ВЕЛИКИЙ ПАСТИР ТА ЙОГО ВІВЦІ

“Господь то мій Пастир” (Псалом 23: 1).
Скрізь у Старому Завіті слово, перекладене як “Господь”, це єврейське “Єгова”, і стосується Небесного Отця, а не Небесного Сина. Думка, представлена тут (а також в інших віршах), полягає в тому, що великий Головний Пастир призначив Свого Сина бути пастирем овець, так само як Син призначив пастирів у підлеглій Йому Церкві. Пастирська праця не має відношення до світу. Великий Пастир не пасе козлів або вовків. Він пасе тільки вівці, і особлива увага приділяється Божому Стаду. Великий Пастир доглядає інтереси Своїх овець, забезпечує їх усім, веде на зелені пасовища, як про це розповідає псалмист. Він також захищає їх від вовків та інших хижих тварин.
Якщо ми запитаємо: “Хто є цими вівцями?” – то побачимо, що Святе Письмо дає нам гарний доказ того, що початково цим стадом був юдейський народ і що цар Давид вважав себе однією з овець. Господь вибрав Ізраїль не за те, що він був кращим від решти людства. Ні. Бог зробив виняток для цього народу задля батька Авраама, заради якого став “Пастирем Ізраїлю”. Задля великої віри Авраама в Бога та його щирої слухняності в найбільш суворих випробуваннях Господь обіцяв зробити його насіння особливим народом понад усі народи землі. Він обіцяв благословити його, взяти на Себе особливу турботу над його справами і остаточно вжити для благословення всіх інших народів. Так Бог зробив євреїв Своїм вибраним народом. Наскільки вони були слухняні Його наказам, настільки Він благословив їх, а якщо вони йшли на манівці, Він карав їх і приводив назад під Свою опіку.
Але Авраам повинен був мати ще інше Насіння, духовне, щоб царювати над природним насінням і через нього благословити всі народи та племена. Як знаємо, цей вірш має особливе застосування до Духовного Ізраїлю, бо Духовного Ізраїлю стосуються найголовніші Божі обітниці. Тілесний Ізраїль був дітьми Авраама по плоті, натомість духовні діти Авраама є зачаті Святим Духом до нової, духовної природи. Тож хоча Господь дбав про справи тілесного Ізраїлю і далі дбає, Він ще більше дбає про справи Духовного Ізраїлю.
Отже, як ми розуміємо, тим, хто говорить слова цього вірша – якщо дивитися з пророчого погляду – є передусім Господь Ісус, а також Його посвячені послідовники впродовж Євангельського віку, всі члени Його Тіла. Всі вони мають право вживати слова: “Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливості”.

СТЕРЕЖІТЬСЯ ВОВКІВ

У 23 Псалмі мається на увазі різниця між вівцями і вовками. Світу подобаються сильні, здібні захистити себе та свої права. На їхніх гербах ми ніколи не знайдемо зображення вівці. Зате ми бачимо левів, орлів з розпростертими крилами та гострими кігтями і дзьобом, бачимо драконів, ведмедів та змій – все, що свідчить про лють, жадобу, хитрість, пошуки завоювань. Господь обминув всі ці сильні, войовничі народи – лева, орла, ведмедя і т. д. – і покликав новий народ, цілковито відмінний від кожного з них.
Бог вибрав для членства в цьому народі небагатьох, які мають вдачу овець і прагнуть увійти в Його Кошару. Для них Він передбачив особливий шлях, яким можна увійти в неї. У Його Кошарі немає ні ведмедя, ні тигра, ні вовків, ні хижих птахів, бо Бог не визнає таких, не годує і не дбає про них, як дбає про Своїх овець. Він є Пастирем тільки вівцям.
Тому, якщо ми пристосовуємо обітницю цього чудового Псалму до себе, ми повинні упевнитися, що маємо вдачу овець і прагнення бути веденими справжнім Пастирем. Ми повинні завжди пам’ятати, що є лише один Пастир, здібний подбати про наші інтереси, і ці інтереси можна безпечно Йому довірити. Чужий пастир зіб’є вівці з пуття, заведе у труднощі, небезпеку і нещастя. Ось чому ми не довіряємо усякому, хто одягає наряд пастуха. Є тільки один Пастир, якому можемо довіряти.

ДБАЙЛИВА ПАСТИРСЬКА ОПІКА

Великий Головний Пастир готовий прийняти всіх заблудних овець, які прагнуть повернутися до Кошари. Він призначив Пастирем Того, Хто помер за нас, щоб Він міг повністю визволити овець від лукавого – від лева, який ричить і ходить довкола, шукаючи, кого би пожерти. Наш добрий Спаситель залишив Подвір’я Слави і зійшов на землю, де тридцять три роки стомленими ногами ходив долиною сліз. Він змішався з вбогими та простакуватими; плакав зі засумованими та грішними; не мав місця, де прихилити Свою голову; носив смутки та немочі тих, які Його оточували; страждав та горював; зносив сором та безчестя – і все це аж до смерті! Чому? Щоби спасти “загублених овець”. Упродовж років Своєї земної мандрівки Він відмовився від блаженної спільності з чудовим небесним військом, щоб знайти заблудлих овець і привести їх назад до Божої Кошари.
Якими вдячними повинні бути ми за такого Пастиря! Як усіма силами повинні ми звіщати Його чесноти! Дійсно, ми ніколи не зможемо дізнатись із цього боку завіси, “якою темною була година, крізь яку перейшов Господь”, щоб відкупити нас для Бога. Але відколи ми стали Його вівцями, Він дбайливо опікується всіма нашими справами і захищає нас від всякого лиха та небезпечних пасток, які чигають на нашій стежці.

ЛЮДСТВО – ЗАГУБЛЕНІ ВІВЦІ

Весь рід Адама є “загубленими вівцями”. Скоро великий Небесний Пастир збере Свої вівці теперішнього віку до кошари за завісою, і тоді в Нього буде інше стадо – увесь світ. “Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити”, – каже Учитель. Остаточно всі, які стануть справді благочестивими, будуть раді належати до Господніх овець. Вони зрозуміють великий Божий План спасіння людей і оцінять дивовижне благословення, дане світу великим Головним Пастирем, Який послав Свого Сина померти за все людство, щоб люди через Нього могли жити.
Хто прийме ці ласкаві задуми і буде слухняний правам та постановам Господнього Царства (поступаючи якомога краще), той буде приведений у кошару. Така особа, залежно від слухняності, буде піднята з деградації до досконалості. Ось так всі, які стануть вівцями в наступному віці, матимуть догляд – ніщо їм не зашкодить, ані їх не скривдить. Господь не дозволить на них жодне лихо. Вони будуть пастися на зелених пасовищах і пити чисту, освіжаючу воду Правди. Вони отримають чудову спадщину.
Натомість вівці теперішнього віку, яких чекає вивищення і які повинні вести пастирську працю для цих овець в грядущому віці, отримують інші, особливі випробування, які повинні приготувати їх до майбутнього великого завдання. Відколи їх прийнято на цей вищий рівень, до них є інше ставлення. Це означає, що вони повинні мати певні випробування та тілесні страждання. І якщо ці вівці розуміють, що згадані важкі випробування на шляху обов’язкові для них, вони здатні радіти. Якщо вони повністю довіряють Пастирю, то знають, що Він не дозволить на непотрібні труднощі, і жодні з них не завдадуть їм шкоди. Він керуватиме їхніми справами і дозволить, щоби все було для їхнього добра, адже вони люблять Його і покликані згідно з Божою Постановою.
Такою є Мала Черідка, вівці найвищого рангу. Вони становлять тільки малу частину людства, маючи особливі прикмети наполегливості, покори і любові до праведності. Увійшовши в Божу Кошару, ми маємо всі причини довіряти великому Пастирю, ми повинні бачити Його постійний догляд за нами і найвище зацікавлення нашим духовним добробутом. Будьмо добрими вівцями! Уважаймо, щоб не піти кудись з Кошари (чи то направо, чи наліво), щоб нас ніщо не звабило податися зі зелених пасовищ та від чистої води кудись в будяки та отруйні бур’яни на обхідні стежки або до брудних, занечищених вод людських спекуляцій та ілюзорних теорій.

ПРИКМЕТИ ОВЕЦЬ

“Мого голосу слухають вівці Мої”, – каже Учитель. Якщо ми справжні Господні вівці, ми будемо знати Його голос. Ми не помилимося і не підемо за чужим, а утікатимемо від нього, бо не знаємо чужого голосу (Ів. 10: 27; 10: 5). Даючи Своєму народові назву “Отара Мого пасовиська” (Єр. 23: 1), Небесний Отець вибрав істотний і відповідний символ типу характеру, який Він шукає. Особливими прикметами овець є лагідність, тямучість, відсутність самовпевненості, слухняність пастирю, якому вони цілковито довіряють. Справжня вівця буде уважно прислухатися навіть до найтихішого звуку голосу пастиря. Вона швидко відгукується на його оклик і уважна до його керівництва. Тож проявляймо всі ці бажані риси характеру, і завжди будьмо близько до нашого Небесного Пастиря та Провідника, перебуваючи під Його люблячою опікою та невсипущим оком. Хто перебуває в Христі, той безпечний.

R5490 (1914 р.)