ім’я Христа. Якщо одне є справедливим, так само буде справедливим й інше, адже Бог не дивиться на обличчя і так само готовий прощати гріхи світу, як гріхи церкви, коли світ, покаявшись у гріху, відвернеться від нього, приймаючи Христа за свого Відкупителя.

Однак це не означає, що повинна бути зігнорована справедливість. Зауважте, що у випадку церкви гріхи молодості можуть залишити свої шрами і жала до кінця життя. А тому ми можемо розумно припустити, що деякі шмагання, або карання, будуть дозволені, щоб прийшли на світ таким самим способом. З цих слабостей і недоліків вони будуть поступово підняті до досконалості протягом цієї блаженної тисячі років Христового царства, коли сатана буде зв’язаний, і йому не дозволено буде зводити кого-небудь впродовж цього періоду.

Але як зі станом серця? Якщо зовнішнє підпорядкування божественному закону принесе благословення всім, то чи не буде і далі різниці між людьми – деякі сердечно прийдуть до згоди з Отцем, а інші просто зовнішньо, тому що ця зовнішня згода буде шляхом до реституції, досконалості?

Без сумніву, це правильне міркування. В згоді з цим навчає притча, яка перед нами, а саме, що зовнішньо "вівці" і "козли" матимуть багато спільного у зовнішності і поведінці, тільки не для Судді, Царя, Котрий читатиме серце і в кінцевому результаті виявить усім, що є справжня різниця серця між двома класами, кожен з яких буде на пробі впродовж тисячі років, отримуючи благословення від царства.

Основа суду
Весь цей період кожна особа буде формувати характер. Цей характер буде повністю оцінений великим Суддею, і особа буде вважатися або "вівцею" або "козлом". Таким чином усі з класу овець будуть прийняті по правиці великого Єгови, а всі з класу козлів будуть оцінені, як ті, що не мають Його ласки, хоча весь цей час вони отримуватимуть благословення Тисячолітнього царства і зовнішньо виявлятимуть послух його законам.

Доки не закінчиться Тисячоліття, рішення Судді не буде виявлене. Тоді обидві громади будуть дуже здивовані. Вівцям по Своїй правиці Він скаже: "Прийдіть, благословенні Мого Отця [клас, який Моєму Отцю угодно благословити і якому угодно дарувати вічне життя! Прийдіть], посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу". Коли Бог заклав фундамент землі і запланував її людських мешканців, Його бажанням було дати його вам. Тепер настав час для вас увійти в це царство і посісти його.

Це не є таке саме царство, як царство Месії. Навпаки, це царство, яке Бог дав Адаму, яке Адам втратив через свій непослух і яке Христос відкупив жертвою Самого Себе. Воно буде дане лише тим, котрі розвинуть Богоподібний характер – тим, котрі стануть Господніми "вівцями" протягом Тисячоліття.

Тоді інший клас, козли з притчі, будуть засуджені: "Ідіть ви, прокляті [засуджені], на вічну кару". Обдаровані всіма привілеями, благословенням і досвідом впродовж тисячі років зв’язку з праведністю, правдою і духом Бога, ви дійсно виявляли зовнішній послух, але в серці ви не прийшли до гармонії з Богом. Я не можу визнати вас Моїми вівцями. Я не можу представити вас Отцеві бездоганними і довершеними. Ви мусите бути знищені; карою є друга смерть, "вічне знищення". Кара на вас є вічною, тому що не буде вчинено ніякого подальшого приготування для вашого відкуплення або для вашого воскресіння з другої смерті. Буде так, ніби вас ніколи не було. Ви не змогли повністю оцінити Божої доброти і скопіювати характер на Його подобу. Вічне життя є лише для тих, котрі мають Божу подобу і Божого духа. Отець собі прагне таких богомільців, які вклоняються Йому в дусі та в правді.

Обидва класи, "вівці" і "козли", були здивовані тим, що Цар, Суддя, оголосив основою суду. До овець Він сказав: "Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником Я був – і Мене прийняли. Був нагий – і Мене одягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був – і прийшли ви до Мене". До класу козлів Він сказав: "Я голодував був – і не нагодували Мене, прагнув – і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був – і не прийняли ви Мене, був нагий – і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці – і Мене не відвідали ви".

Обидва класи, "вівці" і "козли", заявили, що вони не знають про якийсь з таких випадків. Коли ми служили Тобі? Коли ми не зуміли послужити Тобі? Відповіддю було: що ви вчинили одному з найменших Моїх братів або не вчинили йому, ви вчинили або не вчинили Мені.

Прикмети класу овець
Отож, хто є ті, котрі будуть на пробі як клас овець і клас козлів? Чи будуть на протязі Тисячоліття люди хворі, голодні та у в’язниці? Чи Господь хоче, щоб ми розуміли, що так буде? Ми, навпаки, завжди маємо приймати, що хвороби, злидні, голод і в’язниці тоді зникнуть назавжди. Що все це означає?

Значення цього просте. Зі встановленням Тисячолітнього царства всі, котрі прийдуть до гармонії з ним, матимуть великий привілей щось робити для допомоги іншим. Тепер світ є сліпий і страждає від голоду, бо йому бракує духовної їжі та мазі правди, щоб помазати очі. Хоча Тисячолітні благословення будуть зливатися на тих, котрі приймуть Господні умови, там будуть інші, котрим буде потрібна допомога. Ті, хто має Божого духа, духа любові, будуть раді нести небесне послання поєднання всім людям, раді прикладати очну мазь сліпим, раді відкривати вуха глухим, раді допомагати хворим на гріх повернутися до згоди з Богом – до благословення Месіанського царства, на шлях, на якому це все можна осягнути – допомагаючи їм покрити їхню наготу заслугою Христа.

Всі, кому приємною буде ця праця, таким чином виявлять, що вони мають Божого духа і є співробітниками з Ним. Всі вони будуть вівцями. З іншого боку, ті, котрі будуть байдужі до їхнього обіту і просто самі втішатимуться благословеннями Тисячоліття, належатимуть до класу козлів і таким чином затаврують себе як "козлів" і, відповідно, не будуть в ласці у великого Царя царів, їхнього Судді, Господа Слави.

Воскресіння світу
В’язницею, про яку говориться в притчі, без сумніву, є велика в’язниця смерті, до якої вже пішли приблизно двадцять мільярдів. Всі вони повинні вийти. Але Святе Письмо говорить, що вони не вийдуть всі відразу, але "кожен у своєму порядку". Тільки церква буде мати перше воскресіння.

Звичайно, підняття зі сну смерті (в’язниці) впродовж Тисячоліття буде відбуватися божественною силою, але (як ми віримо) у відповідь на молитву. Кожна родина, коли зможе приготувати все для іншого й іншого члена, буде рада зробити це і проситиме про його повернення. Таким чином цей рід виходитиме з "в’язниці" в порядку, зворотному до того, в якому вони входили, і їхні друзі та родичі познайомляться з ними, впізнають їх і приготують все для них.

Хоча благословення Господа забезпечить достаток усім, однак ми можемо розумно припустити, що це забезпечення буде в руках їхніх ближніх. "Вівця" буде особливо зацікавлена тими, хто є у великій в’язниці смерті, молячись за них і підготовляючи для них усе. І через таке застосування часу та енергії ці "вівці" будуть виявляти, що їхня мета, воля є в згоді з метою, волею Творця. Бог заповів, що всі, котрі в гробах, повиходять на голос Ісуса (Івана 5: 28, 29), і ті, хто солідарний з Богом і Христом, будуть співробітниками з Богом в завершенні праці, за яку Христос помер. Кожному, хто не зацікавлений цією працею, буде бракувати Божого духа; і це якраз те, що є звинуваченням проти класу козлів.

Той, Хто сидить на престолі, відкупивши світ людства і гарантувавши воскресіння всім, котрі відкуплені, вважає їх у певному сенсі представниками Самого Себе – коли Він говорить в притчі: "Я голодував був – і ви нагодували Мене... Слабував.. у в’язниці Я був – і прийшли ви до Мене", – послужили Мені і допомогли Мені.
Так само докір класу козлів, до них Він сказав: ви не були зацікавлені Божими справами. Ваші інтереси були тільки особисті, самолюбні. Ви втішалися благословеннями цієї славної тисячі років, і це є все, що Бог приготував для вас. Ви не є тими, кому Йому вподобалося дарувати вічне життя. Тому ви помрете. Ви маєте більше чи менше самолюбного духа, який є духом сатани, а оскільки Божою постановою для всіх, хто не буде з Ним в спільності духа, є знищення, то вашою часткою має бути друга смерть.

Вічним вогнем є Божа заздрість, або лють, яка палає проти всього і нищить все, що протилежне Його праведності (Софонії 1: 18; 3: 8). Звичайно, це просто образний вислів, який представляє повне знищення.