ЩО ОЗНАЧАЄ ЇСТИ ПЛОТЬ НАШОГО ГОСПОДА І ПИТИ ЙОГО КРОВ?
“Якщо не будете їсти плоті Сина Людського і пити крові Його, то не будете мати в собі життя” (Івана 6: 53, Гиж.).
У цьому розділі Господь звертається до юдеїв, які не вірили в Нього, а нарікали, що Він сказав їм про Себе, що Він є справжнім Хлібом з Неба. Його вислів “їсти плоть... і пити кров” мав глибоке духовне значення, яке не міг прийняти ніхто, окрім справжніх ізраїльтян. Так само є сьогодні. Щоправда світ, з яким Ісус матиме справу в наступному віці, матиме можливість їсти Його плоть – засвоювати заслуги Його жертви, але в нього не буде жодної можливості мати участь в Його чаші – пити Його кров. Символічно чаша означає пожертвуване життя. Світ не матиме жодної частки в стражданнях Христа, представлених у цій Чаші.
Слова нашого Господа означають наступне: “Якщо ви приймете Мою пропозицію Євангельського віку, ви можете мати життя і мати його більш рясно, ніж могла чи може мати людина коли-небудь. Ви можете мати невід’ємне життя, «життя в собі»”.
ЗОБРАЖЕННЯ ДВОХ СПАСІНЬ
Віримо, існує відмінність, яку підтримує Святе Письмо, між хлібом, який символізує Господню плоть, і вином, яке символізує Його кров. Церква, щоб Господь прийняв її як членів Свого прославленого Тіла, повинна мати участь в обох цих речах. Хлібина, як пояснює апостол, представляє не тільки нашого Господа як Хліб Життя, потрібний нам, але й нас, як Його членів, щоб бути ламаними, як був ламаний наш Господь. Так само вино представляє не тільки кров нашого Господа, але й кров Церкви: ми є учасниками з Ним у Його жертовних стражданнях (1 Кор. 10: 16, 17).
Привілей мати частку в Господній Чаші не є для світу. Люди не матимуть частки у стражданнях Христа, бо всіляка нагода мати частку в Його стражданнях та славі закінчиться, коли Церква буде прославлена. Господь сказав: “Пийте з неї всі”, пийте все. Для світу не залишиться нічого для пиття. Ми, що належимо до класу Церкви, “доповнюємо недостачу [те, що залишилося зі] скорботи Христової” (Кол. 1: 24).
“Плоть Сина Людського” представляє реституцію до людських привілеїв, тобто засоби її досягнення, і повертає людину до життя, яке вона втратила в Адамі – до людського життя, земного життя. Воно становитиме дар від Бога через Христа. Але самого цього Хліба буде недостатньо. Світ потребуватиме їсти Хліб і мати допомогу від Господа, яку Він дасть людям через Своє Царство. Ісус сказав (вірш 51): “Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити”.
З одного боку світ можна назвати мертвим. Люди втратили право до життя, та Бог впровадив через Христа задум, завдяки якому життя буде повернене. Воно було втрачене в Адамі, та буде повернене через Христа, другого Адама. Протягом шести тисяч років світ голодував і був у занедбаному стані. Та Бог передбачив Хліб, і люди матимуть його у Тисячолітньому віці.
Ніде у Святому Письмі не показано символічно, що світ споживатиме кров і, таким чином, братиме участь у стражданнях Христа. Тільки деякі, як показано, споживають кров. Це показано в 3 М. 16: 1-34. Кров, якою вдруге була покроплена Ублагальня, є за весь народ, задовольняючи Справедливість. Це представляло звільнення всього людства від вироку смерті, даючи всім можливість їсти Хліб і не вмирати.
В іншому образі, як бачимо, застосування крові представляло прийняття людиною Божественного задуму. При печатанні Угоди Закону, яка була образом Нової Угоди, Мойсей спочатку покропив книги Закону, що представляло задоволення вимог Справедливості. Тоді він тією ж кров’ю кропив весь народ (Євр. 9: 19; 2 М. 24: 8). Кроплення книг Закону вимагало кількох секунд, натомість кроплення народу вимагало багато часу.
На початку Тисячолітнього віку, як тільки Церква приєднається до свого Голови за завісою, відбудеться кроплення кров’ю, щоб задовольнити Справедливість заради світу. Тоді Христос, як Посередник, продовжить виконувати працю для всіх, хто її прийматиме. І ця праця символічно представлена як кроплення людей кров’ю. Іншими словами, кожен член людського роду матиме привілей увійти в Угоду з Богом через Посередника, приймаючи умови, які Він представить під час Тисячолітнього панування.
НАЙБІЛЬШ ВАРТІСНИЙ ХАРЧ ТА ПИТТЯ
Якщо під час панування Месії люди виконуватимуть згадані вимоги, вони при завершенні цього періоду будуть досконалими, і Він представить їх Отцю. Тоді всі, хто вірно витримає задіяні у той час випробування, будуть прийняті до повноцінних відносин угоди з Ним.
У нашому контексті (вірш 54) читаємо: “Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя”. Висловлювання нашого Господа у багатьох випадках є настільки широкими, що охоплюють не тільки Малу Черідку, але й Велику Громаду, тим самим виявляючи велику мудрість. У цьому вірші Господь не каже: “має вічне життя” в собі, бо серед тих, які сьогодні укладають Угоду при жертві та стають учасниками Чаші, а також Хліба, деякі не здобудуть невід’ємного життя – безсмертя, але перейдуть через великі утиски та здобудуть життя на нижчому духовному рівні. Вони не матимуть невід’ємного життя, хоча це буде вічне життя. Ті, які здобудуть безсмертя, матимуть вічне життя на найвищому рівні. Ті, які належатимуть до Великої Громади, матимуть вічне життя, але не матимуть безсмертя, не матимуть життя в собі.
Коли наш Господь казав: “Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття” (вірш 55), Він, зрозуміло, мав на думці, що це найбільш вартісні пожива та пиття зі всіх, які відомі. Жодний інший хліб не має такої вартості, і жодне інше пиття не є таке дорогоцінне, адже, споживаючи їх, можна здобути славу, честь та безсмертя – Божественну природу, життя в собі.
ПОЗАОБРАЗНИЙ ДОЩ З МАННИ
Хлібом з неба була плоть нашого Господа, яку Він мав дати за життя світу. Ісус пояснює, що саме це зображувала манна, яка падала в пустелі. Він сказав: “Отці ваші в пустині їли манну, і померли... Коли хто споживатиме Хліб цей, той повік буде жити”. Він також сказав в Ів. 12: 24: “Коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе”. І Він дійсно був вкинутий у землю і помер. Ми стали учасниками з Ним у Його смерті. Ми беремо участь у Його стражданнях та смерті, що світ ніколи не робитиме. Люди матимуть частку тільки в наслідках цього.
Уся праця Євангельського віку полягає у приготуванні харчу для світу і крові, якою він буде покроплений. Та послання нашого Господа у нашому вірші не передбачалося для світу. Він сказав нам: “Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного”.
Тільки особливий клас знає впродовж цих дев’ятнадцяти століть, двох тисячоліть, дещо про Божу Таємницю. Ці речі були заховані від світу загально. Та, віримо, настає час, коли вони будуть дані світу, даючи йому зрозуміти благословення, яке Бог незабаром матиме для людей. Святе Письмо розповідає, що ця Таємниця буде відкрита під час сурмлення сьомої сурми, яка зараз сурмить. Власне, вчинення цих правд зрозумілими і є, мабуть, дощем із манни.
R5342 (1913 р.)