БОГ ПОХОВАВ МОЙСЕЯ, СВОГО СЛУГУ
5 Мойсея 34: 1-12

“Дорога в очах Господа смерть богобійних Його” (Псалом 116: 6).

Мойсей – одна з найвеличніших постатей на сторінках історії. Він постає перед нами як великий патріот, воєначальник, суддя та правитель свого народу. Ще величнішим він є у своєму стосунку до Бога. Мойсей є уособленням слухняності та відданості як слуга Єгови. У цьому він зображує “більшого” від Мойсея, Месію. Читаємо: “Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій” (5 М. 18: 15), тобто “я є тільки малим відображенням, представником, цього великого Вчителя, Вождя і Царя, якого Єгова помаже на справжнього Визволителя Ізраїлю та світу від рабства сатани, гріха та смерті” (Євр. 2: 14, 15).

Кожен може побачити в записах щось із величі Мойсея. Кожен може збагнути, скільки потрібно було патріотизму, щоб залишити двір фараона і розділити долю зі своїми братами, юдейським народом, а також стати їх вождем при виході з рабства до Землі Обітниці. Кожен може побачити патріотизм цього мужа, коли він, як посередник для свого народу, молив Бога про прощення його провин, не годячись із тим, щоб народ був знищений, а замість нього він та його сім’я успадкували обітниці. Кожен може побачити, яка велика віра в Бога була потрібна для становища, яке займав Мойсей. Та тільки деякі можуть бачити дійсну глибину характеру Мойсея, бо тільки деякі усвідомлюють дійсну ситуацію та розуміють Божественний поклик для народу Ізраїлю та працю Мойсея як його посередника.

МОЙСЕЙ, БОЖИЙ СЛУГА

Нас не покидає почуття співчуття до цього величного слуги Бога – “найлагіднішого за всяку людину, що на поверхні землі”, особливо коли мова йде про покарання, яке перешкодило йому увійти в Ханаан із народом і образно зробило його представником тих, хто вмирає Другою Смертю. Після стількох років терпеливості, довготерпіння та відданості Богу, великий посередник Ізраїлю в якусь мить не проявив покори та відданості. Коли Господь наказав йому промовити до скелі, яку він ударив попереднього разу, Мойсей, роздратований, вдарив скелю вдруге, вигукнувши до народу: “Слухайте, ворохобники, чи добудемо вам із цієї скелі воду?” (Хом.). Скеля, з якої витікав життєдайний потік, представляла Скелю Віків – Месію, Який мав бути вдарений вдруге (Порівняйте з Євр. 6: 6).

Той факт, що Мойсей мав бути вжитий як образ класу Другої Смерті, в жодному сенсі не означає, що він зазнав Другої Смерті або що був відтятий від Божественної милості. Покарання, яке він отримав, тільки допомогло завершити образну картину: він не міг увійти в Ханаан, не міг увійти в Обіцяну Землю.

ВИД НА ХАНААН З ГОРИ ПІСГІ

Пісгі – одна з вершин гори Нево. З неї Мойсей міг глянути далеко на Обіцяну Землю, до якої його очі віри зверталися вісімдесят років і до якої він сорок років наполегливо вів народ Ізраїлю. Цей величний, похилого віку слуга Бога, цілковито відданий Божественній волі та задуму, був відправлений Господом, Якому він служив, на спочинок. Юдеї кажуть, що Господь поцілував його. Місце його гробу було заховане, очевидно для того, щоб уникнути свого роду духа ідолопоклонства. Новий Заповіт стверджує, що сатана намагався заволодіти тілом Мойсея, мабуть, із наміром вжити його якимось ідолопоклонницьким чином, проте Єгова це заборонив.

МОЙСЕЙ ПОМЕР І ПОХОВАНИЙ

Ми не повинні забувати, що Мойсей помер і у Божественно призначеному часі оживе, коли під владою Царства Месії отримає воскресіння. Поки що він заснув з отцями, як Біблія загально пише про всіх, які померли.

Опис переміни нашого Господа і з’явлення Мойсея та Іллі з Ним у видиві не треба протиставляти словам, що Мойсей помер і що єдиною надією кожного є воскресіння з мертвих (1 Кор. 15: 13, 14). Ми маємо слова самого Ісуса про те, що ані Мойсей, ані Ілля не пішли на небо. Він сказав: “І не сходив на небо ніхто” (Ів. 3: 13). Ісус пояснив, що побачене учнями на горі було не дійсністю, а видінням – так само як сурми, звірі і т. д. з Об’явлення не є дійсністю, а видіннями. “Не кажіть нікому про це видіння” (Мт. 17: 9). Св. Петро, як свідок видіння, сказав, що це було представленням Царства Месії (2 Петр. 1: 16-18). Мойсей представляв один клас, а Ілля – інший, як учасників з Ісусом у Його Месіанській славі – у Царстві, яке має благословити світ і, коли буде встановлене на землі, швидко виправить зло і дозволить Божій волі виконуватися тут, як вона виконується на небі.

БОЖА ОБІТНИЦЯ АВРААМУ

В основі всіх Божих стосунків з тілесним та духовним Ізраїлем лежить Його велика Обітниця, дана Аврааму і скріплена клятвою: “Благословляться в тобі і в насінні твоєму всі племена земні” (Гиж.).

Бог постановив від самого початку, що прокляття смерті, винесене людству, не буде вічним прокляттям. Від початку Він постановив у Собі зцілити хвороби, смуток та біль, і прийде час, коли Він забере це прокляття. Він заздалегідь обміркував послати Божого Агнця, який, відкупивши світ, повинен забрати його гріх, зняти прокляття і замість нього принести людству благословення. Однак перше виразне викладення цього Божественного задуму було дане Аврааму: що він та його потомство будуть зайняті з Богом у великій праці підняття та благословення людства.

Хоча Бог знав, що жоден член людської сім’ї не може досконало дотримуватися Божественного Закону, тим не менше потрібно було показати це на прикладі. Тому, перш ніж Бог міг дати Месіанські благословення, Він зробив пропозицію потомству Авраама через Якова: якщо вони покажуть свою відданість через дотримання Божественного Закону, Він з готовністю використає їх як обіцяне Насіння Авраама для благословення всіх народів. Підсумок шістнадцяти століть зусиль Ізраїлю під Законом представив св. Павло, кажучи: “Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним” (Рим. 3: 20).

ПРИГОТУВАННЯ НАСІННЯ

Це привело до часів Месії. Логос завдяки особливому народженню став Ісусом і жертовним чином поклав Своє життя на основі Божественного передбачення. До Нього були зібрані ізраїльтяни за плоттю, які мали святість у серці, щоб стати Його учнями – брати участь у Його стражданнях та смерті, а потім стати учасниками Його слави та вивищення до Божественної природи. Ці обранці, вибрані, мають становити з Ісусом позаобразного Мойсея. Для цього вони були покликані, тобто підняті з-посеред їхніх братів, як про це пророкував Мойсей. Та оскільки таких “справжніх ізраїльтян” знайдено недостатньо, Божественна Мудрість упродовж цього віку кличе і вибирає інших із поган – із кожного племені, нації, народу і мови.

Ось так Бог поступово готує великого Пророка, Священика, Царя та Суддю, Який під час тисячі років Месіанського Царства буде Посередником між Богом і всіма, хто запрагне наблизитися до Нього і здобути Його благословення. Для світу, що каятиметься, вони будуть тим, чим були священики Ізраїлю для свого народу, проте їхня праця буде більш успішною і не зазнає невдачі, бо ґрунтуватиметься на “кращих жертвах” за гріхи (Євр. 9: 23) і матиме підтримку Божественної Сили з метою пробачити гріхи і визволити охочих та слухняних із рабства гріха та смерті на славну свободу Божих дітей. Цей величний позаобраз знаходиться перед нами і, віримо, скоро матиме своє славне виконання.

Месія, Якого Бог готує і Який складатиметься з Ісуса, Голови, та вибраних з Ізраїлю та всього світу, Тіла Месії, буде, як і прообраз, дуже вірним, відданим, патріотичним як щодо Бога, так і щодо людей. Справді, одним з Його випробувань є готовність класти життя за братів та бути вірним принципам Божественного характеру до самої смерті.

МОЙСЕЄВЕ ПОСЛАННЯ ІЗРАЇЛЮ

Книгу Повторення Закону можна в цілому назвати передсмертним посланням Мойсея Ізраїлю. Вважається, що ці слова були сказані ним за кілька днів до смерті.
Перше звернення починається 6 віршем першого розділу і закінчується 40 віршем 4-го розділу.
Друге звернення починається 5-м розділом і сягає до кінця 26-го розділу.
Третє звернення – розділи 27 і 28.
Четверте звернення, затвердження Угоди, – розділи 29 та 30.
Призначення Ісуса Навина наступником Мойсея описано в 5 М. 31: 1-8.
Пісня Мойсея (розділ 32) – “Скеля Ізраїлю” – прозвучала того ж дня, коли його покликано вийти на гору.
Благословення поколінь – розділ 33 (того ж дня).
Мотивом усіх цих звернень була надія на Бога, віра в обітниці та відданість виконанню вимог Угоди.

R5333 (1913 р.)