ЩОБ ПЕРЕМОГТИ, ТРЕБА ПАЛАТИ ДУХОМ
“У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві” (Римлян 12: 11).
Цей вірш можна передати так: “Служачи Господеві, не будьте лінивими в справах, але палайте духом”. Основною, ключовою є думка, що Господу треба служити, і для цього ми повинні уважно вчитися, який вид служіння прийнятний.
Спочатку запитаємо: “Чому великий Творець усього, Тримач усього, потребує нашого служіння?” Біблія відповідає, що Богу не потрібне жодне служіння, що Він достатньо умілий, щоб здійснити Свій План, але Йому до вподоби співпраця, розуміння Його слуг не тільки з земної сім’ї, але й з духовної, що Бог не виставляє на показ Свою Силу, а дозволяє всім Своїм розумним створінням так чи інакше ставати учасниками одного Плану, якого Він є Осередком.
Це вірно передусім щодо землі. Бог дозволив противнику зробити безлад, дозволив гріху йти таким шляхом, щоб проілюструвати певні великі принципи, які діють у Вселеній на основі визначених законів. Хто порушує ці принципи справедливості, той, відповідно, матиме плачевний досвід, оскільки гріх заразний і нищівний. Отже, те, що може здатися неспроможністю з боку Бога контролювати гріх та його злі впливи, остаточно сприйматиметься з іншого погляду, який проілюструє Його Справедливість, Мудрість, Силу та Любов.
Як на великому підприємстві можуть вирішити: “Ми зараз не потребуємо капіталу. Ми випустимо акції і запропонуємо їх працівникам, щоб кожний міг бути зацікавлений бізнесом – мав частку в ньому”. Так само Бог використовує капітал, хоча має всього вдосталь. Тому Він влаштував План саме так.
У Божому Плані Логос мав перший отримати можливість стати Спасителем людини і привести все земне до стану повної досконалості. Бог так влаштував справи, що для відкуплення людства потрібна була смерть. Він міг дати інше покарання. Перший прояв неслухняності Він міг покарати, скажемо, десятьма роками немилості. Та Він цього не зробив. Він дав кару смерті. А тоді Він зробив Логосу таку пропозицію: якщо Той здійснить Його План, щоб стати ціною викупу за Адама та його рід (що коштуватиме Йому життя), Йому будуть даровані ще більші почесті.
Тож Логос залишив славу, яку мав у Отця, і упокорився, щоб стати людиною і померти, та ще й смертю на хресті. “Тому й Бог повищив Його”. Ось так наш Господь Ісус отримав право співпрацювати з Богом. Від Нього вимагалося бути вірним, повним запалу, палати духом. І ми читаємо про Нього: “Ревність до дому Твого з’їдає Мене”. Він мав проявити самопожертву, а не самовдоволення.
Образи цього були дані давно-давно, ще перед Його приходом у світ. Як Мойсей підняв змія в пустелі, так і Син Людський мав бути піднятий і т. п. Господь потребував великого запалу духа, щоби пройти крізь усі гіркі випробування Свого земного поприща. Він потребував багато віри в Отця і багато відданості Отцю. А факт, що Він подолав ці труднощі, свідчить, що Він мав віру і був повний запалу.
І ХТО ВСТОЯТИ ЗМОЖЕ?
Однак План нашого Небесного Отця ще ширший. Він запланував, що Ісус повинен мати помічників. Отож апостол каже, що Бог, Який передбачив нашого Господа Ісуса як великого Пастиря овець, передбачив також нас через Нього – з Ним. І якщо ми беремо участь у Його стражданнях тепер, то будемо також мати частку з Ним у майбутній славі. Це було обдумано в Божому Плані ще перед закладенням світу.
Ця риса Плану почала діяти в П’ятидесятницю. Ті, які повірили в Бога як Спасителя і віддали свої серця Господу, не могли бути прийняті, доки Ісус не піднявся на висоту і не застосував Свою заслугу за них – за таких як вони. Святий Дух був даний у П’ятидесятницю. Негайно вони отримали привілей почати служити Господу – виконувати службу, потрібну для Божого задуму. Він міг відмовитися від такої служби, але не зробив цього – постановив прийняти таке служіння. Він вирішив дати свідоцтво світу, щоб вибрати народ для Свого Імені, щоб ті, які будуть свідчити, показали вірність у пробах та труднощах, які на них прийдуть.
Отець шукає таких, які б служили Йому в дусі та Правді. Тому Він дозволяє, щоб їхній шлях був вузьким через протистояння з боку противника, плоті та світу, щоб ніхто, окрім тих, хто палає духом, не міг встояти в цих випробуваннях. Інші не увійдуть до цієї праці або відпадуть з часом. Вони казатимуть, що для них це занадто важко. А якщо ви Божий слуга, вони облудно наговорюватимуть на вас всяке лихе слово. Вони казатимуть, що ви лицемір тощо. Бог не підштовхує сатану до цього, але дозволяє це не тому, що в Нього немовби обмежена влада і Він не може це припинити, а тому, що Він випробовує усіх, які прагнуть бути послідовниками Ісуса. Тому Він не хоче, щоб у цій Вибраній громаді був хтось інший, окрім тих, які палають духом. Звідси таке служіння і такі випробування.
ПРИЧИНА ОПОЗИЦІЇ
Великою справою в житті кожного, хто хоче віддати честь Господу і служити Йому, є служіння братам та Правді. Воїни хреста повинні підносити все, що праве, справедливе, істинне. Вони повинні похваляти тільки це і не похваляти іншого. Відповідно, це викликає опозицію з боку плоті, світу та противника.
Християни стали мертвими для світу і живими для Бога. Кожен з них, прийнятий і зарахований як член Христа, має особливе завдання: служити Господу, братам та Правді. Тож, відповідно до своїх здібностей та нагод, він повинен займатися цією справою. Такими мають бути його думки, його вдача – служити Господу. Він має палати духом, а не бути байдужим, не бути теплим. Якщо Господь Ісус палав духом, то повинні палати і ми. Він палав Своїм духом до Бога, до Його справ, і це поглинуло Його життя. Так само має відбуватися зі всіма, хто служить Богу, хто йде слідом за Учителем. Для Божого народу, відповідно, це повинно бути головною справою в житті.
ЯК ВІДКУПЛЯТИ ЧАС?
Щоб здобути засоби для проживання, треба обов’язково займатися якоюсь справою. Бог влаштував так, щоб переконатися в нашій вірності. Тож якщо інші зайняті такими справами, здобуваючи життєві вигоди, ми також до певної міри змушені брати в цьому участь. Та якщо ми бачимо, що є благородніша річ, ми повинні віддатися їй настільки, щоб полишити, наскільки можливо, всі земні справи і мати якомога більше часу для Господньої служби. Колишнє прагнення громадити земне веде до складання скарбів на землі. Але надія, представлена нам у Євангелії, радше веде до того, щоб складати скарби на небесах, “де міль не нищить” і т. д.
Тому цей клас користується, наскільки може, небагатьма розкошами в житті, щоб мати можливість класти свій час та сили у Його службі. Чим більше він це робить, тим більше стає копією дорогого Божого Сина. Якщо хтось зайнятий теслярством, як наш Господь в юності, він питатиме: “Як мені скоротити до мінімуму заняття цими справами, щоб я міг мати більше часу для Господа і менше для земних речей?” Отож він намагатиметься обмежити свої бажання здобути земні вигоди і вважатиме сьогочасні речі в житті втратою та сміттям у порівнянні зі славою прийдешнього життя.
Наскільки ми засвоюємо Правду, настільки будемо прагнути палати духом – жертвувати, віддавати, присвячувати Господу час, талант та енергію. Не думаємо, що Господь хоче, щоб ми були чимось особливим у земних речах і марнували дорогоцінний час. Наприклад, ми можемо казати: “Я буду дбати про цей дім як для Господа”. І ми можемо віддавати забагато часу та уваги різним речам у домі. Та Господь запрошує нас обрати кращу частку, а не віддавати надто багато часу та уваги скуповуванню різних предметів оздоблення та старовини, а потім доглядати їх. Хто віддає надто багато часу домашній роботі та іншим земним справам, показує, що він не оцінює привілей Господньої служби.
Коли ми оглядаємось довкола, то бачимо, що всі люди і Дім Віри потребують багато. “Чого вони потребують?” Вони потребують Правди. “Чи нести Правду в світ?” Так, треба нести її всім, хто має вуха, щоб слухати. Яке задоволення і благословення мати правильно налаштований розум. Краще бути без всіх вигод у житті, але мати Правду. Краще втратити все інше, аніж втратити душу.
Коли б від нас забрали все інше в житті і ми залишилися без гроша у світі, ми б і далі були багатими в Бога, якщо б мали Правду. Тож ми всі потребуємо такого розуму, такого знання. Якщо ми це зрозуміли, то як можна бути байдужими і не розповідати про чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до Свого дивного Світла! Отже, Бог так влаштував, щоб всі, які вірять і стали Божими дітьми, могли мати частку з Ним у Його великій праці. А оскільки ми знаємо про ці речі, вони стають випробуванням нашої відданості та нашої любові. Тоді Господь, якщо бачитиме або не бачитиме в нас цей характер, вирішить, чи ми будемо зайняті почесною працею з іншого боку завіси.
R5334 (1913 р.)