ТЕРПЕЛИВІСТЬ – ОСНОВНА БЛАГОДАТЬ ХАРАКТЕРУ

"Бо вам терпеливість [бадьора витривалість] потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю [виконання обітниці]" (Євр. 10: 36).

Апостол звертається до християнської церкви: Вам, котрі полишили світ, котрі прийняли Христа як свого Прапороносця, а також Відкупителя, котрі стараєтеся іти Його слідами і вчинили посвячення вашого життя Господу, – "вам терпеливість потрібна". До певної міри ви виконали Божу волю, коли вчинили посвячення бути мертвими з Христом. Але ця Божа воля глибше відбилася на вас, коли ви почали усвідомлювати більше, ніж на початку, що? ця жертва означає, і що лише ті, хто страждає з Христом, царюватимуть з Ним.

Коли "ви просвітилися", то побачили справу ясніше і "витерпіли запеклу боротьбу страждань". Це було добре. Але св. Павло продовжує показувати в контексті, що деякі, виявивши свою ревність на певний час, стали холодними. Вони втомилися в добрих ділах. І він говорить нам, що вони тим самим відтинають себе від ласки, привілеїв і благословень, які належать церкві Христа. Його застереження полягає в тому, щоб ті, хто ще відданий Богу в серці, продовжували так і виявляли терпеливість, пам’ятаючи, що вона є однією з головних благодатей християнського характеру. Багато хто від природи має мало любові, мало доброти, мало терпеливості, мало покори тощо. Але, коли ми почали зростати в благодатях святого Духа, нам потрібно терпеливо контролювати тіло, дух світу, дух самолюбства.

Божа воля в одному сенсі слова є мірилом Бога – повною досконалістю – що ми повинні бути подібні до нашого Отця, Котрий на небесах. Але Бог пам’ятає, що ми зіпсуті створіння, що ми не можемо поступати досконало. Наш вірш не означає, що ми мусимо виконувати Божу волю в досконалому і повному сенсі, а радше, як апостол говорить в іншому місці, нам належить розумно служити. Коли ми представляємо наше тіло живою жертвою Богу, це є нашою розумною службою. Бог не сподівається, щоб ми робили те, що неможливе.

Мета нашого випробування
Що ж є цією волею Бога? Це викладено у конкретній формі: "Це воля Божа [стосовно вас] – освячення ваше" (1 Сол. 4: 3). Як навчає апостол, посвячення є повним і завершеним відлученням. Якщо ми так відлучилися на початку, то Отець освячує нас – зачинає нас як нові створіння і відлучає нас. Отож насамперед має бути наше відлучення, а потім Боже прийняття через зачаття нас святим Духом як нових створінь і Його триваюча праця в нас.

 Ми виконуємо Божу волю, коли повністю посвячуємося Йому і отримуємо місце в новому створінні. Проте Він бажає поставити нас на випробування. Наскільки ми любимо Бога? Наскільки ми є щирі? Воїн у війську може бути відданим у час спокою, але яким він буде в час натиску? Чи він тоді покине прапор, чи виявиться добрим воїном? Йому потрібно буде багато терпеливості. Якщо він говорить, що любить свою країну, його витривалість і вірність буде випробувана в час потреби. Він мусить ходити у сторожову заставу; він мусить інколи готувати їжу. Він мусить переносити виснажливі походи і безліч злигоднів. Все це вимагається від вірного воїна. Якщо він вірний, то, мабуть, буде мати заохочення, буде шанований за свою вірну службу.

Так само ми випробовуємось щодо нашої відданості. Що ми готові перенести в ім’я Христа? Наскільки повно ми підкорені? Яким глибоким є наше підкорення? Чи ми повністю є в згоді з Господньою волею? Чи наша зацікавленість є лише поверхневою, чи вона повністю проникає у наші серця? Це не просто питання: чи ми вчинили посвячення? – але після того, як християнин зробив усі ці попередні кроки, до якої міри він виявлятиме терпеливу витривалість, слухняність і відданість?

Бог ставить нас на ці випробування, тому що Він має обдарувати великими почестями тих, котрі будуть переможцями. Вони повинні бути вибраною громадою і отримають обітницю. Як говорить апостол, після того, як ми докажемо нашу відданість до самого кінця, ми отримаємо обітницю, її виконання.

Суть обітниці
Коли, де, чим є ця обітниця? Без сумніву, обітниця буде отримана у воскресінні. Обітниця включає все, що Бог зберіг для тих, котрі люблять Його – котрі люблять Його більше, ніж люблять доми і землі, або дітей, або батьків, або друзів, або чоловіка чи дружину, або себе, або будь-що інше.

Особлива обітниця, про яку апостол згадує тут – це Обітниця. Всі наші надії і благословення зосереджені в первісній обітниці, даній Аврааму, коли Бог привів його з халдейської землі у землю Ханаан. Бог обіцяв Аврааму, що в його насінні будуть благословенні всі племена землі. Це була велика обітниця, щоб підбадьорити це насіння, щоб дати їм терпеливість і стійкість. Суть обітниці в тому, що ті, хто отримує обітницю, будуть насінням Авраама, щоб благословити світ. Вірні в Христі з’єднаються з Ним в Його царстві – матимуть честь благословити всі племена землі під пануванням цього царства. Кожне створіння Бога тоді буде приведене до знання Його правди і матиме нагоду бути відновленим, якщо захоче, до досконалості, до всього, що було відкуплене на Голгофі.

Тепер є інша нагода. Тепер буде зроблений вибір з тих, хто хоче успадкувати обітницю як насіння Авраама. "А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці". Апостол в нашому вірші наполягає, щоб ми продовжували бути Христовими і перебували в Ньому. Всі ті, хто так залишається в Ньому до кінця, будуть прославлені з Ним. Щоб залишатись вірними, ми мусимо мати Його духа посвяти.

Шляхетні приклади терпеливої витривалості
Св. Яків застерігає церкву, говорячи: "Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння, – вони промовляли Господнім Ім’ям". Ті, до кого апостол звертається, вже знали про страждання Ісуса. Вони вже знали про вірність апостолів. І тепер він звернув їхню увагу на щось додатково. Він попереджує: огляньтеся в минуле і побачте, що терпелива витривалість була характерна для всіх, хто жив святим життям. Ці приклади повинні бути уроками підбадьорення для нас, на додаток до яких ми маємо довкола себе живих братів!

Звертаючись розумом назад, завжди можна щось здобути. Речі, які поряд, є надто близько, щоб роздивитись їх у властивому світлі. Було доречним, щоб апостол привернув увагу на цих вірних минувшини, так щоб заохотити нас зауважити, чого хоче Бог. Від тих, котрі є Його, Він бажає готовності триматися терпеливо і віддано, щоб так показати справжній характер, який дуже подобається Йому.

Коли ми оглядаємось на записи Старого Заповіту про Пророків, то зауважуємо, що багато з них показали цю особливу рису, згадану апостолом, як відданість Господу, готовність переносити горе в Його ім’я, а не як випробування, які випадково сталися їм через людей. Ми бачимо Мойсея – як охоче він переносив горе задля своєї віри в обітницю, дану Аврааму, і задля свого переконання, що обітниця справді виконається. Він вважав за краще страждати з Божим народом, аніж жити легким життям в царській сім’ї фараона, до якої він був прийнятий.

Ми бачимо Йова, інший приклад терпеливої витривалості в горі і міцного протистояння протягом довгого часу. Ми бачимо те саме в Єремії – скількох трудностей коштувала йому його вірність, і яким терпеливим він був. Ми бачимо те саме в пророка Даниїла – його вірність Господу, його терпеливу витривалість в усьому, що Бог дозволив, щоб сталося з ним. І так само з іншими пророками. І ми читаємо про їхні випробування, записані нам для настанови, для навчання. Хоча вони належать до однієї диспенсації, а ми до іншої, однак їхній досвід дає нам добрі уроки (1 Кор. 10: 6, 11).

Особисте застосування цих уроків
Застосовуючи ці уроки до себе, можемо сказати, що якою б мірою ми не були привілейовані говорити Боже Слово і переносити за це переслідування, якщо ми приймаємо це з терпеливістю, то отримаємо відповідне благословення і похвалу від Господа. Але ми не можемо вважати, що Йому подобалося б, якщо б, страждаючи, ми думали: "О, який жах, жах, жах!" Така позиція, не була б застосуванням Його Слова, що "усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані" і що усе допомагатиме на добре (2 Тим. 3: 12; Рим 8: 28).

Коли Йов був багатий, заможний, Бог випробував його, позбавивши його всієї сім’ї, всього його багатства, здоров’я і навіть дозволивши, щоб його дружина відвернулася від нього. Однак в усьому цьому Йов не відвернувся від Бога. Він дійсно виразив здивування, але дивився на Господа з вірою і сказав: "Позбавлений навіть шкіри, я встану; і в моїм тілі побачу Бога" (Хом.). Я ще отримаю вияв Його ласки і навчуся, що Він має на увазі, даючи ці випробування, ці нещастя, які приходять на мене. "Ось Він убиває мене, та я не перестану надіятись" (Йова 13: 15, Кул.).

Після того, як його випробування закінчились, Бог повернув йому дітей, доми, землі, приятелів. Все, що прийшло до нього в рясноті, було тінню благословення реституції – того, як труднощі людства в кінці кінців допоможуть на добре тим, хто любить Бога. Якщо ті, хто тепер переносить горе, тому що відданий Господу, тому що покладається на Його приготування, прийматимуть лиха і проби радісно, вони, напевно, достачатимуть їм – "у безмірнім багатстві славу вічної ваги".