ПОВОДЬТЕСЯ ЯК СЛУХНЯНІ ДІТИ

"Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні" (1 Петра 1: 14, 15).
Апостол не звертається до світу, але до тих, які стали Божими дітьми, – які вийшли з стану осуду світу і були оправдані вірою в дорогоцінну кров, прийняті великим заступником Ісусом і зачаті Святим Духом. Але цього не достатньо, щоб стати Божими дітьми, тому що ці новозачаті діти лише вступили на вузьку дорогу і знаходяться в недосконалому, нерозвиненому стані. Вони знаходяться в стані дітей, тому що вони віддали себе в Божі руки і прагнуть чинити Його волю, люблячи справедливість і ненавидячи беззаконня.
На основі цього становища, яке ми зайняли, вступаючи на службу під прапором Христа, щоб боротись проти гріха, тіла і сатани, Бог поставив за ціль випробувати нас чи до кінця ми були відданими, коли повністю віддалися Його справі. Він бажає, щоб ми досягли такого розвитку характеру, який зробить нас здатними бути разом з Ісусом у Його великому Царстві, яке має благословити світ.
Якщо ми слухняні діти, то все буде добре. Ми отримаємо відповідні випробування, відповідне обтісування і полірування – все, що зробить нас "достойними участі в спадщині святих у світлі". Але якщо ми не виявимось слухняними, то це буде перешкодою для нас, щоб увійти до вибраної громади, хоча ми можемо мати місце в тій громаді дітей, які повинні бути покарані і остаточно приведені до належного послуху.
Це не означає, що хто-небудь з Божих дітей є звільнений від картання, оскільки нам сказано, що кожен син отримує покарання (Євр. 12: 6-11). Ці покарання, які прийшли на нашого Господа Ісуса, не були заслужені, але були досвідами, через які Він доказав Свою повну відданість і заслужив на те, щоб отримати вивищення. Отже карання, які приходять на Його послідовників, є для того, щоб вчинити їх здібними до майбутньої служби і продемонструвати, що вони є гідними бути зарахованими як члени Його тіла.
Покарання, що вважаються карою за гріх, повинні принести за якийсь час стан повної відданості серця. Якщо ні, то кожен покараний втратить своє місце в тілі. Якщо він остаточно виявиться неслухняним, він буде порахований негідним будь-якої Божої ласки і помре другою смертю. Ось чому нагадування нашого вірша є в напрямку більших здобутків та найвищої вірності Отцю.

ЯК ФОРМУВАТИ НАШ РОЗУМ

Формування нашого розуму проходить поступово. Це не є формування нашої волі. Ми підкорили волю з самого початку. Але воля відіграє свою роль в регулюванні розуму і тіла – вона необхідна для процесу формування. Ми прагнемо, щоб наш розум був навчений послуху, щоб всі випробування, які Бог передбачив для нас, виховали нас належним чином.
Ми як нові створіння повинні вчитись думати так, як хоче Бог, щоб розвивати звичку мати думки, які б зміцняли нове створіння. Ми повинні їсти і пити згідно з Його волею і одягатися теж повинні згідно з Його волею. Ми повинні шукати Його керівництва в усіх справах нашого життя, тому що існують слабкості тіла, підбурювання противника і наше оточення. Господь передбачив і дав нам точні інструкції в Святому Письмі, за допомогою яких ми можемо регулювати наше життя в згоді з Його Словом. І ми повинні намагатися більше пізнавати Божу волю, черпати користь з Його провидіння в нашому житті, застосовувати здобуте знання так, щоб незалежно від того, чи ми їмо, чи п’ємо, чи спимо, чи працюємо, ми завжди чинили все на славу Богу.
Наш тілесний організм ми отримали по спадковості. Наші тіла мають різні слабості та невідповідності – деякі в одному напрямку, а деякі в іншому. Але всі вони в тій чи іншій мірі є відхиленням від правдивого ідеалу, який Бог первинно дав людині. Століття гріха залишили свій відбиток на нас, на нашому розумі та тілі, і цей відбиток проглядається в теоріях, що потрапили до нашого розуму. Ці неправди в минулому контролювали нас.
Перед тим, як ми побачили Господній шлях, ми вважали правильним шукати земні насолоди, домагатися їх і ставити себе на перше місце. Ми, звичайно, казали, що саме такий шлях слід обирати, що багаті і сильні світу цього йдуть таким шляхом, дбаючи перш за все про справи теперішнього життя – як вдовольнити людей, – тому вони гарно одягаються та влаштовують своє житло, мають гарні автомобілі та інші засоби пересування. Вони стараються і переважно є в стані це здобути – задовольнити свої смаки в земних речах – чи то йдеться про духовне задоволення (різні види мистецтва), чи задоволення тіла (їжу, напої та ін).
Але коли ми стаємо Божими дітьми, ми запитуємо, якою є Божа воля і що ми повинні їсти чи пити, в що зодягатися, чи повинні користуватися сигаретами, чи повинні вкорочувати одяг і т.д. Нам навіть не повинно приходити в голову питання чи йти в театр, чи ні, чи грати в карти, чи ні, чи танцювати, чи ні. Все це ми мали вирішити ще до того, як посвятити себе. Зараз, згідно з угодою, до якої ми увійшли з Христом, ми повинні чітко знати волю Отця. Якщо ми вчимося дивитися на речі з Божої точки зору, то ми змінюємо наші погляди відносно того, що їсти, що пити і т.д. І ця переміна, яка відбувається в нашому розумі, власне і є "формуванням".

ФОРМУВАННЯ – ПОСТУПОВИЙ ПРОЦЕС

Хоча ми розпізнали деякі речі швидко, однак ми не вчимося всього одразу. Деякі речі є менш помітні і представляють кращі відтінки того, що було б властивим для нового створіння. Поступово ми пізнаємо ці речі щораз більше і запитуємо: які речі варто продовжувати обирати? Знання Божої волі є справою навчання. Ми поступово приходимо до розуміння того, що є добре і що є погане. (Світ встановлює один стиль для вечірнього плаття і зовсім інший – для ранкового). Коли ми стаємо християнами, ми здобуваємо нові критерії, і потрібно трохи часу, щоб все упорядкувати згідно них.
Згідно з цією думкою апостол говорить: "перемініться відновою вашого розуму" – але не відновою нової волі. Ми вже маємо нову волю. Але бачимо, що тіло регулюється розумом, тому нова воля говорить: "Я повинна починати з розуму, я повинна дати моєму розуму можливість бачити речі правильно, згідно з Божою волею. Я буду вживати Біблію і всі вказівки провидіння, які дадуть мені знання Божого розуму, і я почну пристосовувати свій розум до них". Таким чином наш розум почне поступово формуватись – перетворюватись на Господній розум. Чим більше ми пізнаємо, якою є Божа воля, тим більше наш розум вирішує чинити Його волю. Наше вміння мислити відіграє важливу роль.
Бог постійно намагається звертатися до нашого розуму, бо таким шляхом ми розвиваємось краще, ніж іншим. Ми всі знаходимось в Школі Христа – під опікою нашого Господа. В цій школі ми вчимося чинити Його волю. Ми маємо вчення нашого Господа Ісуса і писання апостолів, і наш Господь об’явив, що все те, що апостоли зв’яжуть на землі, буде вважатися зв’язаним на небі, а те, що вони розв’яжуть на землі, буде вважатися таким на небі. Наше навчання продовжується до кінця цього життя, і ті, які повністю вивчили уроки цієї школи, стануть слухняними дітьми. Вони будуть перемінені через оновлення їхнього розуму, щоб пізнати що то є добра, приємна та досконала Божа воля (Римлян 12: 2).

НАШ КРИТЕРІЙ – БОЖА СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Нова воля, по суті, є волею, щоб бути схожим до нашого Отця на небі. Апостол Петро закликає: "За Святим, що покликав вас, будьте й самі святі". Святість є мірилом досконалості. Наша воля повинна була бути святою, коли ми вчинили нашу угоду з Богом. Ніщо інше, лише свята воля, є прийнятна для Нього. Якщо б наша воля не була святою, не була підкорена Богу, ми не були б прийняті. Отже, якщо наша воля буде святою, ми зможемо, наскільки в наших силах, чинити Його волю.
Оскільки той, Хто покликав нас, є святим, то і ми (що стосується нашої волі) будемо святими. І ми будемо так спрямовувати наш розум, щоб бути, наскільки можливо, святими в житті. Ми будемо застосовувати принципи Божої Святості в усіх справах життя. Ми будемо дотримуватись Золотого Правила, щоб обов’язково чинити іншим те, що ми хотіли б, щоб інші чинили нам. Хто нехтує застосовувати ці принципи святості в своєму власному житті, хто не зростає в новому житті, той не перемінюється. Ми повинні намагатися утримувати свій розум в повній згоді з Божим розумом, і, відповідно, також свою поведінку – наскільки це можливо.
Якщо наш розум не йде у відповідному напрямку, ми повинні подивитися, що змінити в ньому, щоб він йшов у цьому напрямку. Ми прагнемо проявляти, наскільки це можливо з нашого боку, послух нашому найвищому розумінню того, якою є Божа воля. Наша воля буде визнана Богом як лояльна в тій мірі, в якій вона буде пильно стежити за розумом, тілом, язиком і за всім, що має відношення до нашої поведінки.
Апостол заохочує нас бути "святими в усім вашім поводженні" (1 Петра 1: 15). Слово "поводження" має широке значення. Воно відноситься до наших відносин з оточуючими, до усієї нашої поведінки з іншими – до нашого способу життя. Ми повинні бути святими у всьому, що стосується нашого життя, – в наших думках, словах та вчинках. Це дуже високе мірило, і не дивно, що Господь встановив такий високий критерій. Нам належить вчитися яким є це мірило, і допомагати іншим пізнати його.
Ось чому ми проводимо певну кількість років по цей бік завіси після того, як ми віддали наші серця Ісусові. Ми кажемо, що ми взяли свій хрест, щоб йти за Ісусом, і Господь бажає показати чи це є правда. Він пильно стежить за нашим шляхом і обере до класу невісти призначене число. Іншим буде дане інше становище, не таке високе, а ті, які виявлять, що вони не мають справжнього духа послуху, помруть другою смертю.