РІД РАБІВ
"Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх" (Римлян 7: 14).
Вислів апостола, що ми продані під гріх, натякає, що ми як рід є рабами. І в іншому місці так само cказано, що люди є рабами гріха (Рим. 6: 16, 17). Ми оглядаємося назад, щоб побачити, коли ми стали рабами і як виник цей стан. Ми бачимо, що Адам запродав себе і одночасно весь свій рід. Яку ціну заплатив покупець? Що придбав Адам, коли продав себе і все своє потомство, щоб стати рабом гріха? Відповідаємо: він придбав свою власну волю. Він придбав свій вибір деякий час іти разом зі своєю дружиною по дорозі непослуху, відкидаючи таким чином Бога і Його волю, Його закон. За цю ціну, за це потакання власним бажанням, за цю міру задоволення він продав себе гріху і був позбавлений Божого синівства. Тоді він став рабом гріха і, як наслідок, рабом смерті (Римлян 5: 12).
Гріх, великий монарх, який керує світом, поневолив весь людський рід. Ніхто не може вирватись з цього рабства, з нього є лише один шлях. Під цим рабством гріха люди зазнають хвороб, смутку, розчарувань, смерті. Смерть є великим звільненням від цього Монарха. А тому читаємо: "Заплата за гріх – смерть". "Все створіння разом зітхає й разом мучиться" (Римлян 6: 23; 8: 22). Всі вони перебувають в цьому рабстві, яке було зображене в гнобленні ізраїльтян в Єгипті під владою фараона. Цілий світ є відчужений від Бога, позбавлений Його ласки і вічного життя.
Бог дав обітницю, що Він приготує викуп, щоб викупити рабів. В належному часі Він зробив це, давши Відкупителя. Батько Адам пішов в рабство гріха за своє власне порушення. Його діти – все людство – були народжені рабами, народжені в гріху і рабстві, під вироком смерті. Христос з’явився, щоб відкупити того, хто згрішив, щоб дати викупну ціну, рівнозначну ціну – Своє власне життя за життя Батька Адама. Тоді всі ці раби зможуть бути звільнені, зможуть отримати повну свободу, якщо захочуть. Всі, кого Син звільнить, справді будуть вільні.
ЗВІЛЬНЕННЯ ЛЮДИНИ, ЗОБРАЖЕНЕ ОБРАЗНО
Це звільнення рабів від гріха і смерті було показане в законі, в звільненні на п’ятдесятий, ювілейний, рік. Коли наступав Ювілей, рабами залишались тільки ті, хто захотів лишитися в рабстві (5 М. 15: 12-17; 3 М. 25: 39-41). Так само тисячолітнє панування Христа – Тисячоліття – має бути великим часом Ювілею, в якому всі раби повинні бути звільнені з рабства гріха і влади сатани і мусять бути підняті до свободи, якщо захочуть. Але юридично встановлена свобода рабів буде однією річчю, а повернення їхніх привілеїв буде зовсім іншою річчю. Юридично людство буде вільним – всі люди тоді будуть куплені ціною – забрані від наглядача, гріха, і передані новому Господарю, Христу Ісусу, великому Царю Слави.
Месіанське панування буде пануванням, під яким людство буде підняте. Всі речі, які були втрачені, будуть відновлені протягом тисячі років. І всі будуть звільнені, крім тих, хто надає перевагу рабству – такі в кінцевому результаті підуть на другу смерть, зникнуть і ніколи більше не будуть підняті, щоб отримати привілей осягнути вічне життя, тобто належати до Божої родини.
ТЕПЕРІШНІЙ ГОСПОДАР ЛЮДСТВА
Гріх став володарем нашого роду, який потрапив під його контроль. Гріх алегорично уособлений як великий монарх, що безжалісно панує над людством. Сатана є іншим ім’ям гріха. Наш Господь назвав його батьком неправди і "душогубом споконвіку" (Івана 8: 44), і він цілком слушно вважається представником гріха, представником всілякої неправедності.
Ісус Христос поклав викупну ціну за всіх, щоб в належному часі людство могло бути відкуплене з рабства Гріха. Божественним вироком на Адама була смерть, а гріх був фактором, шляхом, яким прийшов цей осуд. Христос був вчинений "за нас гріхом" (2 Кор. 5: 21), іншими словами, Він був трактований як грішник і отримав покарання, яке властиво належало грішнику. Він зробив це, щоб мати змогу звільнити нас з цього великого рабства. Апостол Павло говорить, що в кінцевому рахунку все створіння буде звільнене з рабства гріха і смерті і стане синами Бога (Рим. 8: 20, 21, Diaglott).
Коли Адам піддався задоволенню власних бажань, то став підлягати цій смертній карі. Це Бог наклав це покарання – це Боже покарання, яке мусило бути виконане. Щоб Христос міг прийняти це покарання Адама, Він повинен був відмовитися від задоволення власних бажань і стати мертвим для себе, щоб могти виконувати волю Отця. І Він радо піддав Себе Божій волі – всьому, що "написано в Книзі".
Ми, котрі ввійшли в угоду спорідненості з Богом, ввійшли в неї через Христа. Стаючи добровільними слугами Господа Ісуса Христа, ми й далі є рабами, але рабами Христа, а не рабами гріха. Світ є рабом гріха, а не Христа. Перш ніж Христос зробить нас вільними від гріха, Отець вимагає, щоб ми віддали Йому всю нашу волю. Це чинить нас рабами в найбільш повному сенсі. Цілковите рабство – це підкорення своєї волі іншому. Таким є наше рабство, але воно є рабством корисним. Чи ми їмо, чи п’ємо, чи спимо, чи працюємо – що б ми не робили – все це робиться в згоді з Господньою волею і для Його слави. Так, наше рабство є найбільш благословенне, і ми не хотіли б стати звільнені з нього з ніяких міркувань.
Ми бачимо, що, не маючи цього абсолютного підкорення нашої волі Богу, ми не могли б бути приготовані до славних речей, які настануть, не могли б бути співспадкоємцями з нашим Відкупителем в Його славі, честі і безсмерті. Тому ми були звільнені від служби гріху, щоб мати змогу стати рабами іншого, тобто Христа. І ми розуміємо, що, дістаючи звільнення від гріха, ми дійсно стаємо вільними (Івана 8: 36).
Правда, ми і далі до певної міри є в рабстві гріха – в нашому тілі – доки ми живемо. Але апостол наполягає: "Нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі", – не дозволяйте йому заволодіти вами, відмовтеся слухатись його (Рим. 6: 12). Тож надалі ми повинні прикладати зусилля. Кожен, хто не прикладає зусиль, залишиться рабом гріха. Ми повинні рішуче і наполегливо опиратися спробам старого господаря, гріха, знову поневолити нас. Ми повинні старатися зберегти свободу, якою Христос вчинив нас вільними (Гал. 5: 1). Якщо ми нерішучі в цій справі, то ми є лише частково вірні і не зможемо здобути нагороду, хіба що пробудимося. Якщо ми повністю вірні, Його милість є достатньою, і Він більш ніж винагородить нас за будь-яке самозречення і жертву, які ця вірність може принести.
"ГРІХ СВІТУ"
Гріхом світу був гріх Адама. Цим первісним гріхом був непослух, і цей непослух включає не лише вчинок, через який гріх заволодів світом і від того часу втримує це панування, але він включає все, що супроводжує покарання за нього. Отже Ісус прийшов у світ, щоб взяти "гріх світу" (Івана 1: 29). І Він уможливив звільнення з гріха, кладучи Своє життя, віддаючи Своє життя відповідною ціною за Адамове.
Гріх здобув панування над Адамом саме в той момент, коли він згрішив. Він став рабом гріха як тільки послухався гріха. Тут показані два великі принципи – праведність і гріх. Гріх представив спокусу і сказав: "Йди цим шляхом". І як тільки Адам піддався цій пропозиції, він став рабом гріха, і Бог передав його на покарання. Отже, Святе Письмо пояснює, що Бог просто забрав Свою руку, коли Адам став добровільним слугою гріха.
ПРИНЦИПИ ДОБРА І ЗЛА ВІЧНІ
Великі принципи добра і зла існували завжди, чи вони були задіяні, чи ні. Праведність існувала завжди. Завжди існував принцип праведності і завжди існував принцип неправедності. Від того часу, коли почалося створення істот на Божу подобу, завжди був відкритий неправедний шлях. Сатана міг піти поганим шляхом ще задовго до того як він це зробив. Люди завжди матимуть привілей грішити, якщо собі це оберуть. Але Бог дасть такий вичерпний урок, що? є заплатою за Гріх, що людство і всі інтелігентні створіння повністю засвоять цей урок. Вони не підуть поганою дорогою – і не полюблять її – вони знатимуть, що це було б самогубством. Вони не виберуть зла, саме так, як не вибрав би зла Бог. Всі навчаться "любити праведність і ненавидіти беззаконня".
Однак ці два принципи і далі будуть існувати. Якщо правильним є робити одну річ, то неправильним є робити протилежну річ. Боже справедливе улаштування полягає в тому, що всі, хто слухняний принципу праведності, будуть жити вічно. Справедливість слідкує, щоб кожному, хто відхиляється від правильного шляху, відплатити покаранням. Неминучий наслідок гріха впаде на грішника. Це загальний принцип: "заплата за гріх – смерть", а заплата за праведність – вічне життя. Однак, строго кажучи, вічне життя – це дар, який ніхто не заслужив: "Дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім".
ЦІНА ПРОДАЖУ – ЦІНА КУПІВЛІ
Коли Адам згрішив, він продав своє життя, і, як говорить апостол Павло, гріх не застав його зненацька. Він знав: якщо він згрішить, карою буде смерть. Значить, коли він їв заборонений плід, він знав, що продає своє життя. Іншими словами, він віддав своє життя за яблуко, вірніше, за жінку, заради якої він їв яблуко. Тому задоволення власного бажання коштувало йому життя. Він добровільно ввійшов під кару смерті, в рабство гріха, внаслідок того, що з’їв це яблуко – бо він знав про кару. Бачимо, що ціною продажу було яблуко. Ціною купівлі, відповідною ціною, було віддане людське життя.
Божественний план подібний до великої будівлі, на яку можна дивитися з різних боків. Ми могли б вибрати багато прикладів, відмінних від цього про купівлю та продаж. Але ця ілюстрація підходить і відповідає нашим розумам.
Викуп є основою цього плану. Немає жодного іншого аспекту божественного плану, який був би детальніше викладений в Святому Письмі, ніж викуп, і проти якого (відкрито чи підступно) велася б більша боротьба. Ціна викупу за Адама повинна бути заплачена справедливості. Справедливість вимагала, щоб людство було засуджене на смерть. Ісус сам задовольнив цю вимогу. Справедливість говорить: "Дай мені ціну, і людство буде вільним". Справедливість завжди залишається чинною. Вона ніколи нічого не випускає зі своїх рук. Кара залишається в силі, доки не буде заплачена ціна.
Гріх не є особою. Він тільки символізує принцип зла і інколи вживається як синонім сатани, котрий є особою. Людина сама продала себе гріху – справедливість не продавала її. Але справедливість визнала цю операцію, цей продаж – так що під осудом гріх може панувати над людиною. Але божественна любов втрутилася і приготувала викупну ціну за грішника. Всі ті, хто проданий під гріх, будуть викуплені, тобто куплені назад від гріха і смерті. Ця операція купівлі-продажу може буде здійснений лише через Христа. Він є Покупцем і Посередником, Котрий у належному часі підніме всіх тих, котрі вийдуть з-під осуду гріха і смерті, і переведе їх до царства праведності і життя. І справедливість не буде втручатися і погодиться, що Ісус має привілей відновити людство до життя через заслугу Своєї жертви.
Помазанця вітайте,
Єгови Син, наш Спас,
Почав вже царювати
У відповідний час.
Прийшов гніт повалити,
Звільнити в’язнів всіх,
Забрати гріх й рядити
У справедливості.