“СЛУГИ ЙОГО СЛУЖИТИМУТЬ ЙОМУ”
Луки 8: 1-3; 9: 57-62; 10: 38-42

“Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили” (Матвія 25: 40).
Заголовний вірш цього дослідження дає нам ключ до всього проповідування, яке проводив Ісус – наскільки про це свідчать записи. Одним із Його послань була Добра Новина про Боже Царство. Це далі Добра Новина, і той з Господнього народу, хто ще не навчився, що Боже Царство є осередком і суттю сподівання Церкви та надії світу, не почерпнув користі з читання Біблії та віри в неї. Юдеї, не готові до Царства, як народ, були позбавлені права стати спільниками Месії у цьому Царстві. Та не всі були позбавлені такого права, тому читаємо, що тим, які прийняли Ісуса, Він дав свободу стати синами Бога – через зачаття та помазання Святим Духом, яке настало у П’ятидесятницю.

ЦЕ СПРАВДІ ДОБРА НОВИНА

Божі сини, якщо залишаться вірними, будуть згодом з Ісусом – будуть спадкоємцями Божими і співспадкоємцями з Ісусом Христом, своїм Господом, у цьому небесному Царстві. Їм належатиме велика честь та благословення, бо вони будуть схожими на свого Учителя, будуть бачити Його таким, яким Він є, і будуть ділити Його славу. Та це ще не все. Якщо вони розвинуть у собі дух любові, то матимуть право на участь з Учителем у Його великій праці благословення людства, зняття прокляття і підняття людей зі стану гріха та смерті.
Це справді Добра Новина, як стверджує наша лекція! Цю саму Добру Новину проголошували ангели, які звістили про народження Учителя: “Бо ми благовістимо вам радість велику, що станеться людям усім”. Однак досі це було Доброю Новиною тільки для Божих слуг і служанок, Церкви. Проте воно стане Доброю Новиною для всіх, коли відкриються всі глухі вуха та розплющаться всі сліпі очі, і люди побачать славу Царства Месії.
Коли Ісус звіщав про Царство, Він при цьому ніколи не збирав пожертвувань. Немає жодної згадки, щоб Він коли-небудь збирав гроші або якимось чином випрошував їх. Багато хто бачить у цьому натяк на те, щоб послідовники Христа так само не просили про гроші, а використовували власні кошти і ті гроші, які будуть їм дані добровільно. Проте кожен повинен вирішувати сам.
Серед зцілених була Марія Магдалина, з якої Господь прогнав сім демонів. Іншими словами, нещасна жінка була в стані, в якому багато хто знаходиться сьогодні, перебуваючи в притулках для божевільних. Її проблема не була пов’язана зі здоров’ям, а викликана виснажливим впливом з боку семи злих ангелів, які її опанували. Той, хто вірить біблійному посланню, повинен вірити, що є злі ангели – духовні істоти, які мають такий згубний вплив на людство, що можуть контролювати людей, і їм треба протистояти власною волею. Марія, мабуть, була заможною жінкою. Звільнена від влади демонів, вона була настільки вдячна Ісусові, що робила все, що могла, щоб служити Йому при кожній нагоді. Згадується, що інші шановані жінки також сприяли утриманню Господа.

“ДОЗВОЛЬ МЕНІ... БАТЬКА СВОГО ПОХОВАТИ”

Дехто приходив до Ісуса, очевидно, з думкою, що така обдарована та добре забезпечена всім необхідним в житті людина повинна бути багатою. Один такий чоловік сказав Господу: “Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов”. Та його запал швидко охолонув, коли Ісус сказав, що в Нього немає маєтку, ані власного дому, хоча було багато домів, де Його радо вітали. Лисиці мають власні нори, а птахи – власні гнізда, натомість Син Людський не має дому, який міг би назвати власним. Тільки дуже щирі були охочі йти за вождем у таких умовах. Багатство приваблює багатьох, убогість – ні.
Інший сказав Ісусові по суті так: “Господи, можеш вважати мене одним зі Своїх учнів, але я маю батька і відчуваю, що повинен залишитися з ним до його смерті”. Відповідь Ісуса показує, яку вагу Він прикладає до кожної служби, що ми можемо виконувати в Справі Небесного Отця. Він промовив до нього: “Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже”.

ЧИ НЕ ПОРА ПРОКИНУТИСЯ?

Весь світ вже мертвий з Божественного погляду. Вирок смерті, який прийшов на Адама, охопив усіх його дітей. Як розуміємо зі Святого Письма, єдиними, хто має хоч трохи життя в теперішньому часі, є ті, хто пов’язаний з Життєдавцем, Ісусом. Учитель дає зрозуміти, що вони повинні здобути інший погляд на життя. У світі є вдосталь тих, хто приділяє увагу земним речам, і небагато тих, хто приділяє увагу величнішій та важливішій праці проповідування Царства та збирання класу Царства.
Це найважливіша праця у світі, тому що це Божа праця. А ті, хто зайнятий в ній, співпрацюють з Богом. Ще раз зауважте, що Боже Царство заслуговує на те, щоб його проповідувати і жертвувати собою заради нього. Тому дивно, що останнім часом так мало проповідується в цьому напрямку. Іншими словами, Послання Євангелія, яке проголошували Ісус та Його учні, забуте, загублене, занедбане. Чи не пора всім дослідникам Біблії прокинутися до цього великого привілею проповідувати те саме Послання, яке Учитель та призначені Ним особи проповідували в Першому Приході?

УРОКИ, ЯКІ ВАРТО ЗАСВОЇТИ

Ще інший підійшов до Ісуса, кажучи: “Я піду за Тобою, та хотів би спочатку піти і попрощатися з домашніми. Я ще трохи побуду з ними, а вже потім буду з Тобою в праці”. Ісус зовсім не проявив бездушності, коли сказав у відповідь: “Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства”. У світлі цих вимогливих слів, хто з-посеред Господнього посвяченого народу сьогодні надається до цього Царства?
Ми не повинні судити інших, а тільки кожен себе самого. Однак, в цілому, хіба ми не знаємо, що багато хто не тільки озирається назад і дбає усіляко про життєві вигоди, але й поринув у численні розкоші, утіхи та легковажні вчинки світу? Питання надзвичайно глибоке. Скількох із нас Господь вважатиме придатними до Царства – до становища з Ним у славній Месіанській Імперії, яка, віримо, так близько – у дверях? Мова йде, мабуть, про певний принцип. Ті, кого не поглинають інтереси Царства, бажання мати його благословення та участь у розподілі цих благословень іншим, правдоподібно, не удостояться після зміни у воскресінні виконувати працю, яку, як Він запланував, треба виконати для людства.
Урок завершує історія про Марту та Марію. Обидві любили Спасителя, та проявили свою любов по-різному. Ісус не зганив Марту та її старанність, щоб приготувати їжу і заспокоїти Його потребу, але Він особливо оцінив дух Марії, який спонукував її сидіти біля Його ніг і слухати чудові слова життя. Їй припала краща частка, сказав Ісус. Отже, в нашій службі Учителю пам’ятаймо, що Йому особливо до вподоби, коли ми щиро прислухаємося до Його слів та намагаємось наповнюватися Його Святим Духом і керуватись ним.
Нинішня лекція показує особливі види служби, які проявилися в різний час під час служіння нашого Господа. Прийнятна служба, як і прийнятне прославляння, має прийти як плід любові до Господа. Наскільки хто любить, настільки служитиме. Платнею не можна купити цей вид служби, і переслідування не можуть їй перешкодити.
Хто мав привілей служити Господу Ісусу особисто, той, безсумнівно, був високо привілейований. Але при цьому ми усвідомлюємо загальний принцип, викладений в нашому вірші: той, хто служить будь-кому, кого Господь називає Своїми братами, насправді служить Йому. Він приймає цю службу як службу Йому. Яка важлива думка і яка цінна! Не дивно, що всі, хто справді вірить Господньому Слову, повинні бути повними запалу в службі своїм братам! Апостол нагадує, що ми повинні також класти своє життя за братів, так як Христос помер за всіх.

R5370 (1913 р.)