МИР З БОГОМ І БОЖИЙ МИР

“Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа” (Римлян 5: 1). “Твердого духом Ти зберігаєш у досконалому мирі” (Ісаї 26: 3, Гиж.).

Прийти до стану Миру з Богом означає поєднатися з Богом. Це свідчить про колишній стан відчуження, про “ворогування думкою у лукавих ділах” (Кул.). Мир із Богом означає, що це віддалення від Бога є справою минулого, що особа, колись далека, тепер є в згоді з Богом – відвернулася від гріха і намагається ходити стежкою праведності. Це – крок віри, який супроводжується реформуванням життя. Ми радіємо зі всіма, котрі сягнули так далеко; ми раді, що вони займають корисніше становище, ніж маси людей, яких бог цього світу засліпив настільки, що вони не можуть усвідомлювати ні красу Господа, ні бажаність миру з Ним, і не дізналися про гіркість плодів гріха.

Але в нашому другому вірші, наведеному вище, пророк згадує клас, який досяг чогось більшого, ніж стан миру з Богом. Він говорить про клас, що здобув “мир Божий, який понад усяке розуміння” (Дерк.), як про це стверджує апостол Павло. Такий мир може прийти тільки до тих, які беззастережно віддали себе Богу – свій час, свої таланти, свій вплив, своє життя, все своє. Вони мають мир, про який ніхто не може знати. Цей Божий мир керує серцем навіть серед заколоту та лиха; це – внутрішній спокій і відпочинок, що є прямим наслідком тісної, особистої єдності душі з Богом. Це – Божий мир, бо його може дати тільки Бог, і про нього можуть повністю знати тільки ті, які є Його.

Який дорогоцінний спадок залишив наш дорогий Господь Своїм учням, коли відійшов від них! Він сказав: “Мир залишаю вам; Мій мир даю вам: не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не лякається” (Ів. 14: 27, Дерк.). Це справді був спадок неоціненної вартості, це – спадщина усієї Церкви упродовж віку аж до його завершення. Світу може здатися, що шлях християнина далеко не мирний, бо Господні святі часто мають бурхливий шлях. Та якщо наші серця продовжують залишатися вірою в Христі і якщо ми не відпустимо наш якір, це триматиме нас під час усіх життєвих вітрів, як жорстоко ми не були б гнані і як не лютували би бурі.

Віра може вигукнути з пророком Ісаєю: “Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся” (Іс. 50: 7, Хом.). Маючи запевнення від Господа, ми можемо відпочивати, бо наш якір міцно тримається престолу Бога. Мовою серця нашого Учителя було: “Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я”. Він був з Отцем від самого початку і знав Його любов та доброту, Він бачив прояви Його сили, зауважував Його милість. Так і ми, вступивши в подібні відносини з Богом, пізнали Його і довіряємо Його любові та вірності.

МИР У ГОСПОДІ

Господь не благословить Свій народ зовнішнім миром. Особливі приятелі Господа, апостоли, зазнали побиття. Так само було зі всіма Його послідовниками. Противник робить все, що в його силах, щоб їхнє життя не було спокійним та щасливим. Це відноситься до всіх, хто йде Ісусовими слідами. Ми радше маємо боротьбу всередині та назовні, аніж спокій. Наша боротьба є проти власної плоті, і частина нашої перемоги в тому, що ми “змагаємось добрим змагом віри”, ведемо завойовницьку боротьбу. Також потрібно прикладати якнайбільше зусиль, щоб боротися зі світом і противником, із тим усім, що сатана впихає у наш розум та серце, і брати для себе те, що краще. Тому Господь благословить Свій народ силою, щоб долати ці труднощі.

Ми не повинні мати мирних стосунків із плоттю, а завжди маємо воювати з нею. Однак у Господі є мир, народжений вірою в Нього та в Його обітниці. Він обіцяв нам достатньо благодаті, Він обіцяв, що нас не здолають труднощі та випробування, які нам не під силу. Ми запевнені, що матимемо перемогу, якщо довірятимемо Його силі. Це дає спокій та мир у всіх обставинах.
“І через галас весь і шум
Я можу відчувати
Який величний той мотив!
Ну як тут не співати?”

Ми відпочиваємо в Господніх обітницях – відпочиваємо у Його силі та Його здатності виконати обітниці, бо знаємо, що Той, Хто покликав нас, спроможний дотримати Свого доброго Слова. Цей мир, цей відпочинок є особливим благословенням Святого Духа. Наскільки ми отримуємо Святий Дух, святий розум Бога, святу вдачу, настільки цей мир може запанувати в нас. Це справа простого співвідношення. Якщо ми зростаємо в благодаті та знанні про Господа, про Його Правду, це утішить нас і зміцнить, і ми з кожним днем будемо мати більше Божого миру і зможемо перебувати у Його любові.

Щоб нас утішити і навчити, написано: “А оце перемога, що світ перемогла, віра наша”. Ця віра збудована на свідченні Божого Слова – на міцній основі. Божий мир може перебувати з Його дітьми тільки завдяки міцній та непохитній вірі. Бог зробив нас Своїми синами та спадкоємцями, співспадкоємцями з нашим Господом. Він “добра не відмовляє” їм, і “усе допомагає на добре”. “На руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю” (Гиж.); “Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк”. Тому будьмо міцні!

МИР, ПОБУДОВАНИЙ НА ВІРІ

Цей Божий мир не залежить від усмішки фортуни, ані від фізичного здоров’я чи гурту друзів. Він позостається навіть тоді, коли підводить здоров’я чи приходить бідність, коли смерть краде в нас скарби нашого серця. Це – мир, якого жодні зміни та мінливість у житті не можуть позбавити нас, який вороги безсилі зворушити. Який ще дар, такий багатий, міг дати Отець Своїм дітям?

Яким убогим був би наш спадок сьогодні, коли б ми не мали якоря в Христі! З ним ми можемо витримати все, на що дозволить Отцівське любляче провидіння. Тому зустрічаймо кожен день зі спокоєм та відвагою. Той, Хто був із дорогими учнями на бурхливому Галілейському морі, Чиї могутні слова утихомирили сильний вітер і заспокоїли розбурхане море, дбає про Своїх учнів сьогодні. Коли учні кричали від страху, Він заспокоїв їхні серця, кажучи: “Чого полохливі ви, маловірні?” Ніщо жодним чином не може завдати нам шкоди, якщо наші серця покладаються на Нього.

Щоб мати цей досконалий мир, ми повинні пройнятися непохитною довірою до любові та незмінної вірності нашого Отця. Коли ми вдивляємось у зоряне небо, то бачимо прояви могутньої Божої сили та величі, але наші серця та розуми не можуть зупинитися на цьому і задовольнитися; ми можемо прийняти від Нього дари, але без знання про Його постійну вірність ми не знаємо, чи це не сильця від противника, які нам зашкодять. Та коли ми маємо властиву основу для віри, коли ми навчилися пізнавати нашого Отця через Його Слово (бо це єдиний шлях, яким ми можемо Його пізнати), ми починаємо довіряти Йому.

Коли ж ми довіряємо тільки власній мудрості, то знаходимося у вкрай незадовільному стані. Усе здається непевним, ми не маємо твердої основи для віри або запевнення. Та коли ми бачимо, що свідчення Біблії, від Буття до Об’явлення, виявляє нам Бога Справедливості, Мудрості, Любові та Сили, наші розуми та серця здобувають щось розсудливе і певне, за що можна ухопитися, і ми кажемо: “Такому Богу можна довіряти, бо Він гідний довір’я”. Це переконання переходить у радість, коли ми бачимо Його обітниці і застосовуємо їх до себе, усвідомлюючи їх реальність та розуміючи їх виконання. Ми радіємо, що цей люблячий Бог покликав нас до відкуплення через Свого Сина. Ми радіємо, що Він запропонував нам вічне життя і покликав до славного співспадкоємства з цим Сином (Рим. 8: 17).

МИР ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПОВНОЇ СЛУХНЯНОСТІ

Дізнавшись про чудовий задум для всього світу в майбутньому, ми далі радіємо. Все це дає міцну основу для миру, радості, довір’я до Господа. Але наш мир залежить від нашої твердості – від наших сталих рис. Ніхто не може зберегти цей Божий мир, чий розум не є “постійний”, зосереджений на Богові. Цей мир не виникає з недбалості, ані з лінощів, але є миром, який через Свої обітниці зачав сам Бог, які ми зробили власними. Він також залежить від нашої повної слухняності Господу. Це – мир Христа – “мир Свій вам даю”. Цей мир і віра, яка його надихає, може дивитися крізь сльози з радісним сподіванням на славне здійснення наших надій, які Бог обіцяв, яких наш теперішній мир і радість є лише передчуттям.

R5431 (1914 р.)