ОСОБИСТЕ ЗАВОЮВАННЯ НАШОЇ СПАДЩИНИ

“Тільки будь дуже сильний та відважний” (Ісуса Навина 1: 7).
Слова нашого вірша були звернені до Ісуса Навина, провідника Ізраїлю після смерті Мойсея. Він особливо потребував цих слів підбадьорення. Ізраїльтяни були твердошиїм родом. Тому будь-кому було важко бути їхнім провідником. А ще було надзвичайно важко тому, що з ними багато років був Мойсей. Меншій людині завжди важко зайняти місце більшої.
У деяких відношеннях було легше вести Ізраїль, доки люди тільки сподівалися увійти в Обіцяну Землю і ще не увійшли в неї. Протягом сорока років у пустелі вони навчилися покладатися на Господа. У кількох коротких словах ми дали виразне уявлення про Господній спосіб поведінки з Його народом під час цих сорока років. Мойсей, нагадуючи людям боятися і любити Господа, перераховує випадки, коли вони провокували Його, і говорить, що вони заволодіють Землею, додаючи: “І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні. І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина. Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ. І пізнаєш ти в серці своїм, що, як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій” (5 М. 8: 2-5).
Ізраїль під час мандрівки мав дуже мало битв. Кілька малих сутичок було з амаликитянами, та в цілому він зазнав зовсім мало горя, проте бунтував проти Господа та Мойсея, до того ж не раз. Тепер їхні вороги осілися в Землі Ханаан, і потрібно було сили та відваги, щоб забрати Землю. Господь розпорядився, що вони повинні захопити Ханаан. Бог мав намір забрати землю в ханаанеян, бо вони, як і содомляни, зайшли задалеко у своїх злих вчинках, які Божественна Мудрість могла дозволити. Замість того, щоб позбутися ханаанеян, як Він позбувся содомлян, Господь наказав ізраїльтянам завоювати їх і прогнати з землі.

ЗАВОЮВАННЯ ХАНААНУ ЯК ОБРАЗ

У захопленні Ізраїлем землі Ханаан, віримо, було образне значення. У певному значенні ізраїльтяни, воюючи з ханаанеянами, зображували війну Нового Створіння з плоттю. Наскільки Нове Створіння захоплює міцні позиції старого створіння, настільки воно оволодіває землею. Нові Створіння, Божий народ, є під проводом позаобразного Ісуса Навина і повинні долати слабості та злиденність деградованої природи настільки, наскільки це в їхніх силах.
У протистоянні між тілесними ізраїльтянами та ханаанеянами останні міцно засіли в землі і їх неможливо було перемогти без численних битв. Ханаанеяни мали в горах укріплення, до яких могли відступити. Це зображувало укріплення в нашій природі, до яких грішні нахили відступають, коли ми, як Нові Створіння, бачимо, що їх неможливо позбутися. Св. Павло каже: “Щоб ви чинили не те, чого хочете” (Гал. 5: 17). Та наше вміння здобути перемогу залежатиме від нашої віри в Бога та покладання на Нього.
Саме так було з ізраїльтянами. Наскільки вони довіряли Господу, настільки мали успіх у захопленні землі, завоюванні своєї спадщини. За винятком Левія, певна спадщина була дана кожному поколінню. Так само є з нами як з окремими Новими Створіннями. Кожному з нас виділена певна спадщина. Ми не можемо завойовувати її один для одного. Кожен мусить особисто завойовувати власну спадщину.
Слова нашого вірша були звернені до Ісуса Навина, провідника Ізраїлю. Їх можна вважати зверненням до всіх ізраїльтян і, передусім, до Ісуса Навина, бо він був провідником. Єврейське слово “Єшуа” означає “спаситель, визволитель”. Грецька форма цього єврейського слова – Ісус. Як Ісус Навин (Єшуа) мав визволити Господній народ і дати йому заволодіти Землею Обітниці, так Ісус має визволити Божий духовний Ізраїль і дати йому його спадщину.
Отже, слова нашого вірша наводять на думку, що завоювання Ханаану пов’язане з випробуваннями та труднощами. “Тільки будь дуже сильний та відважний”. Ці випробування та труднощі вимагали сили та відваги від образних ізраїльтян. Схоже є зі всіма, які позаобразну Обіцяну Землю розділять з нашим Господом.
Є різниця між тим, щоб бути сильним, і тим, щоб бути відважним. Хтось може бути сильним, неприступним на обраній позиції, але не бути відважним для наступних завоювань. Різниця між цими двома прикметами особливо проявляється на прикладі Малої Черідки та Великої Громади. Справжній Господній народ повинен бути сильним у своїй рішучості класти життя в самопожертві, щоб, віддаючи це земне життя, він міг стати учасником Божественного життя. У Господа немає жодних благословень для тих, хто не прикладає наполегливих зусиль.
Навіть Велика Громада повинна бути сильною, інакше вона не здобуде пальми перемоги. Різниця між Малою Черідкою і Великою Громадою в тому, що хоча Велика Громада остаточно переможе з Господньою допомогою, вона не проявить великої відваги. Тому вона не може бути Малою Черідкою, яка йде слід у слід за великим Провідником, нашим Ісусом Навином, б’ється за своє життя, радо віддає це життя в службі Єгові. Ісус Навин представляє клас, який здобуває “повну перемогу” (Хом.). Господь додає сил цьому класові. Тому він дуже відважний у боротьбі зі всім, що протистоїть Божественній волі.

R5296 (1913 р.)