МОЛИТВА – ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИЙ ВІДДИХ НОВОГО СТВОРІННЯ

“І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом” (Луки 18: 1).
Ісус розповів притчу, суть, значення якої було в тому, “що треба молитися завжди, і не занепадати духом”. Ця притча розповідає, що навіть несправедливий суддя, коли йому надокучали, прислухався до справедливого прохання і врешті пристав до його вимог, хоча мало дбав про принцип. У притчі жінка наполегливо домагалася справедливості для її кривдників. Господь, здається, прищеплює саме таку наполегливість у молитві і наводить це як ілюстрацію того, як Його народ повинен постійно перебувати у молитвах. Не молитися безперервно, ніколи не встаючи з колін або нічого не роблячи, тільки молячись, а весь час бути у молитвах і не занепадати духом та не знеохочуватися.
Щоб молитися правильно, Божа дитина повинна знати, про що вона може молитися. Інакше вона може просити про неправильні речі, які Бог ніколи не матиме бажання їй дати. А як нам знати, про які речі властиво молитися? Господь дає певний натяк щодо цього. Він каже: “Якщо земним батькам подобається давати добрі дари своїм дітям, то наскільки більше Небесному Отцеві подобається давати добрі дари Своїм дітям”. Земні батьки дають своїм дітям земні речі. Небесному Отцеві подобається давати Своїм дітям небесні речі. Світ людства не має права називати Бога своїм Отцем. Бог не признає їх за дітей. Є лише один шлях повернутися до спільності з Богом, і цей шлях Ісус відкрив Своєю смертю.
Хіба юдеї не були Божими дітьми перед тим, як Ісус прийшов і помер? Ні, вважаємо ми. Найвищий стосунок Божої милості до будь-кого з них був показаний в Авраамі. А той був названий тільки другом. “Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга”. Натомість невірні юдеї не були навіть слугами. Та коли прийшов Христос, Він дав можливість деяким вийти і перейти з Дому Слуг до Дому Синів. “До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати” (Ів. 1: 11, 12). Однак насправді цей привілей був даний не одразу, а умовно, до часу, коли Ісус закінчив Свій шлях, піднявся на небо і злив Святий Дух на Своїх послідовників. Тоді вони отримали привілей стати синами Бога.
Весь Євангельський вік ті, які приймають Його, мають привілей стати синами Бога. Їм належать всі добрі обітниці Божого Слова. Цей клас містить не тільки юдеїв, але й поган, для яких були відчинені двері нагоди, коли особлива нагода, дарована юдеям, прийшла до свого завершення. Ось так ми стали духовними ізраїльтянами і спадкоємцями всього, що Бог обіцяв цьому класу синів Бога. Тому, коли ми йдемо до Отця в молитві, ми маємо цей привілей молитви як Нові Створіння. Хто не перестав бути старим створінням і не став Новим Створінням, не має жодного привілею молитви. Єдиний виняток є у випадку дітей посвячених батьків, і Божа милість до них є тільки з причини духовних інтересів їх батьків.

НАЙБІЛЬША ПОТРЕБА НОВОГО СТВОРІННЯ

Наш вірш показує, що Нові Створіння повинні бути наполегливі у своїх звертаннях до Бога. Вони можуть дізнатися, про що треба молитися, вивчаючи слова Ісуса, апостолів та пророків давнини. Саме так духовно зачаті здатні зрозуміти права та привілеї синів Бога. Їм Небесний Отець готовий дати Святого Духа більше, ніж земні батьки готові давати добрі дари своїм дітям (Мт. 7: 11).
Святий Дух – ось чого потребує Нове Створіння. Нове Створіння є на випробуванні щодо нової природи – слави, честі, безсмертя. І воно отримає їх, якщо буде на них заслуговувати. Умовами, на яких воно прийняте до духовної єдності з Отцем, є приборкання, умертвлення земних уподобань і намагання оживити духовні уподобання. Отже, воно особливо потребує Святого Духа Бога для свого зміцнення і підтримки як Нового Створіння. Відповідно, Бог особливо охочий дати його нам і Йому дуже до вподоби, коли ми про нього просимо. Це не означає, що треба ігнорувати земні інтереси. Ні, Небесний Отець знає, які речі земного характеру ми потребуємо, так само, як Він знає, що саме нам потрібно для нашого духовного благополуччя.
Писання показують, що Бог дав потрібні вказівки у Своєму натхненому Слові, Біблії. Це Слово може нас умудрити, якщо ми зростатимемо в благодаті, знанні та Його Дусі, так що з часом ми будемо знати виразно, про що молитися, а про що ні. На початку нашого шляху ми можемо не знати цього добре. Господь, говорячи про молитву, сказав, що язичники думають, що вони будуть вислухані за свою велемовність і що вони проказують зайве. Всі їхні молитви є зайвим повторенням. Перше звертання зайве, і всі наступні також зайві, бо не спираються на умови, потрібні для прийнятної молитви.

МОТИВ Є ВАЖЛИВОЮ ПІДСТАВОЮ

Всі, які увійшли в Угоду Жертви з Христом, розуміють, що вони мають привілей молитви. Про що вони можуть молитися? Вони напевно не можуть молитися про земні речі, бо Небесний Отець не відповість на жодні звернення, які не будуть для добра Його дітей. Св. Яків говорить про деяких, які звертаються з невластивими проханнями. Він каже: “Просите і не одержуєте, тому що просите не на добро, а щоб використати для ваших пожадань” (Як. 4: 3, Гиж.).
Слово “пожадання” означає “бажання”. Ми не повинні просити, щоб задовольнити плотські бажання. Наприклад, уявімо собі, що ми молимось до Небесного Отця, щоб Він послав нам мільйон доларів, кажучи, що ми знаємо, як повестися з цими грішми і використати їх у Його праці. Господь, зрозуміло, не дасть їх, бо ми, напевно, просимо не на добро. Та, можливо, нам здається, що ми просимо мудро. Завжди, коли ми просимо Господа про щось, ми повинні ретельно вивчити наші мотиви, щоб побачити, чи з цим не пов’язані власні міркування. У нашому випадку ми повинні запитати себе: Чи цей мільйон доларів не потрібен нам, щоб похизуватися тим, як ми його потратимо? Якщо так, то така молитва буде відверто поганою. Ми можемо звертатися з такою молитвою на початку нашого християнського шляху, і Отець не докорить за неї. Дитині ми пробачаємо те, що не пробачимо дорослому.
У справі молитви наш Господь дає нам підказку. Ось вона: “Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!” (Ів. 15: 7). Який багатий вислів! На перший погляд може здатися, що ми можемо просити про будь-що. Але він має дуже конкретні обмеження. Ким є ті, хто може так молитися? Це ті, які вже стали членами Його Тіла, які повністю посвятилися і отримали зачаття Святим Духом. Більше того, слово “перебувати” означає, що вони не тільки увійшли в цю спорідненість, але й залишаються, перебувають у ній. Вони є членами Тіла Христа і мають міцне становище в Ньому.
“А слова Мої позостануться в вас”. Коли Боже Слово позостається в нас, це означає, що ми маємо знання Божого Слова. Для цього обов’язково вивчати Боже Слово, щоб ми знали, про що молитися. Не треба поспішати з проханнями і робити велику помилку, а тоді казати: “Я зробив помилку і просив про погані речі”. Ми повинні зважити на те, чого навчає Боже Слово, і якщо хтось добре ознайомлений з Божим Словом, він повинен знати, чи задовольняє умови, які будуть освячувати його молитву. Лише досягши цього становища, він може продовжувати звертатися зі своїм проханням, без жодного вагання. Цілком ймовірно, що тоді він побачить, що може представити невеликий список прохань. Тож про які речі ми можемо просити?

ДЕЯКІ РЕЧІ, ПРО ЯКІ ТРЕБА МОЛИТИСЯ

Однією з речей, про які ми можемо молитися, є те, щоб прийшло Боже Царство. Ми можемо постійно приходити до Престолу Благодаті, оцінюючи факт, що, за словами Бога, Він запланував Царство тут на землі. Тому, нітрохи не сумніваючись, ми повинні молитися про це Царство. А коли ми молимося, ми щораз більше зміцняємо нашу віру. Про що ще можна молитися? Ми можемо також молитися: “Хліба нашого насущного дай нам на кожний день”. А хіба ми не просимо для плоті? Це – потреба, і Господь виправдовує нас, коли ми молимося про наші потреби. Ми повинні якомога краще використовувати наш розум; при цьому ми повинні покладатися не тільки на власні сили, але й на Господню опіку, яка доглядає нас. Тому, коли нам не вистачає щоденного хліба, ми повинні засвоїти урок ощадливості та дбайливого відношення до того, що маємо.
Вже з самого початку в житті ми повинні навчитися не бути марнотратними. Коли Ісус нагодував натовп хлібами і рибами, Він наказав учням зібрати решту до корзин, проілюструвавши ощадливість. Потрібно їсти з вдячністю за те, що ми маємо, навіть якщо це тільки хліб та вода або картопля і сіль. Ніщо не вказує на те, що ми повинні просити про торт, печиво чи морозиво. Тільки про необхідне. Якщо Бог у провидінні дає нам необхідне і позбавляє розкошів, ми повинні бути вдоволеними і вдячними. Та ми повинні молитися і не боятися.
А що, коли завтра ми нічого не отримаємо? А ви сьогодні нічого не змарнували? Ви не їли сьогодні забагато – вдвічі більше, ніж вам потрібно? Якщо так, Господь, очевидно, дасть вам урок, і він буде для вашого добра як Нового Створіння. Та якщо ви проявили мудрість і ощадливість, Він постачатиме вам потрібні речі. Пророк каже: “Його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена”.
Ми можемо молитися про визволення від лукавого. Це повинно вести до переконання, що є лукавий і що ми самі не здатні успішно протистояти його нападам. Нам весь час потрібна Господня допомога, і ми потребуємо постійно молитися і не занепадати духом.
Ми можемо молитися про прощення наших провин. У Своїй зразковій молитві Господь наголошує на пробаченні наших щоденних провин – “на кожний день”. Ці провини є наслідком наших тілесних вад. Провини нашої плоті сьогодні повинні бути набагато меншими, ніж схожі провини десять чи п’ять років тому, чи навіть рік тому.
Найкраще не використовувати жодного встановленого набору слів у молитві, а тільки обдумати заздалегідь бажання Духа – щоб мати більше віри, більше терпеливості, більше покори, більше любові. Звісно, ми будемо прагнути виразити вдячність за Божественну турботу і будемо просити, щоб так було далі. Такі молитви, якими б простими вони не були, подобаються Небесному Отцеві. Молитви, занотовані у Біблії, як правило, небагатослівні. Бог приймає як наші молитви всі добрі думки та настрої нашого розуму, а також ті, які виражені устами.
Інші висловлювання нашого Господа, а також апостолів, здається, натякають, що ми не повинні занепадати духом. Коли ми помолилися про якусь річ, то повинні тримати її в розумі і не робити висновку, що оскільки молитва не отримала негайної відповіді, Бог ніколи на неї не відповість. Це, очевидно, має стосунок до особливих, особистих справ. Наш вірш, здається, містить думку, що ми повинні пам’ятати про користь молитви у всіх життєвих справах, раз за разом приходячи до Престолу Благодаті, щоб отримати потрібну допомогу.

ФІЛОСОФІЯ МОЛИТВИ

Чи Бог забуде про нас, якщо ми не просимо Його, і буде недбалий до того, що повинен робити Батько? Святе Письмо відповідає, що це не так. Бог щедро подбав про Своїх дітей. Але ми побудовані так, що пошана до Бога та бажання молитися знаходиться серед найвищих прикмет нашої природи. Ділянки шанобливості та духовності розташовані у верхній частині голови. І ті, хто не використовує цих найвищих прикмет, не отримують належного благословення у житті. Замість того, щоб жити, так би мовити, у вітальні свого розуму, деякі люди живуть у підвалі. Наша справжня радість приходить через використання найвищих здібностей голови. Тут ми можемо спілкуватися з Богом в справі найвищих, найшляхетніших, найкращих речей.
Природна тенденція деяких – схилятися до більш примітивних рис людського розуму, а не до більш піднесених. Натомість інших приваблюють більш шляхетні почуття. Однак всі недосконалі. Тому, коли хтось відвертається від гріха і поступає в Школу Христа, йому сказано молитися, бо це дозволить отримати найкращі результати від природного поєднання здібностей. Приходячи до Господа регулярно в молитві, такі особи в змозі задіяти найкращі риси свого розуму. Ось так Нове Створіння використовує найвищі здібності старої природи, щоб відучити старе створіння від природних звичок, яких воно трималося через слабості плоті.

НЕХТУВАННЯ МОЛИТВОЮ ВЕДЕ ДО ЗАНЕПАДУ

З молитвою приходить велике благословення! Тому нехтування молитвою, бачимо, веде до значного занепаду. Якщо ж Нове Створіння наполегливо приходить до Господа в молитві, воно використовує вищі ділянки розуму. Воно проявляє найвищі якості, які сприяють Праведності та Правді, а також зростанню Нового Створіння. Відповідно, Нове Створіння, використовуючи вищі ділянки мозку, робить поступ у побудові характеру та в Господній службі.
Молитва – життєво важливий віддих Нового Створіння. Ми не можемо контролювати старе тіло, ані взяти з нього те, що найкраще, якщо не підпорядкуємося вказівці нашого Господа молитися. Якщо молитва була властивою для Господа, Який був досконалий, якщо Він потребував часто звертатися до Отця в молитві, то нам теж потрібно йти до Господа в молитві, щоб ми щораз більше перемінювалися відновою нашого розуму. Це не означає, що ми повинні завжди перебувати на колінах, але молитися треба регулярно – кожного вечора і ранку, якщо можливо.
Хтось вважає за краще стояти, коли він молиться, хтось – клякати на коліна, хтось молиться з розплющеними очима, хтось – з заплющеними. У всьому цьому Господь залишає нам свободу користуватися власним розумом. Та треба дотримуватися щоденного обумовленого наближення до Господа. Ми не тільки повинні мати особливу пору для молитви, але й дух молитви, який повинен супроводжувати нас у всіх життєвих справах. Коли ми збираємося виконувати денні обов’язки, то повинні думати так: “Тепер запитаю про Господню волю і шлях. Що я повинен робити в цій справі?” Не занедбуючи помолитися ще раз, ми повинні думати, якою буде Господня воля. Так ми матимемо в цьому дні Господнє благословення та керівництво в усьому, що добре.
Деякі особи діяльного розуму мають схильність легковажити Божественним керівництвом, кажучи: “Я знаю, що робити. Нехай мені про це не каже ні Господь, ні хтось інший”. Ця схильність тільки зростатиме в них, і вони навряд чи шукатимуть якоїсь особливої поради.
Та Божа дитина повинна відчувати привілей мати Господнє схвалення кожної думки, кожного вчинку і кожного слова. Те, що ми робимо, це – Божа справа, а не наша. І якщо це зроблено певним чином сьогодні, це не означає, що так потрібно робити завжди. Певні речі міцно усталені немов пагорби, натомість інші – ні. Так само в нашому житті. Господь може сьогодні дати нам одне випробування, а завтра – інше. Сьогодні Він може вести нас через тихі води і зелені пасовища, а завтра наша стежка може бути тернистою і проходити важкодоступними місцями. Ось так день за днем ми зростаємо в знанні та любові і повинні бути готові до будь-яких труднощів, які можуть прийти на нас:
“І так, радіючи, іти...
Мій Бог веде мене завжди”.

R5310 (1913 р.)