ВІРНІСТЬ У НАШОМУ ДОМОРЯДНИЦТВІ

“Шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним” (1 Коринтян 4: 2).
Кожна велика ділова ініціатива потребує зайнятості різних груп працюючих. Це не означає, що фірма акцептує всі моральні якості найнятих. Вона може найняти працівників із високим моральним характером і зі слабким, бо в цьому відношенні не вважає робітників відповідальними. Натомість більшість відповідальних посад дається тим, хто показує добрий характер.
Так само Бог використовує різні знаряддя для Своєї служби. Часом це живі знаряддя, часом – неживі (Іс. 45: 1-4; Єр. 10: 13). Натомість ті, кого Він особливо вважає Своїми слугами, є Церквою Євангельського віку – особливим класом слуг, прийнятих на особливих умовах та виходячи з особливих домовленостей. Ці особливі слуги названі також синами, тобто, іншими словами, вони прийняті і їм обіцяно, що вони будуть повністю введені в Божественну сім’ю, якщо вірно перебуватимуть у Божій службі теперішнього часу.
Ці слуги представляють доморядництво (вираз, знаний у давні часи). Слуга поводився з майном свого пана так, як із власним. Одночасно, він, маючи такий привілей, був зобов’язаний дати звіт своєму наймачеві. Пан, даючи йому це майно, не казав: “Користуйся як тобі заманеться, а я коли захочу, тоді буду домагатися його”. Навпаки, це мало бути вірне доморядництво, і його перегляд мав настати пізніше, в кінці, щоб переконатися у вірності доморядника. Вірний доморядник мав бути пильним до всього, що стосувалося інтересів пана, мав дбати про них як про власні. Він мав використовувати кожне вміння, щоб примножити талант, показаний у вигляді коштів у його розпорядженні.

ПРИТЧА ПРО ТАЛАНТИ

У притчі про Таланти Господь представив Себе як чоловіка, що йде в далеку країну і залишає таланти під доглядом Своїх доморядників. Це майно було довірене їм своєрідним чином. Так само з нами. Кожному з нас довірені певні таланти. Під час посвячення ми віддали Богу все. Коли ми віддали Господу все, що маємо, і чим є, Він приймає наше приношення і визначає нас Своїми доморядниками над цими речами – над тим, що ми мали. Це містить усе – час, вплив, різні таланти до бізнесу, музики і т. п. Після нашого посвячення все це належить Учителю. Ми належимо Христу. Він є нашим Головою, Господом. Але Він передає нам, як Його вірним слугам, всі ці таланти, щоб вжити їх для Нього, і каже: “Торгуйте, аж поки вернуся”.
Ця притча стосується усієї Церкви на протязі усього віку. Кожний слуга має бути дбайливим на посаді доморядника, доки його не звільнять. Доморядник, який використовуватиме своє становище тільки для власної слави, не вважатиметься вірним доморядником. Вірний доморядник той, хто буде прагнути використовувати таланти, щоб примножити багатство Учителя, Його славу.
Господь дав ілюстрацію вірних і невірних доморядників під час Свого Другого Приходу – перш ніж Він матиме справу з підлеглими Царства, цілим світом. Він показав, що покличе слуг, яким дав таланти, оскільки обіцяв зробити їх правителями з Ним у Царстві, якщо вони будуть вірними у використанні своїх талантів. У притчі той, хто отримав п’ять талантів, подвоїв їх, так що в нього стало десять. Той, хто отримав два таланти, тепер мав чотири. Але той, хто отримав один талант, просив вибачення за те, що боявся і закопав його в землю. Він названий невірним слугою.
Цей слуга не був посланий на вічні муки, проте талант у нього забрано. Він став доморядником із власної волі. А оскільки він став доморядником, то заслуговував на покарання за те, що не використав того, що пан йому доручив. Цей талант належав його пану.
Невірний доморядник буде покараний за свою невірність. Краще, щоб ми взагалі не входили в Господню службу, ніж, увійшовши, вагалися, нехтуючи своїми нагодами. Коли би той, хто мав п’ять талантів, вагався, його бездіяльність зробила б його відповідальним. Показуючи Своє відношення до того, хто мав один талант, Господь ще більше наголошує на даній речі. Таланти представляють наші нагоди служіння відповідно до наших особистих здібностей. Той, хто мав менші здібності, отримав менші можливості, ніж той, хто мав більші здібності.
Так само з нами. Деякі з нас можуть мати різного роду перешкоди. Дехто має більше талантів, тобто здібностей, дехто – менше. Ми не можемо використовувати таланти, яких не маємо. Від людини вимагається бути вірною у тому, що вона має. Справа використання всіх талантів веде до думки про повну, цілковиту відданість серця. Ми не повинні казати: “Я це роблю краще, ніж хтось інший”, – так само як чоловік із п’ятьма талантами міг подумати, використавши три або чотири з них. Але той, хто використовує свої таланти повною мірою, подобається Господу особливо. Ті, які мають два таланти і використовують їх вірно, отримують таку саму похвалу, як той, хто мав п’ять талантів і використав усі п’ять.

ПРИТЧА ПРО НЕСПРАВЕДЛИВОГО ДОМОРЯДНИКА

Притча про несправедливого доморядника (Лк. 16: 1-9), яка наводить схожу лекцію, була звернена передусім до Ісусових учнів у присутності фарисеїв і тих, хто сів на сидінні Мойсея, хто був представником Божественного порядку в Юдейському віці. У цій притчі Господь наголошує, що мудрий доморядник буде дбати про своє майбутнє благополуччя. Якщо боржник не міг заплатити сто відсотків, а тільки п’ятдесят, для доморядника було би розумним, з огляду на власні інтереси, зберегти на майбутнє доброзичливе ставлення до себе цього чоловіка, дозволивши йому заплатити половину. Доморядник отримав похвалу від пана за свою кмітливість в обранні такого шляху, навіть якщо попередньо він був невірний йому.
Притча має на увазі книжників і фарисеїв. Наш Господь немовби казав: “Ви знаєте, що не можете виконати Божественних вимог Закону – не можете сплатити п’ятдесят центів із долара, – тому повинні відчувати співчуття до бідолашних юдеїв, які не можуть виконати Закон. Ви повинні сказати їм: «Беріть трохи менше – дотримуйтесь половини Закону, якщо не можете виконати весь. Можете виконати половину? Так? Добре, йдіть і виконуйте»”.
Але, каже Господь, ви ними нехтуєте – не хочете “забруднити одяг”, коли проходите повз них вулицею. Ви знаєте, що самі не можете виконати Закон. Ви є тим доморядником із Моєї притчі. Ви повинні зайняти таке саме становище, як доморядник до боржників пана, коли його незабаром мали усунути з посади. Скоро закінчується і ваш строк. Коли ви залишите своє становище, люди більше про вас не згадуватимуть. Краще зробіть щось для себе. Ви сидите на Мойсеєвому сидінні. Скажіть вашим братам, що хоч вони не виконують Закон сповна, все ж вони досить добрі люди, і ви повинні їх заохочувати робити все, на що вони спроможні. Ви повинні їм у цьому допомогти.
Давши цю притчу про фарисеїв, Ісус звернувся до учнів, кажучи: “Придбайте собі друзів мамоною неправою” (Хом.). Пристосуйте це до себе, зважте, що ваші земні маєтки є вашим земним доморядництвом. Живіть у згоді з людьми, як на це дозволяє справедливість. Не забирайте в них останнє. Будьте доброзичливими у всіх справах, а не тільки в грошових. Замість того, щоб засуджувати кожного і погрожувати йому вічними муками, розкажіть людям, що Бог милосердний. Розкажіть їм про те, що Бог подбав про Відкупителя для всього людства. Скажіть, щоб вони були мужніми і робили те, що можуть, щоб переконалися, що Бог через Христа буде дуже милосердний і поставиться до них набагато краще, коли прийде час їхнього випробування.
Навчаючи так людей, ми можемо побачити недоброзичливість класу книжників та фарисеїв, але при цьому ми бачимо доброзичливість людей і тих, які є в згоді з Богом та праведністю. І хоча нас можуть позбавити провідних обов’язків у номінальних системах, багато хто з простих людей радо та прихильно слухає нас і готовий прийняти у свій дім. Тому ми маємо доми скрізь у світі, де є Божий народ, бо він має вуха та очі, щоб цінувати Господній порядок. Більше того, Сам Господь колись прийме нас до вічних осель. У цьому ми є мудрими доморядниками. Ми живемо так, щоб якомога краще використовувати час і сили, щоб робити добро і вчити цього інших.

ПОРІВНЯННЯ ДВОХ ПРИТЧ

Притчі про Таланти та Міни досить схожі. Обидві показують великого господаря дому, пана, який має справу зі слугами. У притчі про Міни сказано, що один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоб прийняти царство і повернутися. Ця притча ґрунтується на факті, що коли цар-васал, такий як Ірод, почув, що на престол Риму зійшов новий імператор, він домагався нового призначення на своє царство. Знаючи, що імператор має владу перепризначити його, він хотів знати, чи знову отримає своє царство, чи хтось інший займе його місце. Тому, коли такий цар-васал поїхав до Риму, то зробив це з наміром повернутися з царством, тобто мати повноваження від нового імператора.
Наш Господь у цьому образі показує Себе як Чоловіка шляхетного роду, покликаного на трон, Який іде в далеку країну, в саме небо, щоб формально отримати Своє Царство. У відповідному часі Він мав бути великим Месією, тому спочатку мав бути наділений владою, а тоді мав повернутися і встановити Своє Царство.
У притчі про Таланти пан, перед тим як відійти, покликав слуг і доручив їм своє майно, свою власність. Він сказав, що робить слуг доморядниками, і дав одному один талант, іншому – два, а ще іншому – п’ять, відповідно до вміння, нікого не обминувши. Коли він повернувся, то покликав слуг, щоб розрахуватися з ними. Той, який мав два таланти, прийшов і сказав: “Пане, ти дав мені два таланти, ось я звітую перед тобою, що набув ще два”. Той, котрий мав п’ять талантів, сказав: “Пане, ти дав мені п’ять талантів, ось я здобув ще п’ять! Я подвоїв число і тепер маю десять!” Пан промовив до кожного: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!”
Тоді прийшов слуга з одним лише талантом. Хоча він його повернув, проте так і не зміг ним скористатися. Він сказав: “Я не загубив ні гроша, ось твоє”. Пан промовив до нього: “Рабе лукавий і лінивий!” Ось так слуга був покараний за свою невірність.

МОЖЛИВІСТЬ ВИЗНАЧАЄ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Господь дав цю притчу як ілюстрацію того, що ми маємо зараз. Таланти становлять можливості. Для прикладу: ми недавно мали талант, тобто можливість, говорити Правду до 5000 людей. Отже, ми мали відповідальність. Та коли ми не маємо такої можливості, ми не маємо такої відповідальності. Саме це, вважаємо, мав на увазі Господь. Комусь може дістатися більше можливостей, ніж іншому. Хтось може гарно писати, інший може бути добрим промовцем або добре напучувати, ще інший може бути добрим у всіх цих трьох речах. Той, хто добре розпоряджається всіма трьома, утричі більше відповідальний, ніж той, у кого тільки одна здібність.
Талант у біблійних часах відповідав певній сумі грошей. Відповідно до недавно опублікованих даних (Амер. Бібл. Тов., 1895 р.) талант, згаданий у Святому Письмі, був золотий або срібний. Вартість золотого таланта американськими грішми була 32689 дол., тоді як срібний талант вартий 1563,37 дол. Проте наш Господь вжив талант не для того, щоб говорити про золото або срібло, а щоб представити нагоди Свого народу виконувати Божу волю і служити братам, бо Він сам сказав, що хто зробить добро одному з Його найменших, той отримає благословення.
Лекція, представлена у притчі про Міни, здається, є дещо іншою. У ній пан дав кожному зі своїх слуг одну міну, щоб він робив з нею те, що міг. Один здобув п’ять мін, інший – десять. Третій не здобув нічого. Міна (або манех) еквівалентна 6537,80 дол., якщо вона золота, і 312,67 дол. – якщо срібна.

ЗНАЧЕННЯ ОДНІЄЇ МІНИ ДЛЯ КОЖНОГО

Застосовуючи притчу, ми вважаємо, що міна представляє благословення виправдання, дане кожному з Божих дітей. Коли Він дає нам міну? Тоді, коли приймає нас як Своїх слуг. Коли Він прийняв нас як слуг? Коли ми вперше покинули гріх, ми ще не були слугами. Покинути гріх ще не означає стати слугою. Перший крок до Бога – покинути гріх і звернутися до праведності, а також наблизитися до Бога, Який каже: “Наблизьтесь до Мене, то й Я наближусь до вас”.
Така особа прямує до виправдання, однак ще не здобула його. У своїх думках і т. д. вона поступово приходить до правильного стану, аж врешті може сказати: “Господи, якщо Ти приймеш мене, я віддам Тобі все, що маю”. Ось так вона пропонує стати Божим слугою.
Ніхто, відвернувшись від гріха, ще не стає слугою Господа. Ми ніколи не мали права поступати погано, і, позбуваючись гріха та зла, ми ще не служимо Богу. У цьому віці Бог не має інших слуг, окрім зачатих Святим Духом. Інші можуть у певному значенні бути вжиті як слуги, адже Бог може вжити навіть людський гнів, щоб служити Собі. У певному значенні навіть диявол може бути Його слугою, бо часом він робить те, що Господь хоче зробити. Ми думаємо, що диявол послужив Богу, коли підбурив юдеїв розіп’яти Ісуса. Демони часто служать Господу тим, що створюють труднощі для Його народу, бо ці труднощі подібні до шліфувального круга, який полірує коштовний камінь. Тому Богу до вподоби використовувати деякі засоби в теперішньому часі, щоб полірувати клас Своїх коштовностей.
Однак слуги, згадані у притчі, є Господнім посвяченим народом, бо тільки тих, які прийшли до повного посвячення Богу, Він називає Своїми слугами. Хто зайнявся служінням гріху та неправедності, той стає їх слугою, слугою самого себе, доки не віддасть свого життя Господу. Тільки тоді він каже: “Я не маю власної волі, тільки Твою. Я буду служити Тобі вірно до самої смерті”. Коли Господь приймає таких як Своїх слуг, Він дає кожному з них міну.
Що є цією міною? Це – виправдання до життя, цінна річ. Тому кожен, виправданий вірою, прийнятий як слуга Бога і зачатий Святим Духом, має можливість робити те, що може як слуга Господа. Він повинен використовувати будь-який талант, який Господь йому дає. Він повинен поводитися якнайкраще з усім, що довірено його опіці, як вірний доморядник Царя царів і Пана панів.

R5385 (1914 р.)