ДУХОВНІ ОБІТНИЦІ ТІЛЕСНОМУ ІЗРАЇЛЮ

У Святому Письмі слово “духовні” загалом використовується особливим чином до тих, хто зачатий Святим Духом, – до нашого Господа і всіх, хто Його приймає і посвячується виконувати Божу волю. Усі обітниці та всі речі, які їх стосуються, класифіковані і названі духовними обітницями та духовними речами. “А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно” (1 Кор. 2: 14). Отож коли би Бог дав щось духовне ізраїльтянам перед Духовною Епохою, вони би цього не оцінили, оскільки це можна було зробити тільки через духовне зачаття.
Однак тілесному Ізраїлю були дані духовні речі, які вони не змогли прийняти. Апостол каже: “Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх” (Рим. 7: 14). Закон, даний на Сінаї, походив від духовної Істоти найвищого рангу – самого Бога. Він не просто стосувався тілесних інстинктів і контролював тіло, а стосувався серця, розуму, волі. Ніхто з юдеїв не міг виконати Закон, бо вони були продані під гріх. Закон був духовний у тому значенні, що його могла виконати тільки духовно зачата особа або особа на образ Бога.

ДУХОВНІ УРОКИ В ЗАКОНІ

Деякі уроки Закону також були духовного характеру, наприклад: скеля в пустелі, яка після завданого удару щедро дала воду, а також манна. Кожна з цих речей була духовною лекцією. Та Ізраїль не знав нічого про Духовну Скелю чи про Духовну Воду Життя. Тож у Законі, даному їм, вони могли бачити тільки зовнішнє, личину. Глянути глибше було неможливо аж до часу зачаття Духом. Можемо сказати, що Ізраїлю були дані численні духовні речі, однак побачити їх були в змозі, до того ж у відповідному часі, тільки справжні ізраїльтяни, в згоді з Богом.
Духовні речі були в Законі весь час, але вони були неявні, нерозголошені, невидимі для юдея з причини стану його розуму, і першим ізраїльтянином, якому було дозволено побачити духовні речі, був сам Ісус, зачатий Духом і здібний оцінити їх. Натомість юдейський народ, не досягши потрібного критерію, не міг цього зробити. Деякі особи, які прагнули йти слідами Ісуса, отримали через Нього прикриття, були також зачаті Святим Духом і могли оцінити духовні речі. Ось чому апостол каже, що “виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом”. Ми можемо виконати Закон не у нашій плоті, а лише в нашому серці, у нашому розумі. “Тому то я сам служу розумом Законові Божому” (Рим. 8: 4; 7: 25).

ОСНОВА ДУХОВНОГО БАЧЕННЯ

Коли Бог укладав Угоду з Авраамом, кажучи: “І благословляться в тобі всі племена землі!” – Він звістив, що насіння Авраама має бути як небесні зорі і як морський пісок. Це була духовна Обітниця, яку, зрозуміло, юдеї в той час не могли оцінити, як дає зрозуміти апостол Петро. Лише збагнувши, що вони як народ розп’яли Божого Сина, деякі з них питали: “Що ж ми маємо робити?” Св. Петро відповів: “Покайтеся,.. бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей” (Дії 2: 38, 39). Це була духовна Обітниця, яка належала їм, але на умові, що вони зроблять відповідні кроки.
Тільки деякі юдеї були в правильному стані, щоб задовольнити цю умову. “До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу [привілей, право] дало дітьми Божими стати” (Ів. 1: 11, 12). Вони, прийшовши до злуки як духовні ізраїльтяни, змогли через зачаття Святим Духом оцінити духовні речі, дані таким ізраїльтянам. Усі ці правди, які ми маємо, взяті з того, що Бог дав тілесним ізраїльтянам. І ми можемо розуміти їх, тоді як тілесний ізраїльтянин не може. Апостол каже: “Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи” (Рим. 11: 7).  Отже, вони шукали духовне, незалежно від того, чи вони це розуміли, чи ні. Та, за винятком небагатьох, вони не досягли духовного, бо були в неправильному стані серця. Натомість духовне повинно було бути, інакше вони б його не шукали.

R5295 (1913 р.)