ВІРНІ ПОВИННІ ПИЛЬНУВАТИ
Луки 12: 35-48

“Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони” (вірш 37).
Сьогоднішня лекція є продовженням поради Учителя Своїм вірним готуватися почути Його “Гаразд!” і брати участь із Ним у Його Царстві. Він сказав: “Не лякайся, Черідко Мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство” (вірш 32). Господь цілеспрямовано залишив Своїх послідовників без чіткої інформації про час встановлення Його Царства. Проміжний час між Його відходом і поверненням Він проілюстрував у Притчі про Таланти. Учитель залишив Своїх слуг пильнувати Своє майно, доки Він піде в далеку країну, в саме небо, щоб прийняти царські повноваження, а тоді, у відповідному часі, повернеться, щоб прийняти Своїх слуг і відповідно до їхньої вірності зробити учасниками зі Собою у Своєму Царстві, а потім почати правління над підлеглими заради благословення та підняття їх з умов гріха та смерті – заради визволення від царювання Гріха та Смерті.

СПРАВА ДРУГОЇ ПРИСУТНОСТІ ГОСПОДА

Нинішня лекція відкривається притчею. Якщо пан збирається оженитися і привести додому наречену, то у його великому домі слуги в цю особливу ніч будуть дуже діяльні, пильні, уважні, щоб привітати пана з належною пошаною. Вони не знатимуть докладно часу приходу пана, але постійно будуть напоготові, щоб почути його стукіт і одразу відчинити. Так само, за словами Ісуса, всі Його послідовники повинні бути напоготові відносно Його другого приходу. Він мав прийти не зі Своєю Нареченою, а для того, щоб забрати Свою Наречену звідси. Справді, ці вірні слуги мали стати Його Нареченою, як про це свідчить інша ілюстрація.
Думка полягає у тому, що послідовники Ісуса повинні брати для себе взірець пильності з найвірнішої земної служби. Ісус дав зрозуміти, що Його послідовники цілком ймовірно будуть сподіватися Його раніше, ніж Він прийде, кажучи, що коли б Він прийшов о другій сторожі чи о третій, чи в якійсь іншій, блаженні слуги, яких Він знайде, що вони пильнують, стежать, готові Його прийняти. Він сказав, що подарує таким слугам особливі почесті. Він підпережеться, стане їх слугою і посадить до пишної гостини, яку приготує.
Це, як розуміють дослідники Біблії, означає, що в Парусії Ісуса, Його другій присутності, Він перш за все дасть про Себе знати вірним послідовникам, тоді як світ у цілому не здогадуватиметься про факт, що Він прийшов. Його вияв світу настане пізніше, як читаємо, що Він відкриється “в огні полум’яному” – суді. Коли Він з’явиться [світу], ми [Церква] з’явимось із Ним у славі (Кол. 3: 4).
У нашій нинішній лекції змальована парусія нашого Господа – найперші прояви Його другого приходу. Світ Його не буде бачити і не знатиме про Його присутність, натомість Церква буде знати про неї завдяки Його “стукоту” – вказівкам Святого Письма – виконанню пророцтва. Тоді пильним потрібно буде збагнути це виконання і вірою негайно відчинити свої серця та розуми, щоб визнати присутність Учителя і все те, що присутність означає в плані близькості Його Царства і випробування всіх, хто виявиться вірним, гідним частки у цьому Царстві як члени Його Нареченої.
Для тих, хто Його прийме, Він влаштує гостину. З Божественного Слова Він візьме речі нові та старі, щоб їх підкріпити та підбадьорити. Біблія стане для них новою Книгою; вони будуть пригощатися багатствами Божої благодаті; невиразне стане виразним, а приховані таємниці будуть об’явлені. Сам Учитель буде Слугою, буде відкривати і роздавати ці присмаки Правди. Численні дослідники Біблії вірять, що тепер ми живемо саме в такому часі, що кожний вірний, пильний послідовник Ісуса матиме змогу почути стукіт та отримати привілей участі у цій гостині, від якої багато хто має радість вже сьогодні.
“Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати”. Великий Учитель дає зрозуміти, що сатана, князь цього світу, є господарем теперішнього ладу на землі; що у Своєму Другому Приході Він зв’яже цього дужого чоловіка, тобто господаря теперішнього ладу, повалить існуючі інституції і встановить замість них довгообіцяне панування праведності. Такий повний перехід від панування гріха та смерті до панування праведності та життя спричинить великий Час Утиску, згаданий скрізь у Біблії як ознака завершення цього Євангельського віку – “час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу” (Дан. 12: 1; Мр. 13: 8; Мт. 24: 21).
Тут та в інших місцях Ісус каже, що Його другий прихід нагадуватиме прихід злодія. Думка у тому, що Він буде присутній деякий час, непомічений світом, знаний тільки класу Нареченої, солі землі, яку Він забере, перемінюючи її від земної природи до небесної. Вірш 40 підтверджує цю думку і дає пораду всім Господнім вірним бути готовими до Його присутності, щоб у будь-яку годину дати звіт і зазнати переміни.

“ДАВАТИ ХАРЧ”

Св. Петро був стурбований: “Чи ця притча передусім для апостолів, щоб вони пильнували і т. д., чи вона для всіх людей?” – запитав він. Та Господь не відповів йому прямо. Він тільки запевнив св. Петра, що у відповідному часі Господь призначить доморядника над Своєю челяддю, щоб давати їм їхню частку у властиву пору. Це не дуже відрізняється від того, яким був Господній звичний спосіб поведінки зі Своєю сім’єю. Хоча певна міра Духа дана кожному для його користі, і хоча Святий Дух, даний таким чином, повинен вести того, хто його отримує, до знання Божих речей, тим не менше Господу було до вподоби використовувати особливі знаряддя в різні часи.
Наприклад, св. Петро, очевидно, деякий час був провідним серед апостолів, щоб відчинити двері П’ятидесятниці, а згодом – двері поганам, проповідуючи Корнилію, першому наверненому з поган. Пізніше Господь, здається, особливо вибрав св. Павла, щоб той був Його спеціальним посланником до поган, як про це читаємо: “Він для Мене вибране знаряддя, щоб занести моє ім’я перед поган” (Дії 9: 15, Хом.). Господь так само особливо вживав Еноха, Авраама, Мойсея, пророків та інших під час цього Євангельського віку, щоб привернути увагу Його народу до Його Слова. У випадку апостолів, звичайно, було беззастережне, особливе натхнення, яке відтоді не стосується інших із цього Віку.
Хоча Господь призначив таким чином особливих слуг давати Своїй челяді харч у пору в різні часи, від кожного, хто мав його брати, вимагалося перевірити, випробувати, переконатися, чи це вчення від Бога. Він мав перевірити все з допомогою писаного Божого Слова, яке, за словами апостола Павла, є достатнім, щоб Божа людина була цілком придатна. Кожен слуга, не знайдений вірним, зрозуміло, буде замінений на іншого.
Цей слуга в кінці Віку, в часі приходу Учителя, якщо виявиться вірним, отримає особливе благословення і загальний догляд за духовною їжею для Господньої сім’ї, “харчем у пору”. Та коли б він виявився невірним і не зміг розпізнати присутності Учителя, проявив немилосердний дух до челяді, служив своїм земним забаганкам, а не духовним потребам сім’ї Бога, він буде усунений того дня – відтятий, відокремлений, відійде до зовнішньої темряви з цілим світом, до повного незнання про часи та пори і т. п. свого Господа. Припускаємо, що усунення такого слуги буде означати визнання іншого, щоб постачати Дім Віри.
На основі цієї притчі Господь пояснив загальний принцип Своїх вчинків, а саме, що будь-який слуга, знаючи волю свого Пана і не дотримуючись її, матиме певного роду різки, покарання, утиски, залежно від міри знання та нагод. З іншого боку, будь-який слуга, навіть якщо він робив речі, які заслуговують на різки, але робив їх несвідомо, отримає відповідно менше різок. Словом, загальний принцип такий: “Від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть”.

НАШ ЗАГОЛОВНИЙ ВІРШ

Суть цієї лекції знаходиться у вірші 37, який стосується всіх Господніх слуг, які житимуть у часі Його Другого Приходу – які в найбільш ранній стадії Його Другого Приходу, в часі Його Парусії, Його присутності, будуть вірно пильнувати, будуть насторожі, щоб служити всім інтересам Господньої справи, тобто шукатимуть Його волі, будуть виконувати її, досліджуватимуть Святе Письмо, слухатимуться його настільки, наскільки будуть здатні. Вони будуть поінформовані до певної міри про час, в якому житимуть, як на це посилається апостол, кажучи: “А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій”. “Бо ви всі сини світла й сини дня”. “День же Господній прибуде, як злодій вночі”, “коли говоритимуть [світ]: «Мир і безпечність», тоді несподівано прийде загибіль на них [на світ], як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть [від лих цього дня]”. “А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій”. “Бо ви всі сини світла й сини дня” (1 Сол. 5: 1-8), тому повинні ходити не в темряві, а у світлі.
Таємниця щодо часу й способу Другого Приходу Ісуса стане великим випробуванням. Всі Господні посвячені, обтяжені турботами цього життя – роботою, утіхами тощо, неохоче слухатимуть стукіт, і навіть коли вони його почують, будуть надто зайняті, щоб відповісти.
Однак яким великим буде благословення тих слуг, яких Господь у той час знайде, що вони пильнують  – не стежать за небом, немовби хотіли побачити Ісуса, Який є зараз духовною істотою, невидимою для людства, а пильнують Біблійні свідоцтва, стежать за перебігом часу, пильнують свої серця, пильнують також інтереси Божої Церкви, намагаються будувати один одного в найсвятішій вірі, відкладаючи убік усякий тягар та гріх, який обплутує. Тож нехай усі з нас, які називають себе дівами – чистими, які називають себе Господніми слугами, а також Його братами, знайдуться з Ним у мирі, шукаючи передусім Божого Царства та праведності, яку воно прищеплює; нехай вони будуть насторожі, пильнуючи нагод бути корисними у представленні Послання Царства і допомагають Нареченій приготуватися (Об. 21: 9; 19: 7).

R5399 (1914 р.)