ПРОРОЦТВО, ВИКОНАННЯ ЯКОГО ВЖЕ БЛИЗЬКО

“Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!” (Авакума 3: 17, 18).
Вся молитва Авакума, записана в цьому розділі його пророцтва, настільки символічна, що ми навряд чи в змозі дати словам нашого вірша таке виразне і просте тлумачення, як би хотіли. Таким простим тлумаченням було б наступне: навіть коли б умови склалися так, що скрізь поширився голод і не було жодної земної надії, Божий народ у кожний час і на кожному місці радітиме Богом і віддаватиме Йому славу.
Однак здається досить дивним, що пророк пов’язує весь розділ, надзвичайно символічний, з чимось таким виразним і буквальним, як ми щойно згадали. Беручи до уваги його численні уявні образи, нам, мабуть, варто припустити, що ці слова можна було би пояснювати у згоді з їх контекстом, і ми, мабуть, повинні вважати їх пророчим викладенням деяких глибоких правд. Більшість мови Біблії є образною, так само як ми в побутовій мові вживаємо словесні образи. Наприклад, у Святому Письмі виноградина є образом Церкви. Наш Господь сказав: “Я Виноградина, ви галуззя” (Ів. 15: 5).
Божа отара – вівці – є поширеним мовним визначенням того ж класу. Наш Господь говорить про Малу Черідку. Ми – Його вівці. Про юдеїв також згадує як про Божих овець псалмист Давид у Пс. 74: 1; 79: 13 і т. п.
Те саме з виразом “оливкове дерево”. Св. Павло згадує про оливкове дерево стосовно особливого Божого народу – тих, які споріднені з Ним. Він говорить про природне оливкове дерево і показує, що Обітниця початково стосувалася юдейського народу: “І благословляться в тобі [Авраамові] та в нащадках твоїх всі племена землі”. Далі він каже, що з причини невір’я природні гілки були відламані. Ось так ми дізналися, що виноградина та оливкове дерево представляють Церкву Христа під різним кутом зору.
Коли Мала Черідка перейде за завісу, залишиться ще Велика Громада Господнього народу. Багато з них, мабуть, продовжуватиме перебувати у Вавилоні, доки час утиску не приведе Вавилон до падіння. Це падіння Вавилону дасть їм звільнення. Та перш ніж все це стане для них зрозумілим, вони можуть вжити слова нашого вірша і потім почати виразно бачити. У 19-у розділі Об’явлення про цю громаду сказано, що вони зраділи від падіння Вавилону і казали: “Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала!” (вірш 7). Їм здається, що все їх підвело, та тепер вони бачать, що Божий План не підвів, а виконався.

ПІДВЕЛИ ЗЕМНІ УРЯДИ

Церква ще не благословила світ. Плід Виноградини нагодує світ у грядущому Віці. Також оливкове дерево і виноградина не дадуть світу життя в теперішньому часі. Це настане у Новій Епосі, під час Месіанського правління.
Господь вжив слово “поле”, щоб зобразити світ. “А поле це світ”. Світ сподівався покращити свій стан. Люди сподівалися вести справи більш успішно. Тому виникли різні універсальні імперії. Спочатку вавилоняни спробували дати світу кращу владу, та їхні зусилля були марними. Тоді спробували мідяни та перси, але й вони зазнали невдачі. Далі греки, а пізніше римляни брали у свої руки стерно світової влади, але й вони так само нічого не вдіяли. Врешті виступило вперед папство, називаючи себе Царством Христа, яке керуватиме світом. Але й у нього нічого не вийшло. В останні роки на перший план вийшов соціалізм, кажучи, що він може покращити світ, та при цьому перспективи суспільного покращення нічим не кращі.

“ПОЗНИКАЛА ОТАРА З КОШАРИ”

Вираз “отара з кошари” здається трохи незрозумілим. Святе Письмо порівнює нашого Господа Ісуса з тельцем. Також людство у грядущому Віці, досягши досконалості, буде символічно представлене у тельці. Пророк Давид подає думку, що людство у той час покладе тельців на Божий вівтар (Пс. 51: 21). Це не може стосуватися Церкви теперішнього часу, бо в образі Дня Примирення Церква представлена козлом, а наш Господь – досконала Людина, коли була складена Його жертва, – представлений тельцем. Та в кінці наступного віку, коли світ буде удосконалений, люди покладуть тельців на вівтар. Це показує, як людство вчинить повне посвячення себе, своїх досконалих умінь.
Ми не знаємо кращого застосування тельця, ніж запропоноване псалмистом. У кінці Євангельського віку, коли вся Церква перейде за завісу, не буде досконалих людей. Іншими словами, буде відрізок часу, коли Церква буде прославлена, а Стародавні Гідні ще не з’являться. Люди будуть приголомшені, не знаходячи виходу зі своїх клопотів. Оцінити існуючий стан зможуть тільки ті, які мають світло Господнього Слова.
Хто в той час зрозуміє (Велика Громада), той радітиме в Господі. Вони зможуть довіряти Богу, навіть якщо умови у світі будуть важкими, і Стародавні Гідні ще не візьмуть справи у свої руки. Вони будуть бачити, що умови справді прямують до великого благословення, що великий Час Утиску є потрібним приготуванням до благословення. Тому вони казатимуть: “Радіймо та тішмося, і даймо славу Господу, бо Наречена Його себе приготувала! Бачимо в прославленні Церкви початок великого благословення. Скоро можна сподіватися побачити Стародавніх Гідних. Тоді настане виконання всіх милостивих Божих обітниць. Тому не підупадаймо серцем, а маймо довіру до Господа”.
Наш Господь Ісус говорив про Велику Громаду – клас нерозумних дів – у Своїй проповіді на Горі (Мт. 7: 21-23). Після того, як останній член Малої Черідки перейде за завісу, Велика Громада повністю прокинеться і скаже: “Господи, Господи, чи не можна увійти? Ми вже готові, дорогий Господи, і бачимо, де ми зробили помилку. Тепер ми бачимо справи по-іншому; ми розуміємо, які привілеї та нагоди жертвування ми свого часу мали, але прогаяли. Чи не можна ще увійти?” Але Господь відповість: “Ідіть від Мене. Я вас не знаю”. Слово “ідіть” зовсім не означає, що вони підуть на вічні муки, як ми свого часу думали. Господь не каже: “Ідіть, прокляті”, – бо прокляті означає віддані на покарання. Він тільки каже: “Ідіть від Мене”.
У іншому місці (Мт. 25: 1-12) сказано, що Небесне Царство подібне до десяти дів, які взяли свої каганці і вийшли зустрічати Нареченого. П’ять із них були розумні та разом із каганцями взяли олію в посудини; натомість п’ять були нерозумними дівами і не взяли зі собою олії. Коли Наречений прийшов, нерозумні діви промовили до розумних: “Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть”. Та розумні не могли цього зробити, бо мали її тільки для своїх каганців. Коли розумні діви увійшли з Нареченим, двері були замкнені. Тоді прийшли інші діви, говорячи: “Пане, пане, відчини нам!” Але Він відповів: “Поправді кажу вам, не знаю Я вас!”
Ці слова нашого Господа: “Не знаю Я вас”, – не означають, що вони не були дівами. А що вони означають? Що Він, визнавши Свою Наречену, не знає іншої жінки. Вони хотіли, щоб їх вважати частиною Нареченої. Та Господь каже, що Він їх не знає, що Його Наречена вже тут. Тому клас нерозумних дів позбавлений місця у класі Нареченої, однак прийнятий як подруги і помічники. Відкинення засмутить їх. Розуміючи, що двері можливості зачинені, вони плакатимуть: “Ми втратили велику нагороду!” Це їх, мабуть, засмутить. Ми не знаємо.

СМУТОК ОБЕРНЕТЬСЯ В РАДІСТЬ

Далі показано, що Велика Громада згодом скаже: “Радіймо! Веселімося! Прославляймо Бога, бо Наречена забрана”. І коли би хтось промовив до них: “Але ж ви не стали класом Нареченої”, – вони відкажуть: “Що ж, благословення приходять для всіх, у тому числі для нас. Клас Нареченої є першими плодами з Божого народу. Наша вина, що ми не змогли потрапити до класу Нареченої. Коли б ми бачили тоді так, як бачимо тепер, ми б діяли наполегливіше і не зазнали б невдачі. Ми б не прислухалися до того, що каже Вавилон, а «бігли б з терпеливістю до боротьби, яка перед нами». Нас не одурманили би «науки демонів» (1 Тим. 4: 1). Тепер ми раді, що врешті прокинулися. Ми раді, що Божий План виконується таким славним чином. Наші каганці тепер сяють яскраво. Ми маємо благословення як ніколи досі. Радіймо та веселімося тим, що Наречена прославлена”.

“ПОЗНИКАЛА ОТАРА З КОШАРИ”

“Позникала отара з кошари”. Це стосується вибраної Церкви, якщо дивитися зі земного боку. Є земна кошара і небесна кошара. Ми знаходимось у кошарі на землі. Далі ми повинні померти, щоб увійти в славу, яка нам обіцяна – увійти в небесну кошару.
Наш Господь Ісус був відтятий від земної кошари, коли помер. Як було з нашим Господом, так є з нами. Ми повинні бути відтяті від кошари тут, перш ніж можемо увійти в кошару угорі. Великій Громаді якийсь час може видаватися, немовби всі речі зазнають невдачі, а не стаються. Але з Божого погляду фігове дерево і оливкове дерево принесуть врожай. Божі задуми не спіткає невдача. Церква здобуде повне прославлення, і тоді виноградина принесе славний, дозрілий плід для всього людства.

R5383 (1914 р.)