ЗАБІГ ВІКУ І ЙОГО “ХМАРА СВІДКІВ”

“Тож оскільки довкола нас є така велика хмара свідків, скиньмо й ми всякий тягар та гріх, що може легко нас обплутати, і витривало біжімо в забігу, який нам визначено” (Євреїв 12: 1, WTB).
Початкові слова цього вірша звертають наш розум на попередній контекст, так немовби св. Павло говорить: “Дивлячись на великі речі, вчинені цими вірними особами минулого, які проявили настільки велику віру в Бога та довіру до Нього, що були готові зректися всіх земних прав та привілеїв, дивлячись, що нас оточує така велика хмара свідків, мучеників, нехай їхній приклад надихає нас і спонукує до найбільшої вірності в доланні нашого забігу”.
Апостол говорить про Стародавніх Гідних як про “хмару свідків”. Він не вживає вираз “свідки” в тому значенні, в якому його часто вживають сьогодні, – в значенні “спостерігачі”. Початково слово “свідок” мало зміст “свідок правди, мученик”. Тому цей вірш означав би наступне: “Оскільки довкола вас є багато тих, чиє життя було свідоцтвом правді, мучеників, яких позбавили домашнього притулку і навіть життя, це повинно мати великий вплив на вас. Ці Стародавні Гідні, завдяки тому, чого вони досягли в житті, дивляться на вас”.
Той факт, що Стародавні Гідні вже були мертві тоді, не применшує образного виразу апостола. Такий стиль висловлюватися загальновживаний. Наприклад, пригадуємо, як одного разу Наполеон звернувся до свого війська: “Мої солдати, тридцять століть дивляться на вас!” Відверто кажучи, століття не можуть дивитися, однак у певному значенні слова можуть, бо ми можемо дивитися в минуле і бачити речі, яким вже тридцять століть і більше.
Апостол хоче, щоб ми пам’ятали, що ця “хмара свідків” оточує нас, і тому ми повинні бігти цей забіг вірно. Хоча ці шляхетні характери не здобудуть нагороди, по яку біжимо ми, вони, тим не менше, повинні мати свою нагороду. Коли пригадуємо, як вірно вони зносили все і досягли того, що для них було визначено, то якими вірними ми повинні бути, щоб бігти в забігу, який нам визначений, – забігу по славу, честь та безсмертя!
Ця “хмара свідків” оточує нас постійно. Труднощі Стародавніх Гідних є нашими труднощами. На кожному кроці нашої мандрівки ми знаходимо підбадьорення і силу, коли аналізуємо їхній шлях. Апостол, даючи нам цей образ, дає зрозуміти, що ми повинні приглядатися, як ми біжимо. Ми повинні дивитися на події теперішнього життя з погляду забігу.
Без сумніву, св. Павло мав на увазі популярні за його днів грецькі ігри, особливо бігові змагання. Тому його ради тим, хто біжить по славу, честь та безсмертя, опиралися на уявленнях про цю картину. Як бігуни в змаганнях обмежують себе у всьому, що не є абсолютно необхідним, так і християнин повинен відкласти вбік усі можливі тягарі та завади на своєму шляху і витривало бігти в забігу, визначеному йому.

ЧИМ Є ЦІ ТЯГАРІ?

Тягарі, які треба відкласти, можуть бути різними в різних осіб. Одна особа може мати успадковані титули, честь, становище. Св. Павло був одним із таких. Він народився як римський громадянин, що було великою честю за його днів. Це виняткове право він відклав убік, коли увійшов у християнський забіг. Та він згадував про своє римське громадянство, коли це було потрібно в інтересах Правди. Однак він ніколи не намагався йти проміжним шляхом: догоджати собі і подобатися якийсь час світським знайомим, а іншим разом спілкуватися з Господнім народом. Він робив одне, як говорить нам словами: “Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі” (Фил. 3: 13, 14).
Іншим тягарем може бути багатство. Хтось, маючи багато грошей, може натрапити на перешкоду в забігу, якщо буде носитися з думкою, що треба мати великий дім, тримати багато слуг, жити так як інші з його класу, і при цьому ще ходити на зібрання Господнього народу. Ще іншим тягарем може бути якийсь талант. Ще іншим може бути любов до похвали з боку людей і т. п.
Той, хто прагне виграти забіг по вічну славу і честь повинен відкласти всі ці тягарі та будь-які інші, які можна вважати такими, інакше він натрапить на стільки перешкод, що не бігтиме добре. Деякі бігуни будуть “повними переможцями” (Хом.) і здобудуть нагороду. Інші ледь спасуться з причини перешкод і займуть нижчі становища.
Св. Павло говорить нам, наскільки він цінував земне – амбіції, почесті і т. п. Коли він зважив їх і порівняв з Нагородою Божого Високого Поклику в Христі, то сказав, що на його думку ці земні почесті є лише сміттям та жужелицею. Тому він покинув їх.
Про тих, які хапаються земних речей, Господь каже: “Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже”. Ці багатства – це не тільки золото; ними можуть бути почесті, становище, влада, похвала від людей і т. д. Усі вони можуть виявитися перешкодою в забігу, до якого нас запрошено приєднатися заради Нагороди.
Коли ми оглядаємось на вірних свідків минулого, то бачимо, що вони несли зі собою дуже мало тягарів. Вони відкладали їх убік і бігли з терпеливістю шляхом, який був перед ними.
Однак не всі тягарі та перешкоди треба відкладати убік. Той, хто приєднується до забігу, маючи дружину та дітей, не повинен їх полишати. Якщо він має дитину на своїх плечах, то повинен бігти з нею. Та той, хто неодружений і збирається бігти, добре зробить, якщо уважно подумає, скільки дітей брати на свої плечі і чи треба брати на плечі дружину. Декому дружина стала на перешкоді, а дехто може мати перешкоди і без дружини. Кожен повинен вирішити сам для себе, що найкраще. Ми не збираємось встановлювати правила.

УСПАДКОВАНІ СЛАБОСТІ І ГРІХ, ЩО ОБПЛУТУЄ

Давайте розглянемо ту частину нашого вірша, яка стосується гріхів, що напосідають. Інший переклад каже “гріх, що так легко обмотує” (Хом.), – гріх, який тісно нас обгортає. Деякі гріхи схожі на легеньке убрання, тоді як інші тісно облягають нас. Натрапивши на такі перешкоди, бігун мусить зупинитися і виплутатися, тим самим втрачаючи час.
Ми повинні уникати гріха в кожному значенні слова. Ніхто не має права грішити. Якщо ми не можемо звільнитися повною мірою від гріха, що нас обмотує, ми повинні його скинути з себе настільки, щоб він не перешкоджав нам бігти. А якщо цим гріхом є успадкована слабість, частина самої природи, тоді як? Тоді така особа бігтиме в забігу – не йтиме, не стоятиме, а БІГТИМЕ, витрачаючи всі свої сили, щоб перемогти, напружуючи кожний м’яз, кожне зусилля своєї істоти. Саме це апостол представляє нам у цьому вірші.
Господь виклав цю тему виразно в Біблії. Цей забіг не уявний, а справжній. Його влаштував Господь і виразно визначив умови, кажучи, щоб ми сподівалися підтримки і Нагороди в кінці шляху. Ми вдячні Богу за докладну інформацію, подану в Святому Письмі, і за всю допомогу і підтримку впродовж шляху, а також за цю велику хмару свідків, яка нас оточує. За Божою благодаттю ми бігтимемо терпеливо, бо без цієї благодаті Святого Духа можна скоро загубити шлях і втратити все.

ПОТРЕБА В ПОСТІЙНІЙ ПИЛЬНОСТІ

Хтось може пробігти кілька кроків і, побачивши, що всі справи земного життя є йому на перешкоді та розуміючи, що обов’язково треба скинути весь непотрібний тягар, починає думати, що немає жодної користі в зусиллях, що така жертва занадто велика. Тому апостол заохочує нас мати терпеливість, бо всі ці випробування, труднощі і т. п., якщо їх правильно зносити, розвивають характер. Господь хоче бачити вірний, відданий характер, утверджений в праведності, а його можна розвинути та продемонструвати не інакше як через такі обставини, які Він дає Своєму народові.
Апостол добре знав умови та вимоги забігу, в якому брав участь, і розумів, що неможливо перемогти, якщо не жити згідно з цими умовами. Він знав, що для того, щоб вчасно добігти до мети, потрібно бути якомога більш уважним і невтомно пильнувати, оскільки під час забігу буде та чи інша невизначеність, хто одержить перемогу – вінець життя. Під час олімпійських та інших ігор в Греції завжди було невідомо, хто отримає цей жаданий лавровий вінець.
Християнин бере участь у набагато більшому забігу, ніж будь-який земний забіг, який коли-небудь проводився. Нам відома ціль, до якої ми біжимо, і в нас є відчуття певності: якщо ми біжимо вірно, то здобудемо Нагороду нашого Високого Поклику. Наш забіг не тільки для сильних, і перемога не тільки для прудких. Це забіг, в якому кожний буде нагороджений відповідно до наполегливості у своїх зусиллях. Якщо хтось біжить від усієї душі та зі всіх сил, він напевно здобуде Нагороду. Ніколи досі не було такого забігу, такого дивовижного, такого славного, як той, який нам визначено!

R5318 (1913 р.)