ВІДДАНІСТЬ, ЗАСВІДЧЕНА НЕГАЙНОЮ СЛУХНЯНІСТЮ

“Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам” (Івана 14: 21).
Слова нашого вірша є частиною останньої проповіді Господа Дванадцятьом перед розп’яттям. Слова “Хто заповіді Мої має” означають: “Хто отримав Мої заповіді і хоче стати Моїм учнем”. Звичайне вислуховування заповідей або тільки розуміння їх не є їх прийняттям. Люди це плутають. Багато хто чує заповідь, дещо слухняний їй, але не приймає її в дійсному значенні слова. Справа твердої домовленості з Господом є дуже важливою. Хто не укладає її, той не є дійсно Його учнем, не віддав себе насправді в Його руки і є в небезпеці зазнати краху.
Ми можемо знати про деякі благословення, але у стосунках з Господом ми повинні довести до кінця нашу угоду. Хто каже: “Я стараюсь не робити нічого всупереч Господній волі, а тільки те, що мушу”, – той не є у відповідному стані, щоб увійти в Школу Христа. Є певні кроки, на основі яких ми стаємось учнями Христа. Можна відвідувати школу, але щоб стати учнем цієї школи, треба виконати умови – прийняти правила і порядки, за якими працює школа.

ЗАКОН ЛЮБОВІ НАШОГО ГОСПОДА

Апостол Павло каже: “Ви бо не під Законом, а під благодаттю”. При цьому Господь говорить про наше дотримання Його заповідей. Як погодити ці дві думки? Ми повинні бачити різницю між Законом, заповідями, які Христос дає, і Угодою Закону, на яку посилається апостол. Ми не є під Угодою Закону, яка вимагала, щоб ті, які хочуть здобути її благословення, досконало виконували кожну її вимогу або понесли покарання, смерть. Порядок нашого Господа Ісуса такий: якщо Його учні, які вже перебувають під Його Одежею праведності, намагаються виконувати Його заповіді, прагнуть від всього свого серця чинити Його волю, вони матимуть вічне життя через Нього. Посередник Угоди Закону не мав права зважати на недоліки.
Наш Господь каже про “заповіді” у множині. Тому ми не повинні думати, що ці слова означають те саме, про що Він говорив, коли казав: “Нову заповідь Я вам даю”, – ані не повинні думати, що Він мав на увазі стисле викладення Закону Десяти Заповідей: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе”. На нашу думку, Господь хотів сказати: “Хто приймає Мої вчення, хто піде за Мною, той покаже, що любить Мене, і такого Я буду любити”. Ці “заповіді”, здається, є загальними ученнями Господа, які мають вплив на всі справи життя. Навряд чи це якийсь кодекс, особливе викладення, як у “5-ому розділі Матвія”. Там Він наводить кілька необхідних прикмет: покору, праведність і т. д., але вони дані не як наказ.

ЛЮБОВ ГОТОВА СЛУЖИТИ

Заповіді нашого Господа не викладені у формі примусу, і той, хто Його любить, буде Йому служити. Промовляючи через апостольські Послання, а також Книгу Об’явлення, Ісус дав нам різні представлення того, чим є праведність, чим є любов. Тому той, хто прагне бути з Ним, царювати з Ним, повинен хотіти слухатися кожної вказівки від Нього. Жодна річ не є представлена наказовим чином, а лише як викладення принципів. Але вони стають для нас наказами. Знати Його волю – закон для тих, хто Його любить, бо вони прагнуть Йому служити. Таким, здається, є Божественний порядок для нинішнього Віку: ми залишені без наказу “будеш” і “не будеш”, а повинні показати ступінь нашого зацікавлення та відданості.
Деякі наші приятелі часом кажуть до нас: “Як ти думаєш, чи Господь відкине мене, якщо я не залишу номінальну церкву або якщо я не вчиню символу водного хрищення?” Ми зобов’язані сказати їм, що вони неправильно розуміють цілу справу. Господь тільки накреслює нам лінію обов’язку та привілею, і хто не відчуває радості від виконання Господньої волі, для того було би краще, щоб він не чинив її взагалі. Господь шукає таких поклонників, які би поклонялися Йому в дусі та в правді. У Тисячолітньому віці Він матиме справу зі світом через покарання та благословення, і тоді слухняність буде вимушеною. Тепер Він каже: “Ось Моя воля; можеш читати між рядками, якщо хочеш. Я не ставлю тебе під Угоду Закону, а даю тобі велику можливість. Якщо ти цінуєш цей привілей, то будь Моїм учнем. Не треба цим хвалитися, тільки покажи слухняність і повагу – займи негайне і рішуче становище. Я не буду на чомусь наполягати, а дам тобі можливість”.
Господь пам’ятатиме тих, хто цінує Його велику пропозицію, і коли Він прийде, щоб забрати Наречену, вони будуть царювати з Ним.

R5520 (1914 р.)