МЕТА НАШИХ ВИПРОБУВАНЬ

“Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його” (Якова 1: 12).
СЛОВО “блаженна” в цьому вірші може означати стан людини, яка має милість Бога. Стан таких є щасливим, бажаним. Слово “блаженна”, звичайно, не завжди свідчить про щасливий стан, який стосується почуттів, емоцій, а швидше має на увазі наслідок. У даному випадку воно свідчить про результат випробувань християнина. Божа дитина, яка здобуде вінець життя, буде дуже високо упривілейована, благословенна Богом, і все, що сприяє цьому, є дуже великим благословенням, навіть якщо воно приносить багато болю плоті.
Хто здобуде цей вінець життя? Який характер він матиме? Святе Письмо говорить, що це буде чоловік або жінка, що витерпить спокусу, випробування. Що означає витерпіти спокусу? Очевидно, що це не має на увазі стерпіти окрему взяту спокусу якийсь час або багато разів. Навіть світ мусить витерпіти спокуси. Мова, очевидно, йде про збереження тривалого стану терпеливої витривалості і вірності під час спокуси, прагнення залишитися відданим Богу в спокусі та негараздах. Спокуси приходять з різних джерел. Вони можуть прийти від друзів, які можуть спокушати нас жити так, щоб догоджати собі, послабити нашу довіру до Господа. Принади багатства або світського товариства, природна любов до розваг та відмова плоті від того, щоб переносити труднощі – кожна з цих речей або всі разом можуть стати для християнина сильними і підступними спокусами.
Та якщо ми любимо Господа понад усе, ця любов стане головним стимулом у нашому житті. Нашою єдиною метою буде бажання прославляти Бога в нашому дусі та в нашому тілі. Знаємо, що є речі, які не подобаються Богу, і якщо ми любимо Бога, ми намагатимемося виконувати Його заповіді. Божа дитина може впасти раз, або може падати раз за разом у тій самій речі, доки у глибокому впокоренні та душевному відчаї з причини постійного прояву тієї ж слабості вона не почне з благаннями та молитвами звертатися до Господа, а біль та смуток не переконають її у потребі бути більш пильною, щоб зміцнитися перед наступними нападами такого роду і так здобути перемогу над тим, що її облягає, над своїми особливими слабостями.

ВІНЕЦЬ ПРАВЕДНОСТІ

Хоча ми ніколи не досягнемо рівня досконалості у плоті, тим не менше, це вміння витерпіти спокусу повинно ставати виразнішим з дня на день, як Нове Створіння залишається відданим, чинячи опір і намагаючись робити це ще рішучіше, при цьому залишаючись вірним Господу в думці, слові та вчинку. Блаженна людина, яка витерпить – раз за разом, день за днем, – даючи свідоцтво вірності й слухняності Богу. Бо, бувши випробувана, коли час випробування закінчиться, коли Бог побачить, що вона повною мірою показала свою відданість, коли в Бога настане “свій час”, вона отримає вінець життя.
“Вінець життя” ще можна назвати “нагородою життя”, і це життя є на найвищому рівні. Апостол Павло говорить про цей самий вінець як про “вінець праведності”. Апостол Петро називає його “вінцем слави”. Це – вінець праведності, бо є нагородою за праведність, за слухняність Богу та принципам Його Правління, за вірність нашій угоді. Це – вінець слави, бо є нагородою, яка дає славу, честь, безсмертя.
У грецьких іграх нагороду отримував той, хто успішно витримав випробування своєї майстерності, відваги і фізичної витривалості. Нагородою, як правило, був вінець, тобто лавровий вінок. Цей вінець був цінним не сам по собі, а, перш за все, як зовнішня ознака визнання особливих заслуг. Той факт, що він був вічнозелений, наводить християн на думку, що нагорода “переможців” буде тривалою нагородою, вічною нагородою.
Господь має дати нам життя найповнішою мірою. Покаранням, яке отримав наш рід за гріх, була смерть; але сьогодні є можливість повернути собі життя – життя в досконалості, незаплямоване, нескінченне. Це життя є в Божому Сині. В наш час життя можна здобути тільки через зачаття до духовної природи. Вінець життя, який буде даний “більш ніж переможцям”, це – особливий різновид життя, безсмертя, найвища з можливих форм життя, вінець, вершина усякого життя. Такою є нагорода класу, названого в Святому Письмі Нареченою Христа, коли вони продемонструють свою вірність, виявляться гідними стати членами прославленого класу.
Вінець життя буде також у наступному віці – досконале людське життя – як результат слухняності у випробуваннях та труднощах того часу. Ці випробування відрізнятимуться у багатьох відношеннях від випробувань та труднощів Церкви в теперішньому часі. Вони будуть менш критичними, бо спокуси до гріха будуть тоді забрані, а замість них буде розумове та тілесне підняття і потрібна допомога, які зроблять випробування більш сприятливим. Праведність в той День також негайно отримає винагороду, натомість гріх і неслухняність усякого роду будуть відразу покарані. Сьогодні праведність часто приносить страждання, докори, біль і втрати (з людського погляду), тоді як гріх часто приносить користь, популярність і задоволення для плоті.

ПРАВИЛЬНИЙ ПОГЛЯД НА НАШІ ВИПРОБУВАННЯ

Бог вимагає від Євангельської Церкви особливої любові, бо Церква є особливим класом, який Він кличе. Вона повинна мати таку несамолюбну любов, щоб з готовністю і навіть з радістю класти земне життя в службі Богу, щоб принести благословення іншим. Таким Бог обіцяв особливий вінець життя – безсмертя, Його власну природу. Вони мають благословити своїх братів – тих, природу яких колись мали. Як Ісак благословив Ізмаїла та синів Кетури і як первородні Ізраїлю благословили своїх братів, так і ці благословитимуть всі народи землі, з-посеред яких були вибрані. Якими вдячними ми повинні бути за таку велику честь!
Якби ці привілейовані діти Небесного Царя могли завжди тримати в розумі факт, що кожне випробування, кожна проба, кожне переслідування та кожна перешкода, дозволені для тих, які уклали Угоду Жертви з Господом, мають на меті розвинути їх, переконатися в них і випробувати їхню любов, показати, чи їхній характер утверджений, укорінений та зміцнений у праведності, то це представило би всі їхні болісні випробування та спокуси у новому світлі і було би великою допомогою для них, щоб успішно вести добрий бій віри. Бо якщо цими випробуваннями та труднощами Господь перевіряє нашу любов до Нього і відданість, тоді, якими б вони не були, великими чи малими, ми повинні дбайливо вживати їх як нагоди, щоб показати нашому Богу повноту нашої любові до Нього та Його справи, а також як засоби, завдяки яким ми можемо день за днем підніматися до більших висот духовних досягнень, змінюючись на подобу нашого Учителя. Якщо так дивитися на них і так їх сприймати, то кожне випробування і лихо виявиться благословенням, Небесним посланником, що нестиме нас на крилах віри “ближче до Тебе все, о Боже мій”. Тому, улюблені, “майте... повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування [проби], знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість [терпеливу витривалість]. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали”. Ми “тішимося з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, щоб досвідчення нашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа. Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю, бо досягаєте мети віри вашої – спасіння душам” (Як. 1: 2-4; 1 Петр. 1: 6-8).
Справді, “теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме [речі існуючого ладу] дочасне, невидиме ж [грядуща слава] вічне” (2 Кор. 4: 17, 18).

“ЧИ НЕ ХОЧЕТЕ Й ВИ ВІДІЙТИ?”

Ось так ми маємо в безпомилковому Божому Слові запевнення, що любов тих, хто любить Господа, хто має прийняти Царство, буде випробувана спокусами та пробами на шляху до цього Царства. Хто не любить Господа всім своїм серцем, у кому власне “я” або інший ідол займає перше місце, той буде спокушений світом, плоттю та дияволом до якоїсь форми бунту проти Божественного Слова або Божественного провидіння. У таких з’являться задуми та теорії, яким вони нададуть перевагу над Господнім Планом та Господнім шляхом; і ці задуми, якщо їх проаналізувати, здебільшого виявляться побудованими на самолюбстві або амбіції, або на злому дусі заздрості, ненависті, підозрілості і т. п.
Господній провід і Господні слова втрачають привабливість для таких осіб, і вони, відповідно, гублять інтерес. Мов ті, які покинули Учителя під час Його першого приходу, кажучи: “Жорстока це мова”, – вони теж ідуть і “не ходять вже з Ним”. Але деякі далі будуть ходити з Господом; їх не відштовхнуть від Нього і не зваблять хитрощі та брехливість лукавого та його війська. У своєму серці вони цілковито належать Господу, а не собі; вони йдуть за Божим Агнцем скрізь, куди Він їх веде, бо в них немає іншої волі, окрім Його волі. Вони йдуть слідом за Ним вузьким шляхом суворої дисципліни та життєвих випробувань, і згодом, як Він запевнив, “в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони” (Об. 3: 4).

НАШ НАДІЙНИЙ ПРИТУЛОК

Також у цій вибраній громадці не забракне нікого, навіть якщо деякі впадуть. Наречена, Дружина Агнця, має складатися зі встановленого і наперед визначеного Богом числа. Отець наперед передбачив, що будуть такі, які підуть геть, і Він знав, що після цього прийде потрібна кількість, щоб вчинити певним своє покликання та вибрання. Ці переконалися, що заклики світу, вмовляння плоті і хитрощі противника є пастками, сильцем і вовчими ямами, щоб заманити у смерть. Вони навчилися голосу справжнього Пастиря, і їх не може спокусити голос чужого.
Дорогі Господні діти, які ви блаженні! На вас, захованих “під покровом Всевишнього”, не впаде жодне лихо, ані жодна моровиця не наблизиться до вашого намету. “Бо Своїм анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги”. Якими захищеними та безпечними вони є! Впаде тисяча з боку від них, і десять тисяч праворуч від них, до них же не дійде лихо. Вони “Всевишнього... учинили за своє пристановище”, і Він берегтиме їх від усякої небезпеки.
“Під Його крилами захист безпечний,
Хоч ніч і буря є справді лихі.
Я довіряю Йому цілковито,
Люблю Його, бо Спаситель Він мій.

Під Його крилами захист від смутку,
О, яким милим притулок цей є!
Часто, коли нема ліків від болю,
Там я знаходжу блаженство своє.

Під Його крилами радість безмірна,
Там я безпечний в негодах усіх,
І жодне зло вже мені не зашкодить –
Маю спочинок блаженний в Христі”.
Як вірні учні Учителя в перших Жнивах розуміли зміст Його учень, яких інші з так званих Божих дітей не могли оцінити, так і тепер, у другому  приході Господа, Його слова мають коштовне значення для тих, хто серцем близько Нього, чого інші зрозуміти не можуть. І ми бачимо зараз, як і в першому приході, що деякі спотикаються і точаться назад, тоді як інші ще більше наближаються до Господа завдяки знанню про Його План, яке Він постачає.

ГОСТИНА У ДОМІ ПРИЙНЯТТЯ

Наближаючись до завершення Жнива, ми не будемо здивовані, якщо шлях стане ще вужчим, ще важчим і якщо спокуси, щоб спіткнутися і впасти, будуть ще частішими. Намагаймося, дорогі брати, бути ще пильнішими перед хитрощами великого ворога наших душ, перед облудою нашої власної деградованої природи. Нехай Божа досконала любов панує у ваших серцях, позбавляючи вас самолюбства та любові до світу з його пихою, амбіціями та безглуздям. Нехай уся ваша відданість Богу приведе ваші серця до стану повноти радості, відпочинку і миру. Будьте родючими гілками Виноградини, перебувайте завжди у Ньому, приймайте всі обрізання з боку великого Виноградаря, щоб приносити рясніший плід.
Якщо спокуси приходять до нас, скажімо разом з апостолами давнини: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного”. Більше ніде немає життя, і ми не хочемо більше нікуди іти. Ми маємо гостину в Домі прийняття нашого Отця, і “любов – стяг його над нами” (Хом.). Ми маємо всього вдосталь: наш стіл багато заставлений. Тож ми їмо і йдемо далі радіючи. Ми наближаємося до нашого Дому. Скоро буде останній верстовий стовп нашої мандрівки. Тому йдімо вперед з піснею на устах!

R5499 (1914 р.)