ДЕНЬ ПИТАНЬ
МАТВІЯ 22: 15-22

“Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові – Боже” (вірш 21).
Нинішня лекція показує, що злі виноградарі, недбалі гості так захопилися власними методами та теоріями, що стали майже сліпими до краси Божественного Плану, викладеного через Ісуса. Ми зовсім не спекулюємо цим. Св. Петро, пояснюючи слухачам в П’ятидесятницю, сказав: “А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це [розп’яли Христа] з несвідомості, як і ваші начальники” (Дії 3: 17). Св. Павло сказав так: “Коли б бо пізнали були, то не розп’яли б вони Господа слави” (1 Кор. 2: 8). Неправда, приохочена свавіллям, планами та задумами, що не від Бога, завжди має засліплюючий вплив, тому апостол говорить, що “бог цього віку засліпив розум [невіруючих]” до Божого Послання, яке до них завітало.
Навіть християни, якщо на них має вплив неправда або самолюбство і вони не наповнені Святим Духом, стають засліпленими. Вони по-різному бачать довжину, ширину, висоту і глибину Любові Бога, що вища від усякого розуму: деякі – більше, деякі – менше. Не дивно, що св. Павло молився, щоб очі нашого розуміння могли відчинитися ширше (Еф. 1: 18).
Розуміючи, що вчення Ісуса мають вплив на людей, по-світськи мудрі (духовно сліпі) книжники та фарисеї, які знали про непослідовність власних учень, думали, що вони зможуть викрити також непослідовність учень Ісуса. Для цього вони послали з натовпу кількох своїх послідовників, щоб поставити запитання і спробувати упіймати Ісуса у пастку, щоб показати непослідовність надій, якими Він прагнув надихнути людей, і, тим самим, дискредитувати Його перед натовпом. Перші з них спробували упіймати Його на словах, що свідчили би про Його нелояльність до уряду і підштовхнули би до Його арешту як бунтівника, який всупереч закону кесаря навчає не платити податки. З іншого боку, якщо Він захищатиме закон кесаря, вони будуть думати, що Він не підтримує громадські настрої.
Ісус мав мудрість згори. У відповідь на їхнє запитання: “Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?” – Він відповів: “Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже”. Не дивно, що така відповідь вразила їх, і вони полишили Його. Справді, “чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік”!

ЩО Є КЕСАРЕВЕ?

Навряд чи можна сказати, що Учитель намагався спритно уникнути відповіді. Деякі безчесні люди здатні перекручувати запитання і глузувати з того, хто запитує. Але в цьому випадку відповідь була повною: правда і тільки правда у кожному значенні слова, у повній згоді зі всіма ученнями Учителя. Його послідовники були навчені не бунтувати, не сваритися, не чіплятися, а бути вдячними, святими, щасливими, коритися “владі існуючій”. Вони мали усвідомлювати, що існуючі влади царств теперішнього часу призначив Бог, а не тільки люди.
Справді, земні царства не є Божими царствами, як вони інколи себе називають. Часто вони є імперіями та урядами, які узурпували владу, і, як правило, часто потурають гріху, беззаконню, несправедливості, будучи, як це виглядає зовні, наслідком людських інтриг та злих вчинків. Проте Божий народ повинен знати, що Єгова є найвищим Господом, і що хоча частиною Його задуму для теперішнього часу є дозвіл царювання Гріха та Смерті через грішних людей, Він далі здійснює нагляд – перешкоджає або сприяє іншому правителю, – як це підтверджує вираз, що Він призначає, уповноважує (дозволяє) ці царства. Тому, якщо Небесний Отець щось дозволив або дав на щось право, жодна Його слухняна дитина не повинна ані на мить заперечувати це або намагатися змінити.
Святе Письмо говорить, що Бог повищує, і Бог понижує, що у Його розпорядженні безліч тих, які наповнені духом гніву, ненависті, злоби, колотнечі, які готові, коли надійде слушна мить, задіяти свої сили та сприяти власним самолюбним інтересам. Тому, як тільки Господь забажає щось змінити в земному правлінні та порядках, Йому достатньо забрати стримуючу руку Свого провидіння, щоб злі впливи спричинили зміни. Що стосується тих, які є Божим народом, до них є заклик бути миротворцями, сприяти праведності, жити мирно з усіма людьми, цілковито коритися “владам існуючим”, розуміючи, що ті Божественно призначені, дозволені.
У випадку Римської імперії, кесар якої був верховним правителем, ми бачимо, як Бог пророчо звістив (століттями раніше) через пророка Даниїла, що ця імперія здобуде всесвітнє панування. Тому ані Ісусу, ані будь-кому з Його учнів не годилося щось говорити проти представників римської влади. Якщо Рим правив, то Рим треба було підтримувати, а способом підтримки, власне кажучи, була сплата податків. Бачимо, якими умотивованими були слова Ісуса: “Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові – Боже”! Пам’ятаймо, що Учитель сам сплатив податок, порадивши св. Петру, коли в них не було грошей, піти і впіймати рибу, з нутра якої той видобув монету, потрібну, щоб сплатити податок за себе та за Ісуса.

ВІДДАТИ БОГОВІ БОЖЕ

Якби ті, які запитували, мали бажання віддати Богу те, що Йому належить, вони думали би зовсім по-іншому, а не намагалися впіймати Ісуса на слові – були би раді стати Його учнями. Що ж то є Боже? Що ми повинні Йому віддати? Відповідаємо, що ми, Його створіння, є Його. Кожний талант і здібність, які ми маємо, по-праву повинні бути використані в службі для нашого Творця і для Його слави.
Крім того, розуміючи, що ми з природи були грішними і що Боже милосердя передбачило викуп через Христа, ми повинні з радістю представляти наші тіла на жертву живу, святу, прийнятну для Бога, бо це – розумна служба. Ми ще більше розуміємо, що ця служба розумна, коли усвідомлюємо доброту Бога, а саме: що Він збирається благословити весь світ привілеєм реституції усього, загубленого Адамом і відкупленого на Голгофі. Коли ми дізнаємося, що поклик Євангельського віку має на меті дати можливість послідовникам Ісуса бути з Ним у Його Месіанському Царстві, ми повинні наповнитися пошаною і подивом. Усвідомлюючи реальність такого високого поклику, такої зміни природи і здобуття слави, честі та безсмертя, ми повинні віддати Богу все те небагато, що маємо, розуміючи: воно не заслуговує на Божественне прийняття, хіба що стає вартісним через заслугу Ісусової жертви. Ми прийняті тільки в Улюбленому.

ЗМАГАТИСЯ ДО КРОВІ

Сказаному попередньо співзвучна думка, що ми не повинні віддавати кесареві Боже. Ось тут є пастка для багатьох з Божого народу. Вони усвідомлюють, що дружбу зі світом можна здобути тільки ціною жертвування Правдою. Крок за кроком вони переконуються у правдивості слів Святого Письма: “Не дивуйтеся, браття мої, коли світ вас ненавидить”, що темрява ненавидить світло і т. д. Навіть якщо вони віддають кесареві кесареве і кожній людині те, що їй належить: “кому честь – честь”, їхній критерій настільки відрізняється від критерію світу, а їхні погляди – від всього іншого, що це породжує антагонізм, конфлікт інтересів.
Ісус сказав: “Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить” (Ів. 15: 18, 19). Ще більше на них вплинула переконливість слів ап. Івана: “Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любові Отцівської” (1 Ів. 2: 15).
Все це означає, що критерії, звичаї, амбіції, погляди і т. п. світу настільки відрізняються від того, що прищеплює Дух Правди, що неможливо погодити одне з другим. “Ніхто двом панам служити не може”. Тому служити Господу усім розумом, душею і силою, віддавати Йому належне – значить іти наперекір поглядам і настроям світу. У цьому полягає справжнє випробування християнського характеру. Тільки ті, які витримають це випробування: “Бог – на першому місці”, тобто покажуть відданість принципам, які Він прищеплює, можуть сподіватися бути членами класу Царства, який зараз вибирається.
Іншими словами, віддати Богу Боже – значить в кінцевому результаті втрату усіх земних вигод та сподівань. Але вірним і відданим Бог передбачив відшкодування. Замість втраченої світської усмішки, вони отримають усмішку Небесного Отця і прихильність свого Відкупителя. Вони також мають обітницю отримати у сто разів більше відшкодування в цьому житті за все, що вони пожертвували для Його Справи, для Божої Справи, для Справи Божественної Правди! Разом зі щедрим відшкодуванням у теперішньому житті приходить запевнення здобути вічне життя в грядущому Віці у сприятливим умовах.

R5512 (1914 р.)