ВИПРОБУВАНИЙ І ПЕРЕВІРЕНИЙ НАРОД

“Бог ваш, випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею” (5 Мойсеєва 13: 3).
Бог уклав Угоду зі синами Ізраїлю на основі Своєї обітниці, даної Аврааму, їхньому батькові. Через чотириста тридцять років після Своєї Угоди з Авраамом Господь покликав Ізраїль з Єгипту, з дому рабства, і у пустині зробив їх народом. Він запропонував їм, якщо вони дотримуватимуться Його Закону та уставів, Він зробить їх великим народом, вищим над усі інші народи землі. Вони уклали цю Угоду з Господом і сказали, що дуже раді прийняти Божественне влаштування і мати можливість остаточно принести Боже благословення всьому людству. Мойсей пояснив їм, що недостатньо прийняти умови Угоди і стати Господнім народом, але Бог випробує їх і перевірить.
Чому Бог повинен їх перевіряти? Адже вони, як народ, залишили Єгипет під проводом вибраного Божого слуги; перейшли Червоне море, оспівуючи словами подяки своє визволення; подорожували сорок літ пустинею; пили свіжу воду з удареної скелі; годувалися хлібом з неба. Бог знав про них все, коли приймав їх як Свій народ. То чого ще Він хоче від них?
Чого? Їхні батьки збунтувалися проти Бога і попадали в пустині через гріх, бо нарікали на Того, Кому обіцяли служити на основі Угоди. І тепер Мойсей пояснив, що Бог хоче переконатися, наскільки їхні діти дотримуватимуться Угоди. Він сказав: “Ви увійшли в Угоду, яку Бог уклав з вашими батьками. Ви посвятилися бути слугами Господа. Чи ви готові виконувати умови вашої Угоди?” “Бог ваш, випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею” (5 М. 13: 3).

ЧУДОВА ТУРБОТА БОГА ПРО ІЗРАЇЛЬ

Чи ви цінуєте Бога? – ось запитання. Чи ви розумієте вартість Його доброти? Чи ви справді любите Його усім вашим єством – усіма силами, усією міццю? Чи ви цілковито підкорені Господу? “І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні. І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина. Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ. І пізнаєш ти в серці своїм, що, як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій. І будеш виконувати заповіді Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, та щоб боятися Його.
Бо Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого, до Краю водних потоків, джерел та безодень, що виходять у долині й на горі, до Краю пшениці, й ячменю, і винограду, і фіґи, і гранату, до Краю оливкового дерева та меду, до Краю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого... І будеш ти їсти й наситишся, і поблагословиш Господа, Бога свого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі. Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого, щоб не пильнувати Його заповідей, і законів Його, і постанов Його, що я сьогодні наказую тобі” (5 М. 8: 2-11).

ВИЩІ МИЛОСТІ ДУХОВНОГО ІЗРАЇЛЮ

Яке нагадування! Який стимул до вірності! Хто не прославить такого Бога і не служитиме Йому?! Яке чудове застосування може знайти духовний Ізраїль для цього уривка Святого Письма! Як дивовижно наш Бог вів нас (Свій народ Угоди) пустинею цього світу, як з дня на день задовольняв наші потреби! Як покарання Його люблячої руки берегли наші ноги від блукання; як Він з любов’ю повертав нас, коли ми часами забрели вправо чи вліво! Хіба ж Він не привів нас у добру землю – Край водних потоків, Край джерел та безодень, Край оливкового дерева та меду, Край, в якому ми можемо подостатком їсти хліб – Хліб з Неба? Справді, в цій землі нам не бракувало нічого. Якщо Ізраїль давнини мав причини виразити вдячність та любов Богу, наскільки більше таких причин маємо ми, Духовний Ізраїль!

ПЕРЕДСМЕРТНЕ ПОСЛАННЯ МОЙСЕЯ

Після того як Мойсей пригадав Ізраїлю про всю люблячу доброту Господа до них і про їхню урочисту Угоду, він передав їм накази Господа, якими вони повинні були керуватися, а тоді дав промовисті перестороги про наслідки, якщо вони забудуть Бога і зламають свою Угоду. Цю промову, частиною якої є наш вірш і яка займає більшу частину Книги Повторення Закону, Мойсей виголосив Ізраїлю перед своєю смертю на горі Нево (вершині гірського пасма Пісгі), звідки Господь показав йому всю землю Ханаан і де його поховали. Бог сказав Мойсею, що той не перейде Йордан, бо був неслухняним над водами Меріви, коли ударив скелю всупереч наказу Бога. Ця промова була його останнім посланням до Ізраїлю, дуже хвилюючим і зворушливим.
Мойсей закінчив своє звернення такими словами: “Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бо ж Він життя твоє, і довгота днів твоїх, щоб сидіти на цій землі, яку заприсягнув Господь батькам твоїм Авраамові, Ісакові та Якову, дати їм”. Ці слова були дуже переконливими в той час, бо Мойсей сказав їм, що незабаром помре, і Бог дасть їм нового вождя, щоб перейти Йордан.

ПОТРІБНІ ТІЛЬКИ “СПРАВДІ ІЗРАЇЛЬТЯНИ”

Відомо, що Ізраїль не жив так, як зобов’язався, і про це Бог наперед запевнив Мойсея. Ізраїльтяни були схожі на своїх батьків, які повмирали в пустині. Однак протягом століть замешкання в ханаанському Краї були і такі, які особисто заслужили благословення та милості від Господа. Св. Павло згадує їх у Євр. 11: 1-40, розповідаючи про їхню відданість Богу. Вони мають отримати “краще воскресіння”, ніж їхні брати або людство в цілому. Апостол згадує такі постаті як Мойсей, Самуїл, Давид, багато пророків та інших, не таких шанованих та знаних на земному шляху, але шанованих Богом, які Йому догодили.
Служіння Господу всім серцем та душею не могло виправдати їх на основі Закону, бо вони були недосконалі і мали вади через гріхопадіння. Проте всі свої сили вони присвятили Господу. Вони стали Божими спадкоємцями, але не в найвищому значенні, бо така нагода ще не була відкрита у той час. Ніхто не міг здобути найвище становище, поки не прийшов Відкупитель і не відчинив шлях. Тому всі ці достойні особи, які жили до християнської ери, померли у вірі, не отримавши обітниці (тобто її виконання), “бо чекали вони міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець”. Скоро ці вірні слуги Господа “встануть на свою долю”.
Але ми, Церква, повинні бути вдосконалені у першу чергу. Серед цього класу наш Господь Ісус займає найвище місце, і через жертву самого Себе Він відчинив двері нагоди для Своїх братів із вибраного класу. “Справжні ізраїльтяни” удостоїлися запрошення стати співспадкоємцями з Христом, синами Бога. Тільки ті, які люблять Бога усім серцем та душею, є “справжніми ізраїльтянами”. Пересічний ізраїльтянин за днів Господа не надавався для цієї вибраної громади, тому запрошення прийняли тільки “справді ізраїльтяни”. Увесь Євангельський вік ці справжні ізраїльтяни ставали учасниками дивовижної милості, яку вони прийняли усім серцем і усією душею.
Велика милість прийшла до нас не тому, що ми є майже досконалими плоттю, а тому, що Господь відчинив шлях, і в нас була любов до праведності та чесне серце. Ті, які жили до нас, під час Епохи Угоди Закону і до неї, також потребували виправдання; і той самий Відкупитель, який купив нас Своєю жертвою, подбав про виправдання для них, щоб вони також могли остаточно прийти до блаженної спорідненості синів Бога.

ЧИ ОБМЕЖЕНЕ БОЖЕ ЗНАННЯ?

Спосіб, яким представлений цей вираз нашого вірша, може створити враження, що Бог не знає людських сердець. Святе Письмо запевняє нас, що Бог може повною мірою читати серце, що “все оголене і явне перед очима Того, Кому ми маємо звіт дати” (Хом.): жодна думка і жодний задум нашого серця не сховається перед Ним. Коли ми думаємо про Всемогутнього – про те, що Він знає і чого не знає, – ми розгублені, не відаючи, що казати. З власного досвіду знаємо, що немає нікого, хто міг би сказати, що він буде робити у певних обставинах в майбутньому. Ми можемо припускати, що могли би робити, але ми не впевнені. А якщо ми не впевнені, не знаючи, що будемо робити, то як можна собі уявити, що хтось інший про це знатиме. Жодним умовиводом нам не збагнути, як Бог може знати, що ми можемо робити завтра, хіба що він приневолить наш розум або відгородить шлях, щоб ми могли робити тільки якусь одну річ.
Що стосується Часів Поган, Бог дозволив на різні уряди – Вавилонію, Медо-Персію, Грецію та Рим – щоб вони успішно керували світом. Можна уявити, як Він говорить: “Тільки досі і ані кроку далі”. Гріх у деградованому людстві, якщо його не погамувати, веде людей до різних крайнощів. Таким чином, ми можемо зрозуміти, як Бог знає наперед. Він знає також, коли має бути вибрана Церква, бо має конкретний план цього вибору. Він знав, що сатана запрагне створити систему Анти-Христа – підробку правдивої Церкви. Він знав, скільки святих впродовж відведеного часу може з’явитися в таких умовах і скільки часу потрібно, щоб зібрати визначену наперед кількість, бо Він постановив дозволити сатані діяти в певних межах, щоб випробувати тих, які називають себе Його народом.
Було би нерозумним казати, що існують речі, про які Бог не міг знати або не знає, тобто, що є щось, про що Бог не знає. Можемо лише сказати, що ми не здатні зрозуміти, як Бог міг знати про те, що ми подумаємо завтра або через тиждень. Бог створив людину істотою, яка у своїй моральній поведінці є вільною, і Він завжди поважає її вільний вибір, даючи можливість проявляти власну волю. Він не хоче, щоб люди діяли автоматично. Він дозволяє нам робити власний вибір. Він дам нам Своє Слово, усіляку потрібну підтримку і допомагає всім, хто намагається ходити Його шляхом. Але всі ці питання, віримо, незабаром для нас вирішаться. Знаємо, що Бог випробовує тих, які називають себе Його народом, і виявляє стан їхніх сердець так, немовби Він не знав його, роблячи це, мабуть, як доказ для ангелів та людей.

ЩО З ЦЬОГО БУДЕ?

Бог піддає Церкву випробуванню зараз. Є багато тих, які називають себе Церквою Христа, але ніколи не уклали Угоди з Богом. Він, натомість, випробовує всіх, хто уклав угоду, щоб побачити, чи їхнє серце справді посвячене: хто в них на першому місці: власне “я”, чи Бог; чи вони прагнуть в житті успіху, чи, навпаки, бажають шанувати Бога і виконувати Його волю. Він випробовує нас, бо хоче знати, хто з нас заслуговує на місце з Його Сином на престолі – на те, щоб царювати з Ним у Царстві, – хто залишиться і здобуде місце у громаді позаобразних левитів, а хто остаточно заслуговуватиме на Другу Смерть.
Нам належить не тільки висока честь бути синами Бога в Євангельському віці, ми також проходимо випробування, щоб отримати довічну нагороду. Юдеї, які жили і свідомо порушували Закон, втратили тільки теперішнє життя, але не втратили можливості мати вічне життя. Та коли би хтось із нас робив таке, він втратить вічне життя. Тому стосунки Бога з нами виходять за межі стосунків з тілесним Ізраїлем. Наша відповідальність набагато більша, і вирок остаточний.
Царство є тільки для тих, хто за Божою благодаттю стане схожим у серці, в характері на Вчителя і буде любити Господа усім своїм серцем, усією душею (в міру нинішніх сил) і зможе сказати: “Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля”. Жодний інший стан серця, окрім повного підкорення Богу в Христі, не може зробити нас прийнятними для Царства, бо жодний інший стан не показує повної відданості та повної любові до Бога. Не забуваймо, що всі небесні милості та благословення, що їх “око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало”, Бог приготував тільки для тих, хто любить Його понад усе і доказує свою любов. Але Його благодаті достатньо в кожній нашій потребі.

R5527 (1914 р.)