“СПІВРОБІТНИКИ БОЖІ”
“Бо ми співробітники Божі” (1 Коринтян 3: 9).
Під час цього Євангельського віку Бог має працю, яку Він запланував і виконує. Цією працею є вибір Насіння Авраама. Перша можливість стати цим Насінням була запропонована природному насінню Авраама – Ізраїлю за тілом. Якщо говорити про зібрання вибраної громади з-посеред нього, то згадана праця пройшла успішно. Завершивши цю частину праці, Бог відсторонив юдейський народ, натомість наступна праця вибору з-посеред інших народів тривала впродовж вісімнадцяти століть.
“Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи”. Це затвердіння триватиме доти, доки не вдасться знайти решту членів вибраного класу, і тоді Божа милість повернеться до буквального Ізраїлю: “І так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність. Такий буде завіт Мій з ними, як відпущу гріхи їхні»”. У справі вибору Ізраїль зазнав, за невеликим винятком, невдачі. Але ізраїльтяни далі є улюбленими заради батьків (Рим. 11: 7; 11: 26-28).
Працею Євангельського віку був вибір Духовного Насіння Авраама, через яке будуть благословенні всі народи землі, які стануть земним насінням. Ця Обітниця про благословення всіх народів землі не може виконатися, доки спершу не буде завершене Духовне Насіння: “А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці”. Від початку й до кінця була лише одна праця. Читаємо: “Хто інший сіє, а хто інший жне. Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли” (Ів. 4: 35-38). Чи то на початку, чи тепер при завершенні віку – в часі жнив – все це одна праця, яка служить одній цілі – зібранню вибраних.
ГУМАНІТАРНА ПРАЦЯ
Якщо запитати, чому ми не займаємося гуманітарною працею: не будуємо госпіталі, не доглядаємо вбогих, не ходимо нетрями і т. д., ми відповідаємо: “Ми зайняті”. По всій країні є представники, які займаються цією працею. У кожному окрузі штату є притулок. Госпіталі дбають про хворих та сліпих. Гроші на це виділяє штат, а це гроші громадян. Якщо хтось допомагає робити ще щось для вбогих, він має таку можливість, таке право.
Віримо, що наш обов’язок – бути гуманними, бо закони нашого штату гуманні. Нью-Йорк – першокласний штат. Коли б ми були в Пенсильванії, ми могли б сказати те саме. Схоже, наскільки знаємо, є з кожним штатом у цій країні. А щодо гуманітарних справ, то причина, чому ми не займаємось ними більш ретельно, полягає в тому, що, на нашу думку, ними добре займаються “існуючі влади” під наглядом уряду і з волі народу. А хто думає інакше, той дотримується поглядів, відмінних від поглядів більшості. Ми погоджуємося з більшістю щодо властивого шляху вирішення цих питань.
Чому ми не займаємось ретельніше діяльністю в нетрях? На нашу думку, ця річ не для нас. Ми не можемо зробити тут щось краще, ніж робить більшість. Втручатися в ці справи означало б, що ми не маємо довіри до законів. А ми не маємо права ходити скрізь і порушувати закони.
Чому ми не займаємось проведенням акцій відродження? Річ у тому, що ті, які проводять такі акції, роблять щось, чого Святе Письмо ніколи не навчало нас робити. Біблія нічого не каже про те, що ми повинні йти і змушувати людей слухати того, хто говорить. Нехай кожен робить те, що вважає найкращим. Якщо хтось думає по-іншому і може зробити щось добре, то чудово; але якщо він приносить більше шкоди, ніж добра, тоді він несе відповідальність. Наша відповідальність – дотримуватися способу, викладеного в Біблії. А Біблія нічого не каже про проведення акцій відродження. Хто хоче їх проводити, той має такий привілей. У нас вільна країна. Але ми не бачимо, щоб Ісус це робив. Кожному, хто думає інакше, ми даємо повну свободу робити так, як він хоче, і не шукаємо в ньому помилок.
Чому ви не збираєте кошти для місіонерських товариств? – питають нас. Відповідаємо: “Ви маєте право підтримувати ваші місіонерські товариства. Це ваші товариства, не наші. Ви будете відповідати перед Учителем за те, що робите, тому ви маєте повне право і привілей робити те, що вважаєте правильним. Ми робимо те саме. Ми намагаємось показати язичникам, що Бог є Любов. Ми намагаємось показати їм, що теорія про вічні муки не є Правдою, і коли б вони справді знали вчення Біблії, вони побачили б, що Бог є Богом Любові, і любили б Його. Тоді це було би помічним для них. Ви маєте право створювати місіонерський фонд. Ми не будемо вам заважати. З часом ви почуєте, про яку працю Учитель скаже: “Добре”, – про вашу чи про нашу”.
Чому ми не захоплюємося соціалізмом? Соціалізм непрактичний. Ми раді, що соціалісти зробили так багато для світу. Ми раді, що в нас є трохи соціалізму: трамвайні колії та автомобілі, системи водо- та газопостачання і т. д. Якщо, наприклад, якась сім’я захоче виробляти свій власний газ чи будувати власний завод з очищення води і т. п., це буде досить дорого. А якщо кожен захоче побудувати власну трамвайну колію, то вулиці будуть заповнені вщент. Та коли соціалізм каже, що він – спаситель світу, ми з ним не згодні. Ми вважаємо навпаки, що соціалізм незабаром доведе світ до анархії. Соціалісти не хочуть цього, але їм бракує розуму.
Ми з радістю прихилилися б до багатьох аспектів соціалізму, коли б не бачили з Біблії, що Бог має набагато кращий шлях досягнення таких самих результатів. Однак Біблія запевнює нас, що надходить великий час горя, перш ніж зможуть прийти благословення. Та спочатку Бог збирає святу громаду, випробовує її, щоб переконатися, що Він може довірити їй владу в майбутньому. Вона становитиме теократію Бога.
Ми цілковито переконані, що Біблія права, що в ній є Правда, і ніщо інше не може принести бажаний результат, окрім Божого Царства. Ми співпрацюємо з Богом. Він працює з нами, а ми працюємо з Ним. Що це за праця? Нинішня Божа праця – знайти святих, справжній святих, і вести їх, готуючи до духовного Царства, яке буде запроваджене. Тому ми якоюсь мірою працюємо для соціалізму, але робимо це по-іншому. Соціалісти працюють на основі свого світла, ми – на основі свого.
ДЕЯКІ ВІДВЕРТІ ПРОТИРІЧЧЯ
Різні віросповідання представляють християнський народ з його добрими бажаннями, добрими намірами та певними встановленими уявленнями про Бога та Його волю. Та серед них немає двох, які б погодилися між собою. Багато їхніх вірувань цілковито непослідовні. Існує понад шістсот різних віросповідань. Ми вважаємо нерозсудливим вірити, як це роблять баптисти, що хтось піде до місця або стану вічних мук за те, що на його голову не потрапила вода! Ми не можемо вірити в щось таке нерозсудливе. Те саме з нашими приятелями пресвітеріанами та їхнім ученням. Безумовно, вони щирі і тримаються вчення Джона Кальвіна.
Коли б Джон Кальвін мав правильні погляди, він ніколи не підписав би розпорядження про виконання смертного вироку через спалення на вогнищі для свого християнського брата Серветуса. Цей факт навчає нас, що він не був добрим учителем теології, яким би добрим він не був у своєму розумі та серці. І коли нам доводиться заглянути до його теології про те, що Бог наперед призначив маленькій жменьці людей спастися не за якісь добрі діла, які вона зробила, а з Його, Володаря, волі, що Він так само призначив невибраних на вічні муки, ми бачимо, що коли б ми вірили в таке вчення, ми б вірили, що Бог був справжнісіньким демоном, якого тільки можна уявити, посилаючи сотні мільйонів у небуття, знаючи, що Він не має для них нічого, окрім вічних страждань! Це найбільш диявольський спосіб мислення! Ми не можемо вірити в таку теорію. Коли б ми це робили, ми б не прославляли Бога!
А тепер щодо методистів та їхньої Вільної Благодаті! Тут теж багато незрозумілого. Як Благодать може бути вільною, якщо тільки один на десять тисяч мав шанс здобути її! Нам шкода їх, якщо такий погляд здається раціональним для їхнього розуму. Ми не хочемо бути ані методистами, ані пресвітеріанами навіть за мільйон доларів на рік! Не подумайте, що ми не любимо наших приятелів пресвітеріан, методистів, католиків чи ще когось, ні, просто нам не годиться в таке вірити. У кожному їхньому вченні ми знаходимо стільки неправди! Жодне з них не погоджується з Біблією.
Краще стояти поряд з Ісусом, апостолами та всіма, хто в згоді з ними. Краще відстоювати те, що Біблія називає Церквою Первороджених, і те, чого вона навчає. А коли ми займаємо таке становище, ми бачимо, що Біблія навчає про щось чудове, що Бог справді приготовляє Церкву, яка має бути з Ісусом у Його Царстві; ми бачимо, що ніхто нікого не буде вічно смажити, а навпаки, люди матимуть благословення від нагоди жити вічно.
Вибрані є Духовним Насінням Авраама, через яке всі невибрані матимуть благословення. Згідно з Біблією, всі мертві сплять, нічого не тямлять. “Чи в честі його діти, він не знає” (Хом.), “бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрості”. Знаємо, що Ісус пішов до шеолу. Знаємо, що після того, як ціна викупу буде дана за Адама та його сім’ю, всі, хто в гробах, почують голос Людського Сина і повиходять. Знаємо, що протягом тисячі років Месіанського Царства Христос та Його Церква будуть панувати не для того, щоб гнобити світ, а щоб підняти людей, розірвати кайдани гріха та смерті. Знаємо, що в умовах цього благословенного порядку всі будуть приведені до знання Правди, що в кінці цього тисячолітнього періоду Христос закінчить Свою працю і, як результат Його панування, будуть знищені всі, хто полюбив неправедність та гріх і відмовився жити в згоді з Богом. При цьому схилять свої коліна всі, у кого буде бажання прийти до такої згоди: “Схилиться кожне коліно перед Ним [Христом], і визнає Бога кожен язик”.
Є причини, чому ми не можемо тісно співпрацювати з тими, хто має протилежні теорії та ідеї. Ми не можемо єднатися зі системами та зв’язуватися з віровченнями, які принижують Бога і суперечать Його Слову, Біблії!
ЗАКОН ВІДПЛАТИ
У майбутньому буде багато таких, хто матиме свій шанс, якого вони не мають сьогодні. Та яке б знання вони не мали тепер, воно не завдасть їм жодної шкоди. Певний склад розуму сьогодні не може прийняти речі від Бога. Святе Письмо каже, що такі особи не можуть оцінити Бога Справедливості та Любові. Тому, Святе Письмо говорить: “цього не зрозуміють усі несправедливі”. Коли б вони могли зрозуміти, коли б вони могли правильно думати, то побачили б, що кожна провина, у міру злочинного умислу, отримає покарання в майбутньому. Тоді вони б знали, що скарбують собі гнів.
Як загальний закон Бог встановив принцип: “Що тільки людина посіє, те саме й пожне”. Після кожного зробленого людиною кроку доведеться повертатися назад. Коли б кожен знав про це, людство було би значно обережнішим. Коли б хтось знав, що його чекатиме справедливе покарання, це зробило б його уважнішим, ніж тоді, коли б він думав, що покарання буде несправедливим. На нашу думку, коли б люди могли здобути правильний погляд на справу покарання за гріх, це стало б найбільш могутнім фактором, щоб переконати їх вести праведне життя. Більше того, ми могли би представити віровизнанням факт, що при всьому їхньому проповідуванні про вічні муки їм вдалося схилити відносно небагатьох до святого життя, до того, щоб стати послідовниками Ісуса, копіями дорогого Божого Сина в характері.
R5302 (1913 р.)