“НЕХАЙ У ВСІХ БУДЕ ШЛЮБ ЧЕСНИЙ”

Що би інші не казали або не робили, кожен із Господнього народу повинен керуватися у своєму розумі буквою та духом Божого Слова, Біблії. Воно каже: “Нехай у всіх буде шлюб чесний та ложе непорочне” (Євр. 13: 4, Гиж.). Св. Павло радив, щоб ті з Господнього народу, які бажають віддатися цілковито Божественній службі, були в змозі виконувати свою жертву з радістю не вступаючи в подружні стосунки. Він представляє логіку цього аргументу, але не каже, що подружній стан не є святий або не є чистий, чи якимось чином суперечить Божому Закону. Він лише стверджує, що одружений чоловік, цілком зрозуміло, буде намагатися догодити дружині, і що заміжня жінка буде природно і властиво прагнути догодити чоловікові.
Таким чином, перебування в подружньому стані так чи інакше відволікатиме від цілеспрямованості, з якою особа здатна служити Богу в тілі та в дусі (1 Кор. 7: 32-35). Св. Павло нагадує Церкві, що він зрозумів, що одинокий, безшлюбний стан корисний, що він зумів виконати більше служби, ніж коли б мав зобов’язання дбати про свою супутницю і виконувати свої обов’язки перед нею.
Та св. Павло виразно показує, що в Бога немає жодного закону, який би забороняв братам та сестрам у Господі побиратися, якщо вони вирішать, що це бажано чи потрібно у їхньому випадку, якщо вони вірять, що тим самим виконуватимуть свої обіти посвячення більш прийнятним чином.
Згадуємо про це, бо у деяких випадках брати та сестри, даючи поради неодруженим, виходять за межі написаного, вкладаючи на них тягарі, про які Господь ніколи не згадував, кажучи їм, що одружитися означає втратити нагороду нашого Високого Поклику. Добрі наміри не можуть виправдати таку поведінку.
Крім того, недавно ми чули про одне подружжя, яке має маленьку дитину, яку, звичайно, дуже любить. Мати була вражена, як кілька сестер дали їй зрозуміти, що вона повинна вважати ганебним бути матір’ю з огляду на наші сподівання великих змін у короткому часі.
Віримо, що ці дорогі сестри зробили помилку. Вони, звичайно, мають право думати і поступати у своєму житті згідно з переконанням, якою є воля Господа. Але вони не мають права судити інших за наявність відмінної думки про цю річ. Кожен слуга стоїть і падає для свого Пана. Ніщо в Біблії не говорить зневажливо про батьківство або материнство – зовсім навпаки.
Якщо, як радить апостол, деякі з Господнього народу дійшли взаємної згоди жити одиноким життя, це їхня власна справа. Якщо вони зробили себе євнухами в інтересах Господньої справи, вони, очевидно, будуть мати більше нагод, енергії та засобів, щоб вкласти їх у службу Богу. Ця жертва є їхнім власним вибором, і вони повинні сподіватися від Господа такої нагороди, яку Він вважатиме найкращою. І якщо це їхній вибір, і вони за це будуть нагороджені, то ми повинні пам’ятати, що інші мають такий самий вибір і можуть, якщо вважатимуть розсудливим, обрати протилежний шлях без осуду з нашого боку і, звичайно, з відчуттям, що ми не маємо найменшого права обмежувати їхні громадські права та привілеї.
Золоте Правило дуже помічне для нас у наших стосунках із братами, а також зі світом. Ми повинні робити іншим так, як хотіли б, щоб вони робили нам. Ми повинні дати їм таку ж свободу, яку вважаємо властивою для себе.
Побоюємось, що деякі наші читачі не приділили достатньо уваги 12 розділу 6-го тому Викладів Святого Письма, який обговорює цю тему детально.

R5353 (1913 р.)