"БОГ ЯВИВСЯ В ТІЛІ"

"Велика се тайна благочестя: Бог явився в тілі, оправдавсь у Дусі, показався ангелам" (1 Тим. 3: 16, Кул.)

Богу, великому джерелу життя, подобається проявляти Себе в різних створіннях. І всі Його інтелігентні створіння, які Він визнав синами, були на Його подобу. Логос, початок Божого творіння, був на божественну подобу. Він був не лише духовною істотою (бо і Бог є Дух), але, більше того, Він був духовною істотою, подібною характером до Свого Отця, Свого Творця.

Крім того, коли Логос став діяльним представником Отця в різного роду творенні – ангелів, херувимів, серафимів – всі вони були створені на образ Отця. Ангельські сини Бога співали разом і викрикували з радості, коли бачили різні створіння. Коли настав час творити створіння ще іншого роду, якого ніколи перед тим не існувало, тобто людські істоти, Бог через Логоса виконав Свою ціль створити людину на Свій власний образ, на Свою власну подобу. І Бог сказав, що Він дуже задоволений людиною.

Опис першої людини є даний нам у восьмому Псалмі: "Учинив Ти його мало меншим від ангелів, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, птаство небесне та риби морські". Адам був володарем або царем цього всього. Він представляв щось, чого не представляли ангели; тому що ніхто з них ніколи не був поставлений над чимось. Бог Сам є правителем всього, а Адам та Логос були єдиними, котрі в якомусь значенні слова були поставлені над чимось.

Коли Бог створив людину, Він вчинив її подібною до Себе в цій особливості – вона мала володарювання. Коли були створені ангели, вони були виявом Бога в різних рангах істот – херувимах, серафимах і нижчих рангах ангелів. Коли дійшло до створення людини, вона була вчинена на образ Бога. Бог показався в плоті. Але ми не можемо сказати, що Бог тепер показаний в упавшій плоті. Первісна подібність до Бога була затерта гріхом. Панування гріха і смерті до великої міри стерло ці відбитки Божого образу. І Святе Письмо ясно показує нам, що ми втратили цей образ і подобу Творця.

Адам був названий сином Бога, тому що він був в угоді спільності з Богом; та коли він став грішником, то втратив цю спільність. Ніхто з юдеїв не був сином Бога. Авраам був названий другом Бога. Хоча Бог схвально відносився до Авраама, Ісака, Якова, пророків та інших в Ізраїлі, і показав, що їм належатиме велике благословення, вони не могли бути трактовані як сини. Бог, по суті, сказав, коли говорив до Авраама: Мій друже, Я вчиню з тобою Свою угоду. "В насінні твоєму всі народи землі благословлені будуть".

Але все мусить чекати, доки це велике прообразне насіння Авраама прийде. Ми маємо запис про те, як прийде Той, Хто мав бути Спасителем, прообразним насінням Авраама. Згідно з поясненням про Логоса – як Він був вчинений тілом і мешкав між нами – св. Іван говорить, що Ісус мав славу Єдинородного в Отця, повний ласки, повний правди. І це був найвищий вияв Бога в тілі.

Коли нижчі тварини бачили Адама, вони бачили найкраще з можливих відображень Бога для них. Ніщо не могло бути вчинене в плоті, що було б більш схоже до Бога. І коли в Бога настав час послати Свого Сина в світ, Він поклав перед Ним великий привілей бути Відкупителем людини. І коли Він був вчинений тілом, всі ті, котрі споглядали на Нього, бачили славу Єдинородного в Отця. Коли хто-небудь дивився на Нього, то бачив Отця в найбільш абсолютному сенсі, в якому для нього було б можливим Його бачити.

Бог сказав до Мойсея: "Людина не може побачити Мене – і жити". Савло з Тарсу мав лише миттєвий погляд на Ісусову славу, однак ця слава була така велика, що, коли б він мав повний погляд, то не залишився б живим. Ісус був точним образом Отця. І якщо жодна людина не може бачити Бога і жити, то вона не може бачити прославленого Ісуса і жити.

БОГ ЯВИВСЯ В КНЯЗЯХ

Але Бог вчинив приготування, що коли Христове царство буде встановлене між людьми, то будуть земні представники, через яких Месія правитиме і підійматиме людство на протязі тисячі років. Бог має саме такий клас підготований і наявний до цієї праці – Авраама, Ісака, Якова та інших стародавніх гідних. Вони повинні бути пораховані гідними миттєвого пробудження до людської досконалості. Вони не зазнають жодної зміни природи в своєму воскресінні, тому що вони не були сплоджені з Духа. До дня П'ятидесятниці не було нікого сплодженого з Духа, за винятком нашого Господа в Йордані. "Не було бо ще Духа – не був бо Ісус ще прославлений". Тому ці стародавні гідні мали лише засвідчення, що вони подобались Богу. Через свою вірність Богу і принципам праведності деякі з цих стародавніх гідних "камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. Ті, що світ не вартий був їх" (Євреїв 11: 37, 38).

Хоча вони й отримали Божу обітницю, та не отримали речей, обіцяних їм. Наприклад, Бог обіцяв Аврааму: "Всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі". Авраам мусить мати воскресіння, щоб Боже Слово збулося. Він мусить отримати цю землю. Але для Авраама не було жодного натяку на славу, честь і безсмертя – жодного натяку для нього стати учасником божественної природи і співспадкоємцем з Ісусом. Див. Дії 7: 5; Євреїв 11: 8-10, 17, 39, 40.

Це розпочав Ісус. Христос не лише приніс людям знання про життя і безсмертя, але й про привілей здобути це життя з Ним: "Це велике спасіння проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув" (Євреїв 2: 3). Але стародавні гідні мали віру, щоб довіряти Богу, покладатися на Його обітницю і чекати виконання цієї обітниці. Вони мали лише натяк, що Бог усуне прокляття. І Авраамове насіння мало бути славним засобом Божого благословення – "і благословляться в тобі всі коліна землі, і у насінні твоєму" (Кул.). Отож св. Павло говорить нам, що вони не отримали обіцяного їм, "бо Бог передбачив щось краще про нас [ Євангельську церкву ] – щоб вони не без нас досконалість одержали" (Євреїв 11: 40).

Стародавні гідні не могли осягнути своє благословення, доки ми не досягнули нашого. Наречена мусить бути прославлена, і тоді вірні минувшини можуть прийти і осягнути своє благословення. Тоді царство негайно буде встановлене. І Авраам, Ісак, Яків та всі стародавні гідні будуть першими дітьми Христа. Замість бути батьками, вони будуть дітьми, і Він поставить їх князями, правителями по всій землі (Псалом 45:17). Воскреснувши досконалими людьми, вони будуть досконалими о?бразами Бога. В кожному з цих стародавніх гідних Бог буде явлений в тілі. Вони будуть князями в той час і правитимуть землею під царством Христа.

Ісус підтвердив цю думку, коли сказав: "Побачите ви Авраама, та Ісака, та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім" (Луки 13: 28). Про Себе Він сказав: "Ще недовго, і вже світ Мене не побачить" (Івана 14: 19). Якщо ми не будемо змінені до духовного стану силою нашого воскресіння, то ми Його побачимо не більше, ніж інші, котрі залишаться на людському рівні. Ті, хто помер в Христі, і ті, "хто живе, хто полишений", будуть, при Його явленні, вчинені подібними до Нього, будуть "перемінені, раптом, як оком змигнути". В момент нашої зміни ми побачимо не лише нашого Господа, але й всіх святих ангелів – всіх, хто є на духовному рівні, хто тепер є невидимий для нас. Вони можуть бачити людей, але люди не можуть бачити їх.

Бог показався в тілі; перший раз у випадку Адама; другий раз у випадку Ісуса; і третій раз Він покажеться в тілі тих стародавніх гідних, які будуть пораховані достойними кращого воскресіння, ніж решта світу.

КРАСА СВЯТОСТІ НАШОГО ГОСПОДА

Коли воїни з насмішкою поклали на голову нашого Господа терновий вінок, надягнули на Нього багряницю і привели в судову палату, Пилат подивився на Нього з захопленням і вигукнув: "Оце Чоловік!", або (див. конкорданс Стронга) "Оце постать!" Я поганин, не з вашого роду, але тут ви прислали до мене на засудження найбільш славного юдея на землі! Ніхто не може мати справді чудового характеру, не маючи внутрішньої краси, відображеної на обличчі. Якщо людина має розбещений характер, вона не може скрити цього в рисах свого обличчя. Якщо людина має люблячу вдачу, то це буде виявлене на її обличчі. Що ж тоді ми повинні думати про нашого Господа! Його обличчя мусило бути надзвичайно прекрасним! Не дивно, що через витонченість Його мови і дивовижну красу люди юрмилися, щоб побачити Його – образ Бога!

Псалмист запитує: "Що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш [піклуєшся]? А однак учинив Ти його мало меншим від анголів, і славою й величчю Ти коронуєш його" (Псалом 8: 5, 6). Але людина впала в гріх, відчуження, темряву! Вплив сатани є рушієм гріха і привів до того, що люди відпали від образу свого Творця. Великою ціллю Бога є повернути людство з гріха і недосконалості. Він підійматиме всіх тих, хто бажатиме бути праведним.

"Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що для перетерплення смерті Він увінчаний честю й величністю [ досконалістю людської природи ] , щоб за благодаттю [ласкою] Божою смерть скуштувати за всіх" (Євреїв 2: 9). Бачимо широку основу Божого плану, покладену в викупній праці на Голгофі. Бачимо, що, власне, життя Відкупителя мусить бути ціною людського відкуплення. "Смерть бо через людину, і через Людину воскресіння мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу [гр. – протягом Його присутності]" (1 Коринтян 15: 21-23). Ісус говорить: "Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні". Такі будуть царями і священиками Бога і Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років (Об. 20: 6).

Отже, те, що "Бог явився в тілі", було виразно показано в Людині Христі Ісусі, в Його досконалості. Але Бог особливо і більш особливим чином явився в тілі Ісуса, коли Він представив Себе Івану в Йордані, коли досягнув віку тридцяти років і жертовним чином віддав там Самого Себе. "Ось іду (в звої книжки про Мене написано), щоб волю Твою чинити, Боже". Там Він представив Себе без змази, в гармонії з Божою волею. І божественне прийняття було показане в формі голуба, що зійшов на Нього – не що Святий Дух є подібний до голуба, а що Бог дав зовнішній знак, так що Іван отримав певний засіб для розпізнання Месії, і міг сказати: "Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому".

Від часу хрищення Ісуса Бог пробува?в в Ньому особливим чином; так само апостол Іван говорить про церкву, що Бог пробуває в нас, а ми в Бозі (1 Івана 4: 16). Отець поселився в Ісусі і вчинив Його здібним пізнати божественний план. Наш Господь сказав: "На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування" (Луки 4: 16-21; Ісаї 61: 1-3).

СПОКУСА НАШОГО ГОСПОДА НА ПУСТИНІ

Читаємо, що від часу, коли Ісус отримав Святого Духа, небесні речі були вчинені зрозумілими для Нього. Тому що, як говорить апостол, "людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа... вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються духовно". Тому, коли Ісус отримав сплодження від Святого Духа, Він отримав духовне вміння розпізнавати. Він пішов, щоб зрозуміти, як образи Старого Завіту відносяться до Нього. Він побачив, що змій в пустині представляв Його.

Пам'ятаємо, що Він побачив ці речі, коли був у пустині. Він мав у Своєму розумі ціле Писання. З дитинства Він мав звичку відвідувати синагогу; і Святе Письмо було повністю відбите в Його досконалому розумі. Він міг вільно цитувати будь-яке місце з Святого Письма. І коли сатана цитував місця з Святого Письма, Ісус розумів їх.

В кінці сорока днів, коли Ісус ослаб від посту, для противника був найбільш сприятливий час спокушувати Його. Коли перед Ним повстала думка про всю ганьбу і безчестя, пов'язані з Його жертовною смертю, то цього було б достатньо, щоб огорнути жахом будь-кого! Мить, коли Він усвідомив, що повинен був бути порахований богохульником і противником Бога, була найбільш сприятливим моментом для сатани. І Отець дозволив Йому бути спокушуваним – дозволив противнику спокушувати Його в цей особливий час.

Тоді сатана звернувся до розуму нашого Господа: Я знаю Тебе дуже добре. Ми мали довге знайомство в минулому, і я знаю, з якою місією Ти прийшов. Я знаю, що Ти не усвідомлюєш, яка сила зійшла на Тебе, коли Ти христився. Я бачив, як сила Бога зійшла на Тебе. Тобі потрібно лише наказати цьому каменю, і він перетвориться на хліб. Я розумію, що Ти можеш зробити велике діло, і я хотів би з'єднатися з Тобою в цій справі. Але перш за все Ти повинен щось поїсти.

Ісус знав сатану – Він знав, що сатана був Люцифером, котрий збунтувався проти божественного правління, і котрий був ув'язнений на цій планеті. Коли сатана показався Ісусу, то можемо бути певні, що він показався як ангел світла і прикидався, ніби бажає бути на боці Бога і бажає тепер співпрацювати з Богом. Але Ісус знав, що Його сила не була дана Йому з метою підтримування Його життя, і Він не поступився спокусі.

Тому після цього сатана взяв Його на високу гору – це було в дусі їхніх розумів – і показав Йому, як він – сатана – був "князем цього світу" і всіх його царств. І він сказав: Ти бачиш, що я маю владу допомогти Тобі. Чи можеш Ти обійтися без такої допомоги? Я співчуваю Тобі. Ти врятуєш людей і визволиш їх всіх від смерті. Замість того, щоб страждати, як є в Божому плані, ми будемо працювати разом, і ти не будеш змушений страждати. Але спочатку ти мусиш визнати мене. Це був шлях, який розпочав я. Я хотів показати, якого роду царство я міг встановити. Я сказав: "Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому". Я матиму свою власну імперію. Я раджу Тобі приступити і мати частку зі мною. Я дам Тобі всю славу, яку б Ти міг попросити. Я маю намір бути князем цього світу. Хіба Ти не бачиш, що все є в моїх руках?

Однак і в цій спокусі Ісус переміг. І перемога була така повна, що сатана подумав, що не варто спокушувати Його знову! Він подумав, що якщо він не міг спровокувати Ісуса, коли Той був на межі виснаження, то було б даремним пробувати щось пізніше. Отже, він ніколи не робив іншої спроби – наскільки це стосується запису.

Після цього, як Ісус зайнявся чиненням добра, оздоровленням хворих і проповідуванням людям, все було в досконалій згоді з волею Отця. Якщо б Отець був втілений в плотському тілі, то Він не міг би чинити Своєї власної волі більш досконало. Але Ісус не був втіленим. Втілення нашого Господа є лише перекрученою теорією, видуманою в середніх віках. Він впокорив Себе, щоб стати людиною, і був "слухняний аж до смерті, і то смерті хресної. Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонилося кожне коліно (на небі та на землі)... і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця" (Филип'ян 2: 8-11).