ГРІХ ЖАДІБНОСТІ
Ісуса Навина 7: 1-26

“Знайте, що ваш гріх знайде вас” (4 Мойсея 32: 23).
Ізраїльтяни, повні віри та запалу після перемоги над Єрихоном, продовжили завойовувати Ханаан. Послано шпигунів до Ай. Вони, повернувшись, розповіли, що місце там невелике і що сил у складі двох або трьох тисяч чоловіків буде цілком достатньо для його захоплення. Справді, маючи досвід здобуття Єрихону, вони сподівалися, що жоден ізраїльтянин не загине, що їхні вороги будуть настільки перестрашені, що чинитимуть малий опір або не чинитимуть жодного. Та події біля Ай розгорталися по-іншому. Загинуло тридцять шість ізраїльтян, а саме ізраїльське військо, збагнувши, що воно позбавлене Господньої підтримки, кинулося утікати перед своїми ворогами.
Ісус Навин а з ним і старші Ізраїлю були спантеличені. Вони впали ниць перед Ковчегом Завіту, оплакуючи лихо і особливо боячись того, який вплив ця поразка може мати на їхніх ворогів: заохочуючи їх та вкидаючи у відчай Ізраїль, який був образним народом Бога.

ЗАКЛЯТА, АБО ПРИСВЯЧЕНА, РІЧ

У нашому перекладі вжите слово “заклята річ”, хоча правильніше було би сказати “присвячена”. Господь повідомив Ісуса Навина, що Ізраїль втратив Божественну милість через свою невірність. Коли захоплено Єрихон, один із вояків забрав частину здобичі. За наказом Господа вся здобич була присвячена заздалегідь, тому це було ламанням домовленості, і військо Ізраїлю не могло мати благословення до часу вияснення справи.
Щоб весь народ міг засвоїти урок, Господь наказав представникам всіх племен з’явитися перед Ним, щоб кинути жереб і вказати на плем’я, до якого належала винна особа. Схоже були піддані випробуванню різні роди цього племені, аж знайдено один рід. Так крок за кроком справа дійшла до Ахана, на якого вказано як на винного – на причину лиха.
“І сказав Ісус до Ахана: «Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїлю, і признайся Йому, і подай мені, що ти зробив? Не скажи неправди передо мною!» І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: «Дійсно, згрішив я Господеві, Богові Ізраїлю, і зробив так та так. І побачив я в здобичі одного доброго шінеарського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зливка, п’ятдесят шеклів вага його, і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в середині намету мого»”.

ПОКАРАННЯ АХАНА

Покаранням Ахана стала смерть через каменування, і після каменування труп спалено, що символічно свідчило про те, що в нього немає надії на життя в майбутньому. На нашу думку, це було частиною загальної алегорії, і Ахан, член роду Адама, повинен остаточно мати частку з усією рештою людства у відкупленні, забезпеченому смертю Ісуса. Також содомляни були знищені вогнем із неба і образно представляли клас, який помре Другою Смертю. Та ніхто не може померти Другою Смертю без попереднього звільнення певним чином від осуду першої смерті – Адамової смерті. Все це було тільки образом, тінню класу, який грішить свідомо, а також тінню вічного знищення, яке прийде на нього, немов на німих тварин.
Як содомляни не мали жодного знання, ані благословення через Ісуса, так і Ахан. Як содомляни, відкуплені заслугою Ісусової жертви, прокинуться від сну смерті під час Месіанського віку, а їхні життєві обставини будуть більш задовільні, ніж обставини мешканців Хоразіна та Віфсаїди, так буде, напевно, і з Аханом. Апостол говорить, що ці образні події минулого були дані як приклад знищення, яке стане остаточним покаранням усіх, хто добровільно, свідомо і з розумінням відкине Господні шляхи (1 Кор. 10: 11; Юди 1: 7).

ЖАДІБНІСТЬ У НАШІ ДНІ

Можливо, що ніколи в історії світу не було стільки жадібності, як у наші дні. Мало хто у будь-якому місті, у будь-якому народі зробив би інакше, ніж Ахан! Коли б усіх таких каменували або палили, світ був би одним похоронним вогнищем. Щоправда, їх не стримує жоден страх перед таким покаранням. При цьому більшість з них каже, що вірить, що за всі такі гріхи покаранням є вічні муки. Справді,  багато з тих, хто готовий засудити прокляття з боку Ісуса Навина та ізраїльтян, що каменували Ахана, готові вірити, що Бог Любові, Бог усякої Благодаті, Отець усіх Милостей буде удесятеро гірший до Ахана і майже до всього людського роду – усіх, окрім святих, які увійшли у життєво важливі стосунки з Відкупителем.
Жаль, що наш розум був настільки спотворений! Як ми раді, що тепер сяє справжнє світло і до певної міри проганяє наші привиди неправди і фальшивого вчення, які дійшли до нас із Середньовіччя і хибно вважалися ученнями Біблії!

ЖАДІБНІСТЬ СЕРЕД ПОСВЯЧЕНИХ

Якщо ми пригадаємо, що Йордан представляє посвячення, а ті, які перейшли Йордан, образно представляють християн, що уклали Угоду з Богом і були зачаті Духом; якщо ми пригадаємо, що завоювання Ханаану представляє духовні битви посвячених, підкорення і заволодіння твердинею серця, то гріх Ахана набуває нової сили та значення. Він докладно відповідає гріху Ананія та Сапфіри. Вони віддали, тобто посвятили, своє майно Господній службі, а тоді намагалися забрати частину присвяченого майна. Вони хотіли обікрасти Бога, відібрати назад те, що віддали Йому. Цей клас, здається, особливо представлений в Ахані. Він вкрав не в братів, а в Господа, присвячене Господу.
Назва християнин має сьогодні дуже широке застосування і в цілому представляє цивілізовану особу. Та вираз “християнин” насправді стосується тільки відносно невеликого класу з-посеред людства – тих, які, повіривши в Послання Ісуса, посвятили своє життя, щоб бути Його учнями, Його послідовниками. Вони прийняли Його умови: “Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде”. Це – клас, образно показаний в Ізраїлі, який увійшов у позаобразний Ханаан, який бореться доброю боротьбою і вважає усю здобич своєї боротьби посвяченою Господу.
Кожен із них повинен цікавитися власною вірністю, відданістю. Кожен повинен запитати себе: “Чи я не зберігаю і не утримую як свою власність яку-небудь частину того, що посвячене Богу?” Забираючи, як своє, будь-яку частину того, що посвячене Господу, такі особи є в небезпеці бути частиною позаобразного Ахана. Вони є в небезпеці здійснювати шкідливий вплив на інших у Церкві. Окрім того, вони є в небезпеці розділити долю, образно проілюстровану в тому, що сталося з Аханом – є в небезпеці повного знищення Другою Смертю, вічного знищення.

“ЖАДЛИВІСТЬ, КОТРА Є ІДОЛОСЛУЖІННЯ” (Гиж.)

Апостол стверджує, що “жадливість є ідолослужінням”. Вона висуває на перший план річ, яка є жадана понад усе; і якщо ця жадана річ суперечить Божественній волі, це означає, що жадана річ ціниться більше від Бога, є бажаною більше, ніж Божественна милість. З такого погляду весь світ сьогодні наповнений ідолопоклонством. Ідоли, яким кланяються найбільше, – це багатство та задоволення. Вони захоплюють час та увагу майже кожного. Цим “ідолам” щедро віддають час та сили, почесті та найкращі роки життя. І, навпаки, справжній Бог, від Якого приходить кожний досконалий дар, отримує зовсім мало уваги від більшої частини Його створінь. Про Його закони та Його волю, про те, щоб Йому подобатися та мати Його милість, майже не думають.
Який наслідок? Чи стало вшанування Мамони справжньою радістю, миром та задоволенням для сердець людського роду? Чи стала гонитва за утіхами і присвячення їм часу, талантів та грошей справжнім задоволенням для людських душ? На це питання треба відповісти негативно. За багатством женуться, і йому кланяються на кожному кроці, та щастя усміхається тільки небагатьом, і навіть привілейовані особи бачать, що з його насолодою змішана гіркість. Наявність багатства не приносить радості та миру, як цього сподіваються і як у це вірять. Воно приносить турботи, розгубленість та ще більший голод, який вони не знають як задовольнити.
Так само з віддаванням шани та прагненням мати насолоди. Це безперервна гонитва і пошуки задоволення. Здобуття його, однак, приносить не радість, а невдоволеність і голод у серці. Як наслідок, шанувальники Мамони та утіх нещасливі. Світ незадоволений і, мабуть, стає з кожним днем таким щораз більше.
З природи людина побудована так, що найкращі і найшляхетніші почуття, які приносять їй найбільше задоволення, радості та миру, відпочинку та щастя, походять із використання розуму та даних Богом талантів. Згідно зі словами св. Павла всі люди з природи повинні шукати Бога, прагнути Його знайти. Та, на жаль, багато з найшляхетніших осіб із Божого народу, які здобули відпочинок та мир через розуміння довжини, ширини, висоти та глибини “Божественної любові, що вища від усякої любові”, не тільки не допомагають світу пізнати правдивого Бога, а, навпаки, по суті ведуть його в хибному напрямку!
Жахливі перекручення, отримані нами в спадок від Середньовіччя, ми відкинули всім серцем. Та, однак, ми підтримуємо ці перекручення Божественного Характеру та Плану перед світом і, роблячи так, відвертаємо людей від Бога та Біблії до того, щоб шукати відпочинку душі, миру і радості у вшануванні Мамони та пошуках насолод, які можуть принести тільки розчарування. На жаль, мине ще трохи часу, перш ніж ми відкрито визнаємо перед світом, що ми полишили ці жахливі учення наших віросповідань та прийняли учення Біблії, що Бог є Любов і що Він має ласкавий План, на основі якого всі через Ісуса можуть навернутися і ввійти у відпочинок!

R5350 (1913 р.)