ПОБОЖНІСТЬ ВИКЛИКАЄ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

"Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані" (2 Тим. 3: 12).

В загальному побожність відображує стан праведності, протистояння гріху, так як Бог протистоїть гріху – стан гармонії з справедливістю; великодушність, доброту і любов, як Він є великодушний, добрий і люблячий. В світі є добрі, великодушні, шляхетні характери, які не є християнами. Вони можуть мати більшу або меншу опозицію від інших, котрі є погано настроєні, – як темрява завжди протистоїть світлу; однак ці шляхетні люди є стриманими в своїй праведності – вони не є надто праведні. В своїй релігії вони, як часом кажуть, не йдуть до крайностей. Ці добрі характери час від часу отримують деякі переслідування, обдумано або й ні. Але навіть їхні вороги матимуть повагу до них.

Однак апостол в нашому тексті обмежує переслідування до "тих, хто хоче жити побожно в Христі Ісусі". Яка різниця є між "жити побожно" і "жити побожно в Христі Ісусі"? Ми відповідаємо, що через свою особливу спорідненість з Христом Ісусом, Божий народ має особливе просвітлення. Вони бачать більш ясно принципи Божої справедливості. Вони мають більш точний критерій, яким кероване їхнє життя. Інші не бачать цих глибших речей божественного плану і особливого улаштування Бога, зробленого для церкви.

Ті, хто є "в Христі Ісусі", мають інтелігентне знання, що вони ввійшли в угоду жертви. Вони розуміють, що вони жодним чином не повинні компрометувати своєї релігії; вони не повинні йти на компроміс ні з гріхом, ні з світом. Вони повинні підтримувати принципи праведності, навіть в ущерб своїм власним земних інтересам.

Побожні не в Христі Ісусі – ті, котрі мають певну міру побожності, – можуть дозволяти собі дуже багато речей, котрі не були б погані для світу, – не грішних, не аморальних, не злих. Але християнин весь свій час, талант, вплив, гроші посвятив єдиній службі, згідно з тим, що, як він розуміє, є Господнім Словом і духом цього Слова. Світська людина, котра є праведна, може відчувати повну свободу давати свої гроші на різноманітні справи і цілі, які були б розсудливими і властивими самі в собі, тоді як християнин питатиме себе: "Якою є Господня воля, Господній шлях?"

ХРИСТИЯНСЬКИЙ УПРАВИТЕЛЬ МАЄ ОБМЕЖЕННЯ

Християнин має обмеження в використанні своїх грошей, бо він завжди роздумує над тим, як використав би їх Господь. Християнин використовує свої гроші на проповідування Євангелії і розповсюдження її різними шляхами, тоді як інші люди можуть використовувати свої гроші на великі благочинні заходи і пожертвування на коледжі. Християнин міркував би: "Люди мають багато можливостей отримати світську освіту, і вірю, що Господь хотів би, щоб я, як Його дитина, використовував свої гроші, щоб допомагати людям отримати духовну освіту".

Схоже є і з використанням часу. Природна людина могла б сказати: "Ми б хотіли якогось вечора послухати добру оперу. Ми не хочемо відвідувати якийсь ганебний заклад, але хочемо кожного року потратити трохи часу на відвідування опери. Або, ми хочемо бути покровителями мистецтва, музики, літератури. Ми повинні вибрати таку лінію поведінки, яка здобула б схвалення суспільства. Буде мудро так поступати". Однак християнин говорить: "Мій час, мої гроші є посвячені Господу. Я є Його управитель, я можу використовувати їх кращим чином. Світська людина могла б бути покровителем мистецтва і витратити тисячу доларів – чи десять тисяч доларів – на одну картину, тому що вона хоче, щоб процвітало мистецтво. Або, вона могла б купити майстерно зроблену скульптуру, щоб прикрасити свій дім, але цей шлях є не для мене. Я повинен брати до уваги Господню волю щодо мене, як Його слуги".

Християнин має обмеження, яких світські люди не мають. Але ми раді за всіх добрих чоловіків і всіх добрих жінок, які можуть бути добрими і шляхетними, не зважаючи на те, що вони не є в Христі Ісусі. Ми раді шанувати їх. В світі є шляхетні люди. Поза церквою є деякі побожні люди, побожні до певної міри; і якщо вони дійсно є шляхетними характерами, то вони, очевидно, повинні прийти і зрозуміти дещо з правди. Побожні цього світу отримають благословення в час реституції. Кожна побожна річ, яку вони вчинять, кожний шляхетний вчинок, отримає свою нагороду. І використовуючи свої найвищі почуття, вони повинні будуть зробити менше кроків, щоб повернутися.

ОСОБЛИВА ПОБОЖНІСТЬ ОСОБЛИВО ПЕРЕСЛІДУЄТЬСЯ

Переслідування, які приходять на побожних в Христі Ісусі, є особливими переслідуваннями. Ми не повинні сподіватись багатьох переслідувань від Тіла Христа. Людина не сподівається використати свій кулак, щоб вдарити своє власне око, ані не сподівається, що одна рука буде шкодити іншій руці. Може трапитися, що шкіра на одній руці буде шершава і часом подряпає іншу руку. Однак ми не можемо бути членами того самого Тіла і переслідувати один одного. Переслідування – це щось, що є задумане, за чим невідступно слідують і що доводять до кінця. Переслідування – це не лише одна дія або одне слово, це послідовність недобрих слів і дій з думкою карання деякої особи за дотримання нею певного переконання або певної лінії поведінки.

Отже, переслідування приходить від деякого класу, який Ісус назвав світом. Але клас, який Ісус назвав світом, складається з тих, хто має форму побожності, але не має її сили. Християнство має свої підробки, як є підроблені гроші. Отож апостол говорить про клас, який візьме на себе ім'я Господа і зловживатиме цим іменем. Сьогодні в світі є люди, які не знають різниці між справжнім і підробленим – між правдою і неправдою – і які не бажають знати і відходять вбік, коли їм говорять. Вони якось знають, що на них прийде певна міра осуду, якщо вони знали справжні факти і не поступали згідно з ними.

Всі вони аж ніяк не є поганими людьми. Між куколем є дуже багато добрих людей, але між куколем немає жодної справжньої пшениці – жодної справжньої поживи. Але цей кукіль вдає церкву Христа, система куколю вдає, що вона є християнством. І від цього класу звичайно приходять переслідування. Вони намагаються витіснити пшеницю або задушити її і зробити безплідною. Так було за днів нашого Господа. Ті, до кого Господь звертався як до переслідувачів, не були поганським світом Його днів, а світськими особами з юдеїв – тими, котрі не були повністю посвячені Господу, але думали що вони такими є.

Никодим був чудовим характером і Гамалиїл був чудовим характером – і такими було дуже багато людей, які взагалі не стали учнями Христа. Очевидно, що багато-хто шукав праведності, як, наприклад, юнак, котрий прийшов до Господа і питав Його: "Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?" Господь відповів: "Знаєш заповіді". Юнак відповів: "Учителю, – це все виконав я змалку". Він був шляхетним характером, і Ісус поглянув на нього з любов'ю, хоча він і не був учнем. І промовив йому Ісус: "Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, – і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною". Однак він пішов, зажурившись. Він не хотів стати членом Христа Ісуса. Він не хотів віддати все Господу. Він був дуже багатий – "великі маєтки він мав", і він надавав перевагу тому, щоб триматися свого багатства (Марка 10: 17-22).

Були й інші, котрі пішли із-за церемоній та обрядів, котрі тримались різних застережень закону, його свят і постів. Але вони не були "справді ізраїльтянами, що немає в них підступу". І пізніше вони стали переслідувачами Христа і тих, хто йшов Його слідами жертвування.

ВИЗНАВЦІ ХРИСТИЯНСТВА Є ПЕРЕСЛІДУВАЧАМИ

Отже, ті, хто живе побожно в Христі Ісусі, мають свої переслідування, не стільки від світського класу, як від визнавців християнства. Сьогодні в церковництві є клас, який має велику гордість і самозадоволення. Вони підтримують великі інституції. Коли що-небудь виглядає ворожим до цих інституцій, вони лютують і прагнуть переслідувати. Деякі говорять про тих, котрі проголошують теперішню правду і живуть святим життям, як послідовники Ісуса Христа: "Якщо ми полишимо цих людей в спокої і дозволимо їм навчати цих речей, то все, що ми утверджували на протязі століть, розпадеться. Чи ж не передав нам правду Лютер? Чи не дав церкві правду Кальвін? Чи ми не маємо наук Веслея? Ні, ні; ми не хочемо цих "нових доктрин"!

Але ми бачимо, що ці люди переслідують правду і її представників через неправильне розуміння. Ми повинні мати велике співчуття і не відчувати особливого гніву до них. Це не означає, що ми повинні бути задоволені переслідуванням – жодне переслідування "в теперішній час не здається потіхою, але смутком" (Євр. 12: 11). Однак, якщо ми знаємо, що страждаємо в ім'я праведності, то ми знаємо, що дух Бога спочиває на нас. Хто знає, що страждає в ім'я Христа, і радо приймає це, тому що такою є воля Бога, той може радіти, тому що переслідування приносить йому благословенні наслідки. То ж:

Під ніжною опікою Його не бійся йти,
І зникне зла напасть,
Бо бурю змусить Він замовкнути,
З-посеред болю виведе і спокій дасть.

"ГОСПОДЬ, БОГ ВАШ, ВИПРОБУЄ ВАС"

Чому Бог дозволяє Своєму народу страждати? Чому Він не захищає тих, котрі є Його, від страждань, так як люблячі батьки захищали б дитину? Святе Письмо пояснює, що це є тому, що Бог здійснює великий план, який в кінцевому результаті принесе благословення для всіх, котрі будуть поступати праведно; тому що Бог бажає показати злі наслідки гріха, його руйнуючі наслідки. Божа мета є в тому, щоб після закінчення шести днів гріха і смерті, в сьомому дні було благословення для всього стогнучого створіння. "Витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого" (Іс. 25: 8).

І це є особлива причина, чому Бог дозволятиме, щоб переслідування приходили на Його посвячених. "Господь, Бог ваш, випробує вас", перевірить вас. Чому? Що Він випробує? Ми заявляємо, що ми є Його вірними дітьми. Ми заявляємо, що віддали все, що маємо. А тепер "Господь, ваш Бог випробує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею" (5 М. 8: 2; 13: 3).

Скільки ви витерпите? Наскільки терпеливо ви будете терпіти? До якої міри ви будете терпіти? Ті, котрі терпітимуть найбільше, терпітимуть найбільш терпляче, даватимуть доказ найкращого характеру. А ті, котрі виявлять найкращий характер, отримають найвищі становища в царстві. Кожен отримає становище згідно з своєю вірністю. І як зоря від зорі відрізняється славою, так буде в і царстві. Той, хто бореться найбільшою боротьбою проти своєї власної природи і виявляє найбільшу любов і запал серця, той матиме найвище місце.

Яку ведеш ти боротьбу?
Чи все життя триває битва проти зла?
Тобі не личить битись як-небудь,
Не може бути самолюбною твоя мета.

Це – битва велетнів, царів,
Ти не зважай на масу ворогів,
Бо доля Церкви – битись проти них,
На боці Бога стати і перемогти.

О, не лякайсь, хоч битва є страшна,
Бо горе тим, з ким не воює сатана.