ДІТИ ПЕРШОГО ЧИ ДРУГОГО АДАМА?

Питання: Чиїми дітьми буде світ, коли буде піднятий зранку нової епохи – дітьми Адама, чи дітьми Христа, другого Адама?

Відповідь: Ми розуміємо, що вони далі будуть дітьми Адама. Коли ми думаємо про нашого Господа як Життєдавця світу, нам слід пам'ятати, що Він є Життєдавцем тільки для тих, хто приходить до Отця через Нього. Коли маси людства будуть пробуджені в наступному віці, вони не перейдуть жодної зміни, яка б підняла їх від Адама та осуду смерті до Христа і оправдання життя.

Нова Угода, котру Бог запечатає дорогоцінною кров'ю Христа, має бути угодою перш за все з Ізраїлем – з тими, хто прийме Христа. Вірні ізраїльтяни, котрі приймуть Господа і умови угоди через Посередника, поставленого для їхньої користі, ввійдуть, як тільки це все зроблять, під благословення цієї угоди. Але людство загально ще не прийде до стану прийняття Посередника і далі буде в тому ж становищі, що й сьогодні – як чужинці, подорожні, іноземці. Праця Церкви на протязі того часу є описана в Об'явленні 22: 17: "А Дух і невіста говорять: "Прийди!" Але ніхто не почне жити, поки не нап’ється Води Життя. Світ людства тепер опускається від Бога в смерть, як подорожні, чужинці, і їм буде дано можливість після пробудження скористатися з привілею того часу. Апостол Іван говорить: "Хто має Сина, має життя". Ті, хто пробудиться, не матимуть цього життя доки вони не прийдуть до спільності з Христом. Його відношення до них на протязі наступного віку буде, очевидно, відношенням великодушного керівника, Котрий бажає просвітити їх, усиновити (якщо вони бажатимуть), як дітей, і Котрий бажає піднести їх до стану, де вони б могли мати вічне життя. Повністю вдосконалити людський рід – піднести їх до досконалості – займе всю тисячу років.

Скажіть усім цю дивну радість,
Що час спочинку вже близький,
Скажіть пригніченим народам
Про Тисячлітній Ювілей.

Господь Ісус стане Батьком для всіх, як тільки вони підпорядкуються необхідним вимогам. Він дасть їм спершу просвітлення і знання. Тоді, коли вони приймуть це знання, світло, можливість і бажання прийти до згоди з Ним, Він прийме їх як Своїх дітей і дасть благословення під Новою Угодою. Ми звертаємось до Писання, котре говорить, що закон вийде з гори Сіон, а Слово Господнє з Єрусалима: "І підуть численні народи та й скажуть: "Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє – з Єрусалима". Ці люди представляють світ в загальному, тобто тих, які вчаться лекцій і бажають прийти до згоди з Богом. Вони говорять одне одному: "Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його!" Поки вони не зроблять цього, Посередник не визнає їх (у жодному значенні слова), і вони не матимуть випробування вічного життя. Як тільки вони будуть готові йти стежкою святості, вони будуть зараховані як Його діти.

ПРОБАЧЕННЯ ЧИ СПОКУТУВАННЯ?

Питання: Стосовно частково свідомих гріхів. Чи "палиці" даються пропорційно до усвідомлення? ["А той слуга, котрий знав волю свого Господа, і не був готовий, ані не робив згідно з Його волею, він отримає багато палиць" (Лк. 12: 47, 48, Diaglott). Якщо гріх спокутувано, чи він викреслений?

Відповідь: Наш Господь помер лише за гріх Адама, за первородний гріх, і за всі гріхи, які виникають з первородного гріха. Цей гріх Адама вплинув на тіло, розум і мораль всього людського роду. Тому кожен з нас має не тільки власні успадковані недоліки, з якими треба боротися, але також недоліки всіх тих, хто навколо нас. Від часу, коли хтось є зачатий Святим Духом, всі речі стають новими. Члени класу Малої Черідки не мають нічого, що б було осудом на них; всього того осуду їх позбавлено. Застосування Христової заслуги до їхнього тіла зробило їх досконалими в Божих очах, і вони були започатковані як Нові Створіння. Ці Нові Створіння склали угоду з Богом іти слідами Ісуса. Тепер, як говорить апостол, ми маємо цей скарб нової природи в земній посудині, тобто ми маємо його в несприятливих умовах. Ми також ще маємо перешкоди від тих, хто навколо нас, а також від противника, що протистоїть нам. Всі гріхи, які є результатом цих несприятливих умов, і з якими наша воля не погоджується, покриваються заслугою Христа. Якщо хтось з цих Нових Створінь нехотячи робить те, що суперечить Божественній волі, він зовсім не зобов’язаний залишатися в засудженому стані. Слово навчає нас, що нам слід негайно наблизитися до престолу небесної благодаті і здобути милість, прощення і допомогу у кожній потребі.

Але, припустимо, що такий гріх не виникає зі спокуси, – припустимо, що існує частка свідомого вибору, тобто часткова слабкість, і в цій мірі Божа дитина є відповідальна. Що тоді? Відповідаємо, що вона надалі може йти до престолу небесної благодаті, і міра її гріха, яка була несвідомою, буде покрита заслугою Христа. Свідома міра гріха заслуговує на палиці, і ці палиці вона, без сумніву, отримає. Отець не дозволить, щоб Його діти блукали без допомоги. Палиці довершують спокутування гріха, і він буде викреслений з пам'яті. Після цього справедливість вже не має жодного звинувачення проти нього. Але Святе Письмо ясно говорить нам, що якщо якась посвячена дитина грішитиме з повною свідомістю, то вже не буде жодного прощення за такий гріх, і він не може бути спокутуваний палицями. Карою буде смерть – друга смерть. Якщо хтось грішить несвідомо – в повному незнанні, не задумуючись, то гріх є цілковито простимий через звертання за заслугою дорогоцінної крові. Якщо хтось грішить, частково не розуміючи, а частково свідомо, то існує частка, яка буде пробачена, і частка, яка має бути спокутувана. Апостол Павло заявляє, що якщо б ми самі судили себе, то не були би суджені Господом; та засуджені від Господа, караємось, щоб нас не засуджено зі світом (1 Кор. 11: 31, 32). І це карання, що приходить на нас, є властивою карою за нашу міру свавільності. Ціллю Господа у покаранні є, аби ми засвоїли потрібну лекцію і були більш пильними.