ПАСТИРСЬКА РАДА ДЛЯ ЗІБРАННЯ МОЛИТОВ ТА СВІДОЦТВ
Нове Створіння потребує особливого зібрання віддавання хвали раз на тиждень для молитви та свідоцтва. Віримо, що наші друзі побачать, як справді корисно виділити принаймні один вечір на квартал для зібрання молитов у дуже загальному значенні. Ми пропонували б для цього обрати вечір у середу. Це зібрання слід присвятити молитвам, а не свідоцтвам. Його міг би відкрити молитвою брат-ведучий, а потім міг би попросити помолитися ще двох або трьох. Після цього він міг би прочитати вірш на цей тиждень і прокоментувати його не довше трьох хвилин. Якщо зібрання дуже мале, то коментар може бути і п’ять хвилин, але якщо число осіб велике, то тільки дві хвилини. Тривалість коментаря повинна залежати від величини зібрання.
Тоді ведучий міг би сказати: “Цей вечір ми організували спеціально для молитов. Безсумнівно, всім нам відомо, що особливий привілей християнина – прославляти Господа, звертатись до Нього з молитвою, звеличувати Його. Серцем ми віруємо, а устами – визнаємо. Під час служіння ми віддаємо перевагу тому, щоб не називати когось по імені, але хочемо, щоб всі присутні брали участь. Якщо ви маєте тільки кілька слів, то це не проблема. Дійсно, ми б навіть заохочували до того, щоб молитва не була дуже довгою. Зараз ми дамо можливість піднятися трьом особам – двом братам і сестрі, а після цього заспіваємо гімн; після гімну в нас знову буде нагода помолитися – брату і сестрі (залежно від того, з кого складається зібрання), і так дамо нагоду всім присутнім”.
Ми переконуємось, що Господній народ отримує велике благословення від того, що використовує привілей молитви. Братів треба підбадьорювати, бо багато з них не мало такого підбадьорення раніше в житті. Ми думаємо, що особливе зібрання для молитов раз у квартал було б краще, ніж раз у місяць. Частіше ніж раз у квартал було би стомливим, і якщо такого порядку дотримувалися в якомусь зібранні, то ми радимо це змінити.
ЗРАЗОК ЗІБРАННЯ СВІДОЦТВ
Як правило, тижневе зібрання треба присвятити молитвам та свідоцтвам. Як ми вже згадували, християнин потребує особливого зібрання для виявлення своїх почуттів з можливістю поділитися власними переживаннями. Свіжі свідоцтва є дуже корисні. Весь Господній народ має випробування та труднощі, тому, слухаючи випадки з життя інших, ми вчимося співчувати один одному.
Такі зібрання треба починати однією або двома піснями, після яких є одна або кілька коротких молитов. Брату, котрий починає зібрання молитвою, треба розповісти перед зібранням, що слід, а що не слід робити. Молитва на початок повинна бути тільки з проханням про Божественне благословення для розуму та сердець зібраних, щоб вони могли бути у відповідному стані, щоб прийняти Господнє благословення.
Припустимо, що вірш на вечір звучить так: “Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив”. Ведучий може сказати щось на зразок: “Наш вірш на цей тиждень говорить так (читає вірш)... Мабуть, в Божих очах покора є однією з найважливіших якостей, якою повинен володіти кожен з Його народу. Все Святе Письмо свідчить, що коли ми маємо покору, ми Богу до вподоби, тому якщо ми не матимемо цієї прикмети, ми ніколи не зможемо стати придатними до Царства. Можна також побачити мудрість такої вимоги, бо якщо Бог збирається підняти до високого становища когось, хто не є покірний, це може привести до наступних труднощів на небесах. Знаємо, що сатана не мав потрібної покори перед Богом. Коли він потрапив у пихатий стан, він, мабуть, подумав собі, що може робити краще від Бога. У своєму намаганні показати, що він може зробити, він спричинив власне падіння і запровадив людський рід у гріх та смерть. Тому не дивно, що Бог вимагав від Ісуса показати, що Він підкорився волі Отця. Бачимо поведінку Ісуса і те, як Отець потім повищив Його. Нам теж треба підкоритися усьому, що Боже провидіння дає нам. “Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив”. Тому, дорогі друзі, ви, мабуть, маєте що розповісти нам про пережите вами за цей тиждень стосовно покори, або ж протилежної речі – гордості. Це не має бути виклад на тему наведеного вірша. Ми вже знаємо, що він означає. Хочемо, щоб ви розповіли нам про свої особисті переживання. Які переживання у вас були, які спонукали, що цей вірш справив враження на ваш розум? Представте нам маленьку сторінку з ваших особистих нотаток. Почнемо з брата А, а тоді скаже сестра Б, а тоді ми по черзі запитаємо з обох сторін кімнати. Тож чи поділишся ти з нами свідоцтвом, брате?”
ЯК ЗДОБУТИ ПОДВІЙНИЙ ЕФЕКТ?
Дотримуючись методу покликувати одного звідси, а іншого – звідти, ми добиваємось подвійного ефекту. Якщо свідоцтво починається з одного кінця, то хтось, знаходячись далеко, може подумати собі: “На мене черга прийде ще не скоро!” Але якщо покликувати одного звідси, а іншого – звідти, то всі стають більш пильними і залишаються уважними до усієї теми.
Коли ми ведемо зібрання свідоцтв, то повинні пам’ятати, що потрібне добре свідоцтво на початок і добре свідоцтво на закінчення. Тому треба починати з когось, хто дасть добре свідоцтво, яке розбудить інших і, тим самим, дасть добрий поштовх з самого початку. Коли ми співаємо пісню, відкриваючи зібрання, ми вже повинні мати на увазі такого-то брата або таку-то сестру, з яких ми почнемо або якими закінчимо. Так ми напевно будемо мати добрий початок і добре закінчення.
Якщо посередині служіння хтось трохи загається і не знатиме, як продовжувати, треба сказати: “Наскільки ми зрозуміли, брате (сестро), з тобою трапилося так і так”. Ми повинні підхопити те, що, ми гадаємо, є його дійсною думкою і викласти її замість нього, якщо думаємо, що він не може її завершити. Ми повинні вміти це зробити. Кожен ведучий повинен вміти це робити і, тим самим, доброзичливо підбадьорити іншого. Треба бути уважним, щоб не відійти від думки настільки, бо тоді брат або сестра відчуватимуть щось на зразок: “Ні, це зовсім не так!” Ми повинні спробувати виразити його думку так, щоб він міг сказати: “О, брат мене розуміє!” Але якщо ми виглядатимемо дражливими і будемо мовчати, брат (і особливо сестра) може відчути велике знеохочення, щоб спробувати щось сказати наступного разу, думаючи собі, що було би краще промовчати.
На зібранні свідоцтв, де присутні від шістдесяти до сто осіб, ми не матимемо найкращої нагоди провести найбільш корисне зібрання. Найкращою кількістю було би від дванадцяти до п’ятнадцяти осіб. Тоді є достатнє різноманіття – немає забагато вільного часу, але при цьому достатньо часу для всіх, щоб сказати свідоцтво. Якщо перша особа, яка свідчить, обрала неправильну думку або поведінку, і каже: “На цьому тижні я мав розмову з одним проповідником, який вважає, що він знає багато зі Святого Письма. Я поставив йому декілька запитань, на які він не міг відповісти, і всі довкола переконались, що він взагалі нічого не знає!” – ведучий міг би сказати йому: “Брате, не сумніваюсь, що ти хотів зробити добре, але я не переконаний, що ти повівся мудро. Було би краще, коли б ти зробив це лагідно. Ми не повинні бути різкими, але лагідними, в покорі навчаючи тих, котрі чинять опір. Ти повинен пам’ятати, як важко літній особі, яка займає становище, освічена і має репутацію, розуміти ці речі. Тому треба бути удвічі пильнішим, щоб не викликати протистояння. Тому я би радив, щоб у такому випадку вставити лише кілька слів, і щоб ці слова більше нагадували поради, сказані зі скромністю та покорою. Після твоїх слів, як ти їх сказав, служитель міг подумати, що тобі не вистачає покори.”
Далі, хтось інший може також мати думку, яка невластива з іншого боку. Брати, які ведуть зібрання свідоцтв, повинні розвивати в зібранні вміння правильно давати свідоцтво. Вони самі повинні мати правильне уявлення про це, щоб громада навчилася як правильно сприймати речі, які можуть виникнути. Ось так речі утверджуються в розумі.
ЗІБРАННЯ СВІДОЦТВ НЕ Є ДЛЯ ПРОМОВИ
Якщо хтось намагається говорити проповідь, ведучий може сказати: “Вибач, брате, але це зібрання не для промов. Це – зібрання свідоцтв. Можливо, іншого разу ти зможеш говорити довше.” Було би добре для ведучого дати попереднє визначення того, чим є свідоцтво, щось на зразок слів: “Мабуть, ви всі знаєте, чим є свідоцтво. Це не промова або дисертація на тему Святого Письма. Це зібрання є передусім для свідоцтв. На початок я представлю коротке тлумачення вірша на сьогоднішній вечір, а потім ми хочемо, щоб ви поділилися особистими враженнями.”
Вважаємо, що всі мають добрі наміри, і будь-яку річ, яка не є цілком відповідною, брати не сприйматимуть як неправильну. Тому прочитаний ведучим вірш і сказані ним кілька слів про їхнє значення перед слуханням свідоцтва присутні сприймуть як належне. Також особисте свідоцтво ведучого на завершення зібрання дозволить здобути правильну думку.
На наш погляд не добре йти до дому з невиправданим поспіхом. Краще затриматися і попрощатися. Таким є наш звичай. Також ми не знаємо жодного біблійного вірша, який прямо говорив би про це, і не маємо права створювати правило або закон, а тільки даємо пораду, що ми нічого не здобудемо, якщо після закінчення служіння почнемо багато розмовляти. Відповідно є небезпека позбутися користі та благословення від служіння, якщо після зібрання проявляти великий поспіх. Звичайно, якщо виходити негайно, то інші не матимуть можливості з нами поспілкуватися, хіба що вони прийдуть на зібрання трохи раніше – завчасно. Якщо хтось так робить, то він нічого не втратить, якщо трохи поспілкується по-дружньому перед приходом ведучого і перед початком зібрання. Здається, це дуже корисна нагода.
ПРАВИЛЬНА ПОЗА ПІД ЧАС МОЛИТВИ
Ніщо в Святому Письмі не обмежує християнина щодо пози тіла під час звертання до Господа в молитві. Згадується молитва стоячи і на колінах. В усьому треба керуватися духом здорового розуму. Коли би хтось знаходився на вулиці, то в нього напевно не було би бажаним клякати. Якщо є кам’яна підлога, то також не бажано клякати. Якщо молитва є на самоті, то найкраще молитися на колінах. Проте, хтось казав нам, що коли він стає на коліна, то зазвичай робиться сонливим. Ми віддаємо перевагу такій позі, яка дозволяє нам найкраще думати про те, що ми робимо. Якщо ми зауважуємо, що на колінах ми починаємо засинати, то краще зайняти іншу позу, в якій ми будемо бадьорі і уважні під час молитви.
Якщо говорити про молитву в зібранні, то, як правило, було би найкраще сидіти з похиленою головою. Звичайно, поза, якій ми віддаємо перевагу, залежить у великій мірі від виховання, звички. Ми вважаємо і так радимо скрізь, що під час публічного служіння така поза під час молитви була би найкращою. Там, де зібрання є малим і на підлозі є килим, було би добре клякати.
Що стосується зібрання свідоцтв, на нашу думку (коли зібрання невелике) під час свідоцтва краще сидіти, бо сидячи легше давати свідоцтво. Для декого під час давання свідоцтва трудність полягає в тому, що він, піднімаючись, починає хвилюватися і забуває, про що він збирався казати. Тож сидяче положення зменшує нервове напруження. У великих зібраннях було би краще, щоб особа встала, щоб її голос міг досягти усіх.
СТОЯННЯ ПІД ЧАС СПІВУ В ЗІБРАННІ
У випадку співу віримо, що звичка стояти, як це прийнято в Англії, є дуже доброю. Звичайно, під час зібрання хвали було би занадто важко стояти весь час, коли пісня слідує за піснею. Але загалом спів стоячи має свої переваги. Особа, яка стоїть, займає характерну позу і співає краще, розташовуючи голосові зв’язки у кращому положенні. Тому бажано встати, коли оголосять гімн.
Запрошення піднятися з місця завжди треба дати відповідним чином, а не наказово. Ведучий не повинен казати: “Встаньте”, але “Давайте встанемо і заспіваємо”. Але хтось може бути в такому фізичному стані, що для нього було би краще залишатись сидячим, тому запрошення встати і заспівати стосується, перш за все, тих, хто хоче встати. Думаємо, що було би великою помилкою казати: “Зараз встанемо і заспіваємо”, а потім додати “стійте далі, доки брат А помолиться”. В багатьох випадках це може спричинити справжні труднощі.
ЗАНАДТО БАГАТО САМОВПЕВНЕНОСТІ
У випадку завершальної пісні, коли аудиторія піднімається, було би добре замість того, щоб сідати для заключної молитви, залишитися в стоячому положенні, натомість молитва повинна бути тільки у формі подяки, яка б не була довгою, щоб нікому не завдавати втоми. Більшість молитов є занадто довгими.
Той, хто молиться, не повинен зловживати свободами та правами всього зібрання, довго говорячи свої прохання. Ми не читали, щоб наш Господь говорив довгі молитви. Щоправда, Він часом перебував усю ніч в молитві, на самоті, але в присутності інших Він ніколи не мав довгої молитви. “Господня молитва” є досить стислою і доречною. Ті, котрі думають, що вони повинні сказати Господу про все, як Він має керувати Всесвітом, виявляють зайву стурбованість і навіть самовпевненість. Якщо ми знаємо, як невміло ми вирішуємо власні справи, то це повинно зробити нас дуже стриманими, щоб радити Всемогутньому, як Йому залагоджувати Його справи.
ФОРМАЛЬНА МОЛИТВА Є МАРНОЮ
Одна бостонська газета, згадавши молитву, сказану відомим проповідником, ствердила наступного дня, що шан. __________ звернувся з найбільш красномовною молитвою, яка коли-небудь була сказана до бостонської аудиторії! Редактор, мабуть, знав, що ця молитва не була адресована Господу! Ми повинні мати багато духа здорового розуму. Ми припускаємо, що Господь бачить, що всі наші наміри є добрі. Але Він не казав нам молитися, щоб нас чули люди. Ми повинні молитися до Господа.
Під час особистої молитви нам сказано зайти в “хатину” і, думаю, ніхто не буде молитися так голосно, щоб його чули за дверима. Молитва, чи то особиста, чи в присутності інших, має бути звернена до Всевишнього побожними словами і повинна виражати прагнення серця, відповідні до обставин. Ми повинні знати, з чим ми приходимо до Господа. Було би краще не йти до Престолу Благодаті, якщо ми не знаємо, що саме ми хочемо сказати.
На завершення будь-якого зібрання ми вважаємо, що було би зовсім нерозумно молитися десять чи п’ятнадцять хвилин, чи навіть п’ять хвилин. Дві або три хвилини було би достатньо. Господь знає всі наші потреби, і ми повинні зважати на зібрання.
Якщо доводиться сидіти годину, то було би нерозумно продовжувати служіння ще довгою молитвою. З довгими молитвами потрібно звертатись на самоті. Деякі християни, однак, потребують заохочення в справі молитви, бо вони не моляться стільки, скільки повинні. Молитва є найбільш чудовим привілеєм, але ніколи не треба зловживати безконечним повторюванням тих самих думок.
R5384 (1914 р.)