ВІРНЕ ВИКОРИСТАННЯ НАГОД
ЛУКИ 19: 11-27

“Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!” (Матвія 25: 21).
Ми не повинні плутати Притчу про Міни з притчею про Таланти. Вони навчають про різні речі. У випадку талантів кожному слузі дано різну кількість. У випадку мін всі мали однакову кількість – кожний слуга отримав одну міну, приблизно 16 доларів. Отже, ця притча згадує про щось, що є спільним для всього класу, про який іде мова.
Ціль, для якої була дана притча, є викладена в нашій лекції. Господь та Його учні наближалися до Єрусалима, де Він незабаром мав бути розіп’ятий. Учні ж, навпаки, думали, що Месіанське Царство буде негайно встановлене у силі та з великими почестями. Ця притча повинна була дати їм зрозуміти, що до встановлення Царства мине значний період часу.
Учням було відомо, що царів Палестини призначав Римський імператор, у чому вони недавно переконалися, коли один з Іродів поїхав до Рима просити, щоб його призначили над царством. Дехто зненавидів його і відправив послання до Рима, дискредитуючи його і даючи зрозуміти, що віддавав би перевагу іншому цареві. У даному випадку Ісус використав це як ілюстрацію. Він був призначенцем на Месіанське Царство світу, але спочатку треба було піти до неба, щоб з’явитися в присутності Небесного Отця, великого Пана, Володаря Всесвіту. Отець мав обдарувати Його владними повноваженнями, і після цього Він мав повернутися на землю, щоб здійснювати Своє панування.
Це докладно представляє річ, наведену пророчо (Пс. 2: 8). Божественний порядок такий: Месія, після завершення Своєї праці, безпосередньо в небі звернеться з проханням про Царство, про яке Божественне провидіння вже подбало і яке Божественне пророцтво вже звістило наперед. “Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!”

“ТОРГУЙТЕ, АЖ ПОКИ ВЕРНУСЯ”

У період Своєї відсутності – коли Він знаходився в Небі, чекаючи аж Йому Божественно буде передано уряд землі – Він передав Своїм учням, Своїм слугам, по-іншому названим братами, по одній міні кожному. Ідучи, Він дав їм повну свободу чинити як вони вважатимуть за потрібне і показати свою любов і запал у Його службі. При Його поверненні всі слуги мали дати звіт, а про ступінь запалу та вправності слуг мали свідчити наслідки, відповідно до яких вони повинні були отримати нагороду.
Притча робить різницю між цими посвяченими слугами Бога і людьми в загальному. Вона показує, що людським масам не доручено нічого, і при поверненні Учителя як Царя їм не дані ані суд, ані нагорода. Він дав міни тільки Своїм слугам; тільки слуги були відповідальні за ці міни; тільки з цими слугами вестиметься розрахунокі тільки вони підлягають у цій справі нагороді або покаранню.
Розглядаючи, що може означати або символізувати міна, ми повинні пам’ятати факт, що оскільки та сама кількість була дана кожному, то результат має свідчити про певне благословення, тобто певну відповідальність, дану в кожному випадку усім з Божого посвяченого народу – усім Його слугам. Є лише одна річ, яка приходить нам на думку і яка дана усім з Господнього народу однаковою мірою. Вони не мають однакових талантів та нагод, а, навпаки, мають різні. Дехто має більше багатства, а дехто – менше; дехто вирізняється розумовими здібностями; дехто має більш сприятливе оточення, а дехто – менш сприятливе. Але жодний з цих різних талантів не має відношення до Притчі про Міни.
Міна є однаковою для всіх і представляє виправдання. Відкупитель робить для всіх, які стають Його послідовниками, єдину річ: виправдовує їх дармо від всього. Це ставить їх абсолютно на одному рівні, бо виправдання кожен отримує настільки, наскільки є в потребі – наскільки йому з природи не вистачає до досконалості, Божественного мірила.

“БУДЬ ВІРНИЙ ДО СМЕРТІ”

Всі, які тепер стали дітьми Бога, слугами Бога, послідовниками Христа, повинні отримати від Господа, як основу для таких відносин, міну – вільне пробачення гріхів, виправдання. На цій основі вони можуть встояти перед Богом, і все, що вони можуть робити або намагатися робити, буде їм зараховано. А так як виправдання дає всім однакові можливості, то наслідки свідчитимуть про ступінь повного любові запалу, яким керується кожний слуга. Хто дуже любить, той багато служитиме. Хто мало любить, той занедбуватиме свої нагоди. Як один слуга з притчі здобув десять мін, так і шляхетні характери, такі як св. Петро, св. Павло, св. Іван та інші, жертвували собою раз за разом у Божественній службі. У своєму запалі вони вважали все земне втратою і жужелем, щоби вгодити своєму Учителю, грядущому Цареві.
Вони і такі як вони, радо віддаючи себе зі запалом у службі Господу, повинні мати найвищу нагороду, як про це свідчать Господні слова: “Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами”. Як знаємо з притчі, інший прийшов і повідомив, що він здобув п’ять мін. Хоча він не зробив аж так добре як перший, але він зробив добре і отримав таку саму похвалу за те, що він був вірний, хоча менш вірний, ніж перший. Він почув він пана: “Гаразд”, – але нагорода була меншою – володіння п’ятьма містами. Це означає менш впливове становище в Месіанському Царстві.
Врешті прийшов ще один слуга і сказав: “Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці”. Це свідчить про клас, який каже: “Я намагався зберегти своє виправдання. Я намагався жити справедливо і чесно, але я не пожертвував собою. Я радий, що можу признатися, що нічого не втратив. Я справді боявся скористатися нагодою і вжити мій привілей, бо усвідомлював, що Ти сподіваєшся значного прибутку з того, що дав мені”.
Пан у притчі далі звертається до нього як до слуги, але вже як до злого слуги, який знав волю свого пана, зайнявся Його службою, проте виявився невірним щодо неї. Коли би він не називав себе слугою, то не отримав би жодної міни і не мав би жодної відповідальності за неї. А так йому треба було скористатися привілеєм та нагодою і жити для свого пана. Навіть якщо би він не робив цього так жваво і безпосередньо, як інші, йому, однаково, треба було би хоч трохи використати довірену йому міну, щоб показати результат.
Можемо припустити, що цей слуга представляє значний клас тих, які уклали угоду з Господом, щоб бути Його слугами, отримали виправдання з Його рук, але занедбали показати належне самопожертвування в Його службі. Таке нехтування свідчить про брак повного любові запалу і означає, що вони не будуть придатні до участі в Царстві. Цей клас згадується Господом в кількох випадках: наприклад, він показаний в нерозумних дівчатах, які не змогли увійти на весілля, і їм не вдасться стати членами Нареченої, Дружини Агнця.

“СПАСЕТЬСЯ, АЛЕ ТАК, ЯК ЧЕРЕЗ ОГОНЬ”

Той самий клас, мабуть, зображений св. Павлом, коли він, говорячи про такі ж випробування Церкви в кінці цього Віку, каже: “Огонь [того дня] діло кожного випробує, яке воно є”. Далі він говорить, що ті, які будують зі золота, срібла то коштовного каміння, не зазнають жодної шкоди, а отримають повну нагороду, натомість інші, будуючи на тій самій Скелі, Ісусі Христі – на тому ж виправданні вірою – втратять час і нагоду. Однак він додає, що вони самі спасуться, але так, як через вогонь.
Це, на нашу думку означає, що клас слуг, який береже своє виправдання, намагаючись жити порядно, сумирно, але не жертвує собою так, як обіцяв на основі угоди, не буде втрачений в тому найгіршому значенні слова. Щоправда, він втратить велику нагороду – найбільше благословення, Царство, – та оскільки він далі залишається слугами і має любов до праведності, він спасеться так, як через вогонь, тобто через горе. Він остаточно здобуде вічне життя на духовному рівні, але буде знаходитися нижче класу Нареченої. Він, здається, представлений у Святому Письмі як дівчата, подруги Нареченої, які йдуть за нею (Пс. 45: 15).
Це, здається, також зображено в Об’явленні, розділи 14 та 7. Тут про вибрану Церкву згадується як про 144 000 тих, які стоять на Горі Сіон, бо вони йшли за Агнцем скрізь, куди Він ішов. Також Велика Громада показана як ті, що переходять через велике горе, обмивають свої одежі і здобувають місце перед Престолом, а не на Престолі. Їм дано пальмове віття замість корон. Вони – переможці, але не “більш як переможці”. У цьому відношенні вони не є копіями дорогого Божого Сина, не вважаються гідними бути членами класу Його Нареченої, яка має ділити з Ним почесті, славу і служіння в Його Царстві, як це викладено в притчі.
Побоювання, про які слуга каже: “Я бо боявся тебе”, – нагадують нам слова апостола про цей клас. Апостол говорить, що Христос у Своєму Другому Приході визволить тих, які все життя були віддані рабству через страх смерті. Посвячення Господніх слуг є до смерті, а ті, які бояться смерті, бояться виконувати обіт своєї угоди. Вони не заслуговуватимуть на Господнє схвалення як вірні слуги. Тим не менше, в домі Царя є багато посуду – один на більшу честь і другий на меншу честь (2 Тим. 2: 20-21).

“ВОРОГІВ МОЇХ... ПРИВЕДІТЬ СЮДИ”

Доки славний Месія не закінчить справи зі Своїми слугами у Своєму Другому Приході, Він не матиме справи зі світом і, перш за все, зі Своїми ворогами. Так каже притча, і це підтверджують різні вірші Писання. Коли Ісус молився в ніч перед розп’яттям, Він казав: “Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені” (Ів. 17: 9; 17: 20). Ось так наш Господь накреслив працю Євангельського віку. Вона є тільки для вибору Його слуг, для їх випробування та перевірки. Мета цього – встановити, хто з них буде заслуговувати на участь з Ним у великому Тисячолітньому Царстві, яке Бог постановив і завданням якого є благословення та підняття всього світу людства.
Отже, 2-й Псалом показує, що Відкупитель не буде молитися і не буде просити за світ, доки у Своєму другому приході Він не буде готовий встановити Своє Царство, доки спочатку Його Церква не буде зібрана до слави. Тоді Він проситиме про язичників. Під виразом “язичники”, тобто погани, маються на увазі всі ті, хто не є з Богом, “вороги через злі учинки”. Далі цей Псалом каже, що Месія буде поводитися з язичниками суворо: “потовче їх як посуд ганчарський” і т. п. Це, як пояснюють інші вірші, означає, що запровадження Царства Месії принесе великий Час Горя, символічно названий вогнем, тобто вогняними судами. “Він... з’явиться з неба... в огні полум’яному,.. даватиме помсту”. Усе, що має відношення до нинішніх інституцій і суперечить Божественним критеріям справедливості, зазнає жахливого трусу і остаточно буде знищене.
Однак Господь ранить, щоб зцілити. Уроки Часу Горя будуть мати цілющий вплив, як читаємо про це: “Коли бо присуди твої діються на землі, тоді живущі на світі навчаються справедливості” (Кул.). Ці присуди аж ніяк не приходитимуть на всіх впродовж тисячі років Царства Месії, а дістануться тільки тим, які їх заслуговують. Тому ці присуди будуть особливо суворими на початку. Всі, які навчаться праведності, тим самим, будуть визволені, і як вони будуть приходити до згоди з Царем царів і Паном панів, їхнім наділом будуть благословення, що підніматимуть їх поступово до людської досконалості.

“ПОВБИВАЙТЕ ПЕРЕДО МНОЮ”

На перший погляд, ці слова означають, що Цар Слави буде невблаганним, лютим, безжалісним до Своїх ворогів. Важко собі уявити, як це може свідчити про співчуття! Він радить нам любити своїх ворогів і робити добро тим, хто озлоблений на нас. Поступово ми починаємо розуміти, що великий Цар дійсно буде вести таку політику. Він принесе найбільше добра Своїм ворогам, коли за їхні погані вчинки дасть їм покарання у вигляді сорому, розголосу, презирства. Це буде потрібне, щоб викликати в них вміння оцінити свій справжній стан і показати їм їхні привілеї.
Не треба забувати, що під час теперішнього віку Господня поведінка з Його вірними слугами полягала в тому, щоб дозволити на них вогняні проби, щоб випробувати їх і навчити. Тому нас не повинно дивувати, що Учитель задумав вогняні суди для світу не заради кривди, а заради благословення. Читаємо, що після проповіді св. Петра у П’ятидесятницю правда проникла в саме серце слухачів – “запалали серцем своїм” (Кул.). Але ми розуміємо, що це було велике благословення, бо воно приготувало їх до Послання Божественної милості. Тому читаємо, яким чином Господь вбиватиме Своїх ворогів: вразить їх у саме серце. Образ цього вбивства дано в Об’явленні, де Господь показаний у славній величі, з мечем, який виходить з Його уст, щоб ним вдарити народи (Об. 19: 15). Блаженний удар! Чим швидше він почнеться, тим, можемо сказати, краще для світу, проте пам’ятаймо, що Божий час є найкращий.
Схожа картина поступу Царства Месії представлена нам в образній мові: “Підпережи твій меч на твої бедра, сильний, твоєю красою і твоєю пристійністю... і тебе подиву гідний попровадить твоєю правицею. Твої стріли вигострені, сильний, – народи впадуть під тобою, – в серці ворогів царя” (Пс. 45: 4-6, Тур.).
Тут встановлення Царства Месії зі силою, великою славою та величчю представлене образним чином, і гострі стріли Божественної Правди показані як знаряддя убивства воїнств гріха. Ця жахлива різанина буде означати велике благословення, бо Господь б’є, щоб зцілити, і коли Його Слово вражає в серце, то наслідком є знищення ворога. Якщо вороги Господа не будуть таким чином приведені під Його владу, їм не залишиться нічого, окрім кінцевого знищення, згаданого св. Петром: “І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу” (Дії 3: 23).

R5492 (1914 р.)