МАМОНА – ПРИНЦИП САМОЛЮБСТВА

“Ніхто двом панам служити не може” (Матвія 6: 24).
Людина може намагатися служити двом панам, і навіть більш ніж двом, але ніхто не може бути задовільним слугою для більш ніж одного пана. Два інтереси ніколи не можна погодити так, щоб служба одному не відволікала від служби іншому. Господь пояснив це у Своїй проповіді на Горі. Він каже нам, що одним із панів, якого Він мав на увазі, є Бог, Небесний Отець, а другим – Мамона, самолюбство, гріх разом зі всім, що пов’язане з неправедністю, з усім, що суперечить Богу та Його праведності.
Відомо, що ми народилися в рабстві Гріха. Святе Письмо нагадує, що ми були продані в це рабство внаслідок непослуху наших прабатьків. Тому гріх панує над усім людством. Всі є рабами і не можуть звільнитися від ярма цього рабства, бо воно є скрізь – у всьому світі.
Дехто відданий інтересам зла, натомість переважна більшість у серці виступає проти Мамони, розуміючи, що, служачи собі, вони перечать Богові. При цьому тим, хто служить Мамоні, самолюбству, добре ведеться в політичних колах, а ще краще у церковних колах, у громадських, у фінансових. Самолюбство процвітає сьогодні. Всі людські задуми супроводжуються самолюбством. Отож, той, хто поводиться таким чином, слугує собі набагато краще, ніж тоді, коли б він не був самолюбним. В іншому випадку він налаштував би своїх ближніх проти себе, викликаючи їхнє нерозуміння тощо.
Та Ісус запровадив новий порядок речей. За Його словами, Бог готовий прийняти назад до Себе тих, які покинули гріх і вірять у Нього. Він каже, що відкупить їх, і ті, які приймуть Його милостивий задум, вийдуть на волю. “Коли Син, отже, зробить вас вільними, то справді ви будете вільні”.

САМОЛЮБНІ ПРИКМЕТИ САТАНИ

У більшості людей самолюбство настільки вкоренилося в їхній суті та змішалося зі всім, що вони збираються робити в громадських справах і т. д., що для більшості тих, хто чув нашого Господа, Його послання здавалося дурощами. Для них було дурощами, що Він повинен втратити життя, віддати його, так і не досягши нічого. Відповідно, вони вважали тратою сил ставати Його послідовниками, і продовжували служити Мамоні, не знаючи, що тим самим вони служать дияволу.
Принцип Мамони, самолюбний принцип, походить від сатани. Та він уміло приховує свої сліди і намагається вдавати з себе ангела світла. Коли він запрошує людей обирати його шлях, шлях самолюбства, то при цьому хибно представляє Бога. Всі, які обирають шлях нашого Господа, підлягають висміюванню, бо князь цього світу має велику владу. Ті, які служать йому, не здатні зрозуміти, що є інший шлях – розумний і властивий. У цьому полягає різниця між синами світла і синами темряви.
Сатана вдає з себе ангела світла, та його слуги цього не можуть бачити, що постійно ставить їх у невигідне становище. Він каже: “Ви не повинні служити Мамоні, але будьте помірковані. Служіть теперішнім речам. Робіть трохи так, а трохи так”. Вони теж кажуть: “Насправді ми будемо у своєму серці служити Богу, та зовні ми зобов’язані служити Мамоні, інакше нам буде важко залишатися світськи мудрими, якщо світ бачитиме, що ми служимо Богу”. Багато хто намагався вести подвійне життя. Цей принцип проявлявся весь Євангельський вік. Коли б Ісус не мав приводу вживати ці слова, можна було б ствердити, що Він не вжив би їх. Ісус говорить, що ми не можемо бути вірними і придатними слугами світу, якщо хочемо бути відданими Богу; не можемо задовольнити Бога, якщо віддамо наші серця Мамоні.
Більшість християн перебуває саме в такому стані. Вони намагаються служити Богу і при цьому стараються бути світськи мудрими, будуючи свою поведінку та життєві справи відповідно до існуючого порядку Мамони. Господь дає їм зрозуміти, що неможливо служити Богу і Мамоні. Він обіцяв плату тим, які служать Йому. Вони повинні знати, що в Бога немає проміжного шляху. Мамона може пропонувати часткову винагороду за часткове служіння, але для Ісуса наша служба має бути неподільною.
Кого Син зробить вільними, ті будуть вільними насправді. У світі вони матимуть горе, та в них буде мир, який перевершує усіляке розуміння. Інші не в змозі оцінити їхні благословення, їхній дійсний стан. Якщо хтось намагатиметься служити двом панам, його серце схилятиметься до одного або до другого, бо він буде щораз більше ненавидіти свій стан. Якщо Син його визволить, і він повністю вступить на Його службу, то почне щораз більше оцінювати Божественний порядок, Справедливість, Мудрість та Любов, яку Небесний Отець проявив у Своєму милостивому Плані. Це оцінювання щораз більш захоплюватиме його, так що в нього не буде часу на світські речі.

R5344 (1913 р.)