“ВИБЕРІТЬ СОБІ СЬОГОДНІ”
Івана 3: 16

“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”.

Завершення року і початок нового можна властиво розглядати як сприятливий час для підсумування, тобто для підбиття рахунків та оцінки здобутків і втрат, а також для визначення правильних напрямків на майбутнє. Як прикро і соромно було б нам, коли б ми виявилися розсудливими в земних справах і недбалими стосовно вищих інтересів. Можемо впевнено сказати, що жодна людська душа не може задовільним чином підбити підсумки в кінці року, якщо Ісус не буде її партнером, радником і провідником. А кожному незадоволеному станом своїх справ в кінці року, кожному, хто почуває себе втомленим та обтяженим, стурбованим та знеохоченим, ми б хотіли порадити, як правильно почати новий рік, увійшовши в угоду з Відкупителем, Котрий каже: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою”.

Нинішня лекція повна корисних порад. Перша лекція, якої всі повинні навчитися, це: “Так бо Бог полюбив світ”. Жодне інше послання так не приваблює мислячих людей. Проблема світу та Церкви в минулому була у тому, що ми не наголошували на Любові Бога. А як ми могли це робити, якщо очі нашого розуміння були хибно звернені нашими віровченнями з Бога Біблії на образ, створений ними, який зображував Небесного Отця у сатанинському світлі – більш немилосердного, більш несправедливого, більш диявольського, ніж та чи інша людська істота, яку ми коли-небудь знали, та демон, якого ми могли собі уявити! Для нас, християн, було би добре забути ці жахливі картини і замість них наповнити наш розум цінними біблійними віршами, таким як один з нинішньої лекції.

І хоча ми вже позбулися “наук демонів”, як св. Павло називає їх (1 Тим. 4: 1), ми забуваємо, що християнство далі тримається цих жахливих, наклепницьких віровчень перед світом, не даючи йому побачити хоча б на мить довжину, ширину, висоту та глибину “любові [Бога], яка перевищує знання”, а пропонуючи взамін жахливі перекручення – висоту, глибину, довжину і ширину Божественної несправедливості.  Ось так ми ненавмисне відводили світ від Бога, замі
сть того, щоб допомогти йому в його намаганнях шукати Приятеля, справжнього Бога.
Але Божий народ прокидається до Правди і поступово здобуває сміливість заявляти про це і “звіщати чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до дивного світла Свого”. Сьогодні ми стикаємося з проблемою, що світ настільки повірив блюзнірству щодо Божественного характеру, що він навряд чи може повірити благій вістці Біблії, коли ми представимо її людям – посланню великої радості.

“ЩОБ... НЕ ЗГИНУВ”

Вірш, який ми розглядаємо, ілюструє наше рабство, наше засліплення минулого, і розповідає про Божу праведність. Він не говорить, як ми свого часу думали, що Бог дав Свого єдинородного Сина, щоб спасти нас від вічних мук. Зовсім навпаки, він стверджує, що Його місією було і є спасти від загибелі. Знаємо, що означає загибель. Німі тварини, помираючи, гинуть, оскільки Бог не подбав про їхнє воскресіння. Так само людство під вироком смерті “смертю помреш” загинуло б як німі тварини, без надії, коли б не Божа милість і задум у Христі. “Христос помер за наші гріхи”, “смерть скуштував за всіх”, щоб усі люди, коли вирок смерті буде сплачено, могли мати воскресіння.

Без смерті Ісуса наш рід загинув би як німі тварини. Та завдяки Його смерті має бути воскресіння – не тільки справедливих, які зараз приходять до згоди з Богом через віру, але й несправедливих, невиправданих, які ще не здобули знання про Бога, очі яких ще не розплющилися, щоб бачити Божу благодать та її довжину, ширину, висоту і глибину. Тому читаємо, що “як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”, “Смерть бо через людину, і через Людину [Ісуса Христа] воскресіння мертвих” – “кожен у своєму порядку”.

Сам св. Павло особливо наголошує, що якщо немає воскресіння мертвих, то немає жодної надії на майбутнє життя, і всі, хто заснув, загинули. Він звертає увагу на те, що оскільки Ісус помер за наші гріхи, і Отець підняв Його з мертвих, то ми маємо певність, що всіх, які сплять в Ісусі, всіх куплених кров’ю відкуплення, весь світ людства Бог виведе з мертвих із Ним. Тому не треба сумувати, як ті, хто не має надії – навіть за нашими приятелями та родичами, які не є в Христі і тому не мають надії Церкви (див. 1 Кор. 15).

“КРАЩЕ ВОСКРЕСІННЯ”

Головне воскресіння до слави, честі та безсмертя стосується тільки покликаних під час Євангельського віку, які приймають цей поклик до щирого серця, відкладають убік всякий тягар і біжать по нагороду з терпеливістю. Ці святі, за словами Ісуса, становитимуть Царське Священство, яке разом із Ним, Царським Первосвящеником, буде зайняте благословенням світу, відновлюючи його, повертаючи у воскресінні з гріха та смерті під час тисячі років Месіанського правління.

Воскресіння Церкви починається у теперішньому житті з віруючих, які у своєму розумі піднялися до новизни життя в Христі (Кол. 3: 1). Вони будуть удосконалені через миттєву зміну, згадану апостолом: коли “оце смертне в безсмертя зодягнеться”, вони “всі переміняться, раптом, як оком змигнути”, бо “тіло й кров посісти Божого Царства не можуть” (1 Кор. 15: 50).

“КОЖЕН, ХТО ВІРУЄ В НЬОГО”

Божественний План свідомо побудований так, щоб ніхто не міг здобути вічне життя, якщо не прийде до особистої єдності з Христом, Відкупителем, не проявить віри в Його кров відкуплення та не буде слухняний Його порадам. Якщо так, то ніхто з язичників ще не спасенний. Ніхто з тих, які жили перед приходом Ісуса у світ, ще не отримав спасіння. І всі наші друзі та близькі і навіть наші сім’ї ще не спаслися, бо вони не прийшли до життєво важливого стосунку зі Спасителем. “Хто має Сина, той має життя”, а “хто в Сина не вірує, той життя не побачить” (1 Ів. 5: 12; Ів. 3: 36).

“СВІДОЦТВО СВОГО ЧАСУ” (Хом.)

Св. Павло, коментуючи факт, що Ісус помер за всіх – як Ціна Викупу за всіх, каже, що про це має бути свідоцтво свого часу (1 Тим. 2: 5, 6). Свій час у Бога для свідоцтва, яке має досягти світ, очевидно ще не настав. Це свідоцтво почалося, коли Ісус “вивів на світло життя та нетління Євангелієм”. Читаємо, що “воно проповідувалося спочатку від Господа” (Євр. 2: 3).

З тих пір місцями були ті, які мали вуха, щоб слухати, які почули про благодать Бога і побачили Його Божественне провидіння. Ісус похвалив цей клас, кажучи: “Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують”. Більшість людства не бачить і не чує, бо, як пояснив св. Павло, бог цього світу засліпив розуми тих, хто не вірить, щоб це перешкодило їм бачити справжнє світло Божої благодаті, яке сяє від лиця нашого Господа Ісуса (2 Кор. 4: 4-6).

Бог дозволив це засліплення, але ствердив, що воно незабаром мине; що під блаженними впливами Царства Месії скрізь засяє справжнє світло. Крім того він запевнює нас, що “тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим”. Яку блаженну перспективу це відкриває для нещасного світу! Бачимо, що Бог має особливу благодать та благословення для Своєї вірної Церкви, Малої Черідки, святих; та тепер ми розуміємо, що Він має благословення також для світу, хоча це благословення відрізняється від того, що Він передбачив для Церкви.

Наш вірш говорить про це, запевняючи, що Бог полюбив не тільки Церкву, але й світ – відкупив не тільки Церкву, але й світ. Всі матимуть можливість, повіривши, здобути вічне життя. Та життя, передбачене для світу, тим не менше, як свідчить Біблія, дуже відрізнятиметься від життя, передбаченого для Церкви. Остання матиме життя на Божественному рівні, ставши учасником Божественної природи, маючи частку в славі, честі та безсмерті Учителя. Світ, завдяки вірі та слухняності під час Месіанського Царства, отримає привілей повернутися до земного життя та досконалості, які втратив Адам і які Ісус відкупив для світу на Голгофі.

Таким чином всі охочі та слухняні можуть прийти до єдності з Життєдавцем і здобути вічно триваюче, вічне життя, яке було дане батькові Адаму на умові і загублене через непослух. Тим не менше, всі, які відкинуть цю благодать Бога в Христі і не зуміють прийти до життєво важливого союзу з Ним, загинуть. Та вони не загинуть першою, Адамовою, смертю, від якої всі були відкуплені і будуть врятовані Учителем. Їхня загибель буде в Другій Смерті, за їхні власні добровільні гріхи, з якої не буде надії повернення, бо “Христос... уже більш не вмирає”. Ніхто не буде відкуплений від Другої Смерті.

R5353 (1913 р.)