ЩО БАЧИВ СЛІПИЙ ВАРТИМЕЙ?
МАРКА 10: 46-52

“Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик” (Ісаї 35: 5, 6).
Була пора Пасхи, і багато хто подорожував у тому ж напрямку, що й Ісус – в Єрусалим. Вартимей, сліпий жебрак, сидів при дорозі, сподіваючись отримати милостиню від перехожих. Коли проходив Ісус, несподівано постало сум’яття, і Вартимей перепитав, що сталося. Йому відповіли, що тільки-но ішов Ісус Назарянин.
Вартимей чув, що Ісуса вважають Месією, Який, як говорить Писання, остаточно благословить весь світ і покінчить з гріхом, смутком та болем. Він чув, що Ісус робить дивовижні зцілення, лікує хворих, виганяє демонів і відчиняє очі сліпим. Чому ж, подумав він, ніхто не сказав мені, коли Він проходив? Він зцілив інших, то може і я був би серед отих щасливців?
Віра і надія спалахнули в ньому, і він вигукнув: “Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!” “Тихо! Не галасуй! Не заважай Великому Учителю, Він говорить з іншими!” – утихомирював його перехожий. Але Вартимей розумів: зараз або ніколи! І він підняв свій голос гучніш від натовпу і волав ще сильніше, ніж перед тим: “Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!”
Ісус почув голос і, завжди готовий проявити доброзичливість до того, хто просить змилосердитися, покликав сліпого підійти. Це мало показати його віру; це мало стати ще більш важливою лекцією для натовпу. Підтримуваний іншими, Вартимей врешті став біля Ісуса. Учитель запитав: “Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?” Зараз же прийшла відповідь: “Учителю, нехай я прозрію!” Ісус відказав: “Іди, твоя віра спасла тебе!” У ту ж мить сліпий почав бачити, і серед зібраних став одним із послідовників, хвалячи Божественну силу і визнаючи Ісуса Месією.

“СИНУ ДАВИДІВ, ІСУСЕ”

Слова сліпого чоловіка, “Сину Давидів, Ісусе”, мали особливе значення для нього і для юдеїв його днів, зміст яких загубився нині. Юдеї знали, що Месія, великий Первосвященик, певною мірою був образно показаний в Аароні; як Законодавець – у Мойсеї; як великий Цар – у Соломоні, мудрому, багатому, впливовому сині Давида, його наступникові в царстві. Поєднання всіх цих пророчих рис образно знаходимо в Мелхиседеку, який був священиком на своєму престолі, інакше кажучи, був священиком Бога і водночас князем, правителем – займав подвійне становище.
Св. Павло звертає нашу увагу на факт, що Ісус у кінцевому результаті не має бути священиком за чином Аарона – тобто тільки жертвуючим священиком, без панівної влади – а має бути Священиком за чином Мелхиседека. Св. Павло цитує Божественні слова про це з Псалму Давида: “Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим” (Пс. 110: 4). Св. Павло ґрунтує ці надзвичайно важливі аргументи на пророчому вислові, показуючи Божественний замір відносно Ісуса та Месіанського Царства, а також характер цього Царства.
Виходячи з передумови, що чудеса Ісуса в Його Першому приході були лише тінню більших чудес та справ, які Він здійснить у Своєму Другому приході, заголовний вірш нинішньої лекції взято з пророцтва про Царство Месії. Це погоджується зі загальним змістом апостольського вчення, що всі чудеса, зроблені Ісусом, були тінню, ілюстрацією більшої праці, яка має бути виконана шляхом встановлення Його Тисячолітнього Царства у відповідному часі. Читаємо, що Ісус робив це і “виявив славу Свою” – показав наперед славу і силу Свого Царства.
Ми не повинні ані на мить думати, що Ісус та Його учні намагалися зцілити всіх хворих у Палестині. Навпаки, хоча багато осіб було зцілено, вони були винятками серед безлічі хворих – проявили особливу віру. У нашому випадку Вартимей був одним із багатьох сліпих жебраків, яких можна спіткати край дороги, бо в Палестині, Сирії та Єгипті їх було без ліку. Господь вже минув Вартимея, не звертаючи на нього уваги і не пропонуючи зцілити, і повернув йому зір лише за його віру, за те, що він гукав голосно і не послухався тих, які намагалися утихомирити його і стлумити його віру.

НАЙГІРША СЛІПОТА

Схожий випадок стався, пам’ятаємо, біля купальні Віфесда. Тут люди лежали в тісняві, чекаючи аж вода порушиться, щоб увійти до купальні і вздоровитися. Ісус звернувся тільки до одного чоловіка, кажучи: “Уставай, візьми ложе своє та й ходи”. Лише тоді, коли ми починаємо розуміти, що чудеса Ісуса зображували майбутні благословення Його Месіанського Царства, ми можемо правильно глянути на речі і радіти, що добрий, радісний День надходить для всіх сліпих, для всіх кривих, для всіх глухих, як про це свідчить пророцтво Ісаї (Іс. 35: 5, 6).
“Очі мають вони і не бачать, мають уші й не чують”. Весь світ згаданий в Біблії як сліпий та глухий до того, що становить найбільший інтерес, що найбільш корисне. Лише подекуди є винятки, такі як Вартимей давнини, які бачать можливість позбутися сліпоти та глухоти і роблять для цього правильні кроки. Св. Павло, говорячи про цей стан засліплення, каже, що “бог віку сього [сатана] осліпив думки їх, невірних” (2 Кор. 4: 4, Кул.).
Шість тисяч років тому сатана почав своє діло, щоб зробити людей сліпими до Божої доброти і до того, що є для їхнього найбільшого добра. Він це робить далі. Опір Всемогутньому почався тоді, коли він сказав матері Єві, що покарання за гріх (“смертю помреш” (Гиж.)) – обман з боку Бога. Сатана заявив: “Умерти не вмрете”, – і переконав її, що погроза була тільки намаганням Бога втримати її від великого благословення знання, що справжнє благополуччя для неї та її чоловіка прийде через неслухняність.
Природно виникає запитання: який мотив мав сатана, коли сказав нашим першим батькам перекручене? Чому він був зацікавлений у їхньому непослусі і відчуженні від Бога? Відповідь у тому, що тільки так він міг дійсно зробити їх своїми рабами гріха. Доки вони визнавали Бога своїм мудрим, люблячим Отцем і мали до Нього довіру, вони залишалися відданими Йому і, відповідно, не були рабами гріха.
Сатана продовжує хибно представляти божественний характер Бога та план вже шість тисяч років. Св. Павло каже, що він представляє світло як темряву, а темряву як світло, що “відомі... нам його задуми”. Розповівши, що бог цього світу засліпив розуми всіх невіруючих, св. Павло додатково пояснює, що все це є для того, щоб світло знання слави Бога не засяяло в їхні серця, щоб вони не побачили справжньої доброти Бога. Він пояснює, що це світло Божої доброти сяє (для тих, які бачать його) від лиця Ісуса Христа, нашого Господа.
У красивій, поетичній формі апостол представляє чудову правду, яку дослідники Біблії починають щораз більше цінувати. Бог є Любов, і все, що ми чули, як вигадане всупереч цьому, має на меті засліпити наш розум і викликати упередження до нашого найкращого Приятеля. Ось чому сатана так наполегливо пропагував (не лише серед поган, але й серед християн) різні учення, які суперечать Правді. Св. Павло називає їх “науками демонів” (1 Тим. 4: 1).
У Середньовіччі противник проштовхнув їх у наші християнські віровчення, намалював їх на стінах християнських церков, втілив їх у театральних постановках тих похмурих днів. Усі вони змальовували Бога як найгіршого диявола, якого тільки можна собі уявити. Усі вони твердили, що Він знав, що робить, коли творив наш рід і постановив від початку, що майже кожний член цього роду повинен страждати вічність у муках. Не дивно, що в Середньовіччі світ не приходив до Бога через ці жахливі кривотлумачення! Не дивно, що навіть тоді, коли в людей знову з’явилася пошана до Біблії, ці науки демонів далі приставали до неї і не давали світу любити її!
Тільки тепер дізнаємось, що ми були тією чи іншою мірою засліплені противником, тому ми звільняємось від його проклятого впливу, і наші серця радіють від милості Того, Хто вивів нас із темряви до дивного світла.

НЕБАГАТО ХТО ЗДАТНИЙ БАЧИТИ СЬОГОДНІ

У своїх словах до Церкви в Ефесі апостол дає зрозуміти, що хоча брати зуміли побачити дещо, їм належить побачити ще більше. Цитуємо: “В молитвах своїх за вас згадую... щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави... просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих”. А також: “Для того схиляю коліна свої перед Отцем,.. щоб ви... змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання”. Нам далі потрібно просити в цій молитві за себе і за всю Церкву.
Що стосується світу, то він далі лежить у темряві, у злому, як каже апостол, у рабстві забобонів, які сатані вдалося впровадити з успіхом. Тільки декому сьогодні відкрилися очі – як було з Вартимеєм. Це – люди, які мають особливий характер, які помічають особливі нагоди і настільки пориваються до світла знання про Бога, що готові знехтувати загальнопоширеними настроями тих, які вмовляють їх сидіти тихо і залишатися невігласами – бути сліпими. Але голодні і спрагнені праведності мають обітницю насититися, і ті, які хочуть бачити, мають на це надію в теперішньому часі.
Дяка Богу за обіцяну славну зміну! Сатана, князь темряви, має поступитися місцем славному Князю Світла, Який образно зцілив Вартимея понад вісімнадцять століть тому. Він має прийняти Царство. За усім цим Задумом, що сатана має бути зв’язаний на тисячу років, а всі його діла темряви – понівечені, знаходиться  Божественна Сила. Замість хибного представлення істинного Божого характеру та повних любові планів, людству буде дане щось зовсім протилежне. Світло знання про славу Бога наповнить цілу землю, як води вкривають великі глибини, і вже нікому не треба буде казати до свого ближнього: “Пізнай Господа”, – бо всі будуть знати Його від найменшого до найбільшого (Іс. 11: 9; Єр. 31: 34).

“ТОДІ ТО РОЗПЛЮЩЯТЬСЯ ОЧІ СЛІПИМ”

Той, хто читає це пророцтво, зазвичай думає про буквальний зір і про те, що в Царстві Месії буде покінчено з буквальною сліпотою. Та він бачить тільки маленьку частинку славної праці, яка буде виконана. Сліпота неуцтва та забобонів, якою сатана вразив людський рід, є набагато гіршою від фізичної сліпоти. Тому Господь дав нам запевнення, що всі сліпі очі розплющяться, і всі глухі вуха відчиняться. Ось слова Писання: “І побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були”, – передусім йдеться тут про очі розуміння. Ісус сказав до Своїх учнів: “Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете”. Так говорить апостол Іван: “Будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є”.
Завдяки чудовій переміні Першого Воскресіння клас Церкви стане духовними істотами, подібними до ангелів, і буде бачити Учителям лицем до лиця, бо буде духовними істотами, подібними до Нього. Але світ ніколи не побачить Його таким чином. Люди будуть бачити Його очима свого відкритого розуміння, так само як віруючі сьогодні бачать Отця і бачать Ісуса очима віри, очима розуміння, так само як ми бачимо те, “чого око не бачило... і що на серце людині не впало” – речі, які Бог зберіг для тих, хто любить Його, які Бог відкрив нам Своїм Духом, які ми бачимо нашим духовним зором.
Схожим чином під час Тисячолітнього періоду часу всі сліпі очі розплющаться на доброту, велич, любов, силу Бога. Ось так світ пізнає Бога з допомогою знання через Месіанське Царство, і всі, які скористаються зі запропонованих тоді привілеїв, зможуть здобути славний ступінь знання, згаданий Ісусом, коли Він казав: “Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”.

ДОПОМАГАТИ, А НЕ ЗАВАЖАТИ

Якщо говорити про образну подію, люди спочатку вмовляли Вартимея замовкнути, та коли Ісус покликав його, почали підбадьорювати сліпого і допомогли йому підійти до Спасителя. Цей вчинок, мабуть, представляє поведінку всіх, які є Господній народом. Вони повинні підбадьорити сліпих, забобонних – всіх, які збилися з пуття, – прийти до Спасителя і зрозуміти, що Він справді милосердний і готовий спасти їх від сліпоти.
Можемо поширити ці спостереження на різні життєві справи і сказати, що багато хто сліпий до краси Біблії, а ті, кому розплющилися очі, щоб бачити красоти її правдивих учень, зобов’язані бути пильними, щоб допомогти іншим здобути таке саме благословення. Цю лекцію можна застосувати також до буквального зору. Деякі особи настільки загрузли в бізнесі або в пошуках утіх, що ніколи не піднімають очей, щоб побачити красу природи. Сяючі зорі розповідають про Божественну Мудрість та всемогутнього Творця, проте сліпа людина не здатна почерпнути благословення з цих слів, бо вона не може бачити. “Вони мають очі, щоб бачити, та не бачать”.
Уся природа говорить про великого, вічного Бога, розповідаючи нам, що людство є головним Його майстерним земним витвором, що нашою найвищою метою має бути бажання знати Його і служити Йому. Та сьогодні багато хто народжується сліпим та глухим до того, про що розповідають зорі і про що каже пророк: “Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, без мови й без слів, не чутний їхній голос”. Деякі люди настільки сліпі розумово, що не бачать: нещастя, яке вони відчувають, є, як правило, наслідком їхнього самолюбства. Вони не зауважують, що їхні доми могли би стати гарнішими, місцем відпочинку та щастя, а не місцем самолюбного нагромадження, докорів, невдоволення.
Хто розуміє цей стан у собі або в інших, повинен вигукнути: “Учителю, нехай я прозрію!” – і радіти настільки, наскільки він дізнається, що надходить час (і вже поряд), коли Царство Месії дасть благословення, розплющивши очі розуміння всім з Адамового роду.

R5484 (1914 р.)